Рішення № 74928419, 10.05.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/27933/17

Провадження № 2/761/2581/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Макаренко І.О. розглянувши в приміщені суду, в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» про визнання частково недійсним кредитного договору,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача, в якому просив суд визнати частково недійсним кредитний договір №263 від 06.12.2007 р., що укладений між відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк» та ОСОБА_1 в частині положень, зазначених у п. 1.4.1 кредитного договору, згідно з яким за обслуговування кредиту встановлюється щомісячна плата в розмірі 486,76 грн., що становить 0,07 процентів від суми кредиту та положень, зазначених у п. 2.3 кредитного договору, згідно з яким за надання кредиту позичальник сплачує банку комісію в розмірі 1% від суми кредиту, що становить 6953,85 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 06.12.2007 р. між відкритим акціонерним товариством «Всеукраїниський акціонерний банк» правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №263, згідно зі п. 1.1 договору банк зобов'язується надати позичальнику грошові кошти в сумі 137700 доларів США, зі сплатою 14% річних, терміном до 06.12.2022 р. Згідно з п. 1.4.1 Кредитного договору, за обслуговування кредиту встановлюється щомісячна плата в розмірі 486,76 грн., що становить 0,07 процентів від суми кредиту. Пунктом 2.3 договору передбачено, що за надання кредиту позичальник сплачує банку комісію в розмірі 1 відсоток від суми кредиту, що становить 6953,85 грн. Позивач вважає, що встановлення платежів у вигляді комісій є незаконними та такими, що суперечить вимогам законодавства, а отже підлягає визнанню недійсним.

В судовому засіданні, судом на обговорення було поставлено питання щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

За згодою сторін у справі, суд ухвалив подальший розгляд справи проводити в спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву, позовні вимоги не визнав у повному обсязі, вважав їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначивши, що позивач був вільний у виборі умов договору, та сторони при підписані договору взяли на себе зобов'язання та певні ризики. Так відповідач вказує, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 17.05.2016 року у цивільній справі №759/19688/14-ц позов ПАТ «ВіЕйБі Банку» про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 105271,07 доларів США; комісії - 25358,65 грн.; штрафу - 21464,49 грн. - задоволено, в зустрічному позові ОСОБА_1 про визнання Кредитного договору №263 недійсним - відмовлено. Ухвалою Апеляційного суду Київської області скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17.05.2016 р. - відхилено, рішення суду першої інстанції - залишено без змін. Таким чином, відповідач зазначає, що позивач ухиляється від своїх договірних зобов'язань.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті встановив.

06.12.2007 р. між відкритим акціонерним товариством «Всеукраїниський акціонерний банк» правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №263, згідно зі п. 1.1 договору банк зобов'язується надати позичальнику грошові кошти в сумі 137700 доларів США, зі сплатою 14% річних, терміном до 06.12.2022 р.

Згідно з п. 1.4.1 Кредитного договору, за обслуговування кредиту встановлюється щомісячна плата в розмірі 486,76 грн., що становить 0,07 процентів від суми кредиту.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що за надання кредиту позичальник сплачує банку комісію в розмірі 1 відсоток від суми кредиту, що становить 6953,85 грн. Позивач вважає, що встановлення платежів у вигляді комісій є незаконними та такими, що суперечить вимогам законодавства, а отже підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до положень ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч. 5 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору.

За змістом ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Пункт 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, що затверджені Постановою Національного банку України №168 від 10.05.2007 року визначає, що Банк не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

В свою чергу відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

В розумінні положень чинного законодавства України, зокрема, ст. 1056 ЦК України, послуга, яку надає банк споживачу, - надання грошових коштів.

Згідно постанови Верховного суду України від 16.11.2016 року у справі № 6-1746цс16 положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Суди, дійшовши висновку про те, що обслуговування кредиту є супутньою послугою, за надання якої можливе встановлення комісії, не звернули уваги, що, встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, відповідач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачу. При цьому відповідач нараховував, а позивач сплатив комісію за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок позивача, що є незаконним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1-3, 6 ст. 203 ЦК України: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За приписами ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину (його частини) кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину (його частини).

Положеннями ст. 236 ЦК України визначено, що нікчемний правочин або правочин (частина правочину), визнана судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ по визнання правочинів недійсними» в п. 9 роз'яснив, що згідно зі статтею 217 ЦК правочин не може бути визнаний недійсним у цілому, якщо закону не відповідають лише його окремі частини й обставини справи свідчать про те, що він був би вчинений і без включення недійсної частини. У цьому разі відповідно до статті 217 ЦК суд може визнати недійсною частину правочину, з'ясувавши думку сторін правочину. Якщо у недійсній частині правочин був виконаний однією зі сторін, суд визначає наслідки його недійсності залежно від підстав, з яких він визнаний недійсним.

Таким чином, беручи до уваги, що здійснення платежів за п. 1.4.1, 2.3 кредитного договору не є послугою в розумінні положень Закону України «Про захист прав споживачів», враховуючи висновок Верховного суду України від 16.11.2016 року у справі № 6-1746цс16, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині визнання недійсним п. 1.4.1, 2.3 кредитного договору в частині сплати комісії та інших платежів.

За таких обставин, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» про визнання частково недійсним кредитного договору підлягає задоволенню.

У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 640 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 203, 215, 216, 236, 1054 ЦК України, ст. 3-5, 12-13, 81, 258, 268, 272, 353 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» про визнання частково недійсним кредитного договору - задовольнити.

Визнати частково недійсним кредитний договір №263 від 06.12.2007 р., що укладений між відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк» та ОСОБА_1 в частині положень, зазначених у п. 1.4.1 кредитного договору, згідно з яким за обслуговування кредиту встановлюється щомісячна плата в розмірі 486,76 грн., що становить 0,07 процентів від суми кредиту та положень, зазначених у п. 2.3 кредитного договору, згідно з яким за надання кредиту позичальник сплачує банку комісію в розмірі 1% від суми кредиту, що становить 6953,85 грн..

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 640,00 грн.

Відповідно до п. 15.5 розділу 15 XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України рішення суду може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: