Постанова № 74913307, 15.06.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 450/1826/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Мусієвський В.Є.

Провадження № 22-ц/783/1064/18 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

Категорія: 19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючої судді - Копняк С.М.,

суддів - Бойко С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря - Юзефович Ю.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Апеляційного суду Львівської області цивільну справу за апеляційною скаргою Кредитної спілки «Галицьке Кредитне Товариство» на додаткове рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 30 січня 2018 року у справі за позовом Кредитної спілки «Галицьке Кредитне Товариство» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и л а:

Позивач звернувся до суду із заявою про винесення додаткового рішення про стягнення солідарно з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором в сумі 56 273, 28 грн. В обгрунтування заявлених вимог покликається на те, що у резолютивній частині рішення суду не згадано про позовну вимогу щодо стягнення солідарно боргу з ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Додатковим рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 30 січня 2018 року в задоволенні позовних вимог Кредитної спілки «Галицьке Кредитне Товариство» про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором в сумі 56273,28 гривень - відмовлено.

Дане рішення в апеляційному порядку оскаржила КС «Галицьке Кредитне Товариство», подавши апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Зазначає, що рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 17.11.2015 року позовні вимоги Кредитної спілки «Галицьке Кредитне Товариство» задоволено частково. В рахунок задоволення вимог Кредитної спілки «Галицьке Кредитне Товариство» на суму 56 273,28 грн. за невиконання умов кредитного договору №10/14 від18.02.2014 року укладеного між Кредитною спілкою «Галицьке Кредитне Товариство» та ОСОБА_2, звернено стягнення за договором застави 18.02.2015 року, укладеного між Кредитною спілкою «Галицьке Кредитне Товариство» та ОСОБА_4, посвідчений ОСОБА_5 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за №180, на майно, належне ОСОБА_4, а саме на автомобіль Volkswagen Golf 3 1.8, 1995 року випуску, шасі (кузом, рама) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження передбаченої ЗУ «Про виконавче провадження». Вирішено питання судових витрат. Оскільки в резолютивній частині рішення жодного слова про стягнення або відмову в стягненні з відповідачів боргу не йшлося, позивач звернувся із заявою про ухвалення додаткового рішення. Натомість, суд першої інстанції в додатковому рішенні покликається на те, що рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 17.11.2015 року вже частково виконано, однак таке твердження не грунтується на вимогах закону, адже цивільно - процесуальним законодавством передбачено можливість ухвалення додаткового рішення про події, які мали місце на момент винесення рішення. Уточнення позовних вимог, шляхом їх збільшення або зменшення в процесі ухвалення додаткового рішення процесуальним законом не передбачено. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції позбавляє КС «Галицьке Кредитне Товариство» права кредитора на повернення наданих в кредит коштів та неправомірно позбавляє його права власності. Просить додаткове рішення Пустомитівського районного суду Львівськоїо бласті від 30 січня 2018 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Справа розглядається Апеляційним судом Львівської області у межах територіальної юрисдикції якого перебуває районний суд, який ухвалив рішення, що оскаржується, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, відповідно до вимог п. 8 ст. 1 Перехідних положень.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п. 9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.Таким чином, дана справа апеляційним судом розглядається за правилами ЦПК України в редакції Закону №2147-У111 від 03.10.2017 року, яка набрала чинності з 15.12.2017 року.

Відповідно до ч. 1ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, судове засідання не проводиться.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 2 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно п.п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 2 ст. 367 ЦПК Українипередбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Пленум Верховного Суду України у п. 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

Суд першої інстанції зазначених вимог закону не дотримався.

Так, ухвалюючи додаткове рішення та відмовляючи в задоволенні позовних вимог Кредитної спілки «Галицьке Кредитне Товариство» про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором в сумі 56273,28 гривень, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано розрахунку суми боргу станом на момент звернення із заявою про винесення додаткового рішення, оскільки заборгованість частково погашена, а здійснення розрахунку дійсної заборгованості судом не вбачається можливим, оскільки заявником не зазначено залишок такої заборгованості та розмір відсотків, які мали б нараховуватися.

Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша ст. 626 ЦК України).

Визначення поняття зобов'язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошима, боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Статтею 530 ч.1 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

З матеріалів справи вбачається наступне.

18.02.2014 року між Кредитною спілкою «Галицьке Кредитне Товариство» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 10/14, згідно умов якого останній отримав кредит у розмірі 75 000, 00 грн. зі сплатою за користування кредитом 39 % річних та строком дії договору до 18.02.2017 року.

Додатком №1 до кредитного договору 10/14 від 18 лютого 2014 року, встановлена періодичність та розмір платежів позичальника з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом.

З графіку розрахунку вбачається, що позичальник зобов'язаний протягом 36 місяців у вказаний термін сплачувати кредит рівними частинами (основну суму та відсотки), а саме щомісячно по 3565.00 гривень. Загальна сума до сплати становить 12 8011, 05 грн.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 18.02.2014 року між позивачем та ОСОБА_3 укладено договір поруки №10/14/П, 18.02.2014 року.

Позивач свої зобов'язання перед ОСОБА_2 виконав, надавши останньому кошти у розмірі 75 000,00 грн., проте той своїх зобов'язань за кредитним договором не виконав, у нього перед позивачем станом на 09.07.2015 року виникла заборгованість у сумі 56 273,28 грн., з яких 51 610, 62 грн. строкова заборгованість по кредиту, 4 058, 69 грн. прострочена заборгованість по кредиту, строкова заборгованість по процентах 603, 97 грн.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 17.11.2015 року позовні вимоги Кредитної спілки «Галицьке Кредитне Товариство» задоволено частково. В рахунок задоволення вимог кредитної спілки «Галицьке Кредитне Товариство» на суму 56 273,28 грн. за невиконання умов кредитного договору №10/14 від 18.02.2014 року укладеного між кредитною спілкою «Галицьке Кредитне Товариство» та ОСОБА_2, звернено стягнення за договором застави 18.02.2015 року, укладеного між кредитною спілкою «Галицьке Кредитне Товариство» та ОСОБА_4, посвідчений ОСОБА_5 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 180, на майно, належне ОСОБА_4, а саме на автомобіль Volkswagen Golf 3 1.8, 1995 року випуску, шасі (кузом, рама) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження передбаченої ЗУ «Про виконавче провадження». Стягнуто з ОСОБА_2 на користь кредитної спілки «Галицьке Кредитне Товариство» 187,58 гривень судового збору. Стягнуто з ОСОБА_3 на користькредитноїспілки «ГалицькеКредитне Товариство» 187,58 гривень судового збору. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь кредитної спілки «Галицьке Кредитне Товариство» 187,58 гривень судового збору.

З виконавчих листів вбачається, що такі були видані позивачу 11.01.2016 року, строк пред'явлення яких до виконання встановлено до 21.12.2016 року.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції Закону від 02.06.2016 року, який набрав чинності з 05.10.2016 року (в чинній на момент розгляду судом заяви редакції), виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років.

Приписами п.5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, визначено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Таким чином, заявник звернувся про винесення додаткового рішення до закінчення строку на виконання рішення.

Сторони не заперечують та вбачається з копії квитанції на рахунок КС «Галицьке кредитне товариство» 25.11.2016 року були зараховані кошти в сумі 41587,27 грн. згідно виконавчого листа, боржником у якому є ОСОБА_4.

Так, відповідно до п.1 ч.1 ст. 220 ЦПК України (у редакції на час розгляду справи судом першої інстанції), - суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

Відповідно до чинної ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що додаткове рішення ухвалюється лише стосовно заявленої позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази та давали пояснення.

Необхідно зазначити, що уточнення позовних вимог, шляхом їх збільшення або зменшення в процесі ухвалення додаткового рішення процесуальним законом не передбачено.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачі, боржник та поручитель, суму заборгованості станом на 09.07.2015 року та на дату ухвалення рішення не оспорювали, як в суді першої, так і апеляційної інстанцій.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до переконання, що ненадання заявником доказів, на час звернення до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, наявної суми заборгованості, яку він просить солідарно стягнути з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, не може бути підставою для відмови в задоволенні його заяви про ухвалення додаткового рішення.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимогах Кредитної спілки «Галицьке Кредитне Товариство» про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором в сумі 56 273, 28 гривень, суд першої інстанції також прийшов до необґрунтованого та безпідставного висновку, що оскільки рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 17.11.2015 року частково виконано, то задоволення заявлених вимог стане причиною фактичного подвійного стягнення заборгованості.

При цьому судом першої інстанції не було враховано, що звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов'язання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобов'язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов'язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов'язанням відсутня.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно пп.6 п.1 ч. 2 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір" за подання апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

На підставі викладеного з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Кредитної спілки «Галицьке Кредитне Товариство» необхідно стягнути з кожного по 421.50 грн.судового збору за подання апелянтом апеляційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до переконання про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

За приписами п. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.п. 2, 8 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення; у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-7 частини першої цієї статті.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень п. 2 ст. 376 ЦПК України (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року) неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню;порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що апеляційну скаргу Кредитної спілки «Галицьке Кредитне Товариство» слід задовольнити, а додаткове рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 30 січня 2018 року скасувати та ухвалити нове, яким солідарно стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Кредитної спілки «Галицьке Кредитне Товариство» заборгованість в сумі 56 273, 28 грн.

У відповідності до вимог абзацу 2 ч.5 ст. 268 ЦПК України в редакції 2017 року, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Повний текст даного судового рішення складено 15 червня 2018 року.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 268, 367-369, 374 ч. 1 п. 2, 376, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Кредитної спілки «Галицьке Кредитне Товариство» -задовольнити.

Додаткове рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 30 січня 2018 рокускасувати та ухвалити нове, яким солідарно стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Кредитної спілки «Галицьке Кредитне Товариство» заборгованість в сумі 56 273,28 грн. (п'ятдесят шість тисяч двісті сімдесят три гривні 28 копійок) за невиконання умов кредитного договору №10/14 від 18.02.2014 року укладеного між кредитною спілкою «Галицьке Кредитне Товариство» та ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Кредитної спілки «Галицьке Кредитне Товариство» по 421 грн. 50 коп.судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 15 червня 2018 року.

Головуюча Копняк С.М.

Судді: Бойко С.М.

Ніткевич А.В.