Рішення № 7492022, 14.01.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"14" січня 2010 р. справа № 20-5/533 за позовом: Виробничо-будівельного кооперативу „Опора” (99014 м. Севастополь, вул. Правди, 10)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Стандарт-строй” (99001 м. Севастополь, вул. Брестська, 18-а)

про стягнення 2870,00 грн.

за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Стандарт-строй” (99001 м. Севастополь, вул. Брестська, 18-а)

До: Виробничо-будівельного кооперативу „Опора” (99014 м. Севастополь, вул. Правди, 10)

про стягнення 7938,91 грн.

Суддя Євдокімов І.В.

Представники сторін:

позивач по первісному позову (Виробничо-будівельний кооператив "Опора") - Бекіров Кіязім Музекерович - представник, довіреність № б/н від 15.10.2009;

відповідач по первісному позову (ТОВ "Стандарт - Строй") - не з’явився.

Суть спору:

Позивач, Виробничо-будівельний кооператив „Опора”, звернувся в господарський суд з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Стандарт-строй” про стягнення заборгованості в розмірі 2870,00 грн.

В ході розгляду справи відповідач заявив зустрічний позов про стягнення заборгованості в розмірі 7938,91 грн.

Представники сторін заявили клопотання про призначення по справі судової технічної експертизи з метою встановлення автентичності печатки, почерку та підпису касира на квитанції до прибуткового касового ордеру від 20.01.2006 на суму 10000,00 грн., квитанції до прибуткового касового ордеру від 07.12.2005 на суму 2400,00 грн., договору № 3 від 07.12.2005.

Ухвалою від 22.01.2008 по справі призначена комплексна судова технічна експертиза, провадження у справі зупинено, матеріали справи направлені до Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при МВС України Управління УМВС в м. Севастополі.

14.09.2009 на адресу суду від Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при МВС України Управління УМВС в м. Севастополі надійшли матеріали справи № 20-5/533, а також лист про непроведення експертизи у зв’язку з тим, що експерта сплачена не була.

Ухвалою суду від 17.09.2009 провадження по справі поновлено, розгляд справи призначений на 01.10.2009.

Представник позивача за первісним позовом в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача за первісним позовом заявив клопотання про призначення повторної судової технічної експертизи та надав документи в підтвердження оплати експертизи (копію платіжного доручення від 15.07.2008 № 98569; копію виписки з рахунку; довідку від 28.09.2009 №136/211/488) для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою від 01.10.2009 по справі призначена повторна комплексна судова технічна експертиза, провадження у справі зупинено, матеріали справи направлені до Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при МВС України Управління УМВС в м. Севастополі.

10.11.2009 на адресу суду від Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при МВС України Управління УМВС в м. Севастополі надійшли матеріали справи № 20-5/533, а також висновки судової експертизи № 2/223 від 04.11.2009.

Ухвалою суду від 12.11.2009 провадження по справі поновлено.

Представник відповідача по зустрічному позову в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представнику позивача в судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши представника позивача, дослідивши надані докази, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається із матеріалів справи позивач по первісному позову в період з 28 жовтня 2005 року по 08 квітня 2006 року поставив відповідачеві будівельні матеріали: плитку тротуарну, плитку лицювальну, бордюр тротуарний, водостік (далі - товар) на загальну суму 5094,00 грн., що підтверджується витратними накладними (т. 1, а.с. 11-13).

Оплата за отриманий товар відповідачем здійснена в розмірі 2224,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 3352 від 20.02.2006 на суму 1724,00 грн., та № 3537 від 07.03.2006 на суму 500,00 грн. (т.1 а.с. 14-15).

Зобов’язання по поставці товару позивачем виконувались належним чином, але оплата за отриманий товар відповідачем здійснювалась несвоєчасно та не повному об’ємі, у зв’язку з чим його заборгованість перед позивачем склала 2870,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також, із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно вимог статей 202, 204 цього Кодексу, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин першої та другої статті 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Отже, фактично між позивачем та відповідачем укладений договір поставки в усній формі.

Суд вважає позовні вимоги по первісному позову такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таким чином, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд вважає зустрічний позов таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається із змісту зустрічного позову позивач вказує на те, що при здійсненні розрахунків було встановлено, що обсяги поставки товару від відповідача по зустрічному позову не змінювались, але виникла сума в розмірі 10000,00 грн., до прибуткового касового ордеру від 20 січня 2006 року, яку позивач по первісному позову сплатив відповідачу в якості передоплати за товар (т. 1 а.с. 99).

Ухвалою від 01.10.2009 по справі призначена повторна комплексна судова технічна експертиза, провадження у справі зупинено, матеріали справи направлені до Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при МВС України Управління УМВС в м. Севастополі.

10.11.2009 на адресу суду від Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при МВС України Управління УМВС в м. Севастополі надійшли матеріали справи № 20-5/533, а також висновки судової експертизи № 2/223 від 04.11.2009.

На розгляд експерта було поставлено зокрема питання, щодо встановлення чи ідентичне відтиснення печатки, яка мається на квитанції до прибуткового касового ордеру від 20.01.2006, квитанції до прибуткового касового ордеру від 07.12.2005 на суму 2400,00 грн., договору № 3 від 07.12.2005, відтисненню оригінальної печатки Виробничо-будівельного кооперативу „Опора”?

Як вбачається із висновку судової експертизи зображення відтиснення печатки Виробничо-будівельного кооперативу „Опора” у квитанції до прибуткового касового ордеру від 20.01.2006 на суму 10000,00 грн. виконано не печаткою Виробничо-будівельного кооперативу „Опора”. Дане зображення виконано з використанням копіювально-розмножувальної техніки.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають, а позовні вимоги по первісному позову підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на сплату державного мита в сумі 102,00 грн. і інформаційне –технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 49, 82 –85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.          Первісний позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Стандарт-строй” (99001 м. Севастополь, вул. Брестська, 18-а, код ЄДРПОУ 30825453, відомостей про наявність поточних рахунків в установах банків немає) на користь Виробничо-будівельного кооперативу „Опора” (99014 м. Севастополь, вул. Правди, 10, код ЄДРПОУ 23010685, відомостей про наявність поточних рахунків в установах банків немає) суму заборгованості у розмірі 2870,00 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3.          У задоволені зустрічного позову відмовити повністю.

Суддя І.В. Євдокімов

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано

18.01.2010