Рішення № 74924328, 20.06.2018, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/4717/18

Провадження № 2/752/3718/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20 червня 2018 року Голосіївський районний суд міста Києва у

складі: головуючого судді Мирошниченко О.В.

за участю секретаря Мархотка А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Київської міської ради, ОСОБА_3 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, -

в с т а н о в и в:

У березні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом, в якому просила суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_1, виданий Деснянським РУ ГУ МВС України в м. Києві 04 липня 2002 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2) разом із спадкодавцем ОСОБА_4 на час відкриття спадщини, тобто смерті останньої - ІНФОРМАЦІЯ_2.

В обґрунтування позовних вимог, зазначено про те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4, мати ОСОБА_1 (надалі по тексту - «Позивач»), що підтверджується свідоцтвом про смерть від 04.03.2013 серії НОМЕР_3, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, до складу якої увійшла квартира АДРЕСА_1. Зазначена квартира належала ОСОБА_4 на праві власності відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 15.07.1996, виданого Державною адміністрацією Московського району у місті Києві. 29 липня 1996 року право власності було зареєстровано Бюро технічної інвентаризації Київської міської ради народних депутатів України у реєстрову книгу за № 6584.

17 червня 1999 року ОСОБА_4 було складено заповіт, посвідчений державним нотаріусом Сімнадцятої Київської державної нотаріальної контори Матвієнко Т.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1-189с, відповідно до якого все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, а також все те, що буде їй належати і на що вона матиме право за законом, вона заповіла Позивачу.

Так, ОСОБА_4 з 28.10.1975 р. до дня своєї смерті проживала та була зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1. Не зважаючи на реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_2, Позивач з 2004 року, як до дня смерті своєї матері ОСОБА_4, так і до дня звернення з даною позовною заявою, безперервно проживає за адресою: АДРЕСА_1 (місце проживання спадкодавця).

17 січня 2018 року Позивач звернулась до приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Клітко Валентини Василівни з заявою про те, що вона прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4, оскільки постійно проживала зі своєю матір'ю, у тому числі на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 р., за адресою: АДРЕСА_1, і у зв'язку з чим просила відкрити спадщину для оформлення спадкових прав.

17.01.2018 р., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Клітко Валентиною Василівною було надано відповідь Позивачу на її звернення, в якій зазначено, що: «17.01.2018 року мені подано заяву ОСОБА_1 з питання відкриття спадщини після смерті її матері ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, проживала за адресою: АДРЕСА_1 і заповідала ОСОБА_1 все спадкове майно за заповітом, посвідченим державним нотаріусом Сімнадцятої Київської державної нотаріальної контори Матвієнко Т.В. 17.06.1999 року, реєстровий № 1-189с… В паспорті ОСОБА_1 є відмітка про реєстрацію місця її проживання за адресою: АДРЕСА_2.

Також, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клітко В.В. зазначено про те, що Позивач має право звернутися до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Позивач та представник позивача у судовому засідання підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача Київської міської ради у судове засідання не з'явився, скористався своїм процесуальним правом і подав відзив на позовну заяву відзив на позовну заяву. У своєму відзиві на позов Київська міська рада просила суд ухвалити рішення, згідно норм чинного законодавства.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог не заперечував.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи приходить до наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4, мати ОСОБА_1 (надалі по тексту - «Позивач»), що підтверджується свідоцтвом про смерть від 04.03.2013 серії НОМЕР_3, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві (копія додається до позовної заяви, оригінал знаходиться у Позивача).

Згідно з положеннями статті 1220 Цивільного кодексу України (надалі по тексту - «ЦК України») внаслідок смерті особи відкривається спадщина. Часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, до складу якої увійшла квартира АДРЕСА_1. Зазначена квартира належала ОСОБА_4 на праві власності відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 15.07.1996 р., виданого Державною адміністрацією Московського району у місті Києві .29 липня 1996 року право власності було зареєстровано Бюро технічної інвентаризації Київської міської ради народних депутатів України у реєстрову книгу за № 6584.

У положеннях статей 1217 і 1218 ЦК України зазначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з положеннями статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

17 червня 1999 року ОСОБА_4 було складено заповіт, посвідчений державним нотаріусом Сімнадцятої Київської державної нотаріальної контори Матвієнко Тетяною Василівною та зареєстрований в реєстрі за № 1-189с, відповідно до якого все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, а також все те, що буде їй належати і на що вона матиме право за законом, вона заповіла Позивачу.

Згідно зі свідоцтвом про народження від 20.07.1961 серії НОМЕР_4, виданого Московським бюро реєстрації актів громадянського стану ___, ОСОБА_4 приходиться матір'ю Позивача. Зміна прізвища Позивача із «ОСОБА_1» на «ОСОБА_1» підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу від 08.10.1991 серії НОМЕР_5, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Московського районного виконавчого комітету народних депутатів м. Києва (копії свідоцтв про народження та про укладення шлюбу додаються до позовної заяви, оригінали знаходяться у Позивача).

Положеннями частини 1 і частини 3 статті 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з умовами статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Так, ОСОБА_4 з 28.10.1975 до дня своєї смерті проживала та була зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1. Не зважаючи на реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_2, Позивач з 2004 року, як до дня смерті своєї матері ОСОБА_4, так і до дня звернення з даною позовною заявою, безперервно проживає за адресою: АДРЕСА_1 (місце проживання спадкодавця).

В силу положення частини 3 статті 1268 ЦК України Позивач вважається такою, що прийняла спадщину, оскільки протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не заявила про відмову від неї.

17 січня 2018 р. Позивач звернулась до приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Клітко Валентини Василівни з заявою про те, що вона прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4, оскільки постійно проживала зі своєю матір'ю, у тому числі на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2, за адресою: АДРЕСА_1, і у зв'язку з чим просила відкрити спадщину для оформлення спадкових прав.

17.01.2018 р., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Клітко В.В. було надано відповідь Позивачу на її звернення, в якій зазначено, що: «17.01.2018 року мені подано заяву ОСОБА_1 з питання відкриття спадщини після смерті її матері ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, проживала за адресою: АДРЕСА_1 і заповідала ОСОБА_1 все спадкове майно за заповітом, посвідченим державним нотаріусом Сімнадцятої Київської державної нотаріальної контори Матвієнко Т.В. 17.06.1999 року, реєстровий № 1-189с… В паспорті ОСОБА_1 є відмітка про реєстрацію місця її проживання за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно з п.п. 3.15 п. 3 Глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, якщо спадкоємець протягом шести місяців не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв спадщину.

Згідно з п.п. 3.21 п. 3 Глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу України, він не заявив про відмову від неї.

У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 протягом шести місяців не подано до органів нотаріату заяву про прийняття спадщини, а згідно даних паспорта ОСОБА_1 місце її проживання зареєстровано за іншою адресою, ніж місце реєстрації проживання померлої ОСОБА_4, і ОСОБА_1 не надано документів, які б підтверджують факт постійного проживання ОСОБА_1 із спадкодавцем ОСОБА_4 на час відкриття спадщини, мною не може бути відкрито спадкову справу».

Далі у тексті листа приватного нотаріуса зазначено про те, що Позивач має право звернутися до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини (копія відповіді приватного нотаріусу додається до позовної заяви, оригінал знаходиться у Позивача).

Згідно з підпунктами 3.21 і 3.22 пункту 3 Глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, та як вже зазначалось вище, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.

До внесення змін Міністерством юстиції України до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України у підпункт 3.22 пункту 3 Глави 10 «Видача свідоцтв про право на спадщину», а саме до 04.12.2017 р., для нотаріальних органів України доказом постійного проживання із спадкодавцем (у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання із спадкодавцем) могли бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.

У положеннях пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 № 7 надано роз'яснення з приводу того, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

У зв'язку з наявністю розбіжностей щодо зареєстрованого та фактичного місця проживання Позивача, остання не має можливості іншим шляхом, крім як встановлення в судовому порядку факту постійного проживання разом із спадкодавцем - ОСОБА_4 на час відкриття спадщини, підтвердити факт її прийняття. Факт постійного проживання має юридичне значення та має бути встановлений з метою підтвердження наявності обставин, що свідчать про прийняття Позивачем як спадкоємцем спадщини в порядку, визначеному частиною 3 статті 1268 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 29 ЦК України (у редакції від 11.08.2013) місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Положеннями статті 2 Закону України «Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Вказане дає підстави зробити висновок про те, що відсутність реєстрації місця проживання Позивача за місцем проживання та реєстрації спадкодавця у квартирі АДРЕСА_1 та наявність реєстрації за адресою: АДРЕСА_2, не може бути обґрунтованою та належною обставиною для відмови в встановленні факту постійного проживання Позивача зі спадкодавцем ОСОБА_4 на час відкриття спадщини.

Статтями 4, 5, 13 Цивільного процесуального кодексу України (надалі по тексту - «ЦПК України») визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з приписами статей 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, як письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Такі докази мають бути належними, тобто містити інформацію щодо предмета доказування, та достовірними, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

З огляду на вищевикладене постійне проживання Позивача разом із спадкодавцем - ОСОБА_4 на день її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 підтверджується показами свідків наданими у судовому засіданні, а саме: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_7 (адреса місця проживання: АДРЕСА_3), ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_9 (адреса місця проживання: АДРЕСА_4), ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_11 (адреса місця проживання: АДРЕСА_5), ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_13 (адреса місця проживання: АДРЕСА_6), які зазначили, що з лютого 1989 року по теперішній час ОСОБА_1 проживає у АДРЕСА_3, а також, що остання у період з лютого 1989 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 проживала спільно зі своєю матір'ю ОСОБА_4 у квартирі АДРЕСА_1

Свідок ОСОБА_8 у своїй заяві від 25.12.2018 (підпис на якій посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петутіною Ю.О. та зареєстровано в реєстрі за № 782) та у судовому засіданні зазначив, що з березня 1992 року по теперішній час проживає за адресою: АДРЕСА_4, а також, що Позивач у період з березня 1992 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 проживала спільно зі своєю матір'ю ОСОБА_4 у квартирі АДРЕСА_1

Свідок ОСОБА_9 у своїй заяві від 25.12.2018 (підпис на якій посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петутіною Ю.О. та зареєстровано в реєстрі за № 781) та у судовому засіданні зазначила, що з січня 1983 року по теперішній час проживає за адресою: АДРЕСА_5, та Позивач у період з січня 1983 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 проживала спільно зі своєю матір'ю ОСОБА_4 у квартирі АДРЕСА_1

Свідок ОСОБА_10 у своїй заяві від 25.12.2017 (підпис на якій посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петутіною Ю.О. та зареєстровано в реєстрі за № 780) та у судовому засіданні зазначила, що з червня 1980 року по теперішній час проживає за адресою: АДРЕСА_6, а також, що Позивач у період з червня 1980 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 проживала спільно зі своєю матір'ю ОСОБА_4 у квартирі АДРЕСА_1

Крім цього, до позовної заяви додається колективна заява мешканців будинку АДРЕСА_7, відповідно до якої ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34 та ОСОБА_35 підтверджують, що Позивач постійно проживала зі своєю матір'ю - ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 у період часу не менше ніж з 1997 року по ІНФОРМАЦІЯ_2. Також, у вказаній заяві зазначено, що Позивач проживає за згаданою вище адресою понад двадцяти останніх років та являється активним учасником ініціативної групи мешканців даного будинку, у зв'язку з чим є добре відомою особою для сусідів.

Слід зазначити, що вселення Позивача до квартири АДРЕСА_1 відбулось у 1975 році на підставі ордера на житлове приміщення від 15.10.1975 № Г 263878, виданого Виконавчим комітетом Київської міської ради депутатів трудящих (копія ордеру додається до позовної заяви, місце знаходження оригіналу не відомо). Так, батьку Позивача - ОСОБА_36 було видано вказаний ордер на квартиру АДРЕСА_1 на сім'ю, яка складалась із трьох осіб, а саме з нього, дружини ОСОБА_4 та дочки ОСОБА_38 (Позивач).

25 вересня 1982 року Позивач уклала шлюб з ОСОБА_39. ІНФОРМАЦІЯ_3 від шлюбу народився спільний син - ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження від 09.10.1991 серії НОМЕР_6, виданого Московським відділом запису актів громадянського стану Виконкому Московської райради народних депутатів міста Києва.

Позивач разом зі своїм чоловіком, сином та батьками проживали спільно у квартирі АДРЕСА_1, не зважаючи на місце реєстрації за іншою адресою (за місцем реєстрації чоловіка Позивача).

Після розірвання шлюбу між Позивачем та ОСОБА_39 у 1993 році, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу від 12.01.1993 серії НОМЕР_7, виданого Ватутінським відділом реєстрації актів громадянського стану та смерті ОСОБА_36 (батька Позивача) у 1996 році, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 22.05.1996 серії НОМЕР_8, виданого Відділом реєстрації актів громадянського стану Московського району м. Києва, Позивач разом зі своїм сином, ОСОБА_3, та матір'ю, ОСОБА_4, продовжували спільно проживати у зазначеній квартирі.

У 2002 році син Позивача, ОСОБА_3, закінчив середню загальноосвітню школу № 116 м. Києва, що підтверджується атестатом про повну загальну середню освіту від 21.06.2002 серії НОМЕР_9, виданого Середньою загальноосвітньою школою № 116 м. Києва (копія атестату додається до позовної заяви, оригінал знаходиться у Позивача). Будівля (приміщення) школи розташована за адресою: місто Київ, провулок Сільськогосподарський, будинок 2, що територіально наближено до вулиці Родимцева (на підтвердження зазначених обставин до позовної заяви додається інтернет-витяг карти міста Києва).

Окрім цього, Позивач у період з 06.03.1980 по 29.04.2011 отримувала медичне обслуговування в районній поліклініці міста Києва, обслуговування якої розповсюджувалось на пацієнтів, які проживали та/або перебували в квартирах будинку № 11 по вулиці Родимцева в місті Києві. На підтвердження вказаних обставин до позовної заяви додається копія довідки Амбулаторії загальної практики сімейної медицини № 7 (стара відома назва як «Центральна районна поліклініка Голосіївського району м. Києва»), в тексті якої зазначено, що відповідно до записів амбулаторної медичної картки пацієнта Позивач отримувала медичне обслуговування за адресою перебування: вулиця Родимцева, будинок 11, квартира ¹ 131 у період з 06.03.1980 по 29.04.2011 (оригінал довідки знаходиться у Позивача).

На звернення Позивача щодо надання інформації від 18.01.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «Медікс-рей Інтернешнл Груп» надіслало лист від 26.01.2018 № 01-26-37, у якому зазначено, що згідно даних внесених (зі слів) до медичної документації, оформленої в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Медікс-рей Інтернешнл Груп» Лікарні Ізраїльської онкології «LISOD», а саме: медичної карти стаціонарного хворого № 14729 (госпіталізація 17.12.2008 року, виписка 22.12.2008 року), медичної карти стаціонарного хворого № 14729 (госпіталізація 09.12.2008 року, виписка 10.12.2008 року), медичної карти стаціонарного хворого № 14729 (госпіталізація 18.05.2009 року, виписка 18.05.2009 року) зазначена контактна адреса місця проживання Позивача як: АДРЕСА_1

10 грудня 2008 року між Представництвом «НОВАРТІС КОНСЬЮМЕР ХЕЛТ СЕРВІСЕЗ С.А.» та Позивачем було укладено договір позики № 2. У положеннях вказаного договору було зазначено адресу фактичного проживання Позивача: АДРЕСА_1 та адресу реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2.

04 червня 2010 року між приватним підприємцем ОСОБА_41 та Позивачем було укладено договір купівлі-продажу № 144/06, відповідно до умов якого Позивач придбала дверні блоки. Згідно з текстом зазначеного договору, замовлення від 03.06.2010 та видаткової накладної від 04.06.2010 контактну адресу Позивача та місце доставки товару зазначено як: АДРЕСА_1.

16 травня 2011 року між приватним підприємцем ОСОБА_42 та Позивачем було укладено договір купівлі-продажу № 47/05, відповідно до умов якого Позивач знову ж придбала дверні блоки. Згідно з зазначеними реквізитами сторін у вказаному договорі адресою доставки товару зазначено як: АДРЕСА_1 (копія договору додається до позовної заяви, оригінал знаходиться у Позивача).

У видаткових накладних від 16.05.2011 р. та від 18.07.2011 р. контактну адресу Позивача зазначено як: АДРЕСА_1.

30 грудня 2011 року між ПАТ «Страхова Компанія «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА ГРУПА» та Компанією «НОВАРТІС КОНСЬЮМЕР ХЕЛТ СЕРВІСЕЗ С.А.» (Швейцарія) було укладено договір добровільного медичного страхування № 50-2830-12-00001 (строк дії з 01.01.2012 до 31.12.2012), відповідно до умов якого були застраховані особи згідно з затвердженим списком, серед яких були Позивач та її син, ОСОБА_3. У пункті 74 і 75 списку застрахованих осіб зазначено місце фактичного проживання Позивача як: АДРЕСА_1.

Через рік, а саме 29 грудня 2012 року, між ПАТ «Страхова Компанія «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА ГРУПА» та Компанією «НОВАРТІС КОНСЬЮМЕР ХЕЛТ СЕРВІСЕЗ С.А.» (Швейцарія) було знову укладено договір добровільного медичного страхування № 50-2830-13-00001 (строк дії з 01.01.2013 до 31.12.2013), відповідно до умов якого були застраховані особи у відповідності до затвердженого списку, серед яких була Позивач. У пункті 79 списку застрахованих осіб зазначено місце фактичного проживання Позивача як: АДРЕСА_1 (копії договорів додаються до позовної заяви, оригінали знаходяться в товариствах).

19 вересня 2013 року Позивач разом з більшістю мешканців будинку АДРЕСА_7 колективно звернулись з заявою до голови Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації ОСОБА_44 з приводу порушення громадського порядку молоддю біля їхнього будинку через продаж у нічний час алкогольних та слабоалкогольних напоїв у магазині та кафе, розташованих на території студентського містечка НУБіП. Наприкінці тексту вказаної заяви під номерами 1 і 2 містяться підписи Позивача та ОСОБА_4

04 лютого 2013 року, 05 лютого 2013 року, 02 серпня 2013 року та 03 жовтня 2013 року Позивачем здійснювалось замовлення на надання медичної допомоги від фахівців Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіком» в інтересах ОСОБА_4, що підтверджується доданими до позовної заяви копіями відповідних замовлень, підписи на яких зроблені особисто Позивачем.

Після смерті ОСОБА_4 усі витрати по її похованню понесла Позивач.

Суд, зазначає, що викладені обставини справи у даній позовній заяві з зазначенням відповідних доказів підтверджують факт постійного проживання Позивача разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 на день її смерті, а також наявність усталених соціальних зав'язків із квартирою АДРЕСА_1

За місцем реєстрації Позивач фактично не проживала, а реальним місцем її проживання безперервно з 2004 року була квартира АДРЕСА_1.

Відповідно до акту від 24.01.2018, затвердженого начальником Житлової експлуатаційної дільниці № 319 Деснянського району м. Києва ОСОБА_45, Позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, але за вказаною адресою дійсно не проживає. Зазначений акт було складено та підписано мешканцями будинку № 3-А по вулиці Радунська в місті Києві, а саме ОСОБА_46 (адреса проживання: АДРЕСА_8) та ОСОБА_47 (адреса проживання: АДРЕСА_9) в присутності майстра ОСОБА_48 (копія акту додається до позовної заяви, оригінал знаходиться у Позивача).

Додані до позовної заяви докази є достатніми, що у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин спільного постійного проживання Позивача разом зі спадкодавцем та прийняття спадщини в силу частини 3 статті 1268 ЦК України.

Крім цього, після смерті ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, Позивач продовжує проживати в вказаній квартирі та користуватись речами домашнього вжитку, що підтверджується показами свідків у судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Метою звернення Позивача до суду є встановлення факту постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини для подальшого оформлення прав на спадкове майно (а саме квартиру АДРЕСА_1) в нотаріальних органах України.

Відповідно до роз'яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, що викладені в Узагальненнях судової практики розгляду цивільних справ про спадкування від 01.03.2013, заяви про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини в порядку окремого провадження підлягають задоволенню судом, якщо у паспорті спадкоємця відсутня відмітка про місце реєстрації особи.

З урахуванням того, що в паспорті Позивача міститься відмітка про реєстрацію місця її проживання за відмінною адресою проживання спадкодавця та наявності рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24.10.2017 у справі № 752/15989/17, яке набрало законної сили, вважаємо, що у даному випадку є спір про право, а тому встановлення факту постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини має відбуватись в позовному провадженні.

Відповідно до Витягу зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 17.01.2018 № 50581582, наданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клітко Валентиною Василівною, спадкова справа після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, не зареєстрована (копія додається до позовної заяви, оригінал знаходиться у Позивача).

Позивачем було визначено склад відповідачів, а саме: Київську міську раду (з урахуванням положень статті 1277 «Відумерлість спадщини» ЦК України) та ОСОБА_3, який є онуком ОСОБА_4 та за результатами розгляду позову Позивача може мати можливість вирішувати питання про оформлення своїх спадкових прав після її смерті.

Судом встановлено, що будь-яких інших спадкоємців ОСОБА_4, які б бажали та мали намір прийняти спадщину після її смерті, окрім Позивача, немає.

Відповідно до положень ст. 16 Цивільного кодексу України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно із ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За положеннями вищевказаних норм суди мають належним чином обґрунтовувати свої рішення.

Аналогічна позиція підтримується і практикою Європейського Суду з прав людини, зокрема у справі «Бочан проти України» від 03.05.2007 року, де зазначено про те, що Європейський Суд встановив порушення ст. 6 Конвенції, у тому числі через те, що національні суди не дали відповідь на аргументи заявниці стосовно правдивості показів свідків та дійсності документів, хоча ці докази були визначальними для рішення по справі.

Слід також зазначити, що однією із засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

За змістом положень ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки факт проживання її з померлою знайшли своє підтвердження у судовому засіданні та були доведені належними доказами, а тому позов ОСОБА_1 є підставним та обґрунтованим.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 16, 29, 1217, 1218, 1220, 1223, 1268, 1270 ЦК України, ст. ст. 14, 5, 76-81, 175, 177, 182, 184 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_19, разом із спадкодавцем ОСОБА_4 на час відкриття спадщини, тобто на момент смерті ОСОБА_4, а саме - на ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду м. Києва, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 25.06.2018 року.

Суддя