Вирок № 74919302, 25.06.2018, Лисичанський міський суд Луганської області

справа № 415/3904/18

провадження № 1-кп/415/ 597/18

ВИРОК

Іменем України

25 червня 2018 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді Старікової М.М.

за участю: секретаря Демченко Е.Є.

прокурора Хмеленко Н.В.

захисника Бондаренко Ю.Ю.

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018130240000961 від 24 квітня 2018 року у відношенні:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Лисичанська Луганської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не одруженого, не працюючого, не є особою з інвалідністю, неповнолітніх дітей на утриманні не має, раніше судимого: 20 листопада 2009 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання строком на 1 рік; 29 листопада 2010 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 1 ст. 263, ст. 71 КК України до 2 років 3 місяців позбавлення волі, 12 березня 2014 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 1 ст. 191 КК України до 2 років позбавлення волі згідно ст. 75, 76 ч. 1 п. 2, 3, 4 КК України звільнений від відбування покарання строком на 1 рік з позбавленням права займати посади, пов'язані з розпорядженням довіреним йому майном строком на 1 рік; 25 лютого 2015 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 3 ст. 185, ст. 69, ст. 71 КК України до 2 років 1 місяця позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з розпорядженням довіреним йому майном строком на 1 рік; 02 червня 2015 року вироком Апеляційного суду Луганської області вирок Лисичанського міського суду Луганської області від 25 лютого 2015 року в частині призначеного покарання скасовано та призначено покарання за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі з позбавленням права займатися діяльністю, пов'язаною з розпорядженням довіреним майном строком на 1 рік, звільнений з місця позбавлення волі 24 жовтня 2017 року по відбуттю строку покарання, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

20 квітня 2018 року, в денний час, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлений, ОСОБА_2, знаходячись у лісосмузі в районі річки Сіверський Донець біля водоочисної станції, знайшов бойовий припас - ручну осколкову гранату Ф-1, (висновок вибухово-технічної експертизи № 19/113/11/130е від 16.05.2018), та маючи умисел на придбання, носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу, підібрав вказаний бойовий припас, залишивши його собі, переніс за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1, де став зберігати.

24 квітня 2018 року ОСОБА_2 взявши бойовий припас з собою, під час слідування в районі будинку № 15, який розташований на кварталі Дружби народів міста Лисичанська, був зупинений працівниками поліції, якими в період часу з 11 години 50 хвилин до 12 години 30 хвилин, під час огляду місця події у ОСОБА_2, зазначений бойовий припас було виявлено та вилучено.

Органом досудового розслідування вказані дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 1 ст. 263 КК України, як придбання, носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

24 травня 2018 року під час досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12018130240000961 від 24 квітня 2018 року між прокурором Лисичанської місцевої прокуратури Хмеленко Н.В., якій на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора в даному кримінальному провадженні та підозрюваним ОСОБА_2, за участю захисника Бондаренко Ю.Ю. на підставі ст.ст.468, 469, 470, 472 КПК України було укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно змісту угоди, яка скріплена підписами сторін, підозрюваний повністю визнав себе винним в інкримінованому йому органом досудового розслідування злочину та зобов'язався: беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні, сторони досягли відповідних домовленостей, погоджуючись на призначенні ОСОБА_2 покарання за ч.1 ст. 263 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, відповідно до ст. 75 КК України, у зв'язку з наявністю обставини, що пом'якшує покарання підозрюваного ОСОБА_2, а саме щирим каяттям.

В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України та наслідки невиконання угоди, встановленні ст. 476 КПК України.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 винним себе у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України визнав повністю, вказавши, що час, місце та спосіб скоєння ним кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. У скоєному - щиро розкаявся. Заключивши відповідну угоду про визнання винуватості, він цілком розуміє надані йому законом права, а також роз'яснені йому судом наслідки укладення та затвердження вказаної угоди, визначені ст.473 КПК України, - щодо обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями ст.394 і ст.424 КПК України, і щодо відмови від здійснення прав, передбачених ст.474 ч.4 п.1 КПК України, а саме, права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину інкримінованого кримінального правопорушення, права на виклик і на допит у судовому засіданні свідків, права заявлення клопотань, права надання суду своїх доказів, а також, характер пред'явленого обвинувачення, відповідно до якого він визнає себе винним, вид покарання, і інші заходи, які можливо будуть застосовані до нього у разі затвердженя зазначеної угоди судом, в тому числі, і наслідки невиконання вказаної угоди, визначені у ст.476 КПК України. При цьому зазначив, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання та просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджене покарання.

Крім того обвинувачений вказав, що вищезазначена угода про визнання винуватості укладена ним з прокурором добровільно без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз. Розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Прокурор Хмеленко Н.В. у підготовчому судовому засіданні зазначила, що при укладенні угоди про визнання винуватості були враховані обставини, передбачені ст. 470 КПК України, дотримані вимоги процесуального та матеріального права, просила суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити обвинуваченому узгоджене сторонами покарання.

Захисник Бондаренко С.О. також вважав можливим затвердити угоду про визнання винуватості, зазначивши, що при укладенні угоди між його підзахисним та прокурором були дотримані правила та вимоги, передбачені кримінальним процесуальним законодавством України та КК України, при цьому підозрюваним вищезазначена угода була укладена з прокурором добровільно, без застосування насильства, примусу та погроз.

Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз'яснивши та з'ясувавши у обвинувачуваного про повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитися на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого ОСОБА_2 обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку про те, що у даному кримінальному провадженні можливо затвердити надану угоду про визнання винуватості з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст. 468 - 475 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 468, 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

На підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених судом відповідно до ст. 94 КПК, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2, а його дії органом досудового розслідування обґрунтовано кваліфіковані за ч. 1 ст. 263 КК України, як придбання, носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

В силу положень ст.12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

На виконання вимог ст. 474 КПК України судом з'ясовано обставини, які дають змогу впевнитися в тому, що обвинувачений усвідомлює свої права, визначені п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, який буде до нього застосований, а також переконатися, що укладення угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Обвинуваченому роз'яснено наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.

Судом встановлено, що ініціювання, порядок укладення та зміст угоди про визнання винуватості від 24 травня 2018 року між прокурором Лисичанської місцевої прокуратури Хмеленко Н.В. та підозрюваним в зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_2 відповідає вимогам ст. 469 та ст. 472 КПК України. Під час досудового розслідування обвинуваченим скарги не подавались.

Умови даної угоди про визнання винуватості - не суперечать вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства України, міра покарання, узгоджена між сторонами кримінального провадження, визначена в межах, передбачених санкцією ч. 1 ст. 263 КК України, що відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого з врахуванням обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого - щире каяття, та обставин, які б його обтяжували, згідно ст. 67 КК України - рецидив злочину. Застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України, відповідає вимогам діючого законодавства.

Очевидної неможливості виконання обвинуваченим взятих на себе зобов'язань - не вбачається.

Згідно ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконався, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Виходячи з викладеного, перевіривши угоду на відповідність вимогам КПК України, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

Підстав для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ст. 474 ч. 7 КПК України, судом не встановлено.

Враховуючи те, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Відповідно до ст. 122, 124 КПК України процесуальні витрати на залучення експертів у зв'язку з проведенням вибухотехнічної експертизи № 19/113/11/130е від 16.05.2018 року у розмірі 1144 гривні, підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден. код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази по справі:

- первинні упаковки та залишки після вибуху гранати, що знаходяться на зберіганні в камері схову речових доказів Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області - підлягають знищенню.

Керуючись п. 1 ч.3 ст. 314, ч. 2 ст. 373, статтями 374, 474, 475 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 24 травня 2018 року між прокурором Лисичанської місцевої прокуратури Хмеленко Н.В. та підозрюваним ОСОБА_2 за участю захисника Бондаренко Ю.Ю. у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018130240000961 від 24 квітня 2018 року відносно ОСОБА_2, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та призначити узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 наступні обов'язки:

- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу пробації;

- повідомляти уповноважений орган пробації про зміну місця проживання.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_2 процесуальні витрати на залучення експерта у зв'язку з проведенням вибухотехнічної експертизи № 19/113/11/130е від 16.05.2018 року у сумі 1144 (одна тисяча сорок чотири) гривні на користь держави (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Речові докази: первинні упаковки та залишки після вибуху гранати, що знаходяться на зберіганні в камері схову речових доказів Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області - знищити.

Відповідно до ст. 532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Цей вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку виключно з підстав, визначених у ч.3 ст.394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому в порядку, передбаченому ст. 376 КПК України.

Суддя: М.М. Старікова