Постанова № 74921385, 25.06.2018, Апеляційний суд Рівненської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2018 року

м. Рівне

Справа № 564/2642/17

Провадження № 22-ц/787/931/2018

Головуючий суддя в суді 1 інстанції: ОСОБА_1

Рішення ухвалене в м. Костопіль Рівненської області

Дата ухвалення повного тексту 19 березня 2018 року

Апеляційний суд Рівненської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :

головуючий суддя: Боймиструк С.В.

судді: Бондаренко Н.В., Гордійчук С.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 15 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Орлан-Транс-Груп" про стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки заборгованості по заробітній платі,

В С Т А Н О В И В :

22 грудня 2017 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ТОВ «Орлан-Транс-Груп» про стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки заборгованості по заробітній платі.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що 09 червня 2016 року ОСОБА_2 було прийнято на роботу у Львівську філію ТОВ “Орлан-Транс-Груп” на посаду водія, з оплатою праці згідно відпрацьованого часу. Наказом № 84-кф від 29 серпня 2017 року ОСОБА_2 було звільнено. Позивач зазначає, що після звільнення ТОВ «Орлан-Транс-Груп» не виплатило йому заробітну плату у сумі 36 553,74 грн. ОСОБА_2 було надіслано до ТОВ «Орлан-Транс-Груп» звернення із проханням здійснити перерахування суми заборгованості, однак заборгованість так і не виплачена. Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 115-117 КЗпП України просить суд стягнути з відповідача на його користь нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі 36553,74 грн. та середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у сумі 10 095,42 грн.

Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 15 березня 2018 року позовну заяву ОСОБА_2 до ТОВ "Орлан-Транс-Груп" про стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки заборгованості по заробітній платі – задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Орлан-Транс-Груп" на користь ОСОБА_2 нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в сумі 4 377 грн. 06 коп.

В решті позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

У поданій на вказане рішення апеляційній скарзі ОСОБА_2 вважає, що висновки суду є такими що не відповідають вимогам норм права, адже відповідно Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Зазначає, що відповідач не надав до суду докази виплати позивачу заборгованості по заробітній платі (платіжна відомість, відомість виплату заробітної плати використанням платіжних карток, виписка зі банківського рахунку та інше.)

Покликаючись на викладені обставини, просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

На апеляційну скаргу ТОВ "Орлан-Транс-Груп" подало відзив в якому зазначають, що рішення суду першої інстанції законне, винесене згідно вимог норм матеріального та процесуального права, а тому повинно бути залишено без змін.

Вказують, що у тому, що ОСОБА_2 не виплачено належну при звільненні заробітну плату немає вини ТОВ «Орлан-Транс-Груп». оскільки в день звільнення ОСОБА_2 не працював, з належною вимогою про виплату належних сум не звертався, отже застосувати вимоги ст. 117 КЗпП України до даної правової ситуації немає жодних підстав.

Просили рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно ч.13 ст.7, ч.1 ст.274, ч.1 ст. 368, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду у порядку письмового та спрощеного позовного провадження, як малозначна справа, що виникає з трудових правовідносин.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, згідно витягу з наказу Львівської філії ТОВ «Орлан-Транс-Груп» № 70 – кф від 08 червня 2016 року ОСОБА_2 було прийнято на роботу з 09 червня 2016 року в колону автомобільну № 2 водієм автотранспортних засобів для перевезення вантажів у міжміську, міжобласну та міжнародному сполученні на вантажні автомобілі всіх марок, з повною індивідуальною матеріальною відповідальністю, з оплатою праці згідно відпрацьованого часу, з випробувальним терміном один місяць (а.с. 2).

Встановлено, що 29 серпня 2017 року наказом № 84-кф ОСОБА_2 було звільнено з займаної посади за прогул згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Згідно чч. 1, 2 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Судом встановлено, що у день звільнення ОСОБА_2 був відсутній на роботі, у зв’язку з чим останньому за підписом заступника директора з кадрів Львівської філії ТОВ «Орлан-Транс-Груп» ОСОБА_3 було надіслано лист за № 147 від 29 серпня 2017 року, у якому зазначено, що ОСОБА_2 необхідно з’явитися на підприємство для отримання трудової книжки і належні до виплати кошти (а.с. 4).

Позивачем було направлено до ТОВ «Орлан-Транс-Груп» заяву датовану 15 вересням 2017 року, про перерахування заборгованості по заробітній платі на банківський рахунок, що додається до даної заяви та направити на його адресу оригінал його трудової книжки (а.с. 7).

Згідно квитанції РД ПАТ Укрпошта вказана заява позивачем була направлена на адресу відповідача лише 04 грудня 2017 року (а.с. 5).

Позивач просить суд стягнути з ТОВ «Орлан-Транс-Груп» нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі 36 553, 74 грн.

Судом встановлено, що зазначена позивачем сума – це сума нарахованої та виплаченої ОСОБА_4 за весь час роботи заробітної плати, що підтверджується довідкою про доходи № 48 від 28 листопада 2017 року (а.с. 48).

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказів, про те, що саме вказана сума позивачеві не була виплачена останній не надав.

Однак, згідно відомостей наданих відповідачем до виплати ОСОБА_2 підлягає сума в розмірі 4 377,06 грн. (а.с. 44).

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що з ТОВ «Орлан-Транс-Груп» слід стягнути на користь ОСОБА_2 нараховану, але не виплачену заробітну плату саме в розмірі 4 377,06 грн.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати у сумі 10095,42 грн. не підлягає до задоволення.

Так, ст. 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Змістом пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» передбачено, що суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи – по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Судом встановлено, що відповідач не заперечує, що 07 грудня 2017 року ним була отримана заява ОСОБА_2 про виплату заборгованості по заробітній платі на банківський рахунок, однак жодної інформації щодо банківського рахунку або реквізитів про перерахування депонованої заробітної плати на адресу підприємства не надходило, відповідно ТОВ «Орлан-Транс-Груп» не мало можливості провести розрахунок по належній до виплати ОСОБА_2 заробітній платі відповідно до ст. 116 КЗпП України.

Таким чином, суд прийшов до правомірного висновку, що відсутність наданої ОСОБА_2 інформації щодо банківського рахунку або реквізитів про перерахування відповідачем йому депонованої заробітної плати виключає вину відповідача у нездійсненні виплати ОСОБА_2 нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, що виключає застосування норм ст. 117 КЗпП України у спірних правовідносинах.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясувавши всі дійсні обставини спору сторін та виконавши інші вимоги цивільного судочинства, вирішив дану справу згідно із законом.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.

Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає,

Керуючись ст. 367, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384,.389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2відхилити.

Рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 15 березня 2018 рокузалишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Повний текст постанови складено 25 червня 2018 року.

Головуючий: С.В. Боймиструк

Судді: Н.В. Бондаренко

ОСОБА_5

А