Рішення № 74920032, 23.06.2018, Київський районний суд м. Полтави

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 552/1998/18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем україни

23 червня 2018 року Київський районний суд м.Полтави в складі головуючого - судді Самсонової О.А., при секретарі - Горошко О.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за надання послуг по теплопостачанню за період з 01 січня 2015 року по 01 січня 2018 року в сумі 17701 грн. 99 коп., які отримані за адресою: м. Полтава, вул.Ватутіна, буд.32/1, кв.27.

Крім заборгованості за спожиту теплову енергію позивач також просив суд стягнути з ОСОБА_1 нарахований індекс інфляції в розмірі 2249 грн. 72 коп. та 3 % річних в сумі 528 грн. 82 коп. Всього просив стягнути 20480 грн. 53 коп.

Ухвалою судді від 23 квітня 2018 року відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Заперечення від позивача щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Представник відповідача ОСОБА_2 надав суду відзив, у якому посилався на ту обставину, що ОСОБА_1 не отримує жодних послуг від позивача, належна відповідачу квартира за адресою: АДРЕСА_1 від’єднана від системи централізованого опалення, радіатори в кімнатах та кухні демонтовані. Опалення у квартирі з 01 жовтня 2015 року здійснюється за допомогою електронагрівачів («тепла підлога»). Про ці обставини був повідомлений позивач. З 01 жовтня 2015 року позивач не надає і послуги з постачання гарячої води з. Розрахунок заборгованості не підписаний та не посвідчений підписом посадової особи. Тому позовні вимоги вважає безпідставними, необґрунтованими та недоведеними, в їх задоволенні просить відмовити.

Крім того, просив здійснювати розгляд справи за обов’язкової участі сторін.

Ухвалою суду від 22 червня 2018 року в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за участю сторін відмовлено.

Інших клопотань сторони суду не подавали.

Дослідивши та оцінивши докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_2, яка належить їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого 22 травня 2007 року державним нотаріусом Другої полтавської державної нотаріальної контри (а.с.8).

Відповідно, у ОСОБА_1 як власника житла виник обов’язок щодо утримання квартири, додержання її необхідного санітарного стану, в тому числі і через забезпечення допустимого температурного режиму.

За вказаною адресою відповідач ОСОБА_1 одержувала від позивача послуги теплопостачання та періодично їх оплачували. Викладене підтверджується розрахунком суми боргу, що наданий позивачем (а.с.9).

Оскільки однією стороною – позивачем по справі - надавались другій стороні – відповідачу по справі - послуги з теплопостачання, відповідач зазначені послуги приймала та вживала заходів до їх оплати, не повідомляла позивачу про те, що не бажає отримувати від нього послуг, тому суд вважає, що між сторонами виникли правовідносини з надання послуг теплопостачання.

21 грудня 2006 року вказані правовідносини врегульовані договором про надання послуг з теплопостачання, який укладений позивачем ВП «Полтаватеплоенерго» та відповідачем ОСОБА_1 (а.с.13).

Відповідно до п.1.1. вказаного договору теплопостачальна організація зобов’язується надавати споживачеві та членам його сім’ї, а також іншим особам, які фактично проживають в квартирі, послуги з теплопостачання, а споживач зобов’язується своєчасно здійснювати оплату за спожиті послуги.

Будь-яких змін у вказаний договір сторони не вносили, договір не розривали.

З заявою про відмову від одержання послуг або з вимогами розірвати договір відповідач до позивача не зверталася.

Її заява на адресу позивача про опломбування місць від’єднання радіаторів опалення від 01 жовтня 2015 року вимоги про розірвання договору не містить.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що вказаний договір на час розгляду справи є дійсним та підлягає до виконання.

Виходячи з умов вказаного договору, позивач зобов’язаний надати відповідачу ОСОБА_1 як власнику житла та членам її сім’ї послуги з теплопостачання. Вказаному обов’язку позивача відповідає право відповідача ці послуги прийняти та обов’язок їх оплатити.

Відповідно до п.9 ч.29 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. N 630, споживач має право на звільнення від плати за послуги у разі їх ненадання та отримання компенсації за перевищення строків проведення аварійно-відбудовних робіт.

Проте, як встановлено судом, позивачем послуги з теплопостачання відповідачу надавалися, але відповідач внаслідок самовільного відключення квартири від системи теплопостачання такі послуги не приймала.

Вказані дії відповідача не є підставою на звільнення від плати за послуги згідно п.9 ч.29 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, оскільки ОСОБА_1 не одержувала їх не через ненадання теплопостачальною організацією.

Процедура відключення споживача від централізованого опалення та гарячого водопостачання детально передбачена Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, який затверджено Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року N 4, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 9 грудня 2005 р. за N 1478/11758.

Процедури, визначеної вказаним Порядком, відповідач не дотримала. Зокрема, в матеріалах справи відсутні докази, з яких би вбачалось, що вона зверталася до постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж ЦО і ГВП з письмовою заявою про відключення від мереж ЦО і ГВП, а також додавала до такої заяви необхідні документи, зокрема копію протоколу загальних зборів мешканців будинку щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж ЦО і ГВП та прийняття рішення про влаштування у будинку системи індивідуального або автономного опалення.

Звернення до позивача з заявою про опломбування місць від’єднання радіаторів від 01 жовтня 2015 року не є заявою про відключення від мереж ЦО і ГВП відповідно до Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання.

Тому, самовільно, без належного погодження через одержання необхідних документів, відключившись від системи централізованого теплопостачання, відповідач діяла всупереч умовам договору та без додержання вимог чинного законодавства.

Фактично відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання договору.

Відповідно до ч.1 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін.

Ст.651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається.

Тому суд приходить до висновку, що не зважаючи на посилання відповідача на фактичне самовільне відключення від системи централізованого теплопостачання, договір про надання послуг з теплопостачання, що укладений сторонами 21 грудня 2006 року, є дійсним та в силу вимог п.9.2. таким, що підлягає до виконання на даний час.

Внаслідок самовільного відключення від системи централізованого теплопостачання відповідач не звільняється від обов’язку оплатити послуги, що надає позивач.

Крім того, суд бере до уваги, що демонтаж внутрішньоквартирної системи централізованого опалення, відключення від централізованої системи опалення позивачем здійснений без одержання необхідних технічних умов та без участі спеціалістів теплопостачальної організації. У зв’язку з цим у встановленому законом порядку не зафіксовано відключення споживача від тепломережі, а відповідно і не доведено вказану обставину.

Надані відповідачем копії акту обстеження домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3, складеного 30 вересня 2015 року сусідами ОСОБА_1 – ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, копій фотокарток та робочого проекту електропостачання житлового будинку, на який збільшується потужність в зв’язку зі збільшенням потужності електроустановок квартири №27 гр. ОСОБА_1 по вул.Ватутіна, 32/1 у м.Полтаві не належними доказами відключення відповідача від системи теплопостачання.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначаються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору, розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Нормою статті 67 ЖК України передбачено, що плата за комунальні послуги береться за затвердженими в установленому порядку тарифами.

За нормами ст. 68 ЖК України, ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Як встановлено судом, відповідач вчасно отримані послуги в повному обсязі не оплатила, у зв’язку з чим за період з 01 жовтня 2015 року по 01 січня 2018 року виникла заборгованість в сумі 17701 грн. 99 коп.

Суд не бере до уваги заперечення представника відповідача проти даного розрахунку заборгованості через відсутність підпису особи, яка його виконала, оскільки жодним нормативним актом не передбачені вимоги до розрахунку. Відповідно, відсутність підпису особи, що його виконала, не тягне за собою недійсність даного розрахунку.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зобов’язання, що винило між сторонами, є грошовим.

На підставі викладеного суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані послуги в розмірі 17701 грн. 99 коп., компенсації інфляційних втрат підприємства за період з 01 грудня 2015 року по 01 січня 2018 року у розмірі 2249 грн. 72 коп. та 3% річних в розмірі 528 грн. 82 коп.

Крім того, у зв’язку з задоволенням позову з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 1762 грн. 00 коп. на відшкодування понесених судових витрат.

Всього з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сума у розмірі 22242 грн. 53 коп.

Керуючись ст.ст. 259, 263 - 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (проживаючої: ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (місцезнаходження: м.Полтава, вул.Комарова, 2а, код ЄДРПОУ 03338030) заборгованість за послуги теплопостачання за період з 01 жовтня 2015 року по 01 січня 2018 року в сумі 17701 грн. 99 коп., компенсацію інфляційних втрат підприємства за період з 01 грудня 2015 року по 01 січня 2018 року в розмірі 2249 грн. 72 коп., 3 % річних за період з 01 грудня 2015 року по 01 січня 2018 року в сумі 528 грн. 82 коп., на відшкодування понесених судових витрат - 1762 грн. 00 коп., а всього стягнути 22242 грн. 53 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий О.А.Самсонова

23.06.2018