Постанова № 74914932, 21.06.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2018 року

м.Суми

Справа №591/3743/17

Номер провадження 22-ц/788/403/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Ткачук С. С. (суддя-доповідач),

суддів - Хвостика С. Г. , Собини О. І.

за участю секретаря судового засідання - Новікової А.С.,

учасників справи:

позивача – ОСОБА_1,

представника позивача – адвоката ОСОБА_2,

відповідачів: Сумської митниці Державної фіскальної служби України, Головного управління державної казначейської служби України у Сумській області, Державної казначейської служби України,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги Державної казначейської служби України та Сумської митниці Державної фіскальної служби України на рішення Зарічного районного суду м.Суми від 12 січня 2018 року, в складі судді Кривцової Г.В., постановлене у м.Суми,

в с т а н о в и в:

18.07.2017 року звернувшись до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1І просив:

- стягнути з держави Україна в особі Головного управління державної казначейської служби України в Сумській області та Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку на його користь у відшкодування майнової шкоди 8 660,00 грн. та 50 000,00 грн. відшкодування моральної шкоди, а також у відшкодування упущеної вигоди 22 607,00 грн. та судові витрати у справі;

- стягнути з Сумської митниці ДФС на його користь 50 000,00 грн. у відшкодування завданої моральної шкоди.

Свої вимоги мотивував тим, що він був власником чотирьох голів молодняка великої рогатої худоби. 12.09.2016 року за його проханням місцеві жителі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 здійснювали випас вищевказаних бичків та гнали їх на водопій. Біля ставу бички розійшлися в різні боки, і коли чоловіки почали зганяти тварин, їх затримали прикордонники, звинувативши у спробі незаконного перетину кордону та переміщенні товарів через митний кордон України поза митним контролем. Стосовно ОСОБА_3 було складено протокол за ч.1 ст.482 Митного кодексу України – переміщення товарів через митний кордон України поза митним контролем. Чотири голови молодняка великої рогатої худоби, відповідно до протоколу було тимчасово вилучено. Постановою Ковпаківського районного суду м.Суми від 13.10.2016 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду сумської області від 26.12.2016 року, провадження у справі стосовно ОСОБА_3 за ч.1 ст.482 Митного кодексу України, було закрито у зв’язку з відсутністю у діях останнього складу правопорушення. Вищезазначеним документом було постановлено, вилучений товар: велику рогату худобу – бичків в кількості чотирьох голів, загальною вагою 1 345,00 кг, загальною вартістю 32 280,00 грн. повернути власнику - ОСОБА_1 Однак, митні органи, не дочекавшись рішення суду, реалізували тимчасово вилучений товар, чим грубо порушили його права. Вартість затриманого по протоколу про порушення митних правил від 12.09.2016 року майна (чотирьох голів великої рогатої худоби) митні органи визначили у 32 280,00 грн., а йому, як власнику вищезазначеного майна було повернуто лише 23 620,00 грн. Листом від 05.04.2017 року Сумська митниця ДФС його повідомила, що різниця в сумі 8 660,00 грн. складається з суми комісійної винагороди торгівельної організації 10% вартості затриманого майна та податку на додану вартість в розмірі 20% вартості майна. Вважає, що внаслідок незаконних дій працівників Сумської митниці ДФС, а саме безпідставного вилучення та реалізації худоби, яка належала йому на праві власності та повернення йому суми, яка не відповідає дійсній вартості худоби, були порушені його права та завдано моральних збитків. У ст.289 Митного кодексу України зазначено перелік підстав виникнення обов’язку зі сплати митних платежів, однак жоден із пунктів не має відношення до даного випадку, а тому, лишається незрозумілим факт вирахування з нього суми платежів розміром 8 660,00 грн. Крім того, вказував, що три голови молодняка великої рогатої худоби належало до Симентальської породи і одна до породи - Бура молочна. Жива вага дорослої худоби доходить до 900 – 1250 кг. Розуміючись на тонкощах розведення великої рогатої худоби він мав намір виростити вищевказаних бичків та реалізувати їх за оптимальними ринковими цінами, оскільки це є його заробіток. Однак, внаслідок незаконних дій Сумської митниці ДФС він позбавлений такої можливості. Відповідно до ч.1 ст.22 ЦК України особа. якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до ч.2 цієї статті є: втрати, які особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Зважаючи на викладену норму Закону та обставини справи, можна дійти висновку, що йому завдана шкода у вигляді як реальних збитків, так і упущеної вигоди, оскільки молодняк велику рогату худобу він вирощував на продаж, маючи намір продати саме зрілих бичків, а не молодих, що значно позначилося б на їх ціні. Згідно довідки, виданої Краснопільською районною державною адміністрацією Сумської області від 05.04.2017 року середньодобові прирости при вирощуванні на м'ясо для великих по вазі молочно - м’ясних порід великої рогатої худоби складають 700 - 800 г, а для середніх по вазі 600-800 г вважається нормою середньодобовий приріст великої рогатої худоби у розмірі 700 – 750 г. Залежно від виду кормів середньодобовий приріст живої маси ВРХ варіюється від 500 г до 1 000 г.

Отже, з моменту незаконної конфіскації ВРХ до моменту звернення до суду одна голова ВРХ набрала б у вазі 216 300 кг, а чотири - 865 200 кг. Згідно довідки Головного управління статистики у Сумській області від 22.06.201 року середні ціни реалізації ВРХ у живій масі по всіх каналах сільськогосподарськими підприємствами Краснопільсього району Сумської області за період з січня по травень 2017 року становить 26 1356,1 грн. за 1 тонну. З огляду на викладене, на його користь підлягає відшкодуванню упущена вигода в сумі 22 607,00 грн. (865 200 кг х 26,13 грн.)

Рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 12.01.2018 позов ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, моральної шкоди та упущеної вигоди, задоволено частково.

Стягнуто з держави Україна на користь ОСОБА_1шляхом списання коштів у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України 8 660,00 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, завданої органом державної влади.

Стягнуто з держави Україна на користь ОСОБА_1 шляхом списання коштів у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України 5 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовлено за необґрунтованістю.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати пропорційно задоволеним вимогам: судовий збір у розмірі 640 грн. та частину витрат на професійну правничу допомогу у сумі 2 000 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням Державна казначейська служба України оскаржила його в апеляційному порядку. Просила рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким повністю відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що установа казначейської служби не є належним відповідачем по справі, оскільки станом на момент відкриття провадження у справі ні Державна казначейська служба України як самостійний суб’єкт правовідносин, ні його працівники не вчиняли по відношенню до позивача жодних протиправних дій, що могли б порушити його законні права та інтереси, а також призвести до заподіяння останньому матеріальної та моральної шкоди. Таким чином, рішення суду про стягнення коштів з Державної казначейської служби України порушує права та законні інтереси даної юридичної особи публічного права як самостійного суб’єкта цивільних правовідносин. Як вбачається з позову, відповідачем та заподіювачем шкоди є Сумська митниця ДФС, яка органом доходів і зборів, а тому, при розгляді даної справи суду необхідно було керуватися нормами ст.30 Митного кодексу України, яка прямо передбачає відповідальність безпосередньо органів доходів і зборів за заподіяну шкоду та ст.ст. 1166,1167 ЦК України, які визначають загальний порядок відповідальності юридичних осіб за спричинену шкоду. Крім того, позивачем зазначено про заподіяння йому моральної шкоди, однак, при цьому, він не наводить жодного мотиву, у чому ж саме вона полягає, як і суд першої інстанції, визначаючи розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню на користь позивача, не навів жодних критеріїв визначення її розміру.

В апеляційній скарзі Сумська митниця ДФС, посилаючись на неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

При цьому зазначає, що позивачем не було надано суду доказів факту порушення його нормальних життєвих зв’язків, які вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Доказів погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими, інших негативних наслідків морального характеру також не надано, а судом першої інстанції, в свою чергу, не встановлено причинного зв’язку між незаконними діями та наслідками, які призвели до моральних втрат позивача, а тому, апеляційна скарга є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Також вказує, що законодавством України чітко визначено, що товари, які швидко псуються обов’язково повинні бути реалізовані (ч.2 ст.244 МК України) Від реалізації затриманого майна на депозитний рахунок Сумської митниці ДФС надійшло саме 23 620,00 грн., які й були повернуті ОСОБА_1 Крім того, вказує, що судом на користь позивача безпідставно було стягнуто 2 000,00 грн. на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які нічим не підтверджено.

У відзиві на апеляційні скарги Головне управління державної казначейської служби України у Сумській області зазначає, що у повному обсязі їх підтримує та просить їх задовольнити, а рішення суду скасувати в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1

Відповідно до п. 3 розділу ХIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-VII «Про судоустрій і статус суддів», апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних суддів у відповідних апеляційних округах.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги Державної казначейської служби України та Сумської митниці Державної фіскальної служби України підлягають задоволенню частково.

Ухвалюючи рішення та частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що майно позивача ОСОБА_1 (живі бики у кількості чотирьох голів) посадовими особами Сумської митниці ДФС було неправомірно реалізовано як товар, що швидко псується, а витрати щодо реалізації майна були повістю покладені на його власника – позивача у справі ОСОБА_1І, що є порушенням ст. 244 МК України. Крім того, у діях особи, яка притягувалась до адміністративної відповідальності, і у справі якої була вилучена спірна велика рогата худоба - відсутній склад правопорушення, що також свідчить про неправомірність дій Сумської митниці ДФС.

Визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь позивача, суд першої інстанції виходив з положень ст.56 Конституції України та виходив із засад розумності та справедливості, а також з тих обставин, що майно позивача було тимчасово вилучено як предмет порушення митних правил та реалізовано до ухвалення судового рішення, яким вилучене майно було повернуто його власнику. В той же час, позивач отримав грошову компенсацію з розрахунку середньостатистичної вартості живої маси ВРХ, не зважаючи на те, що це була племінна худоба і її використання мало іншу мету, окрім вирощування на м’ясопродукти. Позивачу завдано моральну шкоду через те, що він не мав можливості користуватися своїм майном.

Рішення в частині відмови у задоволені вимог позову не оскаржено.

Колегія суддів не може повністю погодитися з таким висновком місцевого суду, оскільки вирішуючи питання щодо відшкодування завданої позивачу шкоди, суд не визначився який з відповідачів повинен цю шкоду відшкодувати.

Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заявлених вимог у позові, дотримуючись засад змагальності у цивільному судочинстві.

Як вбачається із цивільної справи та встановлено судом першої інстанції, що станом на 12.09.2016 року власником вищевказаної рогатої худоби (далі ВРХ): трьох голів Симентальської породи та однієї – Бурої молочної, загальною вагою 1 345 кг та вартістю 32 280 грн., є ОСОБА_1 (а.с.20-23).

У суді першої інстанції свідок ОСОБА_3 пояснив, що працював у ОСОБА_1 пастухом, випасав його биків. 11.09.2016 року, під час випасу, ОСОБА_3 разом з ОСОБА_5 погнав биків до ставка на водопій, худоба розбіглася, і поки вони ловили биків, були затримані прикордонниками, які вважали, що вони переганяли худобу через кордон поза митним контролем.

На підставі складених 11.09.16 року посадовою особою Відділу прикордонної служби «Краснопілля» відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_5 протоколів про адміністративне правопорушення за ч.2 ст. 204-1 КУпАП - незаконний перетин державного кордону України поза встановленими пунктами пропуску та переміщення ВРХ на територію Російської Федерації, обох на підставі постанов Краснопільського районного суду Сумської області було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді адміністративного штрафу.

За результатами апеляційного оскарження адміністративні справи відносно цих осіб були закриті через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 203-1 КУпАП.

12.09.2016 року посадовою особою Сумської митниці Державної фіскальної служби України відносно пастуха ОСОБА_3 також було складено протокол про порушення митних правил, а саме, вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.482 МК України - переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України поза митним контролем, тобто поза місцем розташування органу доходів і зборів або поза робочим часом, установленим для нього, і без виконання митних формальностей, або з незаконним звільненням від митного контролю внаслідок зловживання службовим становищем посадовими особами органу доходів і зборів.

Відповідно до протоколу про порушення митних правил, майно позивача ОСОБА_1, а саме: чотири голови великої рогатої худоби - биків загальною вагою 1 345 кг, було вилучено про що складено акт приймання-передавання.

Вилучені бики, які були безпосереднім предметом порушення, до винесення судового рішення щодо результатів розгляду адміністративного протоколу за порушення передбаченого ч.1 ст.482 МК України, посадовими особами Сумської митниці Державної фіскальної служби України, як товар, що швидко псується, були передані ТОВ «Охтирський м'ясопродукт» на реалізацію на загальну суму 32 280 грн. ( вартість 4 голів молодняка бичків – 26 900,00 грн.; шкіри – 5 380,00 грн.)

Із загальної суми грошових коштів, отриманих від реалізації молодняка ВРХ, на депозитний рахунок Сумської митниці ДФС надійшло 23 620,00 грн.

Від встановленої вартості биків 32 280 грн., позивачу залишалась невідшкодованою різниця в сумі 8 660 грн., що складається із суми комісійної винагороди торгівельної організації (10% від вартості затриманого майна) та податку на додану вартість в розмірі 20% вартості майна (а.с.24).

Матеріали про адміністративне правопорушення митних правил були направлені до місцевого суду 11.10.16 року.

Постановою Ковпаківського районного суду м.Суми від 13.10.2016 року, яка набрала законної сили 26.12.2016 року, закрито провадження у справі про порушення митних правил у зв’язку з відсутністю у діях ОСОБА_3 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.482 МК України. Одночасно, у вказаній постанові зазначено, що вилучений товар: велика рогата худоба: бики в кількості чотири голови, загальною вагою 1 345 кг, загальною вартістю 32 280,00 грн., слід повернути власнику – ОСОБА_1 (а.с.18-19).

Дана постанова судді була переглянута в апеляційному порядку і залишена без змін.

Відповідно до вимог ст.243 МК України товари, транспортні засоби комерційного призначення, що зберігаються на складах органів доходів і зборів, за якими власник або уповноважена ним особа не звернулися до закінчення строків зберігання, встановлених цим Кодексом, підлягають реалізації, а у випадках, передбачених законодавством, - безоплатній передачі у володіння і користування або переробці, утилізації чи знищенню, про що відповідний орган доходів і зборів повідомляє власника зазначених товарів, транспортних засобів комерційного призначення або уповноважену ним особу не пізніш як за 15 днів до закінчення строків зберігання. Таке повідомлення не направляється після закінчення строків зберігання, зазначених у частинах другій та п’ятій статті 240 цього Кодексу.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що якщо за рішенням суду по справі до особи, яка вчинила порушення митних правил, не буде застосовано стягнення у вигляді конфіскації товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу, або провадження у справі про порушення митних правил буде припинено, ці товари, транспортні засоби можуть бути видані власникові або уповноваженій ним особі лише після здійснення їх митного оформлення зі сплатою відповідних митних платежів, якщо таке оформлення не було попередньо здійснено, а митні платежі не сплачувалися. При цьому, в разі припинення провадження у справі про порушення митних правил за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, витрати органу доходів і зборів на зберігання зазначених вище товарів, транспортних засобів - власником цих товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою не відшкодовуються.

Товари, які швидко псуються або мають обмежений строк зберігання, у тому числі товари- безпосередні предмети порушення митних правил, вилучені відповідно до цього Кодексу, підлягають реалізації з урахуванням терміну їх придатності, а у випадках, передбачених законодавством, - переробці, утилізації чи знищенню (ч. 6 ст. 243 МК України). Товари, зазначені у частинах першій, другій, четвертій - шостій цієї статті, реалізуються в порядку, встановленому законодавством, на митних аукціонах, редукціонах або за договором комісії за цінами, визначеними згідно із законодавством України про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність та Податковим кодексом України (ч. 9 ст. 243 МК України).

Переробка, утилізація та знищення товарів здійснюються за кошти державного бюджету (п. 11 ст. 243 МК України).

Частиною 2 ст. 244 МК України визначено, що якщо товари - безпосередні предмети порушення митних правил, які швидко псуються або мають обмежений строк зберігання, реалізуються до винесення судом рішення по справі про порушення митних правил, усі кошти, одержані від їх реалізації, вилучаються для забезпечення відповідно до цього Кодексу стягнення вартості цих товарів у разі їх конфіскації.

Частина 3 вказаної статті визначає, що якщо за рішенням суду по справі до особи, яка вчинила порушення митних правил, не буде застосовано стягнення у вигляді конфіскації товарів, зазначених у частині другій цієї статті, або провадження у справі про порушення митних правил буде припинено, кошти, одержані від реалізації зазначених товарів, зберігаються на рахунку відповідного органу доходів і зборів після вирахування сум належних митних платежів. Витрати, зазначені у частині першій цієї статті, при цьому не відшкодовуються і комісійна винагорода підприємству торгівлі не виплачується.

З наведеного вбачається вірний висновок суду першої інстанції, що всупереч вимогам ст.ст.77,78 ЦПК України, Сумською митницею ДФС не доведено правомірне застосування, у розумінні ст.ст. 243, 244 МК України, терміну «товар, що швидко псується», саме до живої рогатої худоби та її реалізація до ухвалення рішення у справі.

Окрім того, негативні наслідки, а саме втрата майна для позивача, як власника молодняка ВРХ, насали внаслідок незаконного вилучення молодняка ВРХ працівників Сумської митниці ДФС, оскільки в діях пастуха ОСОБА_3 відсутній склад правопорушення, передбачений ч.1 ст. 482 МК України.

Отже, суд першої інстанції правильно виходив з того, що майнова та моральна шкода була завдана саме Сумською митницею ДФС, а тому, в силу ст. 1173 ЦК завдана шкода підлягає відшкодуванню.

Доводи апеляційної скарги цього відповідача щодо правомірності дій його працівників, не заслуговують на увагу, через те, що незважаючи на підстави складання протоколу про адміністративне правопорушення митних правил, чому слугував незаконний перетин державного кордону України поза встановленими пунктами пропуску та переміщення ВРХ на територію Російської Федерації у зв'язку з чим, 11.09.16 року посадовою особою Відділу прикордонної служби «Краснопілля» відносно ОСОБА_3 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.2 ст. 204-1 КУпАП - за відсутності самої події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого цієї нормою, суд правильно визнав, що фактично знищення майна відбулося через незаконну реалізацію молодняка ВРХ працівниками Сумської митниці ДФС, як товару, що швидко псується, при недоведеності того, що молодняк ВРХ слід вважати таким товаром.

Суд виходив з того, що заподіяна шкода за ст.1173 ЦК України повинна відшкодовуватися незалежно від вини органу державної влади, яким виступає Сумська митниця ДФС.

Відповідно до ч.1,2 ст.511 МК України товари - безпосередні предмети порушення митних правил, можуть тимчасово вилучатися, а у випадках вчинення порушення за ст.482 цього Кодексу - вилучення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які підлягають конфіскації, відповідно до цих статті є обов'язковим. На момент складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.482 цього Кодексу існували документи, які доводили порушення ОСОБА_3 встановленого порядку перетину державного кордону України.

Однак, визначаючи характер спірних правовідносин, поза увагою суду залишилася та обставина, що майнова шкода позивачу також заподіяна неправомірними діями працівників Сумської митниці ДФС, які здійснили реалізацію товару відповідно до ч.3 ст.240 МК України при відсутності якісних характеристик вважати вилучений молодняк ВРХ товаром, що швидко псується, а саме, сукупності властивостей продукції, які обумовлюють її придатність, задовольнити певні потреби відповідно до призначення.

Як передбачено ч.6 ст. 243 МК України товари, які швидко псуються або мають обмежений строк зберігання, у тому числі товари - безпосередні предмети порушення митних правил, вилучені відповідно до цього Кодексу, підлягають реалізації з урахуванням терміну їх придатності, а у випадках, передбачених законодавством, - переробці, утилізації чи знищенню (ч. 6 ст. 243 МК України).

За нормою ст. 1174 ЦК України шкода завдана фізичній особі незаконними діями посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень відшкодовується державою незалежно від вини цієї особи.

Отже у разі завдання шкоди як органом державної влади, так і її посадовою особою, шкода відшкодовується державою незалежно від вини органу державної влади та посадової особи.

За правовими нормами ст. 321, ч.3 ст. 386 ЦК України право власності є непорушним і особа може бути позбавлена прав власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку встановлених законом.

У зв'язку з тим, що реалізація майна відбулась за відсутністю законних підстав для вилучення у позивача молодняка ВРХ та його подальшої реалізації, суд на законних підставах задовольнив обґрунтовані вимоги позивача про стягнення на його користь недосплаченої суми вартості майна у розмірі 8 660,00 грн.

Визначаючи розмір моральної шкоди, місцевий суд керуючись ст.23 ЦК України, враховував характер порушення, ступінь вини відповідача та обставини за яких позивача було позбавлено його майна, його цінність для власника наявність негативних наслідків, виходив з засад розумності, виваженості та справедливості.

У пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Колегія суддів погоджується з розміром присудженого до стягнення грошового відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн. та не вбачає підстав для його зменшення чи збільшення, оскільки він встановлений з урахуванням всіх обставин справи та вимог закону, з дотриманням засад розумності та справедливості, бо визнає його співмірним розміру заподіяної майнової шкоди у зв'язку з незаконним знищенням майна.

Проте, колегія суддів визнає обґрунтованими доводи апеляційної скарги з приводу недотримання судом першої інстанції норми ч.2 ст.30 МК України, якою чітко визначено, що відповідальність за заподіяну шкоду особам та їх майну неправомірними діями органів доходів і зборів, або їх посадових осіб чи інших працівників при виконанні ними своїх службових, трудових обов'язків, покладається на ці органи, організації у порядку визначеному законом.

За таких обставин, абзаци 2,3 резолютивної частини рішення суду першої інстанції слід змінити, стягнувши з Сумської митниці ДФС на користь позивача у відшкодування майнової шкоди 8 660,00 грн. та моральної шкоди 5 000, 00 грн.

Доводи апеляційної скарги Сумської митниці ДФС про те, що її працівники діяли правомірно відповідно до приписів затвердженого Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави і розпорядження ним, а також доводів обох апеляційних скарг про недоведеність позивачем завдання йому моральної шкоди, не заслуговують на увагу, оскільки реалізація молодняка ВРХ була проведена ще до прийняття судом рішення за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення митних правил, а вилучення ВРХ було здійснено на стадії складання цього протоколу, коли спірні бички виступали лише доказами у справі.

В судовому засіданні факту законного знищення майна у зв'язку зі здачею бичків до ТОВ «Охтирський м'ясопродукт» на реалізацію як товару, який швидко псується, відповідачем в особі Сумської митниці ДФС доведено не було, а також того, що її працівники діяли відповідно до законодавства і ці обставини вказують на незаконне позбавлення власника свого майна і завдання йому як майнової, так і моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги Сумської митниці ДФС щодо неправильного вирішення місцевим судом питання розподілу судових витрат, а саме, відшкодування витрат позивача по оплаті послуг за надання правничої допомоги, колегія суддів відхиляє з таких підстав

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу.

З матеріалів справи вбачається, що 27.03.2017 року між ОСОБА_2, який здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю №341, виданого на підставі рішення Сумської обласної КДК від 08.04.2011 року №3 та ОСОБА_1 укладено договір про надання правої допомоги по цивільній справі, відповідно до якого клієнт уповноважує представника надавати йому правову допомогу при здійсненні ним усіх прав та обов’язків в суді (а.с.47). Крім того, представництво ОСОБА_1 адвокатом ОСОБА_2 у Зарічному районному суді м.Суми підтверджено ордером серії СМ №457 від 09.08.2017 року (а.с.46). На підтвердження витрат на правову допомогу в сумі 5 000,00 грн. позивачем надано акт наданих послуг (виконаних робіт) до договору про надання правової допомоги від 27.03.2017 року та Розрахунковий документ №5 (а.с.44,45).

Згідно ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Надані позивачем документи є належними та допустимими в розумінні ст.138 ЦПК в редакції Закону № 2147-VIІІ та Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», на підтвердження надання ОСОБА_1 професійної правничої допомоги, а відтак, у зв’язку з частковим задоволенням позову у суду першої інстанції були наявні всі підстави для стягнення на користь позивача витрат на правову в сумі 2 000,00 грн. згідно ст.141 ЦПК України з урахуванням того, що ці витрати пов'язані з розглядом справи та пропорційності до предмету спору, значення справи для позивача та її складності.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами зміни судового рішення є порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції всебічно і повно з’ясував, обставини, але в порушення норми ст.30 МК України не зазначив винну особу, яка повинна нести відповідальність та здійснити компенсацію грошових сум, стягнутих на користь позивача у відшкодування заподіяної шкоди, тому доводи апеляційних скарг відповідачів з цього приводу дають підстави для зміни абзаців 2,3 резолютивної частини оскарженого рішення.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-382, 389 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги Державної казначейської служби України та Сумської митниці Державної фіскальної служби України задовольнити частково.

Рішення Зарічного районного суду м.Суми від 12 січня 2018 року змінити і викласти абзаци 2 і 3 його резолютивної частини у наступній редакції.

Стягнути з Сумської митниці Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 у відшкодування майнової шкоди 8 660 грн. та 5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди за рахунок коштів державного бюджету.

В іншій оскарженій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25 червня 2018 року.

Головуючий - С.С. Ткачук

Судді: С.Г.Хвостик

ОСОБА_6