Постанова № 74915384, 23.06.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2018 року м. Суми

Справа №578/201/18

Номер провадження 22-ц/788/1034/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Хвостика С. Г. , Ткачук С. С.

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»

на заочне рішення Краснопільського районного суду Сумської області від 24 квітня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Косар А.І. у приміщенні Краснопільського міськрайонного суду Сумської області

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення сум заборгованості за кредитиним договором, -

в с т а н о в и в :

Відповідно до п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 частини першої розділу ХIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У березні 2018 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до ОСОБА_1 з позовом, у якому зазначалося, що відповідно до укладеного між сторонами договору № б/н від 21 січня 2013 року відповідачка отримала кредит у розмірі 500 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачкою своїх зобов’язань за нею станом на 22 лютого 2018 року утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 13 812 грн 88 коп., яку позивач і просив стягнути з неї в судовому порядку.

Заочним рішенням Краснопільського районного суду Сумської області від 24 квітня 2018 року на часткове задоволення позову постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 579 грн 49 коп. коп. заборгованості за кредитним договором № б/н від 21 січня 2013 року, яка складається з: 330 грн 44 коп. – заборгованість за кредитом та 249 грн 05 коп. – по процентам за користування кредитом.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині стягнення відсотків за користування кредитом змінити, збільшивши цей розмір до заявленого у позові, а також скасувати в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення заборгованості за пенею, штрафом (фіксована частина) та штрафом (процентна складова) та ухвалити нове про задоволення цих вимог.

В іншій частині рішення суду не оскаржується.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав:

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З матеріалів справи убачається, що 21 січня 2013 року між сторонами укладено кредитний договір № б/н, шляхом оформлення й підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, за яким відповідачка отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 500 грн. на платіжну картку (а. с. 7).

Підписуючи анкету-заяву, ОСОБА_1 погодилася, що заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також з Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Також своїм підписом у анкеті-заяві відповідачка засвідчила, що вона ознайомилася і погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також з Тарифами банку, які були надані заявниці для ознайомлення в письмовому вигляді. Одночасно, як вбачається з анкети-заяви, заявницю було проінформовано, що Умови та Правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті банку. Заявниця зобов’язалася виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватись з їх змінами на сайті банку.

Факт видачі кредитної картки не спростовується відповідачкою та підтверджується випискою з її карткового рахунку та витягами з банківського програмного комплексу (а. с. 66-69 ).

З наданого позивачем розрахунку слідує, що у зв’язку з неналежним виконанням зобов’язань за кредитним договором за відповідачкою станом на 22 лютого 2018 року утворилася заборгованість у розмірі 13 812 грн 88 коп., з яких: 330 грн 44 коп. - заборгованість за кредитом; 9 448 грн 49 коп. – по процентах за користування кредитом; 2 900 грн – за пенею; 500 грн штрафу (фіксована частина) та 633 грн 95 коп. штрафу (процентна складова) (а. с. 5-6).

Власного розрахунку заборгованості відповідачка не надала.

З урахуванням викладеного та з огляду на положення ст. ст. 526, 527, 1054 ЦК України, суд стягнув вказаний вище розмір заборгованості за тілом кредиту, який сторонами не оспорюється.

Поряд із цим, частково задовольняючи позовні вимоги Банку щодо стягнення з відповідачки процентів за користування кредитом за обліковою ставкою Національного банку України та, відмовляючи у стягненні з нього суми пені та штрафу, суд першої інстанції виходив з того, що Тарифи стосовно обслуговування кредитних карт «Універсальна», Умови та Правила надання банківських послуг, які регулюють розмір річної процентної ставки за кредитом та відповідальність позичальника у випадку неналежного виконання зобов’язань за договором, ОСОБА_1 не підписувала, у зв’язку з чим, їх не можна вважати складовою частиною кредитного договору.

З такими висновками суду колегія суддів в повній мірі погодитись не може, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з положеннями ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частинами першою-третьою ст. 633 ЦК України передбачено, що договори, які укладаються банком з фізичними особами, є публічними.

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 2 ст. 1067 ЦК України банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунку з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.

З наданих ПАТ КБ «Приватбанк» до суду копії анкети-заяви ОСОБА_1 від 21 січня 2013 року разом з Умовами і Правилами надання банківських послуг в Приватбанку та розрахунку заборгованості, який підтверджує факт використання кредитних коштів, їх часткове повернення позичальником, слідує, що остання погодилась із запропонованими банком умовами використання кредитних коштів, зокрема, зі сплатою 30 % річних за користування кредитом.

Поряд із цим, беручи до уваги, що дія договору закінчилась у травні 2016 року, то з червня 2016 року розмір відсотків в силу ч. 1 ст. 1048 ЦК України має визначатися на рівні ставки НБУ.

Звідси, беручи до уваги, що станом на 26 червня 2016 року у ОСОБА_1 заборгованості за укладеним між сторонами кредитним договором не було, то розмір заборгованості по процентах за період з 26 червня по 22 лютого 2018 року становить 77 грн. 60 коп.

Утім, ураховуючи, що ОСОБА_1 рішення суду не оскаржується, а суд, в силу положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, рішення суду щодо вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості по відсотках необхідно залишити без змін.

Крім того, колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в частині стягнення з відповідачки неустойки, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою чи іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК).

Тарифами обслуговування кредитних карт «Універсальна», які банк надав суду разом з позовною заявою, передбачена відповідальність позичальника за порушення зобов'язання, а саме: пеня за несвоєчасне погашення кредиту та процентів (0, 24 % від суми загальної заборгованості, яка нараховується за кожний день прострочення кредиту + 50 грн. щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 грн.; 0, 24 % від суми загальної заборгованості, яка нараховується за кожен день прострочення кредиту + 100 грн. щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 грн. другий місяць поспіль і більше), а також штраф за порушення строків платежів за будь – яким із грошових зобов’язань (500 грн + 5 % від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій).

Тобто, як вбачається з матеріалів справи, за одне й те саме порушення зобов'язання фактично передбачена подвійна відповідальність позичальника. При цьому, в ст. 61 Конституції України зазначено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

У зв’язку з цим, суд апеляційної інстанції з урахуванням обставин справи, балансу інтересів сторін, приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідачки штрафу, розмір якого, виходячи із заборгованості по тілу кредиту та процентах за користування ним, становить 528 грн 97 коп.

Звідси рішення суду щодо вирішення вказаних вимог згідно з положень п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення цих вимог.

Рішення ж суду в частині відмови у стягненні неустойки – пені по суті є правильним, тому його на підставі ст. 375 ЦПК України слід залишити без змін.

З урахуванням викладеного, підлягає зміні і проведений судом розподілу судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 140 грн 96 коп. на компенсацію сплаченого судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 103 грн 07 коп. на компенсацію судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 374, 375, п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382, 389 ЦПК України -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Заочне рішення Краснопільського районного суду Сумської області від 24 квітня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення з ОСОБА_1 528 грн 97 коп. штрафу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 140 грн 96 коп. на компенсацію сплаченого судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 103 грн 07 коп. на компенсацію судового збору за подання апеляційної скарги.

В іншій оскарженій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий - О. І. Собина

Судді : С. Г. Хвостик

ОСОБА_2