Ухвала суду № 74917667, 25.06.2018, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 728/300/18 Головуючий у І інстанції Пархоменко П. І. Провадження № 11-кп/795/648/2018 Категорія - ч.2 ст. 286 КК України Доповідач Антипець В. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2018 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_1

суддів: Заболотного В.М. Шахової О.Г.

за участю секретаря Терешко В. В.

сторін кримінального провадження

обвинуваченого ОСОБА_2

його захисника – адвоката ОСОБА_3

прокурора Шпак М. В.

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12017270070000364 від 14 травня 2017 року, за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3 на вирок Бахмацького районного суду Чернігівської області від 24 квітня 2018 року,

щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого монтером Роменської дистанції колії, не одруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком ОСОБА_2 засуджений за ч. 1 ст. 135 КК України на 1 рік обмеження волі; за ч. 2 ст. 286 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначене покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4, інтереси якої представляє її законний представник ОСОБА_5, 40 00 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди та 23 509 гривень 60 копійок в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь обласного бюджету Чернігівської області 5 652 гривні 97 копійок витрат за лікування потерпілої.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь місцевого бюджету Бахмацького району Чернігівської області 3 301 гривні 14 копійок витрат на лікування потерпілої.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 4 000 гривень процесуальних витрат на правову допомогу.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 2 473 гривні 10 копійок процесуальних витрат на залучення експертів.

Питання про долю речових доказів і документів було вирішено у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Судом визнано доведеним, що 13 травня 2017 року близько 21 години 30 хвилин ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, без посвідчення водія категорії «В», керуючи автомобілем НОМЕР_1 під час руху по вулиці Незалежності в смт. Дмитрівка Бахмацького району Чернігівської області в напрямку його центру, через відсутність навичок у керуванні транспортним засобом, не впоравшись з керуванням автомобіля, наїхав на пішохода ОСОБА_6, яка рухалася в попутному напрямку, ближче до правого краю проїзної частини за напрямком руху вищевказаного автомобіля та заподіяв тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, після чого не зупинивши автомобіль поїхав далі, не вжив усіх можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілій, яка перебувала у небезпечному для життя стані та була позбавлена можливості вжити заходів щодо самозбереження внаслідок безпорадного стану.

Обвинувачений ОСОБА_2 у даній дорожній обстановці порушив вимоги пункту 2.1 «а» (водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії), пункту 2.3 «б» (для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов’язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну), пункту 12.3 (у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об’єктивно спроможний виявити він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об’їзду перешкоди), пункту 2.9 «а» (водію забороняється керувати транспортним засобом в стані алкогольного сп’яніння), пункту 1.0 «а», «г», «ґ» ( у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов’язаний: а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатись на місці пригоди; г) вжити можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілим, викликати карету швидкої медичної допомоги, а якщо це неможливе, звернутися за допомогою до присутніх і відправити потерпілих до лікувального закладу; ґ) у разі неможливості виконати дії, перелічені в підпункті «г» пункту 2.10 Правил дорожнього руху, підвезти потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, також положення транспортного засобу після його зупинки; у лікувальному закладі повідомити своє прізвище та номерний знак транспортного засобу (з пред’явленням посвідчення водія або іншого документа, який посвідчує особу, реєстраційного документа на транспортний засіб і повернутися на місце пригоди), що є умовою та причиною виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди та перебувають у прямому причинному зв’язку з наслідками, які наступили.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3 просить вирок суду щодо ОСОБА_2 змінити в частині призначеного покарання та задоволення цивільного позову.

Звільнити його підзахисного ОСОБА_2 відповідно до ст. 75 КК України, від відбування призначеного покарання з випробуванням, зваживши на те, що він повністю визнав свою провину, розкаявся, працює, тяжкою працею заробляє собі на життя, що є запорукою того, що він у подальшому буде відшкодовувати завдані збитки, як потерпілим, так і державі. З досудової доповіді уповноваженого органу з питань пробації вбачається, що ОСОБА_2 не становить небезпеки для суспільства, його виправлення можливе без реального позбавлення волі.

Вирішуючи цивільний позов представника потерпілої ОСОБА_5, суд не звернув уваги, що ОСОБА_2 добровільно надав матеріальну допомогу на лікування потерпілої в сумі 10 000 гривень, яка була необхідна на той момент, що виключило звернення потерпілої в цій частині з позовними вимогами.

Витрати на лікування у лікаря - ортодонта в розмірі 28 000 гривень, викликані патологіями та неправильним розвитком зубів у дитинстві потерпілої, не є наслідками травми, отриманої в ДТП за участі обвинуваченого, а тому останній не повинен нести матеріальну відповідальність за таке лікування.

Апелянт звертає увагу, що висновок лікаря, датований 19 вересня 2017 року, тоді як товарний чек на оплату послуг лікаря - ортодонта за 25 липня 2017 року. Оплата послуг лікаря відбулася до постановки діагнозу та необхідності лікування.

Матеріальна шкода, заподіяна ушкодженням здоров’я потерпілої, згідно наданих доказів, складає 5 509 грн 60 коп., в іншій частині лікування не було пов’язане з отриманими в результаті дорожньо-транспортної пригоди травмами, а тому стягненню з обвинуваченого не підлягає.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого та його захисника, які підтримали доводи апеляційної скарги та просили про пом’якшення покарання та зменшення суми цивільного позову, прокурора, який заперечував проти доводів сторони захисту, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу захисника задовольнити частково.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_2 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_4 тяжкі тілесні ушкодження та у завідомому залишенні без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, якщо той хто залишив без допомоги, сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, відповідають фактичним обставинам справи, зібраним та перевіреним у судовому засіданні доказам, і в апеляційній скарзі не оспорюються, тому в цій частині вирок суду не перевіряється.

Згідно з вимогами ст. 65 КК України, призначаючи покарання, суд повинен призначити його у межах, установлених у санкції статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини КК України та враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом’якшують та обтяжують відповідальність.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 щиро розкаявся у вчиненому, сприяв у розкритті злочинів, бажає виправити ситуацію, що склалась, вжив заходів щоб допомогти потерпілій у лікуванні в перші дні після дорожньо-транспортної пригоди.

Обираючи покарання у виді реального позбавлення волі, суд першої інстанції не звернув уваги, що тяжкий злочин, обвинуваченим вчинений з необережності. Залишивши місце пригоди після наїзду на пішохода, обвинувачений ОСОБА_2 звернувся до знайомих, щоб викликали швидку медичну допомогу та повернувся до місця наїзду на потерпілу та перебував до приїзду швидкої.

Внаслідок наїзду транспортним засобом пішоход ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, 16 років, отримала тілесні ушкодження у вигляді краніо-скелетної травми: закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку, субарахноїдального крововиливу, забійної рани лівої надбрівної дуги, травматичної екстракції 2-го зуба, перелом коронки 1-го зуба, сколи ріжучих країв 22, 42, 41, 31, 32 зубів, забійної рани верхньої губи, гематоми лівого ока, закритий перелом верхнього полюса правого наколінника, садна тильних поверхонь кистей та пальців, колін та гомілок, які в сукупності відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння.

Наїзд на пішохода стався в темну пору доби, на ділянці дороги, де відсутнє освітлення, водій рухався зі швидкістю 50 км/год. З технічної точки зору основною умовою виникнення дорожньо-транспортної пригоди стало невиконання водієм п. 12.3 Правил дорожнього руху. У разі виникнення небезпеки для руху чи перешкоди, яку водій об’єктивно спроможний був виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників об’їзду перешкоди. ОСОБА_2 вибрав об’їзд пішохода, який не зміг виконати через відсутність навиків керування транспортним засобом, стан сп’яніння.

Позиція законного представника потерпілої про призначення для винного найбільш суворої міри покарання, повинна враховуватися разом з іншими об’єктивними даними.

Обвинувачений раніше до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувався, зайнятий суспільно-корисною працею, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, вживав заходів для відшкодування шкоди. Внаслідок його необережних дій дій спосіб життя потерпілої не певний час змінився вкрай негативно, що потребує затрат матеріального характеру, відшкодування яких буде неможливим при ув’язненні обвинуваченого.

Згідно досудової доповіді органу з питань пробації ризик вчинення повторного правопорушення обвинуваченим середній. Виправлення особи без позбавлення або обмеження волі можливе та не становить високої небезпеки для суспільства чи окремих осіб ( том 2 а. с. 46-47).

Отже, з урахуванням обставин справи, ступеня тяжкості злочинів, їх характеру, особу винного, який критично оцінює свою поведінку, має позитивні соціальні зв’язки та схильності, колегія суддів вважає необхідним застосувати до нього звільнення від покарання з випробуванням на максимальний строк, що буде достатнім для виправлення та перевиховання ОСОБА_2, а також для задоволення матеріальних претензій з боку потерпілої сторони.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим КПК України. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно довідки лікаря - стоматолога ОСОБА_7 від 06.07. 2017 року потерпіла ОСОБА_6 перебувала на лікуванні з приводу травматичного пульпіту 21-го зуба та травматичних сколів 21, 22, 31, 32, 41, 42 зубів, надано рекомендацію щодо проведення детальної імплантації в ділянці відсутнього зуба на верхній щелепі з подальшим протезуванням та ортодонтичне лікування (а.с.22 зворот).

Судово-медичні данні про характер тілесних ушкоджень, одержаних потерпілою ОСОБА_4 вказують на те, що лікування проводилось саме тих зубів, які були пошкодженні під час дорожньо-транспортної пригоди (том 1 а.с.77-80).

Той факт, що довідка лікаря з планом лікування, датована 19 вересня 2017 року (а.с. 23), а товарний чек №2 на суму 28 000 гривень, датований 25 липня 2017 року (а.с.56), не є невідповідністю, як на цьому наполягає захисник.

Товарний чек свідчить про здійснення оплати за проведене лікування, яке відбувалось у липні 2017 року. В той час, як довідка з планом проведення огляду, лікування видана значно пізніше, саме з метою долучення до матеріалів кримінального провадження на підтвердження позовних вимог.

Ні довідка, ні товарний чек не містять суперечностей, указана в товарному чеку сума відповідає сумі, зазначеній у довідці лікаря, а тому сумнівів не викликає та правильно визнана належним і допустимим доказом.

Попередньо сплачену обвинуваченим ОСОБА_2 суму матеріальної шкоди в розмірі 10 тис. грн., суд першої інстанції врахував та зменшив суму відшкодування, про що наведені аргументи в п. 13 вироку суду.

Таким чином, вирішуючи питання в частині задоволення цивільного позову потерпілої та її законного представника, суд першої інстанції дотримався вимог законодавства, принципу змагальності сторін та ухвалив законне і обґрунтоване рішення.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 408, 532 КПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Бахмацького районного суду Чернігівської області від 24 квітня 2018 року щодо ОСОБА_2 в частині призначеного покарання змінити.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на нього обов’язки періодично з’являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

У решті цей же вирок залишити без змін.

Ухвала набуває законної сили негайно після її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.

СУДДІ:

ОСОБА_8 ОСОБА_1 ОСОБА_9