Постанова № 74913945, 11.06.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 456/690/17 Головуючий у 1 інстанції: Шрамко Р.Т.

Провадження № 22-ц/783/7409/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1М.

Категорія: 81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючої - судді Копняк С.М.,

суддів - Бойко С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря - Юзефович Ю.І.,

з участю - апелянта ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Стрийської державної нотаріальної контори про визнання договору недійсним ,-

в с т а н о в и л а:

представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову оскільки, ОСОБА_3 померла 25.11.2017 року, даний спір допускає правонаступництво і він, як особа в користь якої померлою складено заповіт вважає, що відповідач може відчужити спірне майно, що в подальшому може викликати труднощі у виконанні рішення суду.

На підставі наведеного просить зупинити провадження у справі до вступу правонаступника у справу та забезпечити позов шляхом накладення арешту на спірний будинок.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 листопада 2017 року заяву про забезпечення позову - задоволено.

Постановлено до вступу рішення суду в законну силу накласти арешт на житловий будинок по вул. Шашкевича, 47 в с.Дуліби Стрийського району Львівської області, власником якого є ОСОБА_2, яка проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1.

Не погоджуючись з даною ухвалою, відповідач ОСОБА_2 оскаржила таку в апеляційному порядку.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що оскаржувана ухвала прийнята без повного з'ясування обставин справи, у зв’язку з чим є необґрунтованою та незаконною.

Зазначає, що представник позивача ОСОБА_4 не мав права брати участь у розгляді справи 30 листопада 2017 року, оскільки позивач померла, відтак її доручення на представлення інтересів втратило сило. Суду було відомо про те, що позивач ОСОБА_3 померла. На думку апелянта, станом на 30 листопада 2017 року ОСОБА_4 не є ще правонаступником ОСОБА_3 Наявність заповіту складеного ОСОБА_3 у його користь не давало суду підстав розглядати заяву про забезпечення позову. Суд безпідставно покликався на приписи ч. 2 ст. 248 ЦК України та не навів обставин у зв’язку з якими необхідно забезпечити позов.

Мотивує апеляційну скаргу також і тим, що вона є власником спірного будинку майже десять років, відремонтувала його, облагородила, приватизувала земельну ділянку. Накладення арешту на будинок порушує її права як власника.

Просить ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 листопада 2017 рокускасувати та постановити нову ухвалу, якою повернути ОСОБА_4 заяву про забезпечення позову.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Справа розглядається Апеляційним судом Львівської області у межах територіальної юрисдикції якого перебуває районний суд, який ухвалив рішення, що оскаржується, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, відповідно до вимог п. 8 ст. 1 Перехідних положень.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п. 9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.Таким чином, дана справа розглядається за правилами ЦПК України в редакції Закону №2147-У111 від 03.10.2017 року, яка набрала чинності з 15.12.2017 року.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити. До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов’язків має право на справедливий судовий розгляд.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 ЦПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

При розгляді справи в суді першої інстанції суд керувався приписами ЦПК України в редакції 2004 року, на відповідність яким перевіряється оскаржувана ухвала.

Так, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд виходив з того, що хоч ОСОБА_3 і померла 25.11.2017 року у зв’язку з чим представництво за довіреністю припиняється, однак представник зберігає своє повноваження за довіреністю для ведення невідкладних справ або таких дій, невиконання яких може призвести до виникнення збитків, оскільки існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. А відтак, заява, поданапредставником позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Забезпечення позову - це заходи припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим, і повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову, які направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення суду.

У відповідності до вимог ст. 151 ЦПК України (в редакції чинній на час постановлення ухвали), суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з п. 2 ч.1 ст.152 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Стаття 153 ЦПК України зазначає, що про вжиття заходів забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, порядок виконання, розмір застави, якщо така призначена.

Відповідно до роз’яснень п. п. 1, 4, 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь - якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній,за винятком випадку, передбаченого п.4 ст. 151 ЦПК, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку, визначеному ст. 209 ЦПК України, і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.

Як убачається з виділених матеріалів справи, 06 березня 2017 року ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Стрийської державної нотаріальної контори про визнання недійсним договору дарування житлового будинку по вул. Шашкевича, 47 в с.Дуліби Стрийського району Львівської області, укладеного між позивачкою та відповідачкою та посвідченого нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори 14.11.20008 року, зареєстрованого в реєстрі за №7606.

В підтвердження повноважень, зокрема, на представництво інтересів позивача, до позовної заяви було подано довіреність від 23 лютого 2017 року посвідчену секретарем сільської ради с. Дуліби Стрийського району Львівської області ОСОБА_5, згідно якої ОСОБА_3 уповноважує ОСОБА_4 на представництво її інтересів, в тому числі, й в усіх судових органах усіх інстанції з усіма правами, які надані законом.

Як вбачається із свідоцтва про смерть серії 1-СГ №489008 ОСОБА_3 померла 25.11.2017 року у віці 92 роки.

Згідно ч. 4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 237, ст. 239 ЦК України представництво як правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчиняти правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Статтею 42 ЦПК України (в редакції 2004 року) передбачено перелік документів, що посвідчують повноваження представників. Повноваження представників сторін мають бути посвідчені довіреністю фізичної особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 44 ЦПК України підстави і порядок припинення представництва за довіреністю визначається статтями 248, 250 ЦК України .

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 248 ЦК України представництво за довіреністю припиняється у разі смерті особи, яка видала довіреність.

ОскількиОСОБА_3 померла 25 листопада 2017 року, то й представництво за довіреністю припинилося відповідно до ст. 248 ЦК України.

За таких обставин у ОСОБА_6, на момент звернення до суду, а саме 30 листопада 2017 року, із вказаною заявою про забезпечення позову, були відсутні повноваження для представництва інтересів ОСОБА_3, що були надані останньою на підставі довіреності від 23 лютого 2017 року.

Крім того, як на одну з підстав для звернення з заявою про забезпечення позову ОСОБА_4 вказав, що оскільки ОСОБА_3 померла, даний спір допускає правонаступництво і він, як особа в користь якої померлою складено заповіт вважає, що відповідач може відчужити спірне майно, що в подальшому може викликати труднощі у виконанні рішення суду. Однак, наявність заповіту, складеного ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 не свідчить про прийняття ним спадщини та вступу в справу як правонаступника померлої ОСОБА_3 в спосіб, як це передбачає чинне законодавство України.

За таких обставин, колегія судів погоджується з доводами апеляційної скарги ОСОБА_2 про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а відтак вважає, що оскаржувана ухвала суду є незаконною та необгрунтованою.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Частина 1 ст. 376 ЦПК України передбачає, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм матеріального та процесуального права.

Згідно з ч.2 ст. 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню або незастосування закону, який підлягає застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи передбачені ч.1 ст. 376 ЦПК України підстави для скасування судового рішення, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з ухваленням постанови про відмову в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_6 про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 268, 367-369, 374 ч.1 п.2, 376, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 листопада 2017 року скасувати та ухвалити нову, якою у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_6 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Стрийської державної нотаріальної контори про визнання договору недійсним - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 25 червня 2018 року.

Головуюча Копняк С.М.

Судді: Бойко С.М.

ОСОБА_7