Вирок № 74922645, 21.06.2018, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/9464/16-к

№ провадження 1-кп/646/89/2018

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.06.18 року м. Харків

Червонозаводський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Шелест І.М.

за участю секретарів - Славгородської К.В., Волошко К.І.

прокурорів - Пономаренко Н.І., Трифонова П.В.

захисника - Зубенко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016220060001758 від 25.07.2016 року, за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, працюючого продавцем у ТОА «ДІЄСА», проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, засудженого: 06.03.2015 року вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова до 1 року обмеження волі та на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком в 1 рік,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 164 КК України,-

за участі обвинуваченого - ОСОБА_2, потерпілої - ОСОБА_3

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2, на підставі рішення Апеляційного суду Харківської області від 31.10.2013, зобов'язаний виплачувати аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання малолітньої дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, у твердій грошовій одиниці в розмірі 500 гривень щомісяця, починаючи з 21.03.2013 і до досягнення дитиною повноліття, а також виплатити одноразову допомогу на користь ОСОБА_3 на додаткові витрати на лікування вищевказаної дитини в розмірі 18427,75 гривень.

24.01.2014 року державним виконавцем Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції по виконавчих листах Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28.11.2013 відкриті виконавчі провадження №41746704 та №41746690. У рамках даних виконавчих проваджень державний виконавець за місцем мешкання ОСОБА_2 систематично направляв розрахунки заборгованості по аліментах, з одночасним викликом з'явитися до виконавчої служби, в якому письмово роз'яснював і попереджав, що у разі невиплати ОСОБА_2 аліментів, він буде притягнутий до кримінальної відповідальності.

Проте, ОСОБА_2, діючи умисно, будучи повідомленим про необхідність сплати аліментів, але злісно, не бажаючи виконувати обов'язки покладені на нього держаним виконавцем та судом щодо утримання своєї малолітньої дитини, переслідуючи умисел невиплати аліментів, будучи фізично здоровим і працездатним, не визнаним у встановленому законом порядку інвалідом, ніяких заходів по офіційному працевлаштуванню, у тому числі в постановці на облік в службі зайнятості не робив, будь-якої матеріальної допомоги на утримання дитини з 21.08.2013 не надав, постійного джерела доходів не мав, своє місце роботи і отримані доходи приховував та аліменти з 21.08.2013 року самостійно не виплачував, що тривалий час негативно впливало на матеріальний стан дитини.

Таким чином, ОСОБА_2, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів на утримання малолітньої дитини, умисно, злісно та систематично на протязі тривалого часу в період з 21.08.2013 по 24.09.2014 виплат по аліментам не здійснював, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість в розмірі 25865,05 гр

За вчинення вказаного діяння вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 06.03.2015 ОСОБА_2 засуджено за ч.1 ст.164 КК України до покарання у вигляді 1 року обмеження волі та на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком в 1 рік.

Однак, ОСОБА_2 висновків для себе не зробив і повторно вчинив аналогічне кримінальне правопорушення, продовжуючи злісно ухилятися від сплати встановлених вказаним рішенням суду аліментів на утримання малолітньої дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, за наступних обставина.

Згідно з випискою з наказу №2 329-К від 01.10.2014, наданої ТОВ «ДІЄСА», ОСОБА_2 працює на посаді продавця непродовольчих товарів у вказаному товаристві з 01.10.2014, отримуючи щомісячну заробітну плату у сумі 1460,00 грн. Проте ОСОБА_2, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів на утримання малолітньої дитини, діючи умисно, злісно та систематично на протязі тривалого часу в період з 01.05.2015 по 29.08.2016 виплат по аліментам не здійснював, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість станом на 29.08.2016 в сумі 7967,74 гривень.

Органом досудового слідства дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 2 ст. 164 КК України.

У судовому засіданні ОСОБА_2 повністю визнав свою вину, зазначив, що про рішення суду про стягнення з нього аліментів на утримання дочки ОСОБА_4 йому відомо з моменту ухвалення судового рішення. Йому було відомо про те, у відділі державної виконавчої служби було відкрито виконавче провадження про стягнення з нього аліментів, приходили виклики за місцем його проживання до державного виконавця. Проте на виклики він не з'являвся. Про своє працевлаштування державного виконавця не повідомляв. Після вироку суду аліменти не сплачував, надавав деяку допомогу у вигляді грошей та речей. У нього за місцем проживання було описано, вилучене майно в рахунок погашення боргу. Погашати заборгованість став під час даного судового розгляду. Щиро покаявся. Просив врахувати, що має іншу сім'ю та від другого шлюбу двох дітей.

Крім визнання обвинуваченим ОСОБА_3 своєї вини, його винуватість повністю доводиться безпосередньо дослідженими у судовому засіданні доказами.

Так, у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 підтримала висунуте обвинувачення, зазначила, що її колишній чоловік та батько їх дочки ОСОБА_4 навмисно ухиляється від сплати аліментів, ніякої допомоги на утримання дочки не надає, у лікарні дочку - не відвідував, станом її здоров'я не опікується. Дочка хворіє і потребує постійного нагляду лікарів та придбання ліків. Вона неодноразово зверталася до ОСОБА_2 з проханнями та вимогами щодо сплати аліментів і надання допомоги у лікуванні дитини. Але на її звернення ОСОБА_2 не реагує, від спілкування ухиляється, рішення суду не виконує, до державного виконавця не з'являвся, після ухвалення вироку, яким його притягнуто до відповідальності, аліменти продовжував не сплачувати.

Виникнення у ОСОБА_2 обов'язку щомісячно сплачувати аліменти на утримання дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 підтверджується даними рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 04.09.2013 у справі № 646/2503/13-ц (провадження № 2/246/1015/2013).

Відповідно до рішення суду з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 в розмірі 500, 00 грн. щомісячно, починаючи з 21.03.2013 і до досягнення дитиною повноліття, а також стягнуто додаткові витрати на лікування в розмірі 3 019, 70 грн.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 31.10.2018 змінено рішення суду першої інстанції та збільшено суму додаткових витрат на лікування з 3 019, 70 грн. на 18 427, 75 грн.

Постановою старшого виконавця Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_6 від 24.01.2014 відкрито виконавче провадження з примусового виконання за виконавчим листом № 646/2503/13-ц.

На підтвердження стану здоров'я дочки обвинуваченого ОСОБА_2 в ході досудового розслідування надано медичні документи: консультативний висновок, в якому значиться діагноз ОСОБА_4 та рекомендовано оформлення інвалідності; медичним висновком № 40 від 03.07.2018, згідно якого ОСОБА_4 має захворювання: вроджена аномалія розвитку верхньої кінцівки, вкорочення лівої верхньої кінцівки. Вроджена відсутність 1 пальця, здвоєння 3-4 пальця, синдактилія 2-3 пальців лівої кисті та випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого.

Винуватість обвинуваченого підтверджується даними протоколу огляду вищезазначених документів наданих ОСОБА_2 від 25 липня 2016 року, постанови про визнання речовими доказами та долучення їх до матеріалів кримінального провадження від 25.07.2016.

Судом встановлено, що будучі працевлаштованим, що підтверджується довідкою ТОВ «Дієса» від 16.08.2016 № 996 про те, що ОСОБА_2 працює на підприємстві ТОВ «ДІЄСА» з 01.10.2014 року по теперішній час на посаді продавця непродовольчих товарів із заробітною платою 1460, 00 грн. (наказ про прийняття № 2329-К від 01.10.2014 року). ОСОБА_2 про своє працевлаштування державного виконавця не повідомив, не скористався правом подати заяву про відрахування з його заробітної плати аліментів на виконання судового рішення, про яке йому було відомо з моменту його ухвалення.

Згідно відповіді начальника головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області наявні відомості щодо ОСОБА_2, який є застрахованою особою з 2015 по 2016 рік.

На запит слідчого від 06.08.2016 Харківський міський центр зайнятості 11.08.2016 повідомив, що в період з червня 2015 року по даний час ОСОБА_2 на обліку не перебував та не перебуває.

Факт звернення судового рішення до виконання підтверджується даними виконавчого провадження № 417466890, в яких міститься виконавчий лист від 04.09.2013 року, постанова про відкриття виконавчого провадження від 24.01.2014, виклики державного виконавця боржника ОСОБА_2 від 24.01.2014, 29.05.2014, 13.10.2014, повідомленням про направлення акту державного виконавця про реалізацію майна.

Даними протоколу огляду документів виконавчого провадження №№ 41746690, 49214055, 41746704 від 20.08.2016 та постанови про визнання речовими доказами вищезазначених виконавчих проваджень від 20.08.2016.

У судовому засіданні обвинувачений підтвердив, що у 2014 році офіційно працевлаштований, державному виконавцю про те, що працевлаштований не повідомляв, на виклики та попередження державного виконавця не реагував, аліменти не сплачував.

З огляду на наведене, судом встановлено, ОСОБА_2 будучі засудженими 06.03.2015 вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова за ч. 1 ст. 164 КК України до 1 року обмеження волі з застосуванням ст. 75 КК України, належних висновків для себе не зробив, під час іспитового строку продовжив злісно ухилятися від сплати аліментів, будучі працевлаштованим і отримуючи заробітну платню, не повідомив державного виконавця про місце своєї роботи для направлення виконавчого листа для виконання, заяву в бухгалтерію про відрахування з його заробітку аліментів на утримання дочки ОСОБА_4 - не написав, тобто скрив своє місце роботи, в добровільному порядку аліменти на утримання дитини також не сплачував. В період злісного ухилення від сплати аліментів на протязі більш ніж шість місяців, а саме за період з 01.05.2015 по 29.08.2016 утворилася заборгованість зі сплати аліментів (по 500 грн. щомісячно), призначених рішенням суду у розмірі 7967,74 гривень.

Відповідно до примітки до ст. 164 КК України у редакції станом на 2016 рік, вказані дії ОСОБА_2 відповідають критерію злісного ухилення від сплати аліментів на протязі більш ніж шість місяців.

Також суд враховує, що даний злочин має матеріальний склад і є закінченим з моменту настання наслідків: виникнення заборгованості із сплати коштів у розмірі, що сукупно складає суму виплат за шість місяців відповідних платежів, що така заборгованість (за шість місяців) виникла під час іспитового строку, призначеного вироком суду від від 06.03.2015.

Низька заробітна плата і наявність на утриманні інших дітей не є поважною причиною, яка б виправдовувала дії ОСОБА_2 щодо несплати аліментів.

Показання ОСОБА_2, що він декілька разів на прохання дружини придбавав ліки для дочки ОСОБА_4 і якісь речі належними та допустимими доказами не підтверджено.

Крім того, суд вважає правильним зазначити, що покладений рішенням суду обов'язок зі сплати аліментів на утримання дитини не звільняє ОСОБА_2 від обов'язку приймати участь у вихованні дитини і забезпеченні її потреб, в тому числі і на лікування.

Так, відповідно до ст. 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.

Аналізуючи зібрані і досліджені у справі докази, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_2 повністю доведена і кваліфікує його дії за ч. 2 ст.164 КК України - злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), вчинене особою, раніше судимою за злочин, передбачений ч.1 ст.164 КК України.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він, працює продавцем у ТОВ «ДІЄСА», має постійне проживання та двох неповнолітніх дітей, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.

Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, суд вважає розкаяння у скоєнні злочину, обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено.

Відповідно положень ч. 2 ст. 51 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

При обранні міри покарання, суд враховує дані про особу обвинуваченого, що він, будучи засудженим за ч.1 ст. 164 КК України, на шлях виправлення не став, в період іспитового строку знов вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 164 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості. Тому вважає необхідним і достатнім, з метою його виправлення та попередження нових злочинів, призначити покарання у вигляді обмеження волі в межах санкції частини 2 статті 164 КК України за правилами статті 71 КК України.

Саме таке покарання буде сприяти меті призначення покарання і запобіганню вчинення злочинів як самим засудженим так і іншими особами.

Заходи забезпечення кримінального провадження на стадії досудового розслідування до ОСОБА_2 не застосовувались.

Потерпілою ОСОБА_3 заявлено цивільний позов, в якому вона просить стягнути заборгованість по аліментам, що утворилася у період з грудня 2014 по серпень 2016 у розмірі 18 859, 88 грн., в подальшому позов уточнила і просила стягнути аліменти у розмірі 25661, 95 грн. за період з 01.12.2014 по 28.02.2018.

Крім того, ОСОБА_2 просила стягнути неустойку за прострочення сплати аліментів в сумі 184 114, 20 грн.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 24.05.2018 року було відмовлено ОСОБА_3 у прийнятті уточнених позовів до ОСОБА_2 в частині стягнення неустойки за прострочення аліментів. Роз'яснено ОСОБА_3, що вона має право звернутися з аналогічним позовом у порядку, визначеному цивільно - процесуальним законодавством.

Суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості по аліментам задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до змісту ст. 127 КПК України за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні може бути стягнута шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням.

В позові йде мова про стягнення заборгованості по аліментам, яка виникла в результаті злісного ухилення ОСОБА_2 від сплати аліментів, призначених за рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 04.09.2013.

Порядок нарахування та стягнення заборгованості по аліментам визначений Законом України «Про виконавче провадження» і не потребує додаткового стягнення судовим рішенням.

Тому підстави для вирішення по суті і стягнення заборгованості по аліментам, яка не є матеріальною шкодою, про відшкодування якої йде мова у ст. 127 КПК України, у вироку суду, відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 368, 370-371, 373-376 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Визнати ОСОБА_2 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 164 КК України і призначити йому покарання у виді 2 (два) роки обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст.71 КК України за сукупністю вироків, до покарання, призначеного даним вироком частково приєднати невідбуте покарання за вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 06.03.2015 і остаточно призначити покарання у вигляді 2 (два) роки 1 (один) місяць обмеження волі.

Речові докази - копії матеріалів виконавчого провадження зберігати в матеріалах кримінального провадження.

На вирок може бути подано апеляцію до апеляційного суду Харківської області через Червонозаводський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня проголошення вироку.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору, учасникам судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, надіслати не пізніше наступного дня після проголошення вироку.

Суддя І.М. Шелест