Постанова № 74921435, 19.06.2018, Апеляційний суд Рівненської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2018 року

м. Рівне

Справа № 569/2713/17

Провадження № 22-ц/787/727/2018

Апеляційний суд Рівненської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого Ковальчук Н. М.

суддів Хилевича С.В., Шеремет А. М.,

секретар судового засідання – Пиляй І. С.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1;

відповідач – Військова частина А0796;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, – Квартирно-

експлуатаційний відділ м.Рівне

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Військової частини А 0796 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 02 лютого 2018 року у складі судді Ковальова І.М., ухвалене у м. Рівне о 09 год. 33 хв., відомості про дату виготовлення повного тексту рішення відсутні,

в с т а н о в и в :

Відповідно до п.9 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України в редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до військової частини А0796, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 відділ м.Рівне, про визнання в частині недійсним протоколу та поновлення на квартирному обліку, в якому просив визнати недійсним протокол №47 від 24 січня 2017 року засідання житлової комісії військової частини А0796 в частині зняття з квартирного обліку при військовій частині А0796 військовослужбовця ОСОБА_1; зобов’язання житлової комісії військової частини А0796 поновити ОСОБА_1 на квартирному обліку при військовій частині А0796.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 02 лютого 2018 року вказаний позов задоволено. Визнано недійсним протокол №47 від 24 січня 2017 року засідання житлової комісії військової частини А0796 в частині зняття з квартирного обліку при військовій частині А0796 військовослужбовця ОСОБА_1. Зобов’язано житлову комісію військової частини А0796 поновити ОСОБА_1 на квартирному обліку при військовій частині А0796.

Рішення суду першої інстанції вмотивовано конституційно передбаченою гарантією особи на захист права на житло та обґрунтовано тим, що позивача незаконно було знято з квартирного обліку, без урахування того, що він став на квартирний облік в 2000 році, звільнений був з військової служби у запас у зв’язку із закінченням строку контракту та виходом на пільгову пенсію і є учасником бойових дій. При цьому суд керувався Постановою КМ України від 03 серпня 2006 року за №1081, якою затверджено «Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями» та п. 30 якої передбачено перелік випадків, за яких військовослужбовці знімаються з квартирного обліку. Цим переліком не передбачено, що підлягає зняттю з квартирного обліку військовослужбовець, який звільнений з військової служби у запас у зв’язку з закінченням строку контракту.

Вважаючи рішення суду незаконним, необґрунтованим ухваленим з порушенням норм матеріального права, за неповного з’ясування обставин справи, Військова частина А0796 оскаржила його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі вказує, що порядок забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України житловими приміщеннями регулюється Інструкцією про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року. Додає, що п. 2.18 цієї Інструкції передбачено, що з обліку за місцем служби знімаються особи у разі звільнення в запас або відставку до досягнення 20 років вислуги на військовій службі особами, які зараховані на облік після 01 січня 2005 року (крім випадків, зазначених в п. 2.17 Інструкції). Пояснює, що наказом командира військової частини А 0796 від 21.12.2010р № 293 позивача було звільнено з військової служби у запас на підставі ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов’язок та військову службу» - за п. «а» - у зв’язку із закінченням строку контракту з правом носіння військової форми. Наполягає на тому, що місцевим судом неправильно застосовано норми матеріального права, та не взято до уваги той факт, що позивач був звільнений зі служби з підстав, не зазначених у п. 2.17 Інструкції, а тому його зняття з квартирного обліку є законним та обґрунтованим. З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві позивач вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим, ухваленим на підставі всебічно з’ясованих обставин справи та просить залишити його без змін.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України і наказом командира із армійського корпусу №45-ПМ від 30 листопада 2010 року по особовому складу його звільнено з військової служби у запас на підставі ч.6 ст.26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» за п.«а» у зв’язку із закінчення строку контракту з правом носіння військової форми одягу.

Згідно цього наказу, вислуга років у Збройних Силах України позивача становить 17 років 08 місяців; пільгова - 19 років 08 місяців.

Наказом командира військової частини А0796 за №293 від 21 грудня 2010 року по стройовій частині позивача звільнено з військової служби у запас на підставі ч.6 ст.26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» за п. «а» у зв’язку із закінченням строку контракту з правом носіння військової форми одягу.

З 22 грудня 2010 року (наступного дня після звільнення) позивачу було призначено пенсію за вислугу років на підставі положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

У зв’язку з проходженням військової служби та відсутністю власного житла позивач перебував з 2000 року на черзі з квартирного обліку військовослужбовців по військовій частині А0796.

Протоколом №47 засідання житлової комісії військової частини від 24 січня 2017 року позивача було знято з квартирного обліку при військовій частині А0796 на підставі п.2.16 «Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень», затвердженої наказом Міністерства оборони України №737 від 30 листопада 2011 року, оскільки не передбачено забезпечення житловою площею військовослужбовців, звільнених з військової служби в запас в зв’язку з закінченням контракту.

Апеляційний суд вважає вказане рішення житлової комісії неправомірним, таким, що порушує житлові права позивача та не відповідає нормам житлового законодавства.

Так, державою Україна гарантується право громадян на житло та захист від незаконного позбавлення житла (ст.47 Конституції України).

Відповідно до ст.12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.

Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями, а також розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднаймом (найм) ними жилих приміщень визначаються КМ України.

Статтею 37 ЖК Української РСР встановлено, що облік потребуючих поліпшення житлових умов громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, що мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво або беруть пайову участь у житловому будівництві, здійснюється за місцем їх роботи. Нарівні з ними беруться на облік громадяни, які залишили роботу на цих підприємствах, в установах, організаціях у зв’язку із виходом на пенсію.

Перелік випадків зняття з житлового обліку громадян встановлений ст. 40 ЖК України і є вичерпним. При цьому, вказана стаття не містить такої підстави зняття з квартирного обліку, як звільнених з військової служби в запас в зв’язку з закінченням контракту та виходом на пенсію.

Згідно п.30 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їх жилих приміщень в Українській РСР, затверджених ОСОБА_3 міністрів Української РСР від 11 грудня 1984 року за №470, право громадян перебувати на квартирному обліку за місцем попередньої роботи зберігається у випадку виходу на пенсію.

Покликання апеляційної скарги на те, що місцевим судом невірно були застосовані норми матеріального права, та не взято до уваги той факт, що позивач був звільнений зі служби з підстав, не зазначених у п. 2.17 Інструкції, а тому його зняття з квартирного обліку є законним та обґрунтованим, спростовуються обставинами справи та законодавством, яким керувався суд при ухваленні рішення.

Згідно п.1.4. «Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень», затвердженої наказом Міністерства оборони України №737 від 30 листопада 2011 року, військовослужбовці, що перебували на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов до 01 січня 2005 року (а позивач на такому обліку перебував з 2000 року), забезпечуються жилими приміщеннями для постійного проживання відповідно до раніше встановленого законодавством порядку – без врахування вислуги на військовій службі.

Пунктом 2.18 Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям ЗС України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої наказом Міністерства оборони України №737 від 30 листопада 2011 року, встановлено, що військовослужбовці та особи звільнені з військової служби, знімаються з квартирного обліку за місцем служби у разі, зокрема, звільнення в запас або відставку до досягнення 20 років вислуги на військовій службі особами, які зараховані на облік після 01 січня 2005 року.

Відхиляючи апеляційну скаргу, апеляційний суд враховує, що позивач ОСОБА_1 зарахований на квартирний облік до 2005 року – і перебував на ньому з 2000 року, він є учасником бойових дій та звільнений з військової служби у запас у зв’язку із закінченням строку контракту та виходом на пільгову пенсію.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з’ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов’язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв’язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Військової частини А 0796 залишити без задоволення.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 02 лютого 2018 року залишити без зміни.

ОСОБА_3 набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 25 червня 2018 року.

Головуючий суддя Ковальчук Н. М.

Судді: Шеремет А. М.

ОСОБА_4