Постанова № 74914733, 19.06.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4688/18

Номер справи місцевого суду: 1512/8058/2012

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Таварткіладзе О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Таварткіладзе О.М.

суддів: Калараша А.А., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання: Томашевської К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу представника Чорноморської міської ради Одеської області на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 03 серпня 2012 року року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И Л А:

В червні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду до ОСОБА_3 з позовом про визнання права власності на спадкове майно – авторемонтний комплекс за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Олександрійська № 79/11 та на квартиру АДРЕСА_1, мотивуючи це тим, що вона є спадкоємицею за заповітом після смерті ОСОБА_4, який помер 23.03.2010 року. Позивач своєчасно звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті спадкодавця. Проте вона не може отримати свідоцтво про право на спадщину у зв’язку з тим, що оригінали свідоцтва про право власності ОСОБА_4 на спірне майно, утримує дружина померлого ОСОБА_3, яка також звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 03 серпня 2012 року позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 право власності на авторемонтний комплекс, що розташований за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Олександрійська 79/11. В іншій частині вимог – відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник Чорноморської міської ради Одеської області звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить заочне рішення в частині визнання за ОСОБА_2 право власності на авторемонтний комплекс, що розташований за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Олександрійська 79/11 та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні вимог.

Тобто заочне рішення оскаржується в частині задоволених вимог. В іншій частині заочне рішення не оскаржено і тому в апеляційному порядку не переглядається.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими;

3) не відповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті.

Порушення норм процесуального права є обов’язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо:

1) справу розглянуто неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими; 3) справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов’язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою; 4) суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов’язки осіб, що не були залучені до участі у справі; 5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні; 6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; 7) суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Сторони у справі будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з’явилися, про причини не явки в судове засідання не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи не надіслали. Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Задовольняючи позов про визнання права власності в порядку спадкування, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до свідоцтва про право власності від 06.12.2004 року, виданого Виконавчим комітетом Іллічівської міської ради, на час відкриття спадщини спадкодавцю ОСОБА_4 належить в цілому об'єкт, який розташований за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Олександрійська № 79/11. Позивач своєчасно прийняла спадщину, але не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину, оскільки відповідач утримує у себе оригінал свідоцтва про право власності спадкодавця на об'єкт, який розташований за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Олександрійська № 79/11.

Проте повністю погодитися з таким висновком суду першої інстанції не можна.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджується, що:

- згідно з копією свідоцтва про право власності від 06.12.2004 року, виданого Виконавчим комітетом Іллічівської міської ради ОСОБА_4 на праві власності належить об'єкт нерухомості авторемонтного комплексу, який розташований за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Олександрійська № 79/11 та складається з одноповерхового авто гаражу літ. «А» загальною площею 485,5 кв. м; одноповерхової адміністративної будівлі літ. «В» загальною площею 31.2 кв. м., одноповерхової будівлі пластмасового цеху літ. «Г» загальною площею 59,9 кв. м.; господарчих будівель: навісу літ. «Б», вбиральні літ. «Д» та споруд № 1-4, зареєстрованого а КМ «БТІ» Іллічівської міської ради Одеської області у реєстрову книгу ЧН 5 за реєстровим № 332 стр. 80 08 грудня 2004 року (а. с. 14 зі зворотом);

- згідно з заповітом від 30.11.2006 року ОСОБА_4 здійснив розпорядження на випадок своєї смерті, що все майно, яке буде належати йому на праві власності або на яке він буде мати право, ОСОБА_4 заповів ОСОБА_2 (а. с. 40);

- 23 березня 2010 року ОСОБА_4 помер, що підтверджено свідоцтвом про смерть, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Іллічівського міського управління юстиції Одеської області, про що в Книзі реєстрації смертей 24.03.2010 року зроблено відповідний актовий запис № 242 (а. с. 6);

- 25.05.2010 року ОСОБА_2 в якості спадкоємця за заповітом звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 (а. с. 31);

- 29.07.2010 року ОСОБА_3 звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини в інтересах малолітнього ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі ст. 1241 ЦК України (а. с. 39);

- 30.07.2010 року приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 на адресу ОСОБА_3 направлено листа, в якому її повідомлено, що після смерті ОСОБА_7 нею 25.05.2010 року відкрито спадкову справу за заявою ОСОБА_2, якою надано заповіт, зміст якого позбавляє спадщини малолітнього ОСОБА_5, інтереси якого представляє ОСОБА_3 (а. с. 41).

Підставою для звернення позивача до суду з позовом про визнання права власності на частину спадкового майна, зокрема – авторемонтний комплекс, є відсутність у позивача оригіналу свідоцтва про право власності спадкодавця на це майно. Як вважає позивач, оригінал свідоцтва про належність ОСОБА_4 авторемонтного комплексу на праві власності, може знаходитися у відповідача, яка перешкоджає у його наданні позивачу та нотаріусу, що унеможливлює видачу нотаріусом свідоцтва про право на спадщину.

Як вбачається з матеріалів справи суд першої інстанції витребував з КП «БТІ» Іллічівської міської ради Одеської області відомості щодо реєстрації права власності на авторемонтний комплекс за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Олександрійська № 79/11, про що 06.07.2012 року постановив відповідну ухвалу та доручив отримання вказаних відомостей ОСОБА_2 або її представнику за довіреністю (а. с. 24).

Проте у призначене судом судове засідання на 03.08.2012 року позивач та її представник не з’явилися, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та її представника на підставі наявних у справі доказів з не запереченням проти ухвалення судом заочного рішення (а. с. 67);

Таким чином, справа судом розглянута в заочному порядку без присутності сторін та без витребуваних з КП «БТІ» Іллічівської міської ради Одеської області відомостей щодо реєстрації права власності на авторемонтний комплекс за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Олександрійська № 79/11.

Як вбачається з матеріалів справ та зі змісту оскарженого рішення, суд, задовольняючи позовні вимоги, визнав за позивачем право власності в порядку спадкування за заповітом на авторемонтний комплекс в цілому без зазначення конкретних будівель та споруд, які входять до складу авторемонтного комплексу, без дослідження документів реєстраційної справи БТІ незважаючи на те, що свідоцтво про право власності спадкодавця видано у грудні 2004 року, а справа вирішувалася по суті у серпні 2012 року.

Апелянтом до апеляційної скарги додано витяг з реєстру прав власності, виконаний КП «БТІ» Іллічівської міської ради Одеської області 20.01.2012 року відносно об’єкту авторемонтний комплекс за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Радісна 2. До витягу додано копію рішення Виконавчого комітету Іллічівської міської ради № 732 від 04.07.2008 року, згідно з яким було впорядковано адресу розташування об’єктів нерухомості. Зокрема будівлі та споруди СТО, власник ОСОБА_4 стара адреса: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Олександрійська № 79/11 присвоєно нову адресу: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Радісна 2 (а. с. 86-87).

З витягу КП «БТІ» Іллічівської міської ради Одеської області від 20.01.2012 року виготовленого на запит нотаріуса, вбачається, що за заявою успадковується авторемонтний комплекс, який розташований за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ вул. Радісна 2 (колишня вул. Олександрійська 79/11) та в цілому складається з об’єктів нерухомості авторемонтного комплексу: - одноповерховий автогараж літ. «А» з прибудовами а, а1 загальною площею 473,5 кв. м.; - навіс літ. Б»; -вбиральня літ. «Д»- № 1 – ворота, № 2- ворота, № 3 – огорожа. Згідно з приміткою загальна площа автогаражу зменшена на 12 кв. м. в результаті ремонту, що в розумінні вимог р. 3 «Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майн», затвердженої наказом Держбуду України № 127 від 24.05.2001 року не є самочинним будівництвом.

Також вказаним витягом КП «БТІ» Іллічівської міської ради виявлено наявність самочинних (тобто самочинно зведених та/або реконструйованих) будівель та споруд: прибудова літ. «А1», прибудова літ. «а2» загальною площею 163,1 кв. м., будівля магазину літ. «В» (переобладнано з адмінбудівлї); будівля шиномонтажу літ. «Г» (переобладнано з будівлі пластмасового цеху); будівля літ. «Е» (незавершене будівництво) загальною вартістю 497 206 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Разом з тим відповідно до ч. 1 ст. 376 цього Кодексу житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

За ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

З урахуванням наведеного, якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво (ч. 1 ст. 376 ЦК України), до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.

Проте вимог про визнання права власності в порядку спадкування на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі самовільного будівництва, ОСОБА_2 не заявляла.

Вимоги позивача стосувалися визнання права власності на авторемонтний комплекс в цілому.

Тому рішення суду, яким вимоги ОСОБА_2 були задоволені та за останньою було визнано право власності на авторемонтний комплекс в цілому не може залишатися в силі і підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення.

Ухвалюючи нове судове рішення, судова колегія враховує, що відповідно до свідоцтва про право власності виданого 06.12.2004 року Виконавчим комітетом Іллічівської міської ради ОСОБА_4 на праві приватної власності належавоб'єкт нерухомості авторемонтного комплексу, який розташований за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Олександрійська № 79/11та складається з одноповерхового авто гаражу літ. «А» загальною площею 485,5 кв. м; одноповерхової адміністративної будівлі літ. «В» загальною площею 31.2 кв. м., одноповерхової будівлі пластмасового цеху літ. «Г» загальною площею 59,9 кв. м.; господарчих будівель: навісу літ. «Б», вбиральні літ. «Д» та споруд № 1-4, зареєстрованого а КМ «БТІ» Іллічівської міської ради Одеської області у реєстрову книгу ЧН 5 за реєстровим № 332 стр. 80 08 грудня 2004 року.

Після смерті ОСОБА_4 за спадщиною у встановлений законом строк звернулася його спадкоємець за заповітом ОСОБА_2Р, за заявою якої нотаріусом відкрито спадкову справу. Проте у зв’язку з відсутністю оригіналу свідоцтва про право власності спадкоємця на спадкове майно - об'єкт нерухомості авторемонтного комплексу, який розташований за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Олександрійська № 79/11, нотаріус не може видати спадкоємцю свідоцтво про право на спадщину.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання за нею права власності в судовому порядку на спадкове майно є обгрунтованими.

Разом з тим, враховуючи відомості інвентаризації, покладеної у витяг виконаний 20.01.2012 року КП «БТІ» Іллічівської міської ради Одеської області, право власності не може бути визнано на самочинно зведені та самочинно реконструйовані об’єкти, оскільки спадкодавець в розумінні ст. 376 ЦК України, за життя (з 06.12.2004 року по 23.03.2010 рік) не набув право власності на вказані об’єкти.

Докази про прийняття вказаних самочинних об’єктів в експлуатацію за життя спадкодавця і про державну реєстрацію вказаних споруд на праві власності за спадкодавцем шляхом включення їх у свідоцтво про право власності позивачем не надано.

Враховуючи наведене, вимоги ОСОБА_2 про визнання за нею права власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7 на авторемонтний комплекс, підлягають задоволенню в частині будівель і споруд, які є прийнятими в експлуатацію і не були самочинно реконструйовані, а тому не вважаються самочинними: - одноповерховий автогараж літ. «А» з прибудовами а, а1 загальною площею 473,5 кв. м.; - навіс літ. Б»; -вбиральня літ. «Д»; - № 1 – ворота, № 2- ворота, № 3 – огорожа.

При цьому судова колегія враховує присвоєння нової адреси, як в частині найменування вулиці та номеру за яким рахуються вказані будівлі та споруди та нове найменування міста, де знаходиться вказане нерухоме майно – Чорноморськ.

В частині вимог про визнання права власності на самочинно зведені та реконструйовані об’єкти нерухомості авторемонтного комплексу: прибудова літ А1, прибудова літ. А2 загальною площею 163,1 кв. м.; будівля магазину літ. «В» (переобладнано з адміністративної будівлі літ. «В»); будівля шиномонтажу літ. «Г» (переобладнано з будівлі пластмасового цеху літ. «Г»); будівля літ. «Е» (незавершене будівництво) – слід відмовити.

У відповідності до ст. 141 ч. 13 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи наведене та з урахуванням пропорційності задоволених вимог, судова колегія стягує з позивача на користь апелянта у відшкодування судового збору за подання апеляційної скарги 350 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, судова колегія –

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника Чорноморської міської ради Одеської області – задовольнити частково.

Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 03 серпня 2012 року – скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на:

- авторемонтний комплекс, який розташований за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ вул. Радісна 2 (колишня вул. Олександрійська 79/11) та в цілому складається з об’єктів нерухомості авторемонтного комплексу:

- одноповерховий автогараж літ. «А» з прибудовами а, а1 загальною площею 473,5 кв. м.;

- навіс літ. Б»; -вбиральня літ. «Д»; - № 1 – ворота, № 2- ворота, № 3 – огорожа

Відмовити у задоволенні вимог ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом на самочинно зведені та реконструйовані об’єкти нерухомості авторемонтного комплексу який розташований за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ вул. Радісна 2 (колишня вул. Олександрійська 79/11): прибудова літ А1, прибудова літ. А2 загальною площею 163,1 кв. м.; будівля магазину літ. «В» (переобладнано з адміністративної будівлі літ. «В»); будівля шиномонтажу літ. «Г» (переобладнано з будівлі пластмасового цеху літ. «Г»); будівля літ. «Е» (незавершене будівництво);

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Чорноморської міської ради Одеської області судовий збір за подання апеляційної скарги 350 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 23.06.2018 року.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: А.А. Калараш

ОСОБА_8