Рішення № 74920791, 25.06.2018, Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/2564/17

2/559/341/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2018 року Дубенський міськрайонний суд Рівненської області,

в складі головуючого судді Ралець Р.В.

при секретарі Протас Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубно справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до укладеного договору №б/н від 12.06.2012 року ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 1800 гривень на платіжну картку. Щодо зміни встановлення чи зміни кредитного ліміту банк керується п.2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами надання послуг, правилами користування платіжною карткою складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами банку». Позивач свої зобов»язання за договором виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому в договорі. Відповідач свої зобов»язання по договору не виконав, не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами, відповідно до умов договору. В зв»язку з цим виникла заборгованість в сумі 14694,15 грн., що складається із заборгованості за кредитом в сумі 617,31 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 10000,93 грн., пеня- 2900 грн., а також штрафів – 500 грн. фіксована частина, 675,91 грн. – процентна складова. На даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання своїх зобов»язань, тому просить стягнути з останнього вказану суму заборгованості, а також судові витрати по справі.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, де він заперечує проти позовних вимог в частині стягнення процентів, пені та штрафних санкцій, посилаючись на те, що вимога банку про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом в ромірі 10000,93 грн., пені – 2900 грн. штрафу (фіксована частина 500 грн., та процентна складова - 675,91 грн.) задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Щодо нарахованої заборгованості по відсотках за користування кредитом відповідач просить суд врахувати суму основного богу, яка становить 617 гривень та зменшити розмір вказаної суми боргу до 1000 гривень. Просить розгляд справи проводити без його участі.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у якому зазначив, що при укладенні кредитного договору між сторонами було досягнуто згоди щодо його істотних умов. Зобов»язання має виконуватися належним чином, тому просить позовні вимоги задоволити повністю та стягнути з відповідача вказану заборгованість.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч. 4 ст. 248 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовна заява підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов»язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі і на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов”язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається із матеріалів справи відповідно до укладеного договору №б/н від 12.06.2012 року ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 1800 гривень на платіжну картку. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами надання послуг, правилами користування платіжною карткою складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві (а.с.7).

В зв»язку із неналежним виконанням відповідачем договірних зобов»язань утворилася заборгованість в сумі 14694,15 грн., що складається із заборгованості за кредитом в сумі 617,31 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 10000,93 грн., пеня- 2900 грн., а також штрафів – 500 грн. фіксована частина, 675,91 грн. – процентна складова. (а.с.4-5).

Будь-яких доказів на спростування заборгованості з повернення тіла кредиту в розмірі 617,31 грн. відповідачем суду не надано.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків, як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

У той самий час, згідно з умовами кредитного договору сторонами передбачена сплата штрафів, як виду цивільно-правової відповідальності за інші правопорушення: один із них - несвоєчасне повернення кредиту, процентів за користування кредитом та комісій.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 12-13 та 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи відповідача, що він перебуває у скрутному матеріальному становищі, проживає з батьками та утримує малолітню дитину не підтверджені жодними доказами.

В судовому засіданні встановлено, що між сторонами був укладений договір про надання банківських послуг, в якому були визначені всі істотні умови та передбачені наслідки невиконання цих умов. Відповідач належним чином свої обовязки за договором не виконував, внаслідок чого допустив виникнення заборгованості. Таким чином, враховуючи те, що відповідач, будучи ознайомленим з умовами кредитування, уклавши кредитний договір, не виконує його істотні умови щодо порядку та строків погашення кредиту та процентів за користування ним, хоча взяв на себе зобовязання їх виконувати та вчасно погашати заборгованість, не подає відомості про причини порушення взятих на себе зобов»язань, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

З відповідача підлягає стягненню заборгованість за кредитом у розмірі 617, 31 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 10000,93 грн., 500 грн. штрафу, та також 1200 грн. судових витрат пропорційно до задоволеної суми кредитного боргу відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 268, 273, 282, 284 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (адреса: вул.Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро до ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: вул. Шкільна, 17, Дубенський район, Рівненської області, ІПН НОМЕР_1) про стягнення заборгованості – задоволити частково .

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: с. Іваннє,вул. Шкільна, 17, Дубенський район, Рівненської області, ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (код ЄДРПОУ 14360570, рах. №29092829003111, МФО 305299, юридична адреса: 49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50) заборгованість за кредитним договором б/н від 12.06.2012 року в розмірі 11118 (одинадцять тисяч сто вісімнадцять) гривень 24 копійки та 1200 (одна тисяча двісті) гривень сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до апеляційного суду Рівненської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду;

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: