Постанова № 74921366, 19.06.2018, Апеляційний суд Рівненської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2018 року

м. Рівне

Справа № 569/12058/17

Провадження № 22-ц/787/742/2018

Апеляційний суд Рівненської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого Ковальчук Н. М.

суддів Хилевича С.В., Шеремет А. М.,

учасники справи:

позивач – Моторне (транспортне) страхове бюро України;

відповідач – ОСОБА_1

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 14 лютого 2018 року у складі судді Панас О.В., ухвалене у м. Рівне, відомості про дату виготовлення повного тексту рішення відсутні,

в с т а н о в и в :

Відповідно до п.9 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України в редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування. Свої вимоги обґрунтовувало тим, що МТСБУ було сплачено відшкодування шкоди, заподіяної ОСОБА_1 потерпілій ОСОБА_2 внаслідок ДТП, що сталася 20.03.2011р., і вина відповідача у скоєнні якої встановлена вироком суду. У зв’язку з тим, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована при використанні транспортного засобу за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, просило стягнути на свою користь сплачене страхове відшкодування в розмірі 112 587 грн. 02 коп. та понесені судові витрати в сумі 1688 грн. 81 коп..

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 14 лютого 2018 року вказаний позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України сплачене страхове відшкодування в розмірі 112 587 грн. 02 коп. та понесені судові витрати в сумі 1688 грн. 81 коп..

Рішення суду першої інстанції вмотивовано передбаченим законом правом особи, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, пред’явити зворотну вимогу (регрес) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування. Судом взято до уваги норми, що регулюють строки позовної давності, та правомірно відхилено клопотання відповідача про застосування її строків.

Вважаючи рішення суду незаконним, необґрунтованим ухваленим з порушенням норм матеріального права, за неповного з’ясування обставин справи, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі пояснює, що підставою для звернення МТСБУ до суду з позовом до нього стала виплата страхового відшкодування ОСОБА_2 в сумі 112 587,02 грн.. Звертає увагу на те, що сума страхового відшкодування згідно поданої ОСОБА_2 заяви від 10.07.2013р. була виплачена не одним платежем, а згідно восьми ідентичних наказів протягом 2013-2016 р.р.. Покликається на п. 38.2 ст. 38 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Який вказує, що МТСБУ має право подати відповідний регресний позов лише після сплати страхового відшкодування, а отже початком трирічного строку позовної давності на регрес є дата конкретної виплати. Зазначає, що згідно наказів МТСБУ про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих було здійснено виплати відповідно до платіжних доручень № 3093 від 06.09.2013р. у сумі 43116,00 грн. (сплачено 10.09.2013р.), № 5024 від 27.12.2013р. на суму 41798,28 грн. (сплачено 27.12.2013р.), № 3250 від 18.06.2014р. у сумі 15030,24 грн. (сплачено 20.06.2014р.). Стверджує, що вказаних платежів зокрема, та страхової виплати в цілому підлягає застосуванню строк позовної давності, про що представником відповідача подавалась відповідна заява, яка, проте, місцевим судом була проігнорована. З наведених підстав просить скасувати рішення суду першої інстанції частково, ухвалити нове рішення про відмову у вимогах про стягнення з ОСОБА_1 на користь МТСБУ сплаченого страхового відшкодування згідно наказів МТСБУ № 3093 від 06.09.2013р. у сумі 43116,00 грн., № 5024 від 27.12.2013р. на суму 41798,28 грн., № 3250 від 18.06.2014р. у сумі 15030,24 грн., а всього на загальну суму 99 994,52 грн. за пропуском строків позовної давності.

Згідно ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що вироком Рівненського міського суду від 31.10.2013 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 286 КК України та засуджений за те, що 20.03.2011р., приблизно о 17.35 год., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, не маючи при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційного документу на транспортний засіб, а також полісу обов’язкового страхування транспортного засобу відповідальності власників наземних транспортних засобів, керуючи транспортним засобом «Shkoda SuperB», д.н.з. НОМЕР_1, в порушення п.12.3, 12.4 Правил дорожнього руху, рухаючись по вул. Дубенській зі сторони вул. Січових Стрільців в напрямку вул. Макарова в м. Рівне, зі швидкістю 106,6-113,6 км/год, наблизившись до перехрестя вул. Дубенської та ОСОБА_3, в момент виникнення небезпеки для руху - виїзду на смугу руху керованого ним транспортного засобу виїхав на зустрічну смугу руху, де здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, який рухався в зустрічному напрямку. Внаслідок ДТП ОСОБА_4, ОСОБА_5 ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 загинули, ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. Потерпіла ОСОБА_2 повідомила МТСБУ про настання ДТП 25.05.2012р., а 10.07.2013р. подала заяву про виплату відшкодування заподіяної шкоди.

На час скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність потерпілого була застрахована в ПрАТ АСК «ІнтерТрансПоліс» при використанні транспортного засобу - автомобіля потерпілого за договором обов'язкового страхування № ВЕ 8443824.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент ДТП при використанні транспортного засобу «Shkoda SuperB», д.н.з. НОМЕР_1, застрахована за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не була.

Відповідно до ст.41 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Моторне (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Як вбачається із наказів про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих №№ 3093, 5024, 3250, 5853, 1825, 5571, 3136, 8043 МТСБУ було виплачено ОСОБА_2 відшкодування заподіяної шкоди внаслідок ДТП, що підтверджується платіжними дорученням: № 3074 від 10.09.2013р. на суму 43 166,00 грн.; № 2/17733 від 27.12.2013р. на суму 41 798,28 грн.; № 6494 від 20.06.2014р. на суму 15 030,24 грн.; № 8233 від 13.11.2014р. на суму 3 937,50 грн., № 1825 від 14.04.2015р. на суму 2 625,00 грн.; № 5571рв від 03.11.2015р. на суму 2 625,00 грн.; № 3136 рв від 26.04.2016р. на суму 2 625,00 грн.: № 2074 від 21.05.2013р. на суму 780,00 грн. за послуги аварійного комісара (а.с. 35-42).

Загальний розмір витрат Моторного (транспортного) страхового бюро України на відшкодування шкоди становить 112 587,02 грн..

Відповідно до ст. 1191 ЦК особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до підпункту 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Таким чином, позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України є обґрунтованими, доведеними належними та переконливими доказами та узгоджуються з вище переліченими нормами законодавства.

Що стосується доводів апеляційної скарги про неправомірне незастосування строків позовної давності при вирішення даного спору, то вони колегією суддів відхиляються з наступних міркувань.

Згідно ст.256 ЦК України, позовна давність – це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред’явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідач, обґрунтовуючи своє клопотання про застосування строку позовної давності, помилково виходив з того, що такий строк повинен обраховуватися щодо кожного платежу окремо.

За положеннями цивільного законодавства, деліктне зобов’язання виникає з факту завдання шкоди (зокрема, майнової) і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повному обсязі особою, яка завдала шкоди (статті 11, 599, 1166 ЦК України). Сторонами деліктного зобов’язання зазвичай виступають потерпілий (кредитор) і заподіювач шкоди (боржник). Первісне (основне) деліктне зобов’язання та зобов’язання, що виникло з регресної вимоги, не можуть виникати та існувати одночасно.

Страхове відшкодування, яке за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності страховик виплатив третій особі, а не своєму страхувальнику, є одночасно й відшкодуванням шкоди третій особі (потерпілому) в деліктному зобов’язанні, оскільки страховик у договірних правовідносинах обов’язкового страхування відповідальності є одночасно боржником у цьому деліктному зобов’язанні.

Таким чином, моментом початку позовної давності для регресної вимоги страховика в правовідносинах буде день виконання основного зобов’язання і фактично день припинення цього зобов’язання належним виконанням – день проведення страховиком виплати страхового відшкодування третій особі (потерпілому в деліктному зобов’язанні).

Виплати страхового відшкодування МТСБУ здійснювалися частинами, проте на виконання одного рішення про стягнення загальної суми 112 568,02 грн. по факту однієї і тієї ж ДТП, в якій була завдана шкода.

Зважаючи на те, що основне зобов’язання по відшкодуванню страхової суми в розмірі 112587,02 грн. виконане страховиком 27 квітня 2016 року, то саме з цієї дати слід обраховувати початок перебігу строку позовної давності. Такий строк позивачем при пред’явленні позову 03 серпня 2017 року (а.с. 2) був дотриманий.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з’ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов’язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв’язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення..

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 14 лютого 2018 року залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Ковальчук Н. М.

Судді: Шеремет А. М.

ОСОБА_10