Рішення № 74922563, 19.06.2018, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/1509/17

Провадження № 2/645/167/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2018 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючий суддя Іващенко С.О.,

секретар судових засідань ОСОБА_1,

за участю учасників справи:

позивача – ОСОБА_2,

представника третьої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Харківської міської ради, третя особа – ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/2 частину квартири в порядку спадкування за законом та зняття з цього майна арешту, -

ВСТАНОВИВ:

03.04.2017 року до Фрунзенського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину квартири в порядку спадкування за законом та зняття з цього майна арешту, накладеного ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13.04.2005 року, на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1. На обґрунтування заяви ОСОБА_2 зазначив, що вказаний арешт ( номер арешту №1998553) був накладений 13.04.2005р. в рамках розгляду Фрунзенським районним судом м.Харкова цивільної справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 (як правонаступника ОСОБА_5Г.) про звільнення майна з-під арешту, відшкодування витрат та стягнення моральної шкоди. На підставі рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 01.03.2006 року, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди залишений без задоволення. Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 12.04.2006 року рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 01.03.2006 року залишено без змін. ОСОБА_2 як спадкоємець ОСОБА_5, яка є власницею 1/2 частини квартири АДРЕСА_2, через наявність арешту позбавлений оформити свої спадкові права на зазначене майно. Відповідно до постанови Одинадцятої Харківської держаної нотаріальної контори від 13.11.2015 року ОСОБА_2 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 на 1/ 2 частину квартири АДРЕСА_3, у зв’язку з наявністю у Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна актового запису № 1998553 про арешт на вищевказану квартиру.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28.07.2016 року заява ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову була залишена без задоволення.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 20.10.2016 року ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28.07.2016 року залишено без змін.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позовну заяву підтримав в повному обсязі та просив суд визнати за ним право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 та скасувати арешт. При цьому зазначив, що вказана частина квартири належала на праві приватної власності його матері ОСОБА_5, яка померла в 2003 році та після смерті якої, він прийняв спадщину.

Представник позивача ХМР – ОСОБА_6, який діє на підставі довіреності в судове засідання не з’явився, надав суду заяву, в якій просив суд розглядати справу без участі представника відповідача, при вирішенні справи ухвалити рішення згідно чинного законодавства, яке б не порушило права третіх осіб. (а.с.71-72).

Представник третьої особи ОСОБА_3. - ОСОБА_4 у судовому засіданні позовну заяву про визнання права власності та зняття арешту не визнав, посилаючись на те, що ці вимоги не ґрунтуються на законі.

Суд, вислухавши сторони, перевіривши матеріали справи, приходить до наступного.

18.04.2016 року до Фрунзенського районного суду м. Харкова надійшла заява ОСОБА_2 про скасування арешту, накладеного ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13.04.2005 року, на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28.07.2016 року у задоволені заяви відповідача ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 (правонаступника ОСОБА_5) про звільнення майна з-під арешту, відшкодування витрат та стягнення моральної шкоди – відмовлено. У вказаній ухвалі судом було роз’яснено що заявником не вірно обрано спосіб захисту, а саме можливості захистити своє право в інший спосіб, шляхом визнання за ним права власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_2 та виключення майна з-під арешту.

Ухвалою судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 20.10.2016 року ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28.07.2016р. залишене без змін (а.с.18-20).

З копії спадкової справи №1149/03 після померлої ОСОБА_5 вбачається, що 17.10.2003 року,02.07.2004 року та 23.10.2015 року до Одинадцятої Харківської держаної нотаріальної контори звернувся з заявами ОСОБА_2 про прийняття спадщини після його матері ОСОБА_5 , померлої 24.09.2003 року. Видано свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.07.2004 року, за яким ОСОБА_2 набув право власності на автомобіль марки та моделі ВАЗ -21103 від 2001 р.в., д.н.з. НОМЕР_1. Видано свідоцтва про право на спадщину за законом від 23.10.2015 року, за яким ОСОБА_2 набув право власності на двокімнатну квартиру №123, що знаходиться в м.Харкові, по проспекту Тракторобудівників в будинку 162-Г.

Згідно постанови Одинадцятої Харківської держаної нотаріальної контори від 13.11.2015 року ОСОБА_2 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 на 1/ 2 частину квартири АДРЕСА_3, у зв’язку з наявністю у Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна актового запису № 1998553 про арешт на вищевказану квартиру. (а.с.15)

Згідно п. 9 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», передбачено, що заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає цивільну справу (частина третя статті 154 ЦПК). При цьому із заявою про скасування заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно або грошові кошти) може звернутись лише особа, щодо якої такі заходи забезпечення позову вжито, тобто сторона у справі чи третя особа, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору (частина четверта статті 154 ЦПК). Інша особа, яка вважає, що майно, на яке було накладено арешт у порядку забезпечення позову, належить їй, а не стороні у справі, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (стаття 60 Закону про виконавче провадження).

Згідно постанови № 7 від 30.05.2008 року Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Представником третьої особи через канцелярію суду надано письмово викладені заперечення на позовну заяву, в яких вказано, що третьою особою спірну квартиру було реконструйовано , в наслідок чого її площа згідно рішення виконавчого комітету ХМР набула статусу нежитлового приміщення літ А-5, а інша частка площі жилого приміщення квартири була реконструйована і набула пл..26,7 кв.м. Тому, на думку представника третьої особи в розумінні права власності не існує тієї квартири пл..42,1 кв.м. на яку позивач просить суд визнати право власності.

З таким висновком представника позивача суд погодитись не може, оскільки відповідно до копії договору купівлі - продажу квартири від 28.03.2000 року, вбачається, що власником квартири за адресою: АДРЕСА_4, є ОСОБА_5 і ОСОБА_3 в рівних частинах, право власності зареєстровано в КП «Харківське міське БТІ» 29.03.2000 року. (а.с.11).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до переліку приміщень, які переводяться з житлового фонду до нежитлового під об’єкти соцкультурпобуту від 12.07.2000 року вбачається що частина жилого приміщення переведена в нежитловий фонд , власником приміщення зазначені ОСОБА_3 та ОСОБА_5 Тобто переобладнання частини квартири відбувалося за згоди та участі обох власників. Інших доказів, які б свідчили про інше, суду не надано.

Окрім того представником третьої особи через канцелярію суду надано клопотання про застосування строку позовної давності до заявлених вимог, оскільки позивачу було відомо про існування спадщини ще з 2005 року, як учаснику судового процесу.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Оскільки відповідно до копії спадкової справи, та інших матеріалів справи позивач вчасно звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, проте в зв’язку з відмовою у видачі відповідного свідоцтва про право власності був змушений звернутись до суду за захистом своїх порушених прав суд приходить до висновку про відсутність підстав застосування строку позовної давності.

В зв’язку з викладеним суд приходить до висновку про прийняття ОСОБА_2 спадщини після смерті його матері ОСОБА_5 в передбачений для цього законом строк.

Відповідно до ст. 67 Закону України « Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог суд приймає до уваги положення ст.548 ЦК України в редакції Закону 1963 року, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, якою встановлювалося, що для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщини визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку встановленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають.

Згідно зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або законом.

Стаття 1258 ЦК України передбачає, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_5 в порядку спадкування за законом після смерті його матері ОСОБА_5 та скасування арешту, підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.13, 76-81, 133, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 1217, 1220, 1222, 1258, 1261, 1268, 1270 ЦК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Харківської міської ради, третя особа – ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/2 частину квартири в порядку спадкування за законом та зняття з цього майна арешту – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_5 в порядку спадкування за законом після смерті його матері ОСОБА_5.

Скасувати арешт з 1/2 частини квартири АДРЕСА_5 яка належала ОСОБА_5 накладеного ухвалою Фрунзенського районного суду м.Харкова від 13 квітня 2005 року.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Харківської області через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги. Особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційного інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення буде виготовлено до 25 червня 2018 року.

Суддя Фрунзенського районного суду С. О. Іващенко