
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_______________
Постанова
Іменем України
23 червня 2018 року
м. Харків
справа № 638/18957/17
провадження № 22-ц/790/2502/18
Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Пилипчук Н.П. ,
суддів: Кругової С.С., Маміної О.В.,
учасники справи:
позивачі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2,
відповідач - Дочірнє підприємство «Харківський облвтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Дочірнього підприємства «Харківський облвтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про відшкодування шкоди,
з апеляційною скаргою Дочірнього підприємства «Харківський облвтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова, ухвалене 21 лютого 2018 року, під головуванням судді Шишкіна О.В., в залі суду в місті Харкові,
В С Т А Н О В И В :
Позивачі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, звернулись до суду із позовною заявою.
В обґрунтування заявлених вимог позивачем вказано про те, що 29 липня 2017 року близько 18.00 год., керуючи автомобілем «Ореl Vесtrа - В» держ. номер НОМЕР_1, позивачі їхали по автомобільній дорозі Золочів - Харків в районі зупинки «Чорноглазівка», потрапили у дорожньо-транспортну пригоду - потрапили у дві великі ями, які не були помітні через наповненість дощовою водою.
За даним фактом 30.07.2017 року до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 1201722031000382 були внесені відомості про кримінальне правопорушення, за ознаками ч.1 ст.286 КК України.
Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження від 31.07.2017 року слідчого СВ Золочівського ВП Дергачівського ВП ГУНП в Харківській області Ємець Є.В. кримінальне провадження, внесені до ЄРДР за № 1201722031000382 від 30.07.2017 року було закрито, у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
Згідно звіту № 470/7 про оцінку вартості збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 21.09.2017 року, проведеного ФОП ОСОБА_4 вартість збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу «Opel Vectra - В» державний номер НОМЕР_2 становить 93 139 грн. 50 коп. На проведення дослідження мною було затрачено 1 200,00 грн.
У зв'язку із чим просили суд стягнути із відповідача Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України» Дочірне підприємство «Харківський Облавтодор» на користь ОСОБА_1, матеріальну шкоду у розмірі 93 139 грн. 50 коп. та витрати понесені за оплату дослідження у розмірі 1200 грн., на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 моральну шкоду у 10 000 грн. та судові витрати.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 лютого 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" Дочірнє підприємство "Харківський Облавтодор" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задоволено частково.
Вирішено стягнути із Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" Дочірнє підприємство "Харківський облавтодор" на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 47169 (сорок сім тисяч сто шістдесят дев'ять) гривень 75 копійок. Стягнути із Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" Дочірнє підприємство "Харківський облавтодор" на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 2 500 (дві тисячі п'ятсот) гривень. Позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення із відповідача матеріальної шкоди у розмірі 47169 (сорок сім тисяч сто шістдесят дев'ять) гривень 75 копійок - залишити без задоволення. Позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення із відповідача моральної шкоди у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень - залишити без задоволення. Позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення із відповідача моральної шкоди у розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот) гривень - залишити без задоволення. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі ДП «Харківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не було враховано, що в дорожній обстановці, що мала місце 29.07.2017 року водієм ОСОБА_1 були порушені вимоги п.п. 12.1,12.2 та 12.3 Правил дорожнього руху України, що підтверджено висновком експертного комісійного автотехнічного дослідження № 5057 від 19.03.2018 року, замовленого відповідачем після отримання копії оспорюваного рішення. Також вказує на те, що матеріали справи не місять відомостей про те,що автомобіль НОМЕР_3 отримав механічні пошкодження саме 29.07.2017 року, не надано доказів, що позивачі є власниками автомобілю. Вказує на те, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо технічного стану транспортного засобу , оскільки однією із причин ДТП могла бути технічна несправність автомобіля НОМЕР_3, а саме ходової частини, керма, тощо. Також судом не було взято до уваги, що відповідач не є власником автомобільних доріг, а на підставі договору є лише підрядником, який здійснює експлуатаційне утримання автодороги Золочів- Харків.
Від відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вони просять ухвалене у справі судове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення як необґрунтовану. Вказують на те, що висновок експертизи, на який посилається апелянт був проведений вже після винесення рішення судом першої інстанції та не може бути взятий до уваги судом апеляційної інстанції. Також вказує на те, що згідно із постановою про закриття кримінального провадження у зв'язку із відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 с. 286 КК України, в діях ОСОБА_1 не було встановлено факту порушень правил дорожнього руху, які б призвели до даного ДТП.
Позивачі не зверталися до суду із апеляційною скаргою. Отже рішення суду першої інстанції оскаржується і переглядається лише в частині, якою задоволені позовні вимоги.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 29 липня 2017 року близько 18.00 години автомобіль Opel Vectra B, державний номер НОМЕР_1, під керування позивача ОСОБА_1, рухався автомобільною дорогою Золочів - Харків в районі зупинки «Чорноглазівка». У салоні автомобіля, крім позивача, знаходилась ОСОБА_2 Під час руху автомобіль з*їхав з дороги та зіткнувся з деревами. При зазначених обставинах автомобіль отримав механічні пошкодження, а позивачі - тілесні ушкодження.
За даним фактом 30.07.2017 року до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 1201722031000382 були внесені відомості про кримінальне правопорушення, за ознаками ч.1 ст.286 КК України. В подальшому, назване кримінальне провадження постановою від 31.07.2017 року закрито за заявою потерпілої ОСОБА_2
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що яма на дорозі, яка була безпосередньою причиною ДТП, мала місце саме через дії (бездіяльність) відповідача, а тому, шкода, спричинена позивачам, має бути відшкодована саме відповідачем та між вказаними діями і шкодою є безпосередній причинний зв'язок. Оскільки встановлена вина зазначеної особи, то відповідно до ч.1 ст.1188 ЦК України шкода відшкодовується винною особою на загальних підставах.
Судова колегія не погоджується із висновками суду першої інстанції виходячи із наступного.
Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільних прав, має право на їх відшкодування, при цьому збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі. Збитки відшкодовуються в повному обсязі.
Відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
За змістом ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Статтею 1 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08 вересня 2005 року № 2862-IV передбачено, що автомобільна дорога це лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безпечного та зручного руху транспортних засобів. Державне управління автомобільними дорогами загального користування здійснює Державна служба автомобільних доріг України, що є центральним органом виконавчої влади.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про дорожній рух» власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні. Власники доріг, керівні працівники дорожньо-експлуатаційних організацій несуть відповідальність, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася з їх вини.
Згідно зі ст. 11 Закону України «Про автомобільні дороги» основними обов'язками органу державного управління автомобільними дорогами загального користування, серед іншого, є: розробка та реалізація заходів з безпеки дорожнього руху; забезпечення безперервних, безпечних, економічних та зручних умов руху транспортних засобів з нормативними технічними характеристиками і навантаженнями; організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг за встановленими для них будівельними нормами, державними стандартами і нормами; виявлення аварійно-небезпечних місць (ділянок) та місць концентрації дорожньо-транспортних пригод на автомобільних дорогах і здійснення заходів щодо їх ліквідації; завчасне оповіщення користувачів автомобільних доріг про строки та порядок тимчасового обмеження або припинення руху транспортних засобів.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про автомобільні дороги» орган державного управління автомобільними дорогами загального користування відповідає, серед іншого, за стан автомобільних доріг загального користування відповідно до діючих норм та фінансування; якість робіт з проектування, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування; а також за відшкодування збитків користувачам автомобільних доріг загального користування у порядку, визначеному законом.
Статтею 10 Закону України «Про автомобільні дороги» встановлено, що державне управління автомобільними дорогами загального користування здійснює Державна служба автомобільних доріг України, що є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через керівника центрального органу виконавчої влади у галузі транспорту і який має свої органи управління на місцях.
Частиною 3 статті 14 та частиною 1 статті 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху мають права на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху. Водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.
Згідно ст. 9 Закону України «Про дорожній рух» до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ним органів у сфері дорожнього руху належить: розробка програм та здійснення заходів щодо розвитку, удосконалення, ремонту та утримання у безпечному для дорожнього руху стані доріг, вулиць та залізничних переїздів, зон відчуження; компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішенням судових органів; забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху; забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття гідрометеорологічних та інших умов; вирішення питань експлуатації автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів у надзвичайних ситуаціях; термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах; своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами; організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.
За змістом ч. 1 ст. 24 Закону України «Про дорожній рух» власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.
Як встановлено п. 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 198 власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов'язані: своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху; постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об'єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; вирішувати питання забезпечення експлуатації дорожніх об'єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об'єктів, аварії на підземних комунікаціях і виникнення інших перешкод у дорожньому русі й разом із спеціалізованими службами організації дорожнього руху і за погодженням з Державтоінспекцією оперативно вносити зміни до порядку організації дорожнього руху; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів.
Вказані Правила є обов'язковими для їх власників або уповноважених ними органів, організацій, що здійснюють ремонт і утримання дорожніх об'єктів і користувачів (п. 1).
Відповідач, ДП «Харківський облавтодор» на підставі Договору № Т1-УТР/17 зі службою автомобільних доріг (замовник) (Додаток 1) п.2 здійснює експлуатаційне утримання автомобільної дороги Харків-Золочів, разом із тим, вказаний договір суду не надано. Безпосереднє обслуговування названої дороги здійснюється структурним підрозділом - Золочівський райавтодор ДП «Харківський облавтодор».
Основними обов'язками органу державного управління автомобільними дорогами загального користування, зокрема, є: розробка та реалізація заходів з безпеки дорожнього руху; забезпечення безперервних, безпечних, економічних та зручних умов руху транспортних засобів з нормативними технічними характеристиками і навантаженнями; організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг за встановленими для них будівельними нормами, державними стандартами і нормами; забезпечення технічного нагляду за станом автомобільних доріг; виявлення аварійно-небезпечних місць (ділянок) та місць концентрації дорожньо-транспортних пригод на автомобільних дорогах і здійснення заходів щодо їх ліквідації; завчасне оповіщення користувачів автомобільних доріг про строки та порядок тимчасового обмеження або припинення руху транспортних засобів.
Згідно з ч.2 ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв'язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки.
Відсутність хоча б одного із вищеперелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення.
Отже, позивачу потрібно довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків, докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між порушенням права та заподіяними збитками.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
На підтвердження доводів апеляційної скарги відповідач апеляційному суду надав висновки експертного комісійного автотехнічного дослідження № 5057 від 19.03.2018 року та експертного дорожньо-технічного дослідження від 19.03.2018 року.
Оскільки відповідачем не було надано доказів неможливості подання таких висновків до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього, колегія суддів зазначені висновки не приймає.
Між тим, колегія суддів вважає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не перевірив відповідність дій позивача правилам дорожнього руху та наявність причинно-наслідкового зв*язку між наїздом позивача на пошкоджене дорожнє покриття та збитками завданими позивачу пошкодженням автомобіля.
Доводи позивача про те, що постановою про закриття кримінального провадження у зв'язку із відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 с. 286 КК України, в його діях не було встановлено факту порушень правил дорожнього руху, які б призвели до даного ДТП спростовуються змістом зазначеної постанови, яка не містить висновків про наявність або відсутність в діях ОСОБА_1 порушень правил дорожнього руху.
Як вбачається із постанови про закриття провадження від 31 липня 2017 року кримінальне провадження було припинено у зв'язку із звернення ОСОБА_2 до Золочівського ВП Дергачівського ВП ГУНП в Харківській області, в якій вона просила припинити проведення досудового розслідування за вказаним кримінальним провадженням, оскільки отримані тілесні ушкодження внаслідок ДТП вважає для себе не суттєвими та від проходження СМЕ категорично відмовляється.
З протоколу допиту свідка ОСОБА_1 вбачається, що через сильний дощ видимість становила близько 30 м., він рухався по трасі зі швидкістю близько 80 км/год., він проїхав автобусну зупинку та через 2-3 км. Дорога закруглялася ліворуч, а на повороті знаходились дві великі ями, через погану видимість він не помітив їх раніше. Далі ОСОБА_1 повернув рульове колесо ліворуч щоб об'їхати яму, але через те, що дорога була мокрою, автомобіль почав йти юзом, ОСОБА_1 крутнув рульове колесо праворуч, щоб вирівняти автомобіль, але його почало нести юзом в сторону правого узбіччя. Автомобіль рухався вперед водійською стороною. Він злетів з проїзної частини та по ґрунтовому покриттю узбіччя проїхав до розташованої праворуч від дороги лісо посадочної смуги. Автомобіль вдарився передньою водійською стороною об дерево та його розвернуло ще дужче. Потім автомобіль вдарився боковою стойкою з водійської сторони об інше дерево та задньою частиною об третє дерево, після чого рух було припинено.
З матеріалів справи вбачається, що перед місцем виникнення даної ДТП встановлений дорожній знак 1.12 «Вибоїна» з табличкою 7.2.1 «Зона дії» 5 км, а саме даний дорожній знак та табличка встановлені на км 30 + 400 м автодороги Харків-Золочів KПП «Олександрівка».
Тобто, водії транспортних засобів у тому числі і водій автомобіля Opel Vectra ОСОБА_1, при русі на даній ділянці дороги, були інформовані і попереджені відповідними дорожніми знаками про наявну на їх смузі руху перешкоду у вигляді окремих вибоїн.
Згідно пояснень ОСОБА_1, він керував автомобілем по автомобільній дорозі Золочів-Харків на швидкості не більше 80 кілометрів на годину
В даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля Opel Vectra ОСОБА_1 повинен був обирати такі прийоми керування, при яких він мав би змогу контролювати рух керованого ним автомобіля та безпечно керувати ним.
В даній дорожній обстановці водій автомобіля Водіій Opel Vectra ОСОБА_1 повинен був діяти у відповідності до вимог п. 1 2.1 Правил дорожнього руху України.
Згідно п. 12.1 Правил дорожнього руху, водій, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу.
Безпечна швидкість руху - швидкість, за якої водій має змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах.
Судом першої інстанції були встановлені вказані обставини, проте суд дійшов помилкового висновку про те, що відшкодування підлягає стягненню в меншому обсязі.
Проаналізувавши обставини справи та вимоги закону, колегія суддів вважає встановленим, що ДТП сталася через те, що, рухаючись в умовах поганої видимості через сильний дощ, будучи попередженим відповідним дорожнім знаком про перешкоду на смузі руху, позивач не обрав безпечну швидкість руху та побачивши вибоїни не справився з керуванням, з*їхав з дороги, зіткнувся із деревами.
Отже, ДТП сталася через порушення ОСОБА_1 пункту 12.1 ПДР, які знаходяться в причинному зв'язку з даною дорожньо-транспортною пригодою.
Статтею ст. 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода може полягати зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Як роз'яснено у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5). Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п.9).
За встановлених обставин підстав для стягнення відшкодування моральної шкоди з відповідача на користь позивачів колегія суддів не вбачає.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне зясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права/
Керуючись ст. ст. 371, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Апеляційний суд Харківської області, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» Дочірнє підприємство «Харківський облвтодор» - задовольнити частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 лютого 2018 року в частині, якою задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди та позовні вимоги ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди - скасувати, у задоволенні цих позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Дочірнього підприємства «Харківський облвтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» судові витрати за подачу апеляційної скарги у розмірі 699 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» Дочірнє підприємство «Харківський облвтодор» судові витрати за подачу апеляційної скарги у розмірі 480 грн.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню не підлягає.
Повний текст судового рішення виготовлений 23 червня 2018 року.
Головуючий - Н.П.Пилипчук
Судді - С.С . Кругова
О.В. Маміна
Судове рішення № 74922787, Апеляційний суд Харківської області було прийнято 23.06.2018. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 638/18957/17. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: