Постанова № 74915374, 25.06.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2018 року

м.Суми

Справа №585/1639/17

Номер провадження 22-ц/788/933/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач),

суддів - Біляєвої О. М. , Криворотенка В. І.

сторони:

позивач – Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»;

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 15 березня 2018 року в складі судді Шульги В.О., ухвалене у м.Ромни, повний текст якого складено 26 березня 2018 року,

в с т а н о в и в :

10 травня 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 22 травня 2014 року між ним та відповідачем було укладено кредитний договір, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Оскільки ОСОБА_1 не виконував належним чином зобов’язання за кредитним договором, станом на 31 березня 2017 року у нього утворилася заборгованість у розмірі 15388,74 грн., яка складається з наступного: 480 грн. - заборгованість за кредитом, 10599,75 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3100 грн. - заборгованість за пенею та комісією, 500 грн. - штраф фіксована частина штраф та 708,99 грн. - штраф (процентна складова).

У зв’язку з цим, позивач просив стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором та понесені судові витрати.

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 15 березня 2018 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

Стягнуто зі ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 11079,75 грн., яка складається з наступного: 480 грн. - заборгованість за кредитом, 10599,75 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом та судові витрати у розмірі 1600 грн.

В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, незаконність та необґрунтованість судового рішення, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що кредитний договір було укладено під впливом помилки, оскільки він вважав, що отримує картку для виплат, а не кредитну картку. Вказує, що суд не взяв до уваги, що він не був належним чином повідомлений про зміну процентної ставки за користування кредитом, тому розрахунок заборгованості з врахуванням підвищених відсотків не є вірним. Крім того, під час зміни кредитного ліміту до 500 грн., а саме 27 травня 2014 року, він перебував на стаціонарному лікуванні у зв’язку із травмою очей, тому не бачив, що знімає саме кредитні кошти.

Позивач не скористався своїм правом на подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу, копію якої отримав 31 травня 2018 року (а.с. 146).

Рішення суду в частині відмови у стягненні з ОСОБА_1 пені, комісії та штрафів сторонами не оскаржується, тому в апеляційному порядку не переглядається.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 ч. 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України так інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на 1 січня 2017 року: 1600 х 100= 160000 грн.), справа визнана малозначною і її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду відповідає не в повній мірі.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 22 травня 2014 року між сторонами, шляхом оформлення й підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, укладено договір про відкриття карткового рахунку, відповідно до умов якого, відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 500 грн. (а.с. 7).

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що станом на 31 березня 2017 року у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 15388,74 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом – 480 грн.; заборгованість за процентами - 10599,75 грн. заборгованість за пенею та комісією - 3100 грн., штраф (фіксована частина) - 500 грн., штраф (процентна складова) - 708 грн. 99 коп. (а.с. 4).

Відповідно до виписки про рух коштів, відповідач користувався платіжної карткою (а.с. 77-81), тобто вчиняв дії, що свідчать про визнання своїх зобов’язань за договором і згоду з умовами договору.

З анкети-заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в ПриватБанку вбачається, що ОСОБА_1 засвідчив своїм підписом, що дана заява разом з Пам’яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становлять між ним та банком договір про надання банківських послуг. Підтвердив, що ознайомлений і погоджується з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані для ознайомлення в письмовому вигляді. Заява підписана ним 22 травня 2014 року (а.с. 5).

На підставі пенсійного посвідчення ОСОБА_1, яке видане 01 червня 2016 року, встановлено, що він є інвалідом 3-ї групи по зору.

Як вбачається з копій медичних документів, наданих відповідачем, з 10 грудня до 12 грудня 2014 року та з 19 травня до 29 травня 2014 року він знаходився на лікуванні у відділенні № 3 в Центрі мікрохірургії ока (а.с. 102-106).

З довідок ПАТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що ОСОБА_1 було видано одну кредитну картку № 4149437839457007, строком дії до 03/18. Зміна кредитного ліміту відбулася 27 травня 2014 року до 500 грн. (а.с. 100-101).

Рішення про часткове задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк» мотивоване тим, що внаслідок неналежного виконання відповідачем грошового зобов’язання, у нього утворилась заборгованість в розмірі 11079 грн. 75 коп., яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 480 грн. та за процентами в сумі 10599 грн. 75 коп., розмір якої визначений з врахуванням підвищення процентів в односторонньому порядку до 34,80 %, а з квітня 2015 року до 43,20 %.

З такими висновками місцевого суду апеляційний суд повністю погодитись не може, виходячи з наступного.

У справі, яка переглядається, суд правильно встановив, що 22 травня 2014 року між сторонами, шляхом оформлення й підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, укладено договір про відкриття карткового рахунку, відповідно до умов якого, відповідач отримав кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 500 грн. (а.с. 5). Інших умов договору сторони не підписували.

Доводи апеляційної скарги про те, що кредитний договір було укладено під впливом помилки, оскільки представник банку ввів ОСОБА_1 в оману, були предметом розгляду в суді першої інстанції та не знайшли свого підтвердження. В апеляційного суду теж відсутні підстави вважати їх обгрунтованими.

З матеріалів справи вбачається, що грошові кошти надавалися відповідачу у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку і він цими коштами користувався, що підтверджується випискою по рахунку позичальника (а.с. 77-81).

Крім того, в судовому засіданні суду першої інстанції відповідач та його представник визнали, що ОСОБА_1 отримав кошти, належні банку і не повернув їх.

Згідно зі ст. 526, ч. 1 ст. 530 ЦПК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 599 ЦК України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до положень ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

При цьому, частково задовольняючи позов, суд обґрунтовано виходив з того, що відповідач належним чином не виконував умови кредитного договору, тому позивач має право на повернення кредиту і процентів за користування кредитом.

Доводи скарги про те, що відповідач під час зміни кредитного ліміту до 500 грн. перебував на стаціонарному лікуванні у зв’язку з травмою очей і не бачив, що знімає кредитні кошти, таких висновків суду не спростовують.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження укладення договору і досягнення згоди щодо усіх істотних умов, позивач додав до позовної заяви витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», а саме: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду»; «Універсальна, 55 днів пільгового періоду»; «Універсальна CONTRACT; «Універсальна GOLD», - якими для кожного типу кредитної картки передбачені різні базові процентні ставки в місяць (а.с. 6).

Однак матеріали справи не містять доказів про оформлення і отримання ОСОБА_1 певного типу кредитної картки з наведеного переліку. Так само не містить жодної конкретики з цього приводу і додана анкета-заява про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 22 травня 2014 року (а.с. 5).

Згідно з матеріалами справи, позивач, на порушення вимог статей 12, 81 ЦПК України, жодних доказів про встановлення процентної ставки у розмірі 34,8%, 43,2%, як зазначено у розрахунку заборгованості, не надав. Не надав він і доказів, які б містили підпис відповідача, який би свідчив про ознайомлення його з умовами про зміну розміру процентної ставки відповідно до вимог частини четвертої статті 1056-1 ЦК України.

Посилання у позовній заяві на те, що Умовами і правилами надання банківських послуг передбачено право банку в односторонньому порядку змінювати розмір процентної ставки, суд апеляційної інстанції відхиляє з тих підстав, що частиною четвертою статті 1056-1 ЦК України визначено, що в разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Відповідно до пункту 3 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1155, рекомендоване поштове відправлення - це поштове відправлення (лист, поштова картка, бандероль, секограма, дрібний пакет, мішок «M»), що приймається для пересилання без зазначення суми оголошеної цінності вкладення з видачею відправникові розрахункового документа про прийняття і доставляється (вручається) адресатові (одержувачу) під розписку.

Згідно з пунктом 114 цих Правил, адресовані фізичним особам рекомендовані поштові відправлення, рекомендовані повідомлення про вручення реєстрованих поштових відправлень (поштових переказів), повідомлення про надходження переказів, що пересилаються телеграфом або електронною поштою, а також усі повторні повідомлення про надходження поштових відправлень (поштових переказів) вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - повнолітнім членам сім'ї за умови пред'явлення ними документа, що посвідчує особу.

У разі підвищення банком процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

З огляду на вищенаведене боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Проте, ПАТ КБ «ПриватБанк» не довело факт вручення повідомлення про зміну умов кредитного договору адресатові під розписку. Після зміни процентної ставки ОСОБА_1 дій, які б свідчили про прийняття пропозиції кредитора, не вчиняв.

Всупереч викладеному, стягуючи заборгованість за процентами в сумі 10599 грн. 75 коп., суд першої інстанції безпідставно виходив з підвищеної банком процентної ставки в односторонньому порядку до 34,8 %, а з квітня 2015 року до 43,2 %, пославшись на те, що сторони не надали інших розрахунків.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором та виписки по рахунку ОСОБА_1 вбачається, що він користувався кредитними коштами, відсоткова ставка за користування якими становила 30% річних. Тому, слід вважати, що ОСОБА_1

мав обов’язок перед банком сплачувати не більше ніж 30% річних за користування кредитними коштами, тому позовні вимоги в частині стягнення з нього заборгованості за процентами за користування кредитними коштами підлягають частковому задоволенню, а рішення суду в цій частині – зміні.

Так, розмір процентів за період з 01 вересня 2014 року (дата підвищення банком процентної ставки до 34,8 % річних) до 31 березня 2017 року, що підлягають стягненню з відповідача, виходячи із суми заборгованості (тіла кредиту) в розмірі 480 грн., відсоткової ставки в розмірі 30 % та 943 днів прострочення, становить 372 грн.03 коп., що розраховується наступним чином: 480 грн. х 30 % х 943 дні : 365 днів = 372 грн.03 коп.

До цієї суми слід додати заборгованість за процентами, яка була нарахована банком по ставці 30 % до 01 вересня 2014 року в розмірі 62 грн. 95 коп.

Таким чином, заборгованість зі сплати процентів, яка підлягає стягненню з відповідача становить 434,98 грн. (372 грн.03 коп. + 62 грн. 95 коп.), а не 10599, 75 грн., як стягнув суд першої інстанції.

Разом з тим, наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитом (тіло кредиту) в розмірі 480 грн. відповідач не спростував, тому апеляційний суд погоджується з його розміром, стягнутим судом першої інстанції.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнення заборгованості за процентами на підставі п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України.

Із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 914,98 грн. (480 грн. - заборгованість за кредитом + 434,98 грн. - заборгованість за процентами).

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, розподіл судових витрат також підлягає зміні.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено в сумі 914,98 грн., тобто на 6 %, тому з відповідача на користь позивача за розгляд справи в суді першої інстанції підлягає стягненню 96 грн. (1600 грн. х 6 %) судового збору, а не 1600 грн., як вказав суд. Оскільки апеляційна скарга задоволена на 91,7 %, враховуючи, що відповідач був звільнений від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, за апеляційний перегляд рішення суду з ПАТ КБ «ПриватБанк» в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2200 грн. 80 коп. (2400 грн. х 91,7%).

Подані позивачем до апеляційного суду нові докази, які не були подані до суду першої інстанції: витяги з банківського програмного комплексу щодо номерів виданих відповідачу карток та строк їх дії, а також щодо тарифного плану та назви картки; копії наказів, суд апеляційної інстанції не досліджував, оскільки на порушення вимог ч.3 ст.367 ЦПК України позивач не надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ч. 13 ст.7, ст. ст. 368 - 369, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381 – 384, 389 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Змінити рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 15 березня 2018 року в частині стягнення заборгованості за процентами та судового збору.

Стягнути зі ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 914 грн. 98 коп., яка складається з: 480 грн. - заборгованість за кредитом, 434 грн. 98 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом та 96 грн. компенсації судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» в дохід держави 2200 грн. 80 коп. судового збору за перегляд справи в суді апеляційної інстанції.

В іншій оскаржуваній частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді : О.Ю. Кононенко

ОСОБА_2

ОСОБА_3