Постанова № 74916381, 29.05.2018, Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 675/1857/17

Провадження № 2-а/675/39/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2018 р. Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі: головуючої - судді Янішевської О. С., секретаря судового засідання Беліці М. О.,

з участю: позивача ОСОБА_1, представника позивача адвоката ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізяславі в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» про визнання протиправними та скасування заходів стягнення,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» про визнання протиправними та скасування заходів стягнення, мотивуючи це тим, що працівниками установи щодо поведінки ОСОБА_1 були складені рапорти 12 серпня 2017 року о 08 годині 05 хвилин, 12 серпня 2017 року о 19 годині 20 хвилин, 13 серпня 2017 року о 08 годині 10 хвилин, у яких було зазначено, що засуджений «мав неохайний зовнішній вигляд, був неголений». На підставі вказаних рапортів на ОСОБА_1 були накладені стягнення: «догана», «сувора догана», «догана». ОСОБА_1 вважає, що адміністрацією установи порушуються його права, штучно створюються умови, в яких засуджений змушений мати неохайний вигляд, з метою подальшого накладення стягнень та вчинення психологічного тиску. Позивач вважає рапорти безпідставними, а накладені стягнення неправомірними, просить зазначені стягнення скасувати.

В подальшому, 06 лютого 2018 року представник позивача адвокат ОСОБА_2 в порядку ст. 47 КАС України подав до суду заяву, у якій, не змінюючи обґрунтування позовних вимог, уточнив заявлені вимоги: просить визнати протиправним та скасувати рішення начальника відділення Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» від 17 серпня 2017 року про застосування до ОСОБА_1 заходів стягнення у виді догани за дії, які мали місце о 08 годині 05 хвилин 12 серпня 2017 року; визнати протиправним та скасувати постанову в. о. начальника Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» від 17 серпня 2017 року про застосування до ОСОБА_1 заходів стягнення у виді суворої догани; визнати протиправним та скасувати рішення начальника відділення Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» від 17 серпня 2017 року про застосування до ОСОБА_1 заходів стягнення у виді догани за дії, які мали місце о 08 годині 10 хвилин 13 серпня 2017 року.

Позивач ОСОБА_1, представник позивача адвокат ОСОБА_2 у судовому засіданні заявлені вимоги підтримали.

Представник відповідача Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» ОСОБА_3 у судовому засіданні заявлені вимоги не визнав.

Вислухавши сторони, перевіривши матеріали справи, дослідивши матеріали пенсійної справи, суд знаходить, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

За вимогами ч. 1 ст. 3 КАС України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною ОСОБА_4 України.

Згідно з ч. 1 ст. 6 КАC України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

За вимогами п. 13-1 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати, зокрема, питання про оскарження інших рішень, дій чи бездіяльності адміністрації установи виконання покарань.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов’язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2-4, 6, 7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні), 13-1, 14 частини першої статті 537 цього Кодексу.

Частиною 9 ст. 539 КПК України визначено, що розгляд справ щодо питань, визначених у пункті 13-1 частини першої статті 537 цього Кодексу, здійснюється в порядку адміністративного судочинства.

17 серпня 2018 року начальник відділення Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» ОСОБА_3 в ході бесіди із засудженим ОСОБА_1 оголосив засудженому догану за вчинення порушення, яке полягало у тому, що 12 серпня 2017 року о 08 годині 05 хвилин ОСОБА_1 мав неохайний зовнішній вигляд, був неголений.

17 серпня 2017 року виконуючим обов’язки начальника Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» винесена постанова про накладення дисциплінарного стягнення, якою засудженому ОСОБА_1 оголошено сувору догану за порушення режиму відбування покарання, яке полягає у тому, що 12 серпня 2017 року о 19 годині 20 хвилин ОСОБА_1 став у стрій під час поіменної перевірки у неохайному зовнішньому вигляді, неголений.

17 серпня 2018 року начальник відділення Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» ОСОБА_3 в ході бесіди із засудженим ОСОБА_1 оголосив засудженому догану за вчинення порушення, яке полягало у тому, що 13 серпня 2017 року о 08 годині 10 хвилин ОСОБА_1 був неголений під час проведення ранкової поіменної перевірки.

Засуджений ОСОБА_1 вважає вказані стягнення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Сам ОСОБА_1 не заперечує того, що 12 та 13 серпня 2017 року був неголений через відсутність у нього приладдя для гоління.

Засуджений ОСОБА_1 послався на те, що 12 та 13 серпня 2017 року перебував у дільниці посиленого контролю, а тому забезпечити його приладдям для гоління була зобов’язана адміністрація Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)».

Відповідно до постанови начальника Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» про переведення засудженого з дільниці ресоціалізації Замкової виправної колонії (№ 58) до дільниці посиленого контролю Замкової виправної колонії (№ 58) від 05 травня 2017 року засудженого ОСОБА_1 переведено з дільниці ресоціалізації Замкової виправної колонії (№ 58) до дільниці посиленого контролю Замкової виправної колонії (№ 58) строком на шість місяців, що підтверджується копією відповідної постанови, доданою до матеріалів справи.

Таким чином протягом 12 та 13 серпня 2017 року ОСОБА_1 перебував у дільниці посиленого контролю Замкової виправної колонії (№ 58).

Судом встановлено, що відповідно до наказів Міністерства юстиції України № 233/5 від 10 лютого 2012 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 лютого 2012 року за № 204/20517«Про норми витрат мила та мийних засобів для осіб, які тримаються в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, курсантів і слухачів навчальних закладів, осіб рядового і молодшого начальницького складу та працівників Державної кримінально-виконавчої служби», № 280/5 від 20 лютого 2012 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 лютого 2012 року за № 261/20574 «Про затвердження Порядку забезпечення речовим майном та норм належності речового майна для засуджених, які відбувають покарання в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах», № 849/5 від 08 червня 2012 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 червня 2012 року за № 947/21259 «Про затвердження Положення про організацію лазне-прального обслуговування осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах» на адміністрацію установи виконання покарань не покладені обов’язки по забезпеченню засуджених, які утримуються в установі, приладдям для гоління, що також підтверджується відповідними довідками Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)».

У відповідності з вимогами вказаних наказів адміністрацією Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» 07 серпня 2017 року було забезпечено лазне-пральне обслуговуваннязасудженого ОСОБА_1, зокрема, послуги перукаря, що підтверджується інформацією Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» № 1469 від 25 квітня 2018 року. Вказана обставина не була спростована позивачем та його представником.

Засуджений ОСОБА_1 посилався на відсутність коштів для придбання приладдя для гоління.

Судом встановлено, що станом на 12-13 серпня 2017 року в крамниці установи було наявне приладдя для гоління, доступне для придбання засудженими, що підтверджується довідкою Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» № 5 від 20 лютого 2018 року. Вказана обставина не була спростована позивачем та його представником.

Коштів на особовому рахунку засудженого ОСОБА_1 було достатньо для придбання наявного у крамниці приладдя для гоління, що підтверджується довідкою Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» про рух коштів на особовому рахунку засудженого ОСОБА_1 № 426 від 05 грудня 2017 року. Вказана обставина не була спростована позивачем та його представником.

Засуджений ОСОБА_1 послався на те, що не мав змоги придбати у крамниці установи приладдя для гоління, повідомив, що звертався до начальника відділення ОСОБА_3 з письмовою заявою про придбання товарів у крамниці установи.

Допитаний в ході судового розгляду в якості свідка ОСОБА_4, котрий відповідно до доданої до матеріалів справи довідки Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» № 12 від 16 січня 2018 року у серпні 2017 року відбував покарання у дільниці посиленого контролю Замкової виправної колонії (№ 58), суду показав, що йому відомо, що засуджений ОСОБА_1 писав заяву про придбання товарів у крамниці установи, однак свідок не зміг вказати дату написання ОСОБА_1 такої заяви, вказати її зміст та підтвердити, кому саме ОСОБА_1 передав таку заяву.

Сам ОСОБА_3 категорично заперечує отримання від засудженого ОСОБА_1 в серпні 2017 року письмових заяв про придбання у крамниці установи приладдя для гоління. Вказана обставина не була спростована позивачем та його представником.

Натомість свідок ОСОБА_4 показав, що начальник відділення Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» ОСОБА_3 забезпечив засудженого ОСОБА_1 приладдям для гоління, після чого ОСОБА_1 відразу поголився. Вказана обставина не була спростована позивачем та його представником.

Таким чином суд приходить до висновку, що доводи засудженого ОСОБА_1 про неможливість придбати приладдя для гоління не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Відповідно до п. 1 розділу І Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 29 грудня 2014 року № 2186/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2014 року за № 1656/26433, ці Правила регулюють порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань у виді арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі. Ці Правила обов’язкові для виконання персоналом установ виконання покарань, засудженими, які в них утримуються, а також іншими особами, які відвідують ці установи.

Засуджений ОСОБА_1 був ознайомлений з Правилами внутрішнього розпорядку, що підтверджується відповідною розпискою, копія якої додана до матеріалів справи. Вказана обставина не була спростована позивачем та його представником.

Згідно п. 2 розділу ІІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 29 грудня 2014 року № 2186/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2014 року за № 1656/26433, засуджені зобов’язані, зокрема, дотримуватися санітарно-гігієнічних норм, мати охайний вигляд.

Засуджений ОСОБА_1 стверджував, що Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 29 грудня 2014 року № 2186/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2014 року за № 1656/26433, засудженим не заборонено носити вуса та бороду, при цьому послався на п. 4 розділу XХVIІ Правил внутрішнього розпорядку.

Відповідно до вимог абз. 5 п. 4 розділу XХVIІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 29 грудня 2014 року № 2186/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2014 року за № 1656/26433, засудженим забороняється мати бороду та вуса, дозволяється мати коротку зачіску.

Згідно абз. 1 п. 4 розділу XХVIІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 29 грудня 2014 року № 2186/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2014 року за № 1656/26433, в установах виконання покарань забезпечується виконання санітарно-гігієнічних та протиепідемічних правил. Особи, які прибули до установ виконання покарань, проходять комплексну санітарну обробку, що включає в себе для чоловіків, зокрема, стрижку волосяних частин голови, підборіддя, бороди, вусів. Не менше одного разу на сім днів засудженим організовується миття в лазні з обов’язковою зміною натільної та постільної білизни, а за потреби - стрижка волосяних частин голови, підборіддя, бороди, вусів та дезінсекція одягу.

Таким чином стрижка волосяних частин голови, підборіддя, бороди, вусів проводиться саме особам, які тільки прибули до установи виконання покарань, а щодо осіб, які відбувають покарання, діє заборона мати бороду та вуса.

Відповідно до ч. 1 ст. 131-1 КАС України дисциплінарним проступком особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, є протиправне, винне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на встановлений порядок у сфері виконання покарань, вчинене цією особою.

Суд приходить до висновку, що в діях засудженого ОСОБА_1 мали місце дисциплінарні проступки, що підтверджується рапортами працівників Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» від 12 серпня 2017 року та від 13 серпня 2017 року, копії яких додані до матеріалів справи.

Порядок застосування заходів стягнення до осіб, позбавлених волі визначений статтею 134 Кримінально-виконавчого кодексу України.

Судом встановлено, що при накладенні стягнень на засудженого ОСОБА_1 встановлена законом процедура була дотримана.

Сам ОСОБА_1 та його захисник не оскаржували процедуру застосування заходів стягнення.

Накладені на засудженого ОСОБА_1 стягнення відповідають тим заходам стягнення, що застосовуються до осіб, позбавлених волі, що передбачені ст. 132 Кримінально-виконавчого кодексу України.

Сам ОСОБА_1 та його захисник не оскаржували вид накладених стягнень.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6-11, 19-20, 31, 122, 241-246, 250, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, такого, що відбуває покарання у Державній установі «Замкова виправна колонія (№ 58)» м. Ізяслав Хмельницької області, вул. Гагаріна, 2) до Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» (код ЄДРПОУ 08564771, м. Ізяслав Хмельницької області, вул. Гагаріна, 2) про визнання протиправними та скасування заходів стягнення залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 08 червня 2018 року.

Суддя: О. С. Янішевська