Ухвала суду № 74926106, 20.06.2018, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2-з/760/159/18

Справа №760/12873/16-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2018 року Солом'янський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Оксюти Т.Г.

при секретарі Горупи В.В.

розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду в м. Києві заяву представника позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Державної служби інтелектуальної власності України, Міністерства економічного розвитку і торгівліпро визнання недійсним повністю свідоцтва України на знак товарів і послуг, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні суду перебуває вказана цивільна справа.

Від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову у якій він просить суд:

- заборонити Міністерству економічного розвитку і торгівлі України (01008, м. Київ, вул. М. Грушевського, 12/2; ідентифікаційний код 37508596) вносити до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів та послуг будь-які зміни, що стосуються правового статусу знаку для товарів та послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_2, а саме щодо передання прав на знак для товарів та послуг за вказаним свідоцтвом повністю або частково, щодо реєстрації ліцензійних договорів за вказаним свідоцтвом, а також щодо припинення дії свідоцтва України № НОМЕР_2 на знак для товарів та послуг шляхом відмови ОСОБА_3 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) від нього повністю або частково, та здійснювати пов'язані з цим публікації в офіційному бюлетені «Промислова власність», крім тих змін, що відображають та стосуються визнання недійсним повністю свідоцтва України № НОМЕР_2 на знак для товарів та послуг відповідно до рішення суду у цій справі;

- заборонити ОСОБА_3 (АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 р.) вчиняти дії щодо знака для товарів і послуг за свідоцтвом № НОМЕР_2, а саме передавати повністю або частково право власності на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України НОМЕР_2, надавати дозволи (видавати ліцензії) на використання знака для товарів і послуг за свідоцтвом України НОМЕР_2 і використання іншим особам, у тому числі, на підставі ліцензійних угод, а також відмовлятися від свідоцтва України № НОМЕР_2 повністю або частково;

В обґрунтування заяви про забезпечення позову, представник позивача посилається на те, що однією з вимог позовної заяви є визнання недійсним повністю знаку для товарів і послуг за свідоцтвом України НОМЕР_2, від так у разі зміни власника зазначеного свідоцтва розгляд справи буде ускладнений або взагалі неможливим.

Крім того, зазначив що відповідачем ОСОБА_2 передано право власності свідоцтва України на знак для товарів і послуг НОМЕР_2 ОСОБА_3.

На підставі викладеного, просив заяву задовольнити.

Сторони в судове засідання не з'явились, оскільки не повідомлялись про час та місце розгляду справи у відповідності до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України, що не є перешкодою для розгляду даної заяви.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи та заяви про забезпечення позову приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Тобто, однією із причин, в зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, може бути припущення особи щодо обставин, що несуть загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення.

При цьому закон не вимагає надання будь-яких доказів існування можливості утруднення чи неможливості виконання рішення суду, а лише вимагає подання відповідної заяви про це у вигляді, передбаченому ч. 1 ст. 149 ЦПК України.

З точки зору закону, значення цих заходів полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.

Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, зокрема, позов забезпечується шляхом заборони вчиняти певні дії.

Встановлено, що предметом спору є визнання недійсним знаку для товарів і послуг за свідоцтвом України № 176374.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму ВСУ №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6 -605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва, та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

З огляду на викладене та враховуючи предмет спору, суд вважає обґрунтованими вимоги представника позивача щодо вжиття заходів забезпечення позову у даній справі, т.я. невжиття заходів забезпечення позову зробить неможливим виконання рішення суду, оскільки власником спірних свідоцтв до вступу рішення в законну силу, може бути інша особа. Крім того, дані обставини можуть затягнути вирішення спору по-суті, оскільки потрібно буде залучати до справи нових учасників, що призведе до порушення розумних строків розгляду справи.

Враховуючи предмет позову та вимоги чинного законодавства, суд вважає за необхідне вжити заходи забезпечення позову.

Керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», ст. 149, 150, 153 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Державної служби інтелектуальної власності України, Міністерства економічного розвитку і торгівліпро визнання недійсним повністю свідоцтва України на знак товарів і послуг - задовольнити.

Заборонити Міністерству економічного розвитку і торгівлі України (01008, м. Київ, вул. М. Грушевського, 12/2; ідентифікаційний код 37508596) вносити до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів та послуг будь-які зміни, що стосуються правового статусу знаку для товарів та послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_2, а саме щодо передання прав на знак для товарів та послуг за вказаним свідоцтвом повністю або частково, щодо реєстрації ліцензійних договорів за вказаним свідоцтвом, а також щодо припинення дії свідоцтва України № НОМЕР_2 на знак для товарів та послуг шляхом відмови ОСОБА_3 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) від нього повністю або частково, та здійснювати пов'язані з цим публікації в офіційному бюлетені «Промислова власність», крім тих змін, що відображають та стосуються визнання недійсним повністю свідоцтва України № НОМЕР_2 на знак для товарів та послуг відповідно до набрання рішення законної сили.

заборонити ОСОБА_3 (АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 р.) вчиняти дії щодо знака для товарів і послуг за свідоцтвом № НОМЕР_2, а саме передавати повністю або частково право власності на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України НОМЕР_2, надавати дозволи (видавати ліцензії) на використання знака для товарів і послуг за свідоцтвом України НОМЕР_2 і використання іншим особам, у тому числі, на підставі ліцензійних угод, а також відмовлятися від свідоцтва України № НОМЕР_2 повністю або частково до набрання рішення законної сили.

Позивач: ОСОБА_1, місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_2).

Відповідач 1: ОСОБА_2, проживає за адресою: АДРЕСА_3.

Відповідач 2: Державна служба інтелектуальної власності України, код ЄДРПОУ: 37552556, місцезнаходження за адресою: вул. Василя Липківського, 45, м. Київ, 03680.

Відповідач 3: Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, код ЄДРПОУ: 37508596, місцезнаходження за адресою: вул. М. Грушевського, 12/2, м. Київ.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Строк пред'явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову три роки.

Суддя