Ухвала суду № 74915525, 23.06.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

23.06.2018 Справа №1915/9059/2012

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

23 червня 2018 року м.Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

Головуючого судді - Черніцька І.М.,

за участю секретаря судового засідання – Бойко І.І.

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, відшкодування матеріальної та моральної шкоди та позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району про визнання недійсним державного акта, зобов’язання скасувати реєстраційний запис,-

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Тернопільського міськрайонного суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2В, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та відшкодування матеріальної і моральної шкоди, за позовом ОСОБА_1 до Великоберезовицької селищної ради, ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акта, зобов’язання скасувати реєстраційний запис. Зазначені позови об’єднані в одне провадження.

22 червня 2018 року ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2, ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії щодо самовільного визначення межі між їхніми господарствами, здійснення монтажу огорож, ведення на спірній межі будівництва, демонтажу та пошкодження існуючих будівель, зобов’язання відповідачів забезпечити доступ позивачу до належної їй господарської будівлі по її периметру шляхом демонтажу самовільно встановленої ним огорожі.

В обґрунтування заяви позивач вказує, що у травні 2012 року нею подано до суду позов про усунення перешкод у здійсненні права власності на земельну ділянку, відшкодування моральної та матеріальної шкоди, визнання недійсним державного акту. Протягом розгляду справи, ОСОБА_2 продовжує чинити самовільні дії, які обмежують її права на користування земельною ділянкою, зокрема вимурував цегляні стовпчики, встановив на них металеві ворота, металеву огорожу по всій земельній ділянці, розбив стіну господарської будівлі та завів у середину металеву арматуру. ОСОБА_2 обмежує її у доступі до обслуговування господарської будівлі, яку необхідно термінову ремонтувати, самовільно встановивши огорожу, яка перекриває доступ до будівлі.

Посилаючись на наведене, просить задовольнити заяву про забезпечення позову .

Суд, розглянувши заяву та матеріали позову, вважає, що заява позивача про забезпечення позову не підлягає до задоволення, виходячи із наступних підстав.

Згідно з вимогами ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до вимог ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема: забороною вчиняти певні дії та встановленням обов’язку вчинити певні дії.

В силу вимог ч.ч. 3,10 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у п. 4 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» (далі постанова Пленуму № 9), розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов'язковості судових рішень, який поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Із матеріалів справи встановлено, що між сторонам спору існує спір щодо межі.

Позивач зазначила, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду, оскільки відповідач продовжує чинити самовільні дії, які обмежують її права на користування земельною ділянкою, зокрема вимурував цегляні стовпчики, встановив на них металеві ворота, металеву огорожу по всій земельній ділянці, розбив стіну господарської будівлі та завів у середину металеву арматуру.

В силу вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Заявником не доведено, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову та не надано доказів, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених в ч. 2 ст. 149 ЦПК України.

Заява ґрунтується лише на припущеннях та доводи заявника жодними належними та допустимими доказами не підтвердженні.

Крім того, частиною із заявлених ОСОБА_1 позовних вимог є: усунення їй перешкод у здійсненні права власності на земельну ділянку площею 0,2287 га в с. Кип'ячка Тернопільського р-ну шляхом зобов’язання відповідачів демонтувати в 5-ти денний термін, з моменту вступу рішення в законну силу, самовільно встановленої огорожі,цегляних стовпчиків, металевих воріт металевої арматури в приміщення господарської будівлі та зобов'язання ОСОБА_4, ОСОБА_3 не чинити перешкод у встановленні межових знаків згідно Державного акту серія ЯК № 284958 від 23.12.2011 року, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Заявлені позивачем заходи забезпечення позову зводяться до заборони відповідача вчиняти дії щодо самовільного визначення межі між господарствами, здійснення монтажу огорож, ведення будівництва, демонтажу та пошкодження існуючих будівель, а також зобов’язання відповідача забезпечити доступ до господарської будівлі шляхом демонтаж самовільно встановленої огорожі.

Таким чином, частина вимог про забезпечення позову є ідентична заявленим позовним вимогам та призведе фактично до часткового вирішення спору.

Суд не повинен вживати таких заходів забезпечення позову, які є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, тобто фактично є вирішенням спору по суті.

Більше того, судом не встановлено, що саме такі заходи забезпечення позову зможуть гарантувати у майбутньому подальше виконання можливого рішення суду у даній справи.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, суд вважає, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 149-150, 153, 259-261, 352-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та відшкодування матеріальної та моральної шкоди та позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району про визнання недійсними державного акта, зобов’язання скасувати реєстраційний запис відмовити.

Копію ухвали негайно після її постановлення надіслати заявнику .

Ухвала набирає законної сили з дня її підписання суддею, якщо інше не передбачено ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Тернопільської області або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом 15 днів з дня складення повного тексу судового рішення. Якщо ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текс ухвали складений 23 червня 2018 року.

Головуюча