Постанова № 74923591, 25.06.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1060/18Головуючий по 1 інстанції - Соколишина Л.Б. Категорія: 19, 27 Доповідач в апеляційній інстанції - Вініченко Б.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2018 року Апеляційний суд Черкаської області в складі:

суддів Вініченка Б.Б., Новікова О.М., Храпка В.Д.

за участю секретаря Чуйко А.В.

розглянувши у письмовому провадженні в місті Черкаси апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 19 квітня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

У грудні 2017 року позивач звернувся до суду даним позовом.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказував, що ОСОБА_3 звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Заяву №б/н від 08.10.2007 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Банк свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі.

Проте, в порушення умов договору відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 15.11.2017 року складала 20399,31 гривень, в тому числі: 9854,14 грн. - тіло кредиту; 2653,51 грн. - нараховано відсотків за користування кредитом; 6682,17 грн. - нараховано пені, 250 грн. - штраф (фіксована частина); 959,49 грн. - штраф (процентна складова), яку позивач просив суд стягнути з відповідача разом з понесеними судовими витратами.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 квітня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк», посилаючись на незаконність рішення суду, ухвалення його з порушенням норм процесуального та матеріального права, з недоведеністю обставин, що мають значення та невідповідністю висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

При цьому в мотивування апеляційної скарги посилається на те, що посилання суду першої інстанції на пропуск позовної давності є необґрунтованим з огляду на наступне.

По-перше, відповідач отримав платіжну картку, яка є лише спеціальним засобом для отримання та перерахування коштів. Строк дії картки не припиняє строку дії договору, а строк дії договору та строк дії картки не є тотожними поняттями.

По-друге, відповідно до п. 9.12 Умов та правил надання банківських послуг, які є невід'ємною частиною кредитного договору, сторони домовились, що договір діє на протязі 12 місяців з моменту його підписання. Якщо жодна зі сторін не заявляє про його припинення він автоматично лонгується на такий же термін. Виходячи з наведених положень договору, договір автоматично було пролонговано, оскільки жодна зі сторін не заявила про свій намір його розірвати та договір діє до даного часу.

По-третє, позивач вказує, що навіть у разі застосування строку позовної давності, її наслідки можуть бути застосовані лише до тих зобов'язань та нарахувань, які були здійснені за межами строку позовної давності, водночас, суми нарахувань, здійснені у межах строку позовної давності, підлягають стягненню з відповідача.

Отже позовні вимоги банку про стягнення заборгованості у межах строків позовної давності у будь-якому випадку підлягали задоволенню.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 вказує, що суд прийшов до обґрунтованого висновку про застосування строку позовної давності. Крім того вказує, що кредитним договором у формі заяви про отримання кредиту від 08.10.2007 року не передбачено зміни умов договору в односторонньому порядку. При цьому відповідач із заявою про збільшення розміру кредитного ліміту до позивача не звертався.

Також в позовній заяві представник ПАТ КБ «Приватбанк» вказує про отримання позивачем кредиту в сумі 8000 грн., в той же час просить стягнути тіло кредиту в сумі 9854,14 грн.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до наступного.

Частинами 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду в повній мірі відповідає даним вимогам закону.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статтей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 08 жовтня 2007 року ОСОБА_3 отримав кредитні кошти у вигляді кредитного ліміту на платіжку картку «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» зі сплатою 36% річних (3% на місяць) на суму залишку заборгованості за кредитом. Кредитний ліміт був погоджений сторонами у розмірі 1500 грн.

В заяві позичальник вказав, що він ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Своїм підписом підтвердив факт отримання повної інформації про умови кредитування в Приватбанку.

У березні 2018 року представник ОСОБА_3 подала до суду першої інстанції заяву про застосування строку позовної давності до вимог банку.

Згідно статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У правовідносинах, в яких використовуються платіжні картки як спосіб надання/отримання кредитних коштів, якщо умовами договору визначено щомісячні погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту у повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України №6-167цс14 від 12 листопада 2014 року.

Відповідно до статті 78 ЦПК України визначено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як видно з довідки ПАТ КБ «Приватбанк» від 03.04.2018 року №20171130/4240 клієнт ОСОБА_3 згідно кредитного договору б/н від 08.10.2007 року отримав картки НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, остання має термін дії до 01.2020 року (а.с. 136) та із наявністю якої позивач обґрунтовує подання позову в межах позовної давності.

Таким чином, 31.01.2020 року є останнім днем місяця дії картки як кінцевий строк повернення кредиту. Разом з тим, доводи апелянта щодо перевипуску платіжної картки ґрунтуються на недопустимих доказах, з огляду на наступне.

За змістом пункту 2.9. Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, затвердженого постановою Національного банку України від 19 квітня 2005 року №137 Кредитна лінія під операції з платіжними картками відкривається банком на визначений термін та в межах установленого договором ліміту (заборгованості або граничної суми) кредитування. Строк дії кредитної лінії, яка відкривається під платіжні картки, визначається договором між клієнтом та емітентом. Кредитування держателів платіжних карток у межах обраної емітентом кредитної схеми регламентується внутрішніми документами банку з питань кредитування та договором між клієнтом і банком-емітентом. Клієнт на власний розсуд або відповідно до умов договору (якщо кредит має цільовий характер) частково або в повному обсязі використовує впродовж строку його дії кредит і має зобов'язання повернути кредит та проценти за його користування на умовах, передбачених договором. Після виконання зобов'язань сторін або в разі розірвання (закінчення терміну дії) договору банк на вимогу клієнта зобов'язаний видати йому довідку про повернення платіжної картки, кредиту та процентів за ним.

Таким чином, у разі закінчення строку дії кредитної лінії для продовження кредитних відносин між банком та клієнтом, що виникли внаслідок видачі попередньої кредитної картки, має переукладатися кредитний договір на таких самих умовах, на яких він був укладений, з видачею нової платіжної картки під підпис позичальника про її отримання.

Позивачем не надано до суду доказів, які б підтверджували термін дії картки НОМЕР_1, та коли були видані наступні платіжні картки, мету їх використання (дебетова, дебетово-кредитна та кредитна) та строк їх дії, а тому суд не може достовірно встановити фактичні обставини щодо їх отримання відповідачем та умови на яких вони були отримані.

Щодо переривання строку позовної давності шляхом вчинення платежу 01 березня 2017 року, то колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до п. 2.1.1.12.2 в разі непогашення клієнтом боргових зобов'язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування кредитом клієнт сплачує банку відсотки в розмірі, зазначеному в Тарифах, що діють на дату нарахування. Сплату відсотків за користування кредитом клієнт здійснює шляхом надання доручення банку про списання грошей з його поточного рахунку в розмірі нарахованих відсотків (договірне списання).

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

З пояснень сторін, які викладені ними як у відзиві до позовної заяви, так і відповіді на відзив та апеляційній скарзі, ними підтверджується факт отримання картки в жовтні 2007 року зі строком дії в два роки, тобто до 31 жовтня 2009 року, з позовом про захист порушеного права банк звернувся до суду лише 30 листопада 2017 року, тобто з пропуском установленого статтею 257 ЦК України трирічного строку позовної давності.

З огляду на зазначене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про сплив позовної давності.

Доводи апеляційної скарги про те, що позовна давність не сплинула, оскільки строк дії договору не закінчився не ґрунтується на умовах договору та обставинах справи.

Статтею 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод захищає право на справедливий судовий розгляд передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частинами 1 - 3 ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Посилання банку на те, що відповідачу було видано нові картки і остання видана на строк до січня 2020 року, у зв'язку з чим позовна давність до тіла кредиту спливає лише у січні 2023 року, є безпідставними, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що після закінчення строку дії платіжної картки боржник отримав нову картку.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що положення Умов та Правил про надання банківських послуг додані до позовної заяви та ті на які посилається банк в апеляційній скарзі не відповідають один одному, а тому неможливо достовірно встановити, які були із них діючими на час підписання відповідачем заяви.

Пункти на які посилається банк в апеляційній скарзі, щодо терміну дії договору та порядку автоматичної його пролонгації не містяться в наданих ним Умовах та Правилах про надання банківських послуг.

Тому колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції розглянув спір відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України у межах заявлених банком вимог і на підставі поданих ним доказів.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність рішення не впливають.

З огляду на викладене суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про сплив позовної давності.

Згідно з вимогами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, яке б призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 19 квітня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 25 червня 2018 року.

Судді: