Постанова № 74913916, 30.05.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 462/2475/17 Головуючий у 1 інстанції: Палюх Н.М.

Провадження № 22-ц/783/7248/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1М.

Категорія:30

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2018 року м. Львів

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,

секретаря: Жукровської Х.І.,

за участю: позивача – ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_5.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 – ОСОБА_5 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 22 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

в с т а н о в и л а:

в червні 2017 року ОСОБА_2 звернулась в суд із позовом до ОСОБА_4, третя особа ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В обгрунтування позовних вимог посилалась на те, що близько 13 год. 03.03.2017р. біля будинку №65 по вул. Виговського у м. Львові відбулася дорожньо-транспортна пригода, в якій було пошкоджено належний їй автомобіль НОМЕР_1. Винуватцем даної ДТП є ОСОБА_4, який керуючи автомобілем НОМЕР_2, здійснив наїзд на її припаркований автомобіль. Даний факт підтверджується Повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол) від 03.03.2017р. ЇЇ автомобіль був придбаний 08.02.2017р. у ТзОВ «ОСОБА_6 Моторс», згідно договору купівлі-продажу від 08.02.2017р. Згідно п.5.4. даного договору, умовою виконання гарантійних обов’язків продавцем є технічне обслуговування протягом гарантійного терміну в дилерів «Mazda Motor Corporation» та використання лише оригінальних запчастин „MAZDA”, придбаних в дилерів «Mazda Motor Corporation». Відтак вона звернулася у ТзОВ «Ніко Захід» для проведення ремонтних робіт свого автомобіля, де був зроблений розрахунок вартості ремонту такого, що складається з вартості запчастин у сумі 28346 грн., матеріалів (фарба) - 3780 грн. та робіт - 14864,77 грн., а всього - 46990,77 грн. Згідно звіту №001 від 06.03.2017р., вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля „MAZDA CX-5” з державним номером ВС6757ЕТ становить 79847 грн. Вказаний збиток складається з вартості відновлювального ремонту в розмірі 46990,77 грн. та втрати товарної вартості - 32856,33 грн. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 була застрахована у ПрАТ „СК „Провідна”, за договором страхування №АК/4643119/1403/16 від 20.10.2016р. На підставі вказаного договору, ПрАТ „СК „Провідна” виплатила їй 31065,08 грн. страхового відшкодування. Різниця між сумою заподіяного збитку та страховим відшкодуванням становить 48781,92 грн., яку ОСОБА_4 зобов’язаний сплатити їй як різницю між розміром заподіяного збитку та страховим відшкодуванням. За наведеного просила стягнути з відповідача на її користь 48781,92 грн. матеріального збитку та 5000 грн. витрат за проведення оцінки розміру збитків, а всього - 53781,92 грн.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 22 листопада 2017 року стягнуто із ОСОБА_4 в користь ОСОБА_2 ОСОБА_7 46288 грн. 33 коп. матеріальних збитків, 5000 грн. за проведення оцінки розміру збитків та 640 грн. судового збору, а всього – 51 928 (п`ятдесят одна тисяча дев`ятсот двадцять вісім) грн. 33 коп.

В решті позовних вимог відмовлено.

Дане рішення оскаржив представник ОСОБА_4 – ОСОБА_5.

В апеляційній скарзі зазначає, що не погоджується із вказаним рішенням з підстав недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, а також з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права. Крім того, вважає, що судом першої інстанції було надано невірну оцінку доказам. Зазначає, що відповідач не заперечує своєї причетності до дорожньо-транспортної пригоди та визнає, що дорожньо-транспортна пригода сталась з його вини, проте він не визнає, що пошкодив усі елементи, вартості яких включено до позовних вимог.

Зокрема, відповідач не визнає, що він пошкодив: - підномерну накладку (артикул 3480), гумку (артикул EG22-67-333), рамку фари (артикул KA0J-50-C21A), рамку заглушки (артикул KA0J-50-C22), кронштейн (артикул KD53-50-2H1A), накладку крила переднього лівого (артикул KD53-51- W30C), гумку (артикул KD53-67-333) - ці деталі (запасні частини наведені у Видатковій накладній ТОВ «ОСОБА_6 захід моторс» від 20.04.2017 року №ЗМ001135, проте відсутні у Рахунку ТОВ «ОСОБА_6 захід моторс» від 06.03.2017 року №044. Вважає вказані деталі такими, що не відносяться до заподіяних Відповідачем збитків, та не підлягають стягненню зазначені в Рахунку ТОВ «Ніко-Захід» від 06.03.2017 року №152 наступні роботи: крило переднє ліве ремонт, крило переднє ліве фарбування, кронштейн крила лівого фарбування, обклейка плівкою переднього бампера, лівої фари, крила переднього лівого, оскільки зазначені роботи відсутні у Наряд-замовлення ТОВ «Ніко-Захід» від 24.04.2017 року №ЛВ 127203. Окрім того, зазначає, що в повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол) учасники дорожньо-транспортної пригоди дійшовши згоди щодо обставин пригоди зазначили, що видимими пошкодженнями автомобіля позивача є: передній бампер, передня ліва фара, однак, в судовому засіданні 22.11.2017 року позивач ствердила, що аварійний комісар, який оглядав автомобілі після дорожньо-транспортної пригоди та складав Європротокол не зазначив переднє ліве крило, бо він не побачив пошкоджень. Також, зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які свідчать про причинно-наслідковий зв’язок між діями відповідача та вищезазначеними невизнаними відповідачем пошкодженнями. Вважає, що причинно-наслідковий зв’язок існує між діями відповідача та пошкодженням переднього бампера та передньої лівої фари. Крім того, зазначає, що рахунки вартості робіт, запчастин та матеріалів не відповідають витратам позивача на проведення ремонтно-відновлювальних робіт, а відтак не можуть прийматись до уваги при визначенні розміру матеріального збитку, оскільки ТОВ «Ніко Захід» не є експертною установою, і лише готує рахунок на проведення відновлювального ремонту ТЗ, на підставі висновків професійних оцінювачів/експертів, рекомендацій заводу виробника ТЗ та спеціальних програм. Також, апелянт звертає увагу суду на те, що ТОВ «Ніко-Захід Моторс» та «ОСОБА_6 – ОСОБА_6» повідомили, що позивач не купувала у них захисну плівку та не оплачувала роботи щодо її поклейки, за клопотанням позивача до матеріалів справи долучено Акти виконаних робіт від 20.02.2017 року №20/02-1 та від 24.04.2017 року №24/04. Зазначені акти підписанні ФОП ОСОБА_8 та позивачем ОСОБА_2 Однак апелянт зазначає, що із його досліджень вбачається, що ФОП ОСОБА_8 припинив господарську діяльність ще в 2014 році, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Таким чином ФОП ОСОБА_8 не міг здійснювати підприємницьку діяльність в 2017 році, а зазначенні Акти виконаних робіт є недопустимими, оскільки здобуті з порушенням законодавства. Також, зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази вартості плівки, найменування виробника, виду чи характеристик самої плівки. Такі дані відсутні щодо плівки, якою був обклеєний автомобіль, як до, так і після дорожньо-транспортної пригоди. Крім того, апелянт зазначає, що звіт ТОВ «Західний регіональний консалтинговий центр» про визначення матеріального збитку від 06.03.2017 року №001 є недопустимим доказом у справі, оскільки оцінювач ОСОБА_9, а також суб’єкт оціночної діяльності ТОВ «Західний регіональний консалтинговий центр» не мають права здійснювати розрахунок вартості заподіяного збитку. Це випливає з документів, що підтверджують їхні повноваження. В сертифікаті суб’єкта оціночної діяльності ТОВ «Західний регіональний консалтинговий центр», та в сертифікатах та посвідченнях оцінювача, у пунктах «Напрям оцінки майна, щодо яких дозволена практична оціночна діяльність» та «Спеціалізації в межах» йде мова про оцінку об’єкта, зокрема за напрямом «1.3. Оцінка колісних транспортних засобів», а не матеріального збитку. Оцінювач ОСОБА_9 немає спеціальних знань, що посвідчуються необхідними документами, та які є достатніми для надання висновків щодо технічно вірного способу проведення ремонтно-відновлювальних робіт та подальшого розрахунку розміру матеріального збитку, а суб’єктом, що має право здійснювати такий розрахунок вартості матеріального збитку є експерт. Враховуючи вищенаведене апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_5 на підтримання доводів апеляційної скарги, позивача – ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 щодо заперечення доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вбачає підстави для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам.

Положеннями частини 1 статті 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.3 та ч.4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Разом з тим, спеціальна норма по відношенню до загальної - ч. 2 ст. 1187 ЦК України зазначає, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Спеціальним законом, що регулює питання виплати страхового відшкодування за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та (або) майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Стаття 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 03.03.2017 року близько 13 год. по вул. Виговського,65 у м. Львові, ОСОБА_4, керуючи автомобілем марки «RENAULT-LAGUNA», під час руху заднім ходом порушив правила ПДР України, що призвело до зіткнення з припаркованим біля будинку №65 автомобілем НОМЕР_3, який належить позивачці ОСОБА_2, в результаті чого автомобіль позивачки зазнав ушкоджень.

Дані обставини не заперечуються сторонами та підтверджуються повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (Європротоколом) від 03.03.2017 року.

З договору №0602/1008МЗ від 08.02.2017 року, укладеного між ТзОВ «ОСОБА_6 Моторс» та ОСОБА_2 вбачається, що ОСОБА_2 придбала у ТзОВ ««ОСОБА_6 Моторс» новий автомобіль марки «MAZDA CX-5», 2.2L IPM Diesel 6AT 4WD Touring KA2H-EAA, кольору (34К), рік випуску 2016 р., номер кузова НОМЕР_4 вартістю 846100 грн.

Згідно п.5.4 даного договору умовою виконання своїх гарантійних обов`язків продавцем є виконання покупцем наступних умов: технічне (в тому числі і гарантійне) обслуговування протягом гарантійного терміну покупець обов`язково проходить у дилерів «Mazda Motor Corporation»; використання тільки оригінальних запчастин Mazda, придбаних у дилерів «Mazda Motor Corporation».

Відтак, на виконання умов даного договору, після ДТП позивачка звернулася на станцію технічного обслуговування ТзОВ «Ніко Захід», яке є дилером «Mazda Motor Corporation», для проведення відновлювального ремонту автомобіля.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечувалось сторонами, огляд пошкодженого автомобіля НОМЕР_5 проводився на станції технічного обслуговування ТзОВ «Ніко Захід» з участю ОСОБА_2, представника ТзОВ «Ніко Захід», оцінювача ОСОБА_9, запрошеного ОСОБА_2, та оцінювача від ПрАТ «СК «Провідна»» - ОСОБА_10 При огляді було виявлено, що в автомобілі пошкоджено бампер передній, крило переднє ліве, ліва фара та захисна плівка на цих запчастинах.

Згідно рахунку ТзОВ «ОСОБА_6 Моторс» від 06.03.2017 року №044, для ремонту автомобіля необхідно запчастини: бампер передній, накладка крила лівого, кріплення бампера ліве, корпус фари лівої, решітка протитуманки лівої, накладна решітки протитуманки лівої верхня на загальну суму 28346 грн.

Згідно рахунку ТзОВ «Ніко Захід» від 06.03.2017 року №152, для ремонту автомобіля необхідно розхідні матеріали по фарбуванню на суму 3780 грн. та виконати роботи: бампер передній, накладка на крило ліве, фара ліва, підкрильник передній лівий, крило переднє ліве ремонт, кронштейн лівого крила, бампер передній фарбування, крило переднє ліве фарбування, кронштейн лівого крила фарбування, обклейка плівкою бампера переднього та фари лівої, обклейка плівкою крила переднього лівого та ін., на загальну суму 14864,77 грн.

Згідно видаткової накладної від 20.04.2017 року та квитанції від 20.04.2017 року ОСОБА_2 за придбані у ТзОВ «ОСОБА_6 Моторс» запчастини сплатила кошти в сумі 26086,89 грн., при цьому їй було зроблено знижку на суму 2268,38 грн.

Згідно наряду замовлення риштувально-малярні роботи від 24.04.2017 року та квитанції від 24.04.2017 року, ОСОБА_2 за придбані у ТзОВ «Ніко Захід» запчастини та ремонтні роботи сплатила кошти в сумі 4993,61 грн., при цьому їй було зроблено знижку на суму 225,31 грн.

З наряду замовлення риштувально-малярні роботи від 24.04.2017 року вбачається, що роботи з ремонту переднього лівого крила не виконувалися, що підтвердила й позивачка, зазначивши, що ліве крило автомобіля не відремонтовано по даний час.

Також судом встановлено, що після придбання автомобіля НОМЕР_6 захисною плівкою, за що сплачено 11800 грн. та що внаслідок ДТП захисну плівку було пошкоджено. Після ДТП позивачкою знову було обклеєно зовнішні елементи автомобіля передній бампер, передня ліва фара, переднє ліве крило захисною плівкою, за що сплачено 10250 грн.

Дані обставини підтверджуються рахунком №152 від 06.03.2017 року, звітом №001 про визначення матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля НОМЕР_5, актами виконаних робіт №20/02-1 від 20.02.2017 року та №24/04 від 24.04.2017 року, а відтак безпідставними та голослівними є доводи апеляційної скарги щодо відсутні в матеріалах справи таких доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент ДТП цивільно-правова відповідальності власника автомобіля НОМЕР_7 була застрахована, відповідно до Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»,у ПрАТ «СК «Провідна»».

На підставі заяви ОСОБА_2 та наданих актів виконаних робіт ТзОВ «Ніко Захід», ПрАТ «СК «Провідна»» виплатила ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 31065,08 грн.

Згідно звіту №001 про визначення матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля НОМЕР_8, проведеним ТОВ «Західний регіональний консалтинг центр» від 03.03.2017 року вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля НОМЕР_5 на момент проведення дослідження становить 79847 грн., який складається з вартості відновлювального ремонту в сумі 46990,77 грн. та втрати товарної вартості в сумі 32856,33 грн. /а.с.30-45/.

Із звіту вбачається, що оцінювачу ОСОБА_9 для дослідження було представлено рахунки дилера «Mazda Motor Corporation» - ТзОВ «Ніко Захід» та ТзОВ «ОСОБА_6 Моторс» на ремонт автомобіля, а тому у відповідності до п.8.5.9 (1) Методики вартість запчастин прийнята згідно даних дилера виробника, тобто згідно представлених рахунків. Втрата товарної вартості розрахована у відповідності до п.8.6.2 Методики, при цьому процентне відношення вартості ремонтних робіт до сумарної вартості замінних деталей визначалося з урахуванням їх експлуатаційного зносу і матеріалів, тобто з початку експлуатації (дати першої реєстрації) автомобіля - 23.02.2017 року.

Порядок розрахунку вартості відновлювального ремонту встановлено Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092(далі - Методика).

Згідно з п. 2.4 Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Згідно Пунком 8.1. Методики для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту.

Відповідно до п. 8.3 Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

П.8.5.9 Методики передбачено, що кількість та вартість необхідних для ремонту матеріалів визначаються за інформацією довідкової літератури та комп'ютерних програм, розроблених за даними виробника КТЗ або за даними виробника лакофарбових (основних) і допоміжних матеріалів (додаток 8).

Пунктом 1.6. Методики визначено, що величина втрати товарної вартості - це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ.

Пунктом 8.6. Методики передбачено 2 випадки, коли у разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту виникає фізичний знос, яким характеризується величина втрати товарної вартості та який виникає у разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту: 1) унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду; 2) унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку чи в ремонті.

Отже, показник передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією зі складових показника величини втрати товарної вартості транспортного засобу. Втрата товарної вартості транспортного засобу розглядається в Методиці як економічне поняття, що охоплює, серед іншого, і втрату товарного (зовнішнього) вигляду.

Відповідно до пункту 8.6.1 Методики величина втрати товарної вартості нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених складових частин усіх типів КТЗ.

Відновлювальний ремонт (або ремонт)- це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Складова частина КТЗ (складник) - деталь, складова одиниця чи комплектувальний виріб, які відповідають вимогам конструкторської документації (пункт 1.6 Методики).

Тобто величина втрати товарної вартості нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт, що здійснюється як методами відновлення, так і методами заміни пошкоджених: деталі, складової одиниці чи комплектувального виробу, які відповідають вимогам конструкторської документації, усіх типів КТЗ.

Пунктом 8.6.2. Методики визначено вичерпний перелік випадків, коли величина втрати товарної вартості КТЗ не нараховується, зокрема, згідно з підпунктом "е" цього пункту величина втрати товарної вартості КТЗ не нараховується у разі заміни окремих складників, що не потребують фарбування та не погіршують зовнішній вигляд КТЗ (скло, фари, бампери, декоративні накладки, пневматичні шини, зовнішня і внутрішня фурнітура тощо).

Отже, нарахування втрати товарної вартості передбачено, коли провадиться ремонт окремих деталей, вузлів і агрегатів, а також у разі заміни деталей, що впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості транспортного засобу. Втрата товарної вартості не нараховується у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів, що не потребують фарбування, за умови, що це не впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості автомобіля (заміна двигуна на новий, заміна фар, ліхтарів, стекол, шин, тощо). Якщо ж у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів буде потрібне фарбування, то за умови, що це впливає на зовнішній вигляд транспортного засобу, втрата товарної вартості нараховується.

Відповідно до додатку №9 Методики, коєфіціент втрати товарної вартості розраховується, виходячи зі строку експлуатації транспортного засобу.

У пункті 32.7статті 32 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» чітко встановлено, що шкоду, пов'язану з втратою товарного вигляду транспортного засобу, страховик не відшкодовує. Ураховуючи те, що згідно з пунктом 8.6 Методики величина втрати товарної вартості транспортного засобу враховує втрату товарного вигляду транспортного засобу, можна вважати, що пункт 32.7 статті 32 Закону також виключає виплату страховиком потерпілій особі і відповідного відшкодування шкоди у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу.

Системний аналіз указаних положень законодавства, а також абзацу третього пункту 3 частини першої статті 988, статті 1194 ЦК України, пункту 32.7 статті 32 Закону Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», пунктів 1.6, 8.6, 8.6.1, 8.6.2 Методики дає можливість дійти таких висновків. Власник пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу має право на відшкодування в повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована винною особою в загальному порядку. Методикою передбачено можливість і порядок обчислення показника втрати товарної вартості колісного транспортного засобу як складової загального розміру майнової шкоди, яка завдана власнику транспортного засобу, пошкодженого внаслідок ДТП. Оскільки від сплати відповідного відшкодування законодавством звільнено страховика, то його згідно зі статтями1166,1187,1194 ЦК України може бути стягнуто з особи, яка завдала шкоду.

Саме про таке розуміння та застосування положень зазначених норм вказано в постанові Верховного Суду України від 04 червня 2014 року у праві № 6-49цс14.

Судом встановлено, що в результаті ДТП було пошкоджено в автомобілі НОМЕР_5 ряд деталей, в тому числі крило переднє ліве, накладка крила лівого, кронштейн крила лівого, що потребують ремонту та фарбування, що підтверджується рахунками від 08.03.2017 року.

Відтак, судом першої інстанції вірно встановлено, що вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля НОМЕР_5, становить 79847 грн., який складається з вартості відновлювального ремонту в сумі 46990,77 грн. та втрати товарної вартості в сумі 32856,33 грн. При цьому, ПрАТ «СК «Провідна»» виплачено позивачці страхове відшкодування у розмірі 31065,08 грн., а тому з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню 13432 грн. вартості відновлювального ремонту, як різниця між вартістю відновлювального ремонту та виплаченим страхових відшкодування і наданою знижкою (46990,77 грн. - 31065,08 грн. - 2493,69 грн. = 13432 грн.) та 32856,33 грн. втрати товарної вартості, а всього - 46288 грн. 33 коп. матеріальних збитків.

Доводи апеляційної скарги про те, що звіт ТОВ «Західний регіональний консалтинговий центр» про визначення матеріального збитку від 06.03.2017 року №001 є недопустимим доказом у справі, оскільки оцінювач ОСОБА_9, а також суб’єкт оціночної діяльності ТОВ «Західний регіональний консалтинговий центр» не мають права здійснювати розрахунок вартості заподіяного збиткує безпідставними та спростовуються наявним в матеріалах справи Свідоцтвом про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів №3886 від 07.11.2002 року ОСОБА_9, як такого, який має право здійснювати оцінку майна та майнових прав саме за такими напрямком. Крім того, визначення вартості матеріального збитку шляхом проведення незалежної оцінки відповідає вимогам ст.7 Закону України «Про оцінку майна та професійну оціночну діяльність в Україні».

Тому колегія суддів відхиляє вказані доводи апеляційної скарги як необґрунтовані та погоджується з висновками суду першої інстанції щодо встановлення обставин, які мають значення у справі, а саме щодо визначення суми страхового відшкодування та кваліфікації ДТП як страхового випадку.

Однак, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

У відповідності до роз'яснень п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» №6 від 27.03.1992 року (із змінами і доповненнями), при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов'язку надати річ того ж роду і якості, виправити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі, застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.

Постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Тому апеляційний суд приймає доводи апелянта щодо не визначення долі пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, майна, а саме: лівої фари, бампера та накладки на ліве крило автомобіля НОМЕР_9 після відшкодування шкоди, що наведені в розділі запчастин в рахунку №152 від 06.03.2017 року.

На думку колегії суддів суд першої інстанції допустив неповноту з’ясування обставин справи, до призвело до неправильного вирішення судового спору у цій частині. Тому рішення суду належить змінити та зобов'язати ОСОБА_2 передати ОСОБА_4 після відшкодування збитків пошкоджене внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, майно, а саме: ліву фару, передній бампер та накладку на ліве крило автомобіля НОМЕР_9, що відновить баланс право у спірних правовідносинах та забезпечить дотримання цивільних прав та обов’язків обох сторін.

Більше того, докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та при їх дослідженні були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Відтак, даючи оцінку рішенню суду першої інстанції в порядку апеляційного провадження, в межах доводів скарги, колегія суддів дійшла висновку про дотримання судом вимог законності та обґрунтованості рішення, однак через неповному з’ясування обставин справи суд не повно вирішив спір, що може бути усунено шляхом його зміни.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Частина 1 ст. 376 ЦПК України передбачає, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2.ч.1 ст.374, 376, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 – ОСОБА_5 – задовольнити частково.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 22 листопада 2017 року – змінити, доповнивши його резолютивну частину абзацом наступного змісту: «Зобов'язати ОСОБА_2 передати ОСОБА_4 після відшкодування збитків пошкоджене внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, майно, а саме: ліву фару, передній бампер та накладку на ліве крило автомобіля НОМЕР_10».

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 07.06.2018 року.

Головуючий : О.М. Ванівський

Судді: Р.П. Цяцяк

ОСОБА_11