Рішення № 74928306, 30.04.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/34785/16-а

Провадження № 2-а/761/10/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Макаренко І.О.,

при секретарі Триндюк А.М..,

за участі:

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила суд: визнати протиправними дії Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України; скасувати постанову Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про накладення адміністративного стягнення від 22.09.2016 р. №7/28-10-14-01.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем було проведено перевірку діяльності підприємства про що складено Акт про результати планової виїзної перевірки СП «ОптімаФарм, ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 р. по 31.12.2015 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 р. по 31.12.2015 р. №1299/28-10-14-01/21642228.

Постановою першого заступника начальника Офісу великих платників податків ДФС Бондар Л.М. №7/28-10-14-01 від 22.09.2016 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 165-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 680,00 грн.

Вказана постанова була винесена на підставі протоколу про адміністративне правопорушення № 7/28-10-14-01 від 26.08.2016 року.

Позивач з висновками відповідача щодо порушення нею положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальннообовязкове державне соціальне страхування» та притягнення її до відповідальності, у зв'язку з тим, що остання правомірно застосувала понижуючий коефіцієнт при нарахуванні ЄСВ у травні 2015 року, а тому відсутні порушення законодавства.

Відповідач у своєму відзиві просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, зазначив, що доводи викладені в позовній заяві є необґрунтованими та безпідставними, такими, що спростовуються фактичними обставинами та доказами, наявними в матеріалах справи.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд про його задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином, надіслав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з вихідним днем.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою №7/28-10-14-01 від 22.09.2016 року про накладення адміністративного стягнення, яка складена першим заступником начальника Офісу великих платників податків ДФС Бондар Л.М., ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в розмірі 680,00 грн.

Відповідно до вказаної постанови встановлено порушення пп. 1 п. 2 ст. 6, пп. 2 п. 2 ст. 6, пп. 1 п. 1 ст. 7, п. 5, п. 7 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо несвоєчасного та не в повному обсязі нарахування, обчислення єдиного внеску у розмірі 1424669,23 грн., акт від 26.08.2016 р., №1299/28-10-14-01/21642228.

Згідно із ч. 1 ст. 165-1 КУпАП порушення порядку нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності щодо єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування або подання недостовірних відомостей, що використовуються в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, іншої звітності та відомостей, передбачених законами України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" і "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", порушення встановленого порядку використання та здійснення операцій з коштами Пенсійного фонду України, - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичну особу - підприємця або особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, від тридцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У Акті перевірки, відповідачем зазначено, що СП «Оптіма-Фарм, ЛТД» за травень 2015 року занижено нарахування єдиного соціального внеску, а саме, СП «Оптіма-Фарм, ЛТД» у травні 2015 року неправомірно застосував понижуючий коефіцієнт (відповідно відомостей заробітної плати в травні місяці 2015 року ОСОБА_5 донараховано до мінімальної заробітної плати 329,11 грн., фактично нарахована з/п - 888,89 грн. (у травні 2015 року ОСОБА_5 згідно з табелем робочого часу відпрацював 4 робочі дні). Згідно позиції Відповідача, якщо хоча б по одній застрахованій особі здійснюється донарахування сум ЄСВ до розміру мінімальної заробітної плати, понижуючий коефіцієнт страхувальником не застосовується.

Суд не погоджується з таким висновком Відповідача, у зв'язку з тим, що відповідно до п. 95 Розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» («Закон про ЄСВ») «по 31 грудня 2015 року при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами, допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами розмір єдиного внеску […] застосовується з понижуючим коефіцієнтом (далі - коефіцієнт), якщо платником виконуються одночасно такі умови:

а) база нарахування єдиного внеску в розрахунку на одну застраховану особу в звітному місяці (далі - БН(зо) збільшилась на 20 і більше відсотків порівняно з середньомісячною базою нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік в розрахунку на одну застраховану особу (далі - СмБН(зо)2014);

б) після застосування коефіцієнта середній платіж на одну застраховану особу в звітному місяці (далі - СП(зо)м) складе не менше ніж середньомісячний платіж на одну застраховану особу платника за 2014 рік (далі - СмП(зо)2014);

в) кількість застрахованих осіб у звітному місяці, яким нараховані виплати, не перевищує 200 відсотків середньомісячної кількості застрахованих осіб платника за 2014 рік (далі - СмК(зо)2014). Ця умова не застосовується до платників єдиного внеску, визначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону.

Таким чином, можливість застосування понижуючого коефіцієнта обумовлена виконанням платником виключно наведених вище вимог. Інших вимог законодавством не встановлено. Виходячи з норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» суд робить висновок, що у разі, якщо роботодавцем здійснюється донарахування сум єдиного внеску до розміру мінімальної заробітної плати, то коефіцієнт не застосовується тільки до суми різниці між мінімальною заробітною платою і фактично нарахованою заробітною платою (оскільки така різниця не може вважатися заробітною платою). Обмежень для застосування понижуючого коефіцієнту для інших сум нарахованої заробітної плати не передбачено.

Таку ж позицію висловив Окружний адміністративний суд м. Києві в постанові від 20.03.2017 року, яка ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2017 р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.09.2017 р. була залишена без змін.

З аналізу вищезазначених норм права, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за несвоєчасне та не в повному обсязі нарахування, обчислення єдиного внеску у розмірі 1424669,23 грн. є протиправними, а постанова підлягає скасуванню.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу..

Поряд із цим, згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача..

Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб'єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною.

Проте, відповідачем Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби України не надано суду беззаперечних доказів правомірності своїх дій.

Враховуючи вищевикладене, позовом ОСОБА_2 до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення підлягає задоволенню.

Керуючись Конституцією України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ст. ст. 77, 243, 297 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11Г, ЄДРПОУ 39440996) про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Визнати протиправними дії Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України щодо винесення постанови №7/28-10-14-01 від 22.09.2016 року про накладення адміністративного стягнення, яка складена першим заступником начальника Офісу великих платників податків ДФС Бондар Л.М., якою ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в розмірі 680,00 грн.

Скасувати постанову №7/28-10-14-01 від 22.09.2016 року про накладення адміністративного стягнення, яка складена першим заступником начальника Офісу великих платників податків ДФС Бондар Л.М., якою ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в розмірі 680,00 грн.

Відповідно до п. 15.5 розділу 15 VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя