Рішення № 7491883, 05.01.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.01.10                                                                                 Справа № 4/138.

Розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Промсервіс", м. Антрацит Луганської області

до «Міськтеплокомуненерго Краснолуцької міської ради», м. Красний Луч Луганської області

про стягнення 72531 грн. 05 коп.

Суддя: Батюк Г.М.

За участю секретаря судового засідання: Чорній І.М.

У присутності представників сторін:

від позивача – не прибув ( явка обов»язкова);

від відповідача –не прибув ( явка обов»язкова).

Суть спору: позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача пені за невиконання зобов’язань по сплаті боргу у сумі 72531 грн. 05 коп.

Представник відповідача відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до довідки з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців № 9/3853 від 13.11.2009 та правовстановлюючого документу –Статуту КП «Міськтеплокомуненерго Краснолуцької міської ради», затвердженого рішенням сорок шостої міської ради п’ятого скликання від 05.08.2009 № 28, правильна назва відповідача Комунальне підприємство «Міськтеплокомуненерго Краснолуцької міської ради».

На підставі викладеного, належним відповідачем по справі слід вважати: Комунальне підприємство «Міськтеплокомуненерго Краснолуцької міської ради», м. Красний Луч Луганської області, код 32163587.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,

в с т а н о в и в :

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промсервіс" (позивачем у справі) ( далі - Постачальник) та Міським комунальним підприємством "Міськтеплокомуненерго" (відповідачем у справі) ( далі - Покупець) був укладений договір поставки № 17/10 від 17.10.2005, за умовами якого, «Постачальник»(позивач у справі) зобов’язаний на умовах даного договору поставити у власність «Покупця»вугілля марки АС, а «Покупець»(відповідач у справі) зобов’язується прийняти та оплатити продукцію в порядку та на умовах цього договору (п.1.1, п.1.2 договору).

Пунктом 5.3 договору передбачено, що загальна сума за даним договором з ПДВ 20% складає орієнтовно 831000грн..

Згідно п. 5.4 договору, розрахунки проводяться «Покупцем»у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок «Постачальника», відповідно виставленого рахунку.

Позивач в позовній заяві зазначив, що згідно умов вказаного договору позивач поставив відповідачу товар відповідно до накладних: № 11 від 31.10.2005 на загальну суму 38190,00 грн.; № 20 від 30.11.2005 на загальну суму 125697,06 грн.; № 36 від 31.12.2005 на загальну суму 231242,37 грн.; № 1 від 26.01.2006 на загальну суму 218489,29 грн., № 2 від 31.01.2006 на загальну суму 24536,66 грн.

Також, позивач вказує на те, що ним на адресу відповідача була направлена претензія № 3 від 06.02.2006 з вимогою про сплату заборгованості за поставлений товар на суму 394655 грн. 38 коп., відповідач відповіддю визнав суму заборгованості, але оплату не провів.

          Позивач зазначає, що свої зобов’язання згідно умов вищевказаного договору виконав належним чином, а саме поставив відповідачу продукцію, але відповідач свої зобов’язання виконав не в повному обсязі, провів часткову оплату, тому позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до Міського комунального підприємства «Міськтеплокомуненерго»про стягнення 394655 грн. 38 коп. боргу та 180244 грн. 95 коп. пені (з урахуванням уточнення позовних вимог).

          Рішенням господарського суду Луганської області від 13.11.2008 по справі №7/210 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промсервіс" до Міського комунального підприємства "Міськтеплокомуненерго»про стягнення 574900,33 грн., позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 394655 грн. 38 коп. боргу, 180244 грн. 95 коп. інфляційних нарахувань, 5749 грн. 00 коп. витрат по держмиту та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, на виконання рішення видано відповідний наказ (а.с.11).

          Позивач у позовній заяві зазначив, що відповідач необґрунтовано користується грошовими коштами їх підприємства, що негативно впливає на господарську діяльність, тому відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний сплатити неустойку у розмірі 56773,35 грн. з вересня 2008 по жовтень 2009 та три відсотки річних за кожен день прострочення виконання зобов’язань у розмірі 15757,70 грн. на загальну суму 72531,05 грн.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши за матеріалами справи доводи позивача та надані ним докази суд дійшов висновку про не обґрунтованість позову виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Керуючись ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 56773,35 грн. з вересня 2008 по жовтень 2009 та три відсотки річних за кожен день прострочення виконання зобов’язань у розмірі 15757,70 грн. на загальну суму 72531,05 грн.

У пункті 3 резолютивної частини позовної заяви від 28.10.2009 № 28/10, позивач просить стягнути з відповідача пеню за невиконання зобов’язань по сплаті боргу у розмірі 72531,05 грн.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 05.11.2009 було порушено провадження по справі.

Ухвалами господарського суду Луганської області від 23.11.2009, від 07.12.2009 від 21.12.2009, було відкладено розгляд справи у зв’язку з невиконанням позивачем вимог ухвали суду від 05.11.2009, 07.12.2009, 21.12.2009, та зобов’язано позивача чітко визначити позовні вимоги з посиланням на норми матеріального права; надати: належні оригінали платіжних доручень з відміткою банку про зарахування сплаченої суми до державного бюджету України; письмові пояснення на відзив відповідача; оригінали документів, наданих у копіях до позову –для огляду в засіданні; докази повного або часткового погашення заявленої у позові суми; розширений, обґрунтований розрахунок суми позовних вимог з урахуванням днів на рік та періоду нарахування; довідку про стан заборгованості на день розгляду справи; копію довідки про внесення до ЄДРПОУ на день розгляду справи, документи у підтвердження правового статусу (витяг зі Статуту або Положення).

Як вбачається, позивачем не надано суду жодних доказів у підтвердження доводів, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Крім того, представником позивача не надано до суду жодного з вищевказаних документів, витребуваних ухвалами господарського суду Луганської області від 05.11.2009, від 23.11.2009, від 07.12.2009 від 21.12.2009.

До матеріалів справи позивачем долучена копія акту звірення розрахунків від 09.06.2009 на суму бору 580767,33 грн., але суд не може прийняти вказаний акт, як доказ підтвердження заборгованості відповідачем перед позивачем, оскільки оригінал акту у засідання суду для огляду не надавався, також, суд немає можливості встановити за яким саме договором поводилось звірення розрахунків та відбулась заборгованість.

Оцінивши надані позивачем докази своїх вимог по суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги, викладені у позовній заяві, позивачем не доведені, оскільки позивач не визначив позовні вимоги з посиланням на норми матеріального права.

Як свідчать матеріали справи, позивачем не надано обґрунтованих доказів, які підтверджують викладені в позовній заяві обставини.

На підставі викладеного, суд робить висновок, що позивач не надав суду безспірних доказів своїх позовних вимог тому, у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з відповідача суми заявленої позивачем у позові до стягнення у розмірі 72531,05 грн. за договором поставки № 17/10 від 17.10.2005, такими, що не підлягають задоволенню, оскільки вони не підтверджені матеріалами справи, у зв’язку з чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

За таких обставин у позові слід відмовити за його недоведеністю.

Відповідно до ст.ст.44,49 ГПК України витрати по держмиту та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.33,43,44,49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :          

1.У задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення : 06.01.2010.

Суддя Г.М. Батюк