Постанова № 74921352, 21.06.2018, Апеляційний суд Рівненської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2018 року м. Рівне

справа № 559/372/15-ц

провадження № 22-ц/787/879/2018

Апеляційний суд Рівненської області в складі колегії суддів: Бондаренко Н.В. (суддя-доповідач), ОСОБА_1, ОСОБА_2

секретар судового засідання: Тхоревський С.О.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3

відповідачі - ОСОБА_4, Варковицька сільська рада Дубенського району

третя особа - КП "Архітектор"

представник позивача - адвокат ОСОБА_5

представник відповідача ОСОБА_4- адвокат ОСОБА_6

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області в складі судді Ральця Р.В. від 14 лютого 2018 року, проголошеного в 13год.03хв. в м. Дубно,

в с т а н о в и в :

10.02.15р. ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, Варковицької сільської ради Дубенського району Рівненської області, третя особа КП «Архітектор», і з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог просила: визнати незаконним та скасувати рішення Варковицької сільської ради Дубенського району Рівненської області від 5.10.1999р. в частині оформлення права власності на житловий будинок, який розташований в с. Зелений Гай по вул. Рівненській, 87-А Дубенського району Рівненської області за ОСОБА_7; визнати незаконним та скасувати рішення Варковицької сільської ради Дубенського району Рівненської області від 6.04.1999р. в частині передачі у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_4, площею 0,60 га.; визнати недійсним Свідоцтво про право власності на житловий будинок, що в с. Зелений Гай Дубенського району Рівненської області, видане 15.10.1999р. ОСОБА_4 та зобов’язати КП «Архітектор» скасувати реєстраційний напис, вчинений 1.11.1999р. за реєстровим номером 55-55. ; визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0.60 га, що в с. Зелений Гай Дубенського району Рівненської області,, виданий ОСОБА_8 та зареєстрований у книзі записів державних актів Варковицької сільської ради Дубенського району Рівненської області за №1569, а також скасувати його державну реєстрацію; визнати право власності на житловий будинок в с. Зелений Гай по вул. Рівненській, 87А Дубенського району Рівненської області за ОСОБА_3

Позов мотивований тим, що вона на підставі договору купівлі - продажу від 20.06.1989 року є власником житлового будинку з надвірними будівлями в с. Зелений Гай Дубенського району Рівненської області, який розташований на земельній ділянці, закріпленій за колгоспом ім.Паризької комуни. Вказаний договір посвідчений 27.06.1989р. секретарем виконавчого комітету Варковицької сільської ради народних депутатів Дубнівського району Рівненської області та зареєстрований у виконкомі Варковицької сільської ради народних депутатів за місцем знаходження цього будинку за №50.

Рішенням виконкому Варковицької сільської ради від 18.11.1997 року їй надано дозвіл на перебудову старого будинку в с.Зелений Гай по вул. Рівненській, 87 А Дубенського району Рівненської області на новий будинок на старому місці.

У подальшому, ОСОБА_9 розробила генеральний план забудови земельної ділянки індивідуального будівництва, виготовляла документи по проведенню світла до будинку. Після завершення ремонту в новому будинку стали проживати її батько ОСОБА_10А та мати ОСОБА_11

2.09.2014р. ОСОБА_10А помер. Після його смерті позивачка, поряд з іншими документами, які необхідні були їй при оформленні спадщини, знайшла у його кімнаті наступні документи: копію виписки з протоколу сесії Варковицької сільської ради від 17.03.1998 р., відповідно до якого сесія сільської ради, на підставі заяви ОСОБА_9, надала дозвіл ОСОБА_9 подарувати незавершене будівництво житлового будинку в с.Зелений Гай по вул.Рівненській, 87- А громадянину ОСОБА_4, своєму брату, а останній прийняв в дар вказане будівництво; копію свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого 15.10.1999р. на підставі рішення виконкому Варковицької сільської ради від 5.10.1999 р., в якому зазначено, що будинок по вул.Рівненській, 87 - А в с.Зелений Гай Дубенського району Рівненської області належить ОСОБА_4. На вказаному правовстановлюючому документі директором Державного комунального малого підприємства „Архітектор" ОСОБА_12 1.11.1999 року зроблено відповідний реєстраційний напис в реєстрову книгу №1 за реєстровим №55-55.

Однак, позивачка ніякої заяви до сільської ради про надання згоди на дарування будинку ОСОБА_4 не надавала, договору дарування з відповідачем не укладала та нотаріально його не посвідчувала.

Зазначає, що відповідно до ст.ст.243, 244, 227 Цивільного Кодексу Української РСР від 18.07.1963 в редакції станом на 15.10.1999 року (на день видачі Свідоцтва про право власності на житловий будинок), договір дарування вважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому. До договорів дарування нерухомого майна застосовуються правила статті 227 вказаного Кодексу, якою передбачено, що вказаний правочин повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору.

Вважає, що Варковицька сільська рада фактично незаконно позбавила її права власності на житло, а тому її рішення від 5.10.1999 р. та видане відповідачу на підставі нього свідоцтво про право власності на будинок є незаконними та повинні бути скасовані судом.

Рішенням від 6.04.1999 року Варковицької сільської ради Дубенського району Рівненської області передано у приватну власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,60 га, з якої, 0,25 га - для обслуговування житлового будинку, 0,35 га - для ведення особистого селянського господарства.

Покликається на те, що це рішення суперечить вимогам чинного законодавства, а саме ст.ст. 17, 31, 32 Земельного кодексу України, так як станом на 6.04.1999 року користувачем вказаної земельної ділянки була ОСОБА_9, оскільки на земельній ділянці знаходиться належний їй житловий будинок. У передбаченому законодавством порядку у неї земельна ділянка не вилучалася.

Крім того, вказана земельна ділянка надавалася у приватну власність ОСОБА_4 в той час, коли він ще не мав навіть свідоцтва про право власності на житловий будинок, яке було йому видане лише 15.10.1999року, тобто він навіть не мав права на отримання земельної ділянки у відповідності до ст.30 ЗК України (в редакції від 18.12.1990), якою було передбачено, що при переході права власності на будівлю і споруду переходить право власності чи користування земельною ділянкою.

На підставі рішення Варковицької сільської ради Дубенського району Рівненської області від 6.04.1999 року про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_4, цією ж сільською радою було видано державний акт на право власності на землю, зареєстрований у книзі записів Державних актів за № 1569.

Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 25 червня 2015 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 13 серпня 2015 року, визнано незаконним та скасовано рішення Варковицької сільської ради Дубенського району Рівненської області від 5.10.1999 в частині оформлення права власності на житловий будинок, який розташований в с. Зелений Гай по вул. Рівненській, 87-А Дубенського району, Рівненської області за ОСОБА_4.

Визнано незаконним та скасовано рішення Варковицької сільської ради Дубенського району Рівненської області від 6.04.1999 в частині передачі у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_4 площею 0,60 га.

Визнано недійсним свідоцтво про право власності на житловий будинок, що в с. Зелений Гай Дубенського району Рівненської області, видане 15.10.1999 ОСОБА_4, та зобов'язано КП «Архітектор» скасувати реєстраційний напис, вчинений 01.11.1999 за реєстровим номером 55-55.

Визнано недійсним та скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0.60 га, що в с. Зелений Гай Дубенського району Рівненської області,, виданий ОСОБА_4 та зареєстрований у книзі записів державних актів Варковицької сільської ради Дубенського району Рівненської області за №1569, а також скасовано його державну реєстрацію.

В решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 січня 2017 року, рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 25 червня 2015 року та ухвала Апеляційного суду Рівненської області від 13 серпня 2015 року скасовано, а справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалу апеляційного суду суд касаційної інстанції виходив з того, що вирішуючи спір, суди не перевірили належним чином заперечення відповідача щодо пред’явленого до нього позову та, що звертаючись до суду з даним позовом, позивач пропустила строк позовної давності. Заява відповідача подана з даного приводу була залишена судами поза увагою.

Останнім рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 14 лютого 2018 року визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду ОСОБА_3 за захистом порушеного права та останній поновлено.

Визнано незаконним та скасовано рішення Варковицької сільської ради Дубенського району Рівненської області від 5.10.1999р. в частині оформлення права власності на житловий будинок, який розташований в с. Зелений Гай по вул. Рівненській, 87-А Дубенського району Рівненської області за ОСОБА_4.

Визнано незаконним та скасовано рішення Варковицької сільської ради Дубенського району Рівненської області від 6.04.1999р. в частині передачі у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_4, площею 0,60 га.

Визнано недійсним свідоцтво про право власності на житловий будинок, що в с. Зелений Гай Дубенського району Рівненської області, видане 15.10.1999р. ОСОБА_4 та зобов’язано КП «Архітектор» скасовано реєстраційний напис, вчинений 1.11.1999р. за реєстровим номером 55-55.

Визнано недійсним та скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0.60 га, що в с. Зелений Гай Дубенського району Рівненської області, виданий ОСОБА_8 та зареєстрований у книзі записів державних актів Варковицької сільської ради Дубенського району Рівненської області за №1569, а також скасовано його державну реєстрацію.

В решті позовних вимог відмовлено.

Проголошуючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що в ході розгляду справи не знайшли свого підтвердження факти звернення позивачки до сільської ради про надання згоди на дарування будинку ОСОБА_4 та укладення договору дарування з відповідачем. Поновлюючи строк позовної давності, суд виходив із того, що причини пропуску є поважними, оскільки про порушення своїх прав ОСОБА_3 дізналася після смерті батька.

В поданій на вказане рішення суду апеляційній скарзі відповідач зазначає, що поновлюючи пропущений позивачем строк позовної давності, суд першої інстанції мотивував своє рішення лише тим, що позивач про порушення свого права, а саме про незаконне прийняття рішень Варковецькою сільською радою та позбавлення її права власності на будинок та земельну ділянку під ним, довідалася нібито після смерті свого батька, який помер 2.09.2014 року. Вважає дані обставини формальними, які безпідставно визнано судом поважними, у зв’язку з чим судом було поновлений строк позовної давності без належного обґрунтування такого рішення. У той же час, судом не прийнято процесуального рішення щодо його клопотання про застосування строків позовної давності.

Наголошує, що позивачем належними доказами не доведено, що вона є власником будинку.

На підтвердження, що він є власником спірного будинку і користувався ним посилається на договори про користування електричною енергією, укладені між ним та Дубенським РЕМ від 4.01.2000року, від 15.03.2006 року та робочий проект газопостачання, розроблений 3.11.1999року та акт про пуск газу від 21.02.2000 року, квитанції про сплату ним земельного податку та квитанція, рахунок на встановлення електролічильника.

Те, що він займався газифікацією спірного будинку, сплачував земельний податок, комунальні послуги за світло, газ, було відомо його сестрі, що спростовує рішення суду в тій частині, що позивачка про порушення свого права дізналась лише після смерті батька.

Відсутність в архіві сільради заяви позивачки на дарування будинку, не свідчить про те, що такої заяви не було, оскільки термін зберігання таких документів в архіві становить три роки.

Вважає, що рішення суду в частині визнання незаконним та скасування рішення Варковецької с/ради від 6.04.1999року в частині передачі у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_4, державного акту на право власності на цю земельну ділянку, його державну реєстрацію прийнято з порушенням норм ст.140 ЗК України та не враховано його право на приватизацію землі відповідно до положень ст.118 ЗК України.

Доводить, що відсутні були підстави і для задоволення вимог щодо визнання незаконними та скасування рішення про передачу будинку у приватну власність та свідоцтва про право власності на нього, оскільки термін зберігання заяви позивачки обмежений трьома роками, а свідки підтвердили, що рішення приймалось за наявності письмової заяви ОСОБА_9

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити у зв’язку з спливом позовної давності.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує доводи викладені в апеляційній скарзі, вважає їх такими, що не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Указом Президента України № 452/2017 від 29.12.2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано Апеляційний суд Рівненської області та утворено Рівненський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Рівненську область, з місцезнаходженням у місті Рівному.

У відповідності до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом Рівненської області.

Згідно із ч. 1ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому воно в частині задоволених позовних вимог підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції станом на 5.10.1999р.), акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або Законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до ст.ст.243, 244, 227 Цивільного Кодексу Української РСР від 18.07.1963 (в редакції чинний на день видачі свідоцтва про право власності на житловий будинок), договір дарування вважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому. До договорів дарування нерухомого майна застосовуються правила статті 227 вказаного Кодексу, якою передбачено, що вказаний правочин повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 20 червня 1989 року ОСОБА_9 (прізвище на Власюк 23.11.1991 змінено у зв’язку з одруженням) придбала у ОСОБА_13, жительки с. Варковичі Дубенського району, яка діяла на підставі рішення зборів уповноважених колгоспу ім. Паризької комуни від 26 травня 1989 року № 2, у власність житловий будинок з надвірними будівлями у с. Зелений Гай Дубенського району Рівненської області, розташований на земельній ділянці, закріпленій за колгоспом ім. Паризької комуни.

27 червня 1989 року договір було посвідчено секретарем виконавчого комітету Варковицької сільської ради народних депутатів Дубнівського району Рівненської області та зареєстрований у виконавчому комітеті Варковицької сільської ради народних депутатів за місцем знаходження цього будинку за № 50 (а. с. 13).

Рішенням виконавчого комітету Варковицької сільської ради від18 листопада 1997 року ОСОБА_9 було надано дозвіл на перебудову старого будинку в с.Зелений Гай по вул. Рівненській, 87 А Дубенського району Рівненської області на новий будинок на старому місці.

Позивач розробила генеральний план забудови земельної ділянки індивідуального будівництва, виготовила документи по проведенню світла до будинку.

Згідно з випискою з протоколу сесії Варковицької сільської ради від 17 березня 1998 року сесія сільської ради на підставі заяви ОСОБА_9 надала їй дозвіл подарувати незавершене будівництво житлового будинку по в с.Зелений Гай по вул.Рівненській, 87- А громадянину ОСОБА_4, а останній прийняв у дар вказане будівництво (а. с. 27).

У свідоцтві про право власності на житловий будинок, виданому15 жовтня 1999 року на підставі рішення виконавчого комітету Варковицької сільської ради від 5 жовтня 1999 року, зазначено, що будинок в с.Зелений Гай по вул.Рівненській, 87- А належить ОСОБА_4 На указаному правовстановлюючому документі директором ДКМП «Архітектор» ОСОБА_12 1 листопада 1999 року зроблено відповідний реєстраційний напис в реєстрову книгу за реєстровим № 55-55 (а. с. 23 т.1).

Суд першої інстанції, оцінивши надані сторонами докази, прийшов до обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_4 не доведено факт укладання з ОСОБА_3 договору дарування спірного будинку, а тому вищезазначене рішення сільською радою прийняте 5.10.1999 року з порушенням діючого законодавства, є незаконним та підлягає скасуванню. Також підлягає визнанню недійсним і свідоцтво про право власності на майно, яке було видане на підставі незаконного рішення органу місцевого самоврядування, скасуванню - його державна реєстрація.

Крім цього, встановлено, що 6 квітня 1999 року Варковицькою сільською радою Дубенського району Рівненської області за результатом розгляду заяви ОСОБА_4 було прийнято рішення про передачу у приватну власність земельної ділянки площею 0,60 га, з них: 0,25 га - для обслуговування житлового будинку, 0,35 га - для ведення особистого селянського господарства.

На підставі рішення від 6 квітня 1999року про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_4 Варковицькою сільською радою Дубенського району Рівненської області було видано державний акт на право власності на землю, зареєстрований у книзі записів державних актів за № 1569 на ім'я ОСОБА_4 Її цільове призначення для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства. (а. с. 75)

Відповідно до ст. 17 Земельного Кодексу України (в редакції від 22.06.1993, станом на 6.04.1999 року), передача у власність земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства та для обслуговування житлового будинку надається для громадянина, якщо ця земельна ділянка була йому надана для користування сільськими, селищними, міськими радами народних депутатів України.

Передача у власність громадян земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні інших громадян, проводиться місцевими радами народних депутатів після вилучення (викупу) їх у порядку, встановленому ст.31 і 32 Земельного Кодексу.

Згідно зі ст. 44 ЗК України (в редакції від 18.12.1990) порушені права власників земельних ділянок і землекористувачів підлягають поновленню.

Доведено, що рішення сільською радою про вилучення спірної земельної ділянки у ОСОБА_3 та надання її у користування ОСОБА_4 не приймалось.

За наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що Варковицька сільська рада, передаючи у власність спірну земельну ділянку відповідачу, на якій знаходився належний ОСОБА_3 будинок з надвірними будівлями, діяла з порушення діючого на той час законодавства, а саме ст.ст. 17, 30, 31, 32 Земельного кодексу України.

Апеляційний суд вважає підставними вимоги ОСОБА_3 в частині визнання незаконним та скасування рішення Варковицької сільської ради Дубенського району Рівненської області від 5.10.1999р. в частині оформлення права власності на житловий будинок, який розташований в с. Зелений Гай по вул. Рівненській, 87-А Дубенського району Рівненської області за ОСОБА_7; визнання незаконним та скасування рішення Варковицької сільської ради Дубенського району Рівненської області від 6.04.1999р. в частині передачі у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_4, площею 0,60 га.; визнання недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок, що в с. Зелений Гай Дубенського району Рівненської області, видане 15.10.1999р. ОСОБА_4, скасування його державної реєстрації, визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0.60 га, що в с. Зелений Гай Дубенського району Рівненської області, виданий ОСОБА_8 та зареєстрований у книзі записів державних актів Варковицької сільської ради Дубенського району Рівненської області за №1569, скасування його державної реєстрації.

Разом з тим, ОСОБА_4 у своїх запереченнях на позов від 12.05.2015року просив застосувати строки позовної давності (а.с.85-86 т.1).

Позовна давність є нормою матеріального права і підставою для відмови у задоволенні позову.

Клопотання позивачки про поновлення строку позовної давності задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

На момент винесення Варковицькою сільською радою рішення та оформлення ОСОБА_4 права власності на спірні об’єкти нерухомого майна діяв ЦК УРСР (1963року).

Відповідно до статей 71, 75 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено позовна давність, встановлюється в три роки і позовна давність застосовується судами незалежно від заяви сторін.

За змістом пункту 6 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України правила цього Кодексу щодо позовної давності стосуються тільки тих позовів, строк пред'явлення яких, встановлений попереднім законодавством, не сплив до 1 січня 2004 року. Якщо ж строк позовної давності закінчився до зазначеної дати, то до відповідних відносин застосовуються правила про позовну давність, передбачені ЦК УРСР 1963 року.

Статтею 80 ЦК УРСР встановлено, що закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови у позові.

Згідно зі статтею 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Аналогічним чином питання початку перебігу позовної давності визначені і в статті 261 ЦК України, згідно з якою перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або особу, яка його порушила.

Статтею 13 Конституції України закріплено, що власність зобов'язує.

ОСОБА_14 означає те, що власник зобов'язаний цікавитись майном, дбати про його стан, вчиняти дії, передбачені чинним законодавством, з метою оформлення права власності.

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов’язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 30 ЦПК України, про обов’язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. (висновок Верховного Суду України викладений у постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-2469цс16)

ОСОБА_3, заперечуючи проти застосування строку позовної давності до виниклих правовідносин, указувала на те, що вона мала вільний доступ до спірного будинку і вважала його своїм. Там проживали її батьки, яким вона довіряла і надавала кошти на його утримання. Оскільки строки отримання документів, що підтверджують право власності на нерухоме майно законодавством не встановлені, вона оформленням правовстановлюючих документів на будинок та земельну ділянку не займалася та цим не цікавилась.

Апеляційний суд вважає, що після закінчення будівництва будинку (1999 рік) і до звернення позивачки до суду з позовом (2013рік), пройшов значний проміжок часу, отже, позивачка на власний розсуд не цікавилась своїми майновими правами. Зазначене дає підстави вважати, що позивачка мала об'єктивну можливість знати про обставини порушення її прав та про наявність виданих правовстановлюючих документів на спірне майно на ім’я її рідного брата (відповідача по справі), значно раніше аніж з моменту смерті їх батька (2.09.2014року).

Пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність – це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме : забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

За наведеного, з огляду на презумпцію можливості та обов’язку особи знати про стан своїх майнових прав, ОСОБА_3 не довела, що про порушення своїх прав вона дізналася після смерті батька, а тому рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог ухвалено з порушенням норм матеріального права і підлягає скасуванню, з постановленням нового - про відмову у позові за пропуском строку позовної давності.

Безпідставними є покликання позивачки й про те, що на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, позовна давність не поширюється. (ст.268 ЦК України)

Так, згідно з підпунктом 2 пункту 2 розділу І Закону № 4176-VI пункт 4 частини першої статті 268 ЦК України виключено.

ОСОБА_14 набрав чинності 15 січня 2012 року.

Згідно із частинами першою та третьою статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов’язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

До правовідносин, які виникли під час дії нормативно-правового акта, який згодом втратив чинність, застосовуються його норми. До правовідносин, які виникли раніше і регулювалися нормативно-правовим актом, який втратив чинність, але права й обов’язки зберігаються і після набрання чинності новим нормативно-правовим актом, застосовуються положення нових актів цивільного законодавства.

Отже, відповідно до положень пункту 4 частини першої статті 268 ЦК України в редакції до 15 січня 2012 року позовна давність на вимоги власників та інших осіб на захист права власності або іншого речового права, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування не поширювалась.

Відповідно до пункту 5 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4176-VI протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, тобто з 15 січня 2012 року, особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України №6-3006цс16 від 4.10.2017року.

ОСОБА_3 звернулась до суду з вказаним позовом 10 лютого 2015року, тобто з пропуском трьох років, починаючи з 15 січня 2012 року.

Відповідно до ч.1 та 13 ст.141 ЦПК України підлягаю стягненню з позивачки на користь ОСОБА_4 понесені ним судові витрати по оплаті судового збору у повному обсязі. Витрати, понесені ОСОБА_3 по оплаті судового збору при подачі позову у сумі віднести на її рахунок.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з’ясування обставин справи, що мають значення для справи.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, статтею 76 ЦК УРСР, статтею 261 ЦК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 14 лютого 2018 року в частині задоволених вимог скасувати.

Визнати причини пропуску ОСОБА_3 строку звернення до суду не поважними і в їх поновлені останній відмовити.

ОСОБА_3 у задоволенні позову до ОСОБА_4, Варковицької сільської ради Дубенського району Рівненської області, третя особа КП «Архітектор» про визнання незаконним та скасування рішень Варковицької сільської ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності на майно та скасування його реєстраційного напису, визнання недійсним та скасування державного акту про право власності на земельну ділянку відмовити за пропуском строку позовної давності.

Стягнути з ОСОБА_3 (місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_4 (місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) понесені витрати по оплаті судового збору за подачу апеляційних та касаційної скарг у загальній сумі 10 062(десять тисяч шістдесят дві)грн.45коп.

Витрати, понесені ОСОБА_3 по оплаті судового збору при подачі позову у сумі 3 897,60грн. віднести на її рахунок.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

ОСОБА_6 судове рішення виготовлено 25 червня 2018року.

Судді: Бондаренко Н.В.

ОСОБА_1

ОСОБА_2