Постанова № 7491749, 28.12.2009, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

28.12.2009 Справа № 14/157

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Колодій С.Б., розглянувши матеріали справи № 14/157

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія цукор", смт. Олександрівка Кіровоградської області

до відповідача: Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції, м. Знам'янка Кіровоградської області

про визнання недійсними актів

Представники сторін:

від позивача - Козир Л.І., довіреність № 1 від 12.06.2009,

від позивача - Сімукова Т.С., довіреність № 3 від 12.06.2009,

від відповідача - Лепіть О.В., довіреність № б/н від 15.06.2009,

від відповідача - Пономаренко С.В., довіреність № б/н від 24.07.2009,

за участю секретаря судового засідання Адаменко А.В.

В судовому засіданні 24.12.2009 оголошувалась перерва до 14:30 28.12.2009.

ТОВ "Компанія цукор" звернулося з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень від 17.10.2006 № 0000552300/0, згідно якого позивачу нараховано податкове зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 7905,13 грн. основного платежу та 1581,03 грн. штрафної (фінансової) санкції, № 0000562300/0, згідно якого позивачу нараховано податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 6 324,11 грн. основного платежу та 3 162,06 грн. штрафної (фінансової) санкції.

В запереченні на позов Знам'янська ОДПІ позов не визнала та просила суд відмовити в його задоволенні.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі направлення від 19.09.2006 № 17, виданого Олександрівським відділенням Знам'янської ОДПІ працівниками податкової служби проведено виїзну планову перевірку ТОВ "Компанія цукор" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 16.08.2005 по 30.06.2006, за результатами якої складено акт від 06.10.2006 № 25/23-10/33467441, що став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Перевіркою правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість встановлено заниження податку на додану вартість за 2006 рік, а саме за травень місяць на суму 6324,11 грн.

Перевіркою даного питання встановлено, що підприємством в порушення підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статі 7 Закону України "Про податок на додану вартість" завищено податковий кредит за травень 2006 року на суму 6324,11 грн. згідно податкових накладних № 28 від 30.04.2006, № 41 від 31.05.2006., виданих ВАТ "2-й ім. Петровського цукровий завод" та витрати по перевезенню цукру залізничними вагонами.

Перевіркою правильності визначення суми податку на прибуток встановлено заниження податку на прибуток за 2006 рік у розмірі 7905,13 грн., в тому числі за 2 квартал – 7905,13 грн.

Перевіркою даного питання встановлено, що підприємством в порушення підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" завищено валові витрати за 2006 рік на суму 31 620,51 грн., в тому числі за 2 квартал – 31 620,51 грн. за послуги, надані ВАТ "2-й ім. Петровського цукровий завод" згідно договору доручення № 2/01 від 03.01.2006.

Господарський суд задовольняє позовні вимоги в силу наступного.

З матеріалів справи вбачається, що протягом 2 кварталу 2006 року ВАТ "2-й ім. Петровського цукровий завод" надало ТОВ "Компанія цукор" послуги згідно договору доручення № 2/01 від 03.01.2006 на загальну суму 532 083,92 грн., в тому числі ПДВ – 88 680,64 грн., про що свідчать акти здавання-прийому послуг від 28.04.2006 на загальну суму 186 481,48 грн., в тому числі ПДВ – 31 080,25 грн., від 31.05.2006 на загальну суму 74 041,24 грн., в тому числі ПДВ – 12 340,19 грн., від 30.06.2006 на загальну суму 271 561,20 грн., в тому числі ПДВ – 45 260,20 грн.

До вказаних операцій ВАТ "2-й ім. Петровського цукровий завод" виписало ТОВ "Компанія Цукор" податкову накладну № 28 від 30.04.2006 на загальну суму 186 481,48 грн. (за 52 вагона), згідно якої позивач включив до складу податкового кредиту за травень 2006 року ПДВ в сумі 31 080,25 грн. Отримання послуг по перевезенню 52 вагонів цукру підтверджується митними деклараціями та накладними залізниці, що долучені до матеріалів справи. ВАТ "2-й ім. Петровського цукровий завод" виписало ТОВ "Компанія цукор" податкову накладну № 41 від 31.05.2006 на загальну суму 74 041,24 грн. (за 24 вагона), в тому числі ПДВ 12 340,19 грн., однак ВАТ "2-й ім. Петровського цукровий завод" надано розрахунок № 94 коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної № 41 від 31.05.2006, в якому для виправлення допущеної в податковій накладної арифметичної помилки відображено зменшення кількості вагонів на 11 та відображено збільшення вартості перевезення одного вагону на 2 175,35 грн., що в загальному підсумку не вплинуло на суму валових витрат та суму податкового кредиту. Отримання послуг по перевезенню 13 вагонів цукру підтверджується митними деклараціями та накладними залізниці, що долучені до матеріалів справи.

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше – або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а у разі їх придбання за готівку – день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) – дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Податковий орган під час перевірки прийшов до висновку, що витрати по перевезенню цукру безпідставно відносились платником податку на збільшення вартості товару, що був не розмитнений, тобто не оприбуткований.

Відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При наявності актів виконаних робіт від 28.04.2006 на загальну суму 186 481,48 грн., в тому числі ПДВ - 31 080,25 грн., від 31.05.2006 на загальну суму 74 041,24 грн., в тому числі ПДВ – 12 340,19 грн., податкових накладних, вантажно-митних декларацій за квітень-травень 2006 року, довідки Знам'янської ОДПІ від 07.05.2007 № 963/23-10, виданої податковим органом контрагенту позивача, за змістом якої порушень у віднесенні до валових витрат сум, пов'язаних з перевезенням цукру залізницею згідно договору № 2/01 від 03.01.2006 за період з 01.04.2006 по 30.05.2006 не встановлено, відповідач не довів суду правомірності висновку щодо безпідставності віднесення позивачем витрат по перевезенню цукру на збільшення вартості цукру. Отже суд вважає безпідставним нарахування податкового зобов'язання згідно податкового повідомлення-рішення від 17.10.2006 № 0000552300/0.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.4 пункту7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

За змістом роз'яснень, викладених в листі ДПА України від 30.06.2000 № 9070/7/16-1220-26, у разі виявлення в результаті перевірки включення до складу податкового кредиту сум ПДВ підтверджених податковими накладними постачальника, виписаних з порушеннями, ДПІ має забезпечити проведення зустрічних перевірок на предмет відповідності фактично нарахованих постачальниками (продавцями) сум податку на додану вартість. У разі підтверджння відповідності включення продавцем сум податку на додану вартість до складу податкових зобов'язань, такі суми за умов виконання вимог підпункту 7.4.1 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та використання таких матеріально-технічних ресурсів на оподатковані операції можуть бути включеними до податкового кредиту.

Податковий орган не надав суду доказів на підтвердження не оприбуткування позивачем цукру, за якій було сплачено кошти за перевезення, в тому числі податок на додану вартість, а також доказів проведення зустрічної перевірки щодо перевірки фактично нарахованих ВАТ "2-й ім. Петровського цукровий завод" сум податку на додану вартість. За таких обставин, при наявності належним чином оформлених податкових накладних та розрахунку № 94 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 41 від 31.05.2006, суд вважає безпідставним нарахування податкового зобов'язання згідно податкового повідомлення-рішення від 17.10.2006 № 0000562300/0.

Керуючись ст.ст. 71, 160, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, пунктом 6 "Прикінцевих та перехідних положень" Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Знам'янської ОДПІ № 0000562300/0 від 17.10.2006 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 6324,11 грн. основного платежу та 3162,06 грн. штрафної (фінансової) санкції, та податкове повідомлення рішення Знам'янської ОДПІ № 0000552300/0 від 17.10.2006 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 7905,13 грн. основного платежу та 1581,03 грн. штрафної (фінансової) санкції.

Присудити з Державного бюджету України (рахунок № 31115095700002 УДК у м. Кіровограді, банк отримувача: ГУДКУ у Кіровоградській області, МФО 823016, ідентифікаційний код 24145329) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Цукор" (27300, Кіровоградська область, смт Олександрівка, вул. Леніна, 44, кім. 12, р/р 26001000932001 в Кіровоградське РУ ВАТ КБ "Надра", МФО 323624, код ЄДРПОУ 33467441) - витрати по сплаті судового збору в розмірі 3,40грн.

За заявою стягувача після набрання постановою законної сили господарський суд видає виконавчий лист.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через господарський суд Кіровоградської області.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України –з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, і копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя