Ухвала суду № 74920311, 25.06.2018, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/7537/18

Провадження № 1-кс/428/3594/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2018 року м. Сєвєродонецьк

Слідчий суддя Сєвєродонецького міського суду Луганської області Дьоміна О.П., за участю секретаря судового засідання Продченко О.А., прокурора Сєвєродонецької місцевої прокуратури ОСОБА_1, слідчого Сєвєродонецького ВП ГУНП в Луганській області ОСОБА_2, підозрюваної ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду клопотання слідчого Сєвєродонецького ВП ГУНП в Луганській області ОСОБА_2, погоджене прокурором Сєвєродонецької місцевої прокуратури ОСОБА_1, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та додані до клопотання матеріали кримінального провадження за №12018130370001333 від 15.05.2018 року, стосовно: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, українки, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженої, яка має на утриманні неповнолітнього сина, є інвалідом 2 групи, не працюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимої:

- 12.11.2010 року Старобільським районним судом Луганської області за ст. 307 ч. 2 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, звільнена від відбуття покарання з іспитовим строком 1 рік на підставі ст. 75 КК України;

- 22.12.2010 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ст. 309 ч. 1 КК України до покарання у виді 1 року позбавлення волі, звільнена від відбуття покарання з іспитовим строком 1 рік на підставі ст. 75 КК України;

- 23.06.2011 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ст. 307 ч.2, ст. 311 ч. 1, ст. 70 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією ? частки майна, на підставі ст. 71 КК України приєднана невідбута частина покарання за вироком від 12.11.2010 року та за вироком від 22.12.2010 року, остаточне покарання 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, 01.04.2016 року звільнена від відбуття покарання з Днепродзержинської ВК;

- 13.02.2018 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у вигляді 4 роки 6 місяців позбавлення волі, з конфіскацією всього майна (вирок не набрав законної сили), підозрюваної у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні СВ Сєвєродонецького ВП ГУ НП в Луганській області перебувають матеріали досудового розслідування за №12018130370001333 від 14 травня 2018 за фактом зберігання наркотичного засобу ОСОБА_3, попередня правова кваліфікація - ч. 2 ст. 309 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 14.05.2018 року у денний час доби ОСОБА_3, будучи особою яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 307 КК України, маючи злочинний умисел, спрямований на незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу без мети збуту, повторно, знаходячись біля будинку №1 по вул. МЖК Мрія, м. Сєвєродонецька на землі знайшла пластиковий флакон заповнений речовиною коричневого кольору. Зацікавившись флаконом вона його підняла і впевнившись що в ньому знаходиться наркотична речовина - опій, поклала флакон з речовиною коричневого кольору до кишені одягнених на ній штанів, для подальшого особистого вживання без мети збуту, але біля вище зазначеного будинку, була помічена співробітниками національної поліції, які підійшли до неї та представились почали з нею розмову. В ході бесіди ОСОБА_3 пояснила, що при ній знаходиться флакон з наркотичною речовиною -опієм.

14.05.2018 року у період часу з 10 годин 10 хвилин до 10 годин 50 хвилин в ході проведення огляду місця події, біля будинку №1 по вул. МЖК Мрія м. Сєвєродонецька, працівниками поліції у присутності понятих виявлено та вилучено пластиковий флакон заповнений речовиною коричневого кольору, який належить ОСОБА_3 Згідно висновку експерта за №19/113/8-2/482е від 08.06.2018 року - рідина у шприці, наданому на експертизу містить особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - ацетильованого опій. Маса ацетильованого опію в перерахунку на суху речовину 0,166 грама.

Таким чином ОСОБА_3 підозрюється в тому, що своїми умисними діями, що виразилися у незаконному придбанні та зберіганні наркотичних засобів, без мети збуту, вчиненому повторно, будучи особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст. 307 КК України, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 309 КК України.

20.06.2018 року слідчим Таранухою Д.В. складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_3 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, яке того ж дня погоджено прокурором - процесуальним керівником ОСОБА_1 Примірник письмового повідомлення про підозру ОСОБА_3 вручено 20.06.2018 року власноруч.

Наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України підтверджується:

-протоколом огляду місця події від 14.05.2018 року; висновком експерта за №19/113/8-2/482е від 08.06.2018 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_5; протоколом допиту свідка ОСОБА_6; протоколом допиту свідка ОСОБА_7; протоколом допиту свідка ОСОБА_8

Таким чином у кримінальному провадженні наявна обґрунтована підозра ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_3 покладається необхідність запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Про існування ризику того, що ОСОБА_3 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду свідчить тяжкість покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 309 - до п'яти років позбавлення волі. Про існування ризику того, що ОСОБА_3 може вчинити інше кримінальне правопорушення свідчить те, що ОСОБА_3 будучи особою, яка була 13.02.2018 року засуджена до позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців з конфіскацією всього майна, у період не відбутого строку вчинила нове кримінальне правопорушення, передбачене ст. 309 ч. 2 КК України. Вагомість наявних у кримінальному провадженні доказів про вчинення підозрюваною ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України. Слабкість соціальних зв'язків підозрюваної ОСОБА_3, оскільки вона не працює, не має постійного джерела доходів, може продовжити кримінальне правопорушення, пов'язане з незаконним обігом наркотичних засобів. Враховуючи зазначені обставини, слідчий та прокурор вважають, що застосування до підозрюваної ОСОБА_3 більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, не може бути достатнім для забезпечення реалізації покладених на неї процесуальних обов'язків та запобігання зазначеним ризикам.

Таким чином, з метою забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків, а також запобігання можливості переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, слідчий й звернувся з цим клопотанням до суду.

В судовому засіданні прокурор та слідчий подане клопотання підтримали, просили його задовольнити, вважали, що підозра є обґрунтованою, наявні ризики, що дають підставу для застосування саме вказаного запобіжного заходу.

Підозрювана ОСОБА_3 та захисник проти клопотання заперечували, посилаючись на те, що підстав для обрання, зазначеного слідчим в клопотанні запобіжного заходу не має, оскільки не доведені ризики, підозрювана визнає свою провину у вчиненні інкримінованого злочину, щиро кається та співпрацює з органом досудового розслідування, має постійне місце проживання, є інвалідом 2 групи, утримує неповнолітнього сина, який в теперішній час знаходиться в інтернаті. На думку сторони захисту є підстави для обрання стосовно підозрюваної більш м'якого запобіжного заходу.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали надані з клопотанням, слідчий суддя приходить до наступного:

Зі змісту ст. 177 КПК України слідує, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання зокрема спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. При цьому підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті – зазначено в частині 2 ст. 177 КПК України.

Відповідно до вимог, передбачених в ст. 178 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених в ст. 177 цього кодексу, повинен оцінити в сукупності й всі обставини перелічені цією статтею.

Виходячи зі змісту ст. 183 КПК України – тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор не доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею ст. 177 цього Кодексу. Частина 2 цієї статті наголошує на тому, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований зокрема, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Встановлено, що СВ Сєвєродонецького ГУНП в Луганській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12018130370001333 від 15.05.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, про що до ЄРДР внесено відповідну інформацію.

20.06.2018 року слідчим у кримінальному провадженні ОСОБА_2 за погодженням з процесуальним керівником ОСОБА_1 в порядку ст. 277, 278 КПК України, складено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України ОСОБА_3, яке їй вручене і цей же день.

Відповідно до вимог ст. 17 Закону України № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права, а відповідно до ст.18 цього Закону встановлено порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.

Відповідно до практики ЄСПЛ, недостатньо аби правоохоронні органи «добросовісно підозрювали особу», повинні бути надані принаймні деякі факти чи інформація на підтвердження того, що особа підозрюється у вчиненні злочину обґрунтовано (рішення «Ільгар Маммадов проти Азербайджану» і рішення «Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства»), що має місце в даному випадку.

Про обґрунтованість підозри свідчать вище зазначені та досліджені слідчим суддею під час розгляду клопотання: протоколи допитів свідків ОСОБА_9 від 12.06.2018 року, ОСОБА_6 від 18.06.2018 року, ОСОБА_7 від 18.06.2018 року, ОСОБА_8 від 16.06.2018 року; огляду місця події від 14.05.2018 року; висновок експерта №19/113/8-2/482е від 08.06.2018 року.

Під час розгляду питання про обґрунтованість підозри слідчим суддею враховується практика Європейського суду з прав людини викладена у справі Мюррей проти Сполученого Королівства, відповідно до якого факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу.

Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України - термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства».

Як вбачається з самого клопотання та наданих стороною обвинувачення матеріалів, що його обґрунтовують, зазначені обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься в самому клопотанні слідчого. Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів слідчий суддя лише визначає, що причетність ОСОБА_3 до вчинення злочину, підозра у якому їй повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно підозрюваної, чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановлено.

Розглядаючи питання доцільності обрання підозрюваній запобіжного заходу у вигляді її тримання під вартою, слідчий суддя враховує, що таке рішення обмежує її права і свободи та має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК України конкретним підставам і меті) що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. В той же час, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваної, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, свідчать: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує їй у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона підозрюється; характер та суспільна небезпека вчиненого кримінального правопорушення.

Доводи слідчого та прокурора, що підозрювана може вчинити інше кримінальне правопорушення не знайшли свого підтвердження під час розгляду цього клопотання.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, яке карається позбавленням волі на строк до п’яти років та яке згідно статті 12 цього кодексу кваліфікується як злочин середньої тяжкості.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

Таким чином, на думку слідчого судді навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину в даному випадку не може бути єдиним виправданням обрання вказаного запобіжного заходу, а тому при вирішенні вказаного клопотання, крім наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих матеріалів, оцінив в сукупності всі обставини, в тому числі і: вік та стан здоров’я підозрюваної, її репутацію, майновий стан, наявність судимостей, крім того слідчий суддя бере до уваги те, що підозрювана одружена, має на утриманні неповнолітнього сина, який в теперішній час знаходиться в інтернаті, те, що підозрювана інвалід 2 групи, не працює.

На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваної, в їх сукупності, приходжу до висновку про доведеність слідчого у клопотанні ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах клопотання відсутні. Таким чином відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні, тому слідчий суддя погоджується з думкою прокурора щодо необхідності застосування зазначеного в клопотанні запобіжного заходу, оскільки стороною обвинувачення в повному обсязі доведено суду обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_3 на свободу.

Таким чином, клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_3 підлягає задоволенню.

В той же час, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваною обов’язків, передбачених цим кодексом.

Згідно з ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні злочину середньої тяжкості – від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Частина 4 ст. 182 КПК України зазначає, що розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов’язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Частина 7 ст. 182 КПК України вказує на те, що у випадках, передбачених частинами 3-4 ст. 183 цього кодексу підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Зі змісту статті 202 ч. 4, 5 КПК України слідує, що підозрюваний звільняється з-під варти негайно, але не більше протягом одного робочого дня після внесення застави, визначеної в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при відсутності іншого судового рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього обвинуваченого під вартою; після отримання та перевірки документа, підтверджуючого факт внесення застави – та уповноважена службова особа місця ув`язнення повинна повідомити про це слідчого, прокурора та слідчого суддю, або суд. З моменту звільнення з-під варти у зв’язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Частина 3 статті 182 КПК України зазначає, у разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз’яснення здійснюється уповноваженою службовою особою місця ув’язнення.

Таким чином, відповідно до вище перелічених статей, вважаю за необхідне при винесенні ухвали щодо обрання підозрюваній запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи майновий та сімейний стан підозрюваної, ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, визначити розмір застави, а саме 8 810 грн. (1762*5), тобто 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яку вона має право у будь – який момент внести на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, після чого він може бути звільнений з-під варти та на нього можуть бути покладені обов’язки, перелічені в ст. 194 КПК України і буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави. Але у випадку невиконання вище перелічених обов’язків, застава може бути звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України й використана у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

Керуючись вимогами ст. ст. 131, 132, 176, 177, 178, 183, 184, 197, 198 КПК України та ст. 29 Конституції України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого Сєвєродонецького ВП ГУНП в Луганській області ОСОБА_2, погоджене прокурором Сєвєродонецької місцевої прокуратури ОСОБА_1, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_3 в кримінальному провадженні за №12018130370001333 від 15.05.2018 року - задовольнити.

Застосувати до підозрюваної ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто з 25.06.2018 року по 23.08.2018 року включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. Копію ухвали надати учасникам процесу та направити до відповідного ІТТ та слідчого ізолятора для виконання.

Відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України встановити ОСОБА_3 заставу - 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить – 8 810 гривень, яку необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ України, одержувач – ТУ ДСА України в Луганській області, ЄДРПОУ – 26297948, банк одержувача – Держказначейська служба України м. Київ, МФО – 820172, рахунок 37317017002672, призначення платежу: застава № ухвали суду, П.І.Б. платника застави. ЄДРПОУ суду – 05381484.

В разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув’язнення необхідно негайно звільнити з-під варти ОСОБА_3 та повідомити про це слідчого, прокурора та слідчого суддю, або суд. З моменту звільнення з під варти у зв’язку з внесенням застави вона буде вважатись такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У випадку внесення зазначеної застави, покласти на підозрювану наступні обов’язки:

1) не відлучатися із населеного пункту, в якому підозрювана проживає, перебуває чи зареєстрована, без дозволу слідчого, прокурора або суду.

2) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання. В разі внесення застави, вище перелічені обов’язки, можуть бути покладені на підозрювану на строк не більше двох місяців.

Підозрюваній роз’яснюється положення п. п. 8, 10 ст. 182 КПК України, згідно з якими у разі невиконання обов’язків заставодавцем, а також, якщо підозрювана, будучи належним чином повідомлена, не з’явивлая за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомила про причини своєї неявки, або якщо порушила інші покладені на неї при застосуванні запобіжного заходу обов’язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.

На дану ухвалу у п’ятиденний строк може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області.

Слідчий суддя О.П. Дьоміна