Рішення № 74917361, 12.06.2018, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/14377/17

Провадження № 2/369/218/18

РІШЕННЯ

Іменем України

12.06.2018 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Усатова Д.Д.,

за участю секретарів Кузьменка П.О., Ярмак О.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: ПрАТ "Європейський Страховий Союз", про стягнення матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

в с т а н о в и в :

У грудні 2017 ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа: ПрАТ "Європейський Страховий Союз", про стягнення матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 61 899,48 грн. , витрат на проведення оцінки завданої шкоди в розмірі 2350 грн, витрат на надання правової допомоги у розмірі 8000 грн та судові витрати.

12.10.2017 о 13 год. 40 хв. по вул. Васильцова, в с. Жорнівка, Києво-Святошинського району, Київської області відбулась ДТП за участю автомобілю «ХАЗ 3250.02» д/н ATI 315АА під керуванням ОСОБА_2 та автомобілю НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_3. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області № 369/11660/17 від 30.10.2017, що набрала законної сили 10.11.2017 Відповідача було визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення

З вказаної Постанови вбачається, що ОСОБА_2 12.10.2017 близько о 13 год.40 хв. по вул. Васильцова, с. Жорнівська, Києво-Святошинського району, Київської області керуючи автомобілем НОМЕР_2 здійснив стоянку автомобіля, не вжив всіх заходів та допустив його самовільний рух заднім ходом, що призвело до зіткнення з автомобілем НОМЕР_1, який рухався позаду.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі, просила задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позову у повному обсязі, просив відмовити у його задоволенні.

Представник третьої особи в судове засідання не з’явився з невідомих причин, про дату судового засідання повідомлений належним чином.

Суд, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, встановив наступне.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі.

манням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогнебезпечних та інших речовин, утримання диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання кого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Аналіз зазначеної норми цивільного права свідчить про те, що законом покладено на володільця джерела підвищеної небезпеки відповідальність за шкоду, яка є наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності його вини у її заподіянні. Перед потерпілим несуть однаковий обовязок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці обєктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Зазначений аналіз також підтверджується і роз’ясненнями, викладеними у п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», відповідно до якого на володільця джерела підвищеної небезпеки покладено відповідальність та обовязок відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, навіть якщо вони завданв не з його вини.

З матеріалів справи вбачається, що 12.10.2017 о 13 год. 40 хв. по вул. Васильцова, в с. Жорнівка, Києво-Святошинського району, Київської області відбулась ДТП за участю автомобілю «ХАЗ 3250.02» д/н ATI 315АА під керуванням ОСОБА_2 та автомобілю НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_3. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області № 369/11660/17 від 30.10.2017, що набрала законної сили 10.11.2017. Відповідача було визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обовязковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина відповідача у вчинені дорожньо-транспортної пригоди є встановленою та не підлягає доведенню.

Згідно з роз»ясненнями, викладеними в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Судом достовірно встановлено, що саме з вини відповідача позивачу спричинено матеріального збитку.

Відповідно до ч. 4 ст. 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої, відшкодовується винною особою.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України, страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку, здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Після ДТП відповідач повідомив позивача що його цивільно-правова відповідальність застрахована в ПрАТ «Європейський Страховий Союз», на підставі полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АМ/1089076, про що свідчить витяг з бази данних МТСБУ про чинність полісу на дату ДТП.

Як зазначено на сайті Моторного(транспортного) страхового бюро України 03.10.2017 ПАТ Європейський Страховий Союз позбавлено членства в МТСБУ через заборгованість до фондів МТСБУ.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно.

Відповідно до приписів ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб.

Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), що передбачено ст. 1194 ЦК України.

Згідно зі звітом про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 674/10-17, складеного СОД ФОП ОСОБА_4 27.10.2017, матеріальний збиток заподіяний власнику автомобіля НОМЕР_3, складає 61 899,48 грн., а вартість відновлювального ремонту 772 435,33 грн.

За змістом ст. 30 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необгрунтованим. Ремонт вважається економічно необгрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо- транспортної пригоди.

Таким чином, позивачу, як власнику автомобілю НОМЕР_3 повинно бути відшкодовано 61 899,48 грн та витрати на проведення оцінки СОД ФОП ОСОБА_4 завданого збитку у розмірі 2350 грн, оскільки позивачем доведено понесені витрати на оцінку матеріального збитку.

За приписами п.1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

У відповідності до п. 22.1, п. 22.2 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Положеннями ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням)..

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Згідно ст. 141 ЦПК України, у зв'язку із задоволенням позову з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати.

Статтею 60 ЦПК України визначено, що представником в суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

В обґрунтування зазначеної позовної вимоги стороною позивача надані докази щодо витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 8000,00 грн., а саме: договір про надання правової допомоги № б/н від 25.10.2017, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Клевер Експерт» та ОСОБА_3; дублікат квитанції № 0.0.909760261.1 від 06.12.2017

Зазначений розрахунок відповідає вимогам діючого законодавства України, стороною відповідача зазначений розрахунок не спростований, а тому у суду не має підстав не приймати його до уваги.

Із зазначеного слідує, що витрати на правову допомогу по зазначеній справі в сукупності становлять 8000,00 грн.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, повязані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, повязану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, вимога позивача щодо відшкодування понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн. є також законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 1167,1188, 1191,1192,1194 1199 ЦК України, ст. ст. 9, 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. ст. 12, 19, 81, 82, 89,137. 141, 258, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2. ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_3(ІПН НОМЕР_4) відшкодування збитків (майнової шкоди) в розмірі 61899, 48(шістдесят одна тисяча вісімсот дев’яносто дев’ять гривень 48 коп.) грн.

Стягнути з ОСОБА_2. ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_3(ІПН НОМЕР_4) суму витрат на проведення оцінки завданих збитків у розмірі 2350(дві тисячі триста п’ятдесят) грн.

Стягнути з ОСОБА_2. ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_3(ІПН НОМЕР_4) суму судового збору у розмірі 722,50(сімсот двадцять дві гривні 50 коп.) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Суддя Д.Д. Усатов