Вирок № 74911940, 25.06.2018, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/2292/16

Провадження № 1-кп/347/12/18

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2018 р. м.Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді: Сабадаха Б.В.,

при секретарях: Удудяк І.А., Лазорик Л.В.,

з участю прокурорів: Ульванської М.В., Гуменяка А.В., Мацьківа Л.М.,

обвинуваченого: ОСОБА_1,

потерпілих: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

захисника: ОСОБА_4,

представників потерпілих: ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши у судовому засіданні в м. Косів Івано-Франківської області матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016090190000093 від 06.03.2016 року відносно обвинуваченого

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, одруженого, має на утриманні одну неповнолітню дитину, раніше не судимого, депутатом не являється, інвалід ІІІ-ї групи,

за ч.1 ст.263, ч.4 ст.296 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до обвинувального акта, 05 березня 2016 року приблизно в 21 годині 30 хвилин в приміщенні бару «Імперія», який розташований по вул. Українській, 82В в с. Пістинь Косівського району Івано-Франківської області, власником якого є суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_7, між ОСОБА_8, з однієї сторони та ОСОБА_3, і ОСОБА_2, з іншої сторони, на ґрунті довготривалих неприязних відносин виникла словесна суперечка, під час якої вони штовхали один одного та наносили один одному удари.

В цей час до території бару «Імперія», автомобілем марки «ВАЗ 2108», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 із вогнепальною зброєю, пістолетом марки «Zoraki - MOD. 914 S», 080952, cal. 9mm, приїхав ОСОБА_1, дізнавшись від свого сина, ОСОБА_8, що його намагався побити ОСОБА_2, вчинив з останнім суперечку та, усвідомлюючи, що він знаходяться в нічний час в громадському місці - на території бару «Імперія», не вжив заходів до припинення конфліктної ситуації, а навпаки, умисно, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, нехтуючи загальноприйнятими нормами моралі і поведінки, демонстративно витягнув пістолет марки «Zoraki - MOD. 914 S», 080952, cal. 9mm, почав кричати на ОСОБА_2 та ОСОБА_3В, провокуючи їх до бійки, та умисно наніс удар рукою в ділянку грудної клітки ОСОБА_2, після чого відійшов разом з ним та ОСОБА_3 до території АЗС «ZNS», яка розташована по вул. Українська поряд з приміщенням бару «Імперія».

В подальшому, ОСОБА_1, усвідомлюючи, що він знаходяться в нічний час в громадському місці - на території АЗС «ZNS», з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, нехтуючи загальноприйнятими нормами моралі і поведінки, усвідомлюючи, що його життю чи здоров'ю не загрожує небезпека, у присутності інших людей демонстративно перезарядив пістолет, та, діючи умисно, здійснив постріл з вогнепальної зброї, яка згідно висновку експерта від 28 квітня 2016 року, є пістолетом, а саме нетиповою вогнепальною зброєю -гладкоствольним самозарядним пістолетом, виготовленим шляхом переробки саморобним способом стартово-сигнального пістолету марки «Zoraki - MOD. 914 S», 080952, cal. 9mm, промислового виробництва «ATAK arms Itd.» (Туреччина), який був призначений виключно для подачі звукових сигналів шумовими (холостими) патронами. Крім того в конструкцію пістолету, внесено конструктивні зміни виконані саморобним способом - ствольна заглушка була видалена з каналу ствола, у ствол встановлено вкладиш. Дані зміни привели до втрати його попереднього цільового призначення та до можливості проведення пострілів 9-мм патронами ударно-травматичної дії калібру 9мм., а також проводити постріли саморобними бойовими припасами шляхом роздільного спорядження з використанням шумових патронів та 6,5-мм металевої (свинцевої чи стальної) кулі. Постріл було здійснено в ділянку стегнової кістки лівої ноги ОСОБА_3, внаслідок чого ОСОБА_3 впав на землю, а коли намагався піднятись з землі, то ОСОБА_1 з особливою зухвалістю здійснив ще один постріл в ділянку грудної клітки ОСОБА_3, спричинивши таким чином останньому кульові поранення в ділянки стегнової кістки та грудної клітки. Після чого ОСОБА_1 підійшов до лежачого на землі ОСОБА_3 та з особливою зухвалістю, умисно наніс йому два удари рукояткою пістолета в ділянку голови зліва та декілька ударів руками по голові та кінцівкам, внаслідок чого ОСОБА_3 втратив свідомість. ОСОБА_1 припинив свої хуліганські дії лише тоді, коли почув, що зараз приїде поліція.

Під час хуліганських дій ОСОБА_1 спричинив ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді ран в ділянках лівої брови, нижньої щелепи зліва, вогнепальних ран та крововиливів передньої черевної стінки та в ділянках лівого стегна, садна лобної ділянки справа, правого променево-зап'ястного суглобу, правої китиці та правого ліктьового суглобу, синців верхньої та нижньої повіки лівого ока. Тілесні ушкодження в ділянці передньої черевної стінки та в ділянці лівого стегна заподіяні кулею внаслідок двох пострілів з вогнепальної зброї з близької відстані відносяться до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я, а інші тілесні ушкодження у вигляді синців та саден, згідно висновку судово-медичного експерта від 21.10.2016, відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Під час вчинення вищезазначених хуліганських дій ОСОБА_1 умисно наніс удар рукою ОСОБА_2 в ділянку голови, спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді синця лобної ділянки голови, які, згідно висновку судово-медичного експерта від 24.10.2016, відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Крім того, 05 березня 2016 року приблизно в 21 годині 30 хвилин ОСОБА_1, знаходячись на території бару «Імперія», що за адресою с. Пістинь по вул. Українській, 82В Косівського району Івано-Франківської області, без передбаченого законом дозволу незаконно носив пістолет шляхом транспортування безпосередньо при собі, який згідно висновку експерта від 28 квітня 2016 року є нетиповою вогнепальною зброєю - гладкоствольним самозарядним пістолетом, виготовленим шляхом переробки саморобним способом стартово-сигнальним пістолетом марки «Zoraki - MOD. 914 S», 080952, cal. 9mm, промислового виробництва «ATAK arms Itd.» (Туреччина), який був призначений виключно для подачі звукових сигналів шумовими (холостими) патронами. Крім того в конструкцію пістолету, внесено конструктивні зміни виконані саморобним способом - ствольна заглушка була видалена з каналу ствола, у ствол встановлено вкладиш. Дані зміни привели до втрати його попереднього цільового призначення та до можливості проведення пострілів 9-мм патронами ударно-травматичної дії калібру 9мм, а також проводити постріли саморобними бойовими припасами шляхом роздільного спорядження з використанням шумових патронів та 6,5-мм металевої (свинцевої чи стальної) кулі.

Пістолет придатний для стрільби. ОСОБА_9, вистріляні під час стрільби, набувають початкової швидкості в середньому 321/75 м/с, що забезпечує їх кінетичною енергією - 134, 57 Дж, питома кінетична енергія снаряду 4,057 Дж/мм2 є достатньою для спричинення смертельного ураження людині. Після чого ОСОБА_1 покинув місце вчинення кримінального правопорушення.

Обвинувачений ОСОБА_1, будучи допитаним в судовому засіданні, свою вину визнав частково та суду надав наступні покази, що йому подзвонив син ОСОБА_10, який повідомив про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вбивають його і гостей з Києва. Він дійсно приїхав за 10-15 хвилин, оскільки він був вдома та спав, і знав, що такі громадяни неодноразово напивались і безпричинно били громадян села Пістинь і неодноразово до цього випадку били його сина. Коли він приїхав під кафе «Імперія», він побачив як потерпілі б’ють скло у вікнах і рвуться до дверей та почав підходити до них. Проте, підбіг ОСОБА_2 та розвернувся спиною до нього, коли він запитав що трапилось, потерпілий ОСОБА_2 вдарив його кулаком у область серця. ОСОБА_11 він почав просити, щоб вони заспокоїлися, оскільки розумів, що вони перебувають в стані алкогольного сп’яніння і почав відходити в сторону АЗС, але наздоганяючи, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 побили його в різні частини тіла. Запевняє, що він зрозумів, що для нього є дуже велика загроза. Коли вирвався від потерпілих, тоді нагадав, що в нього є пістолет, який він знайшов і хотів їх налякати, але не знав, що він заряджений. Щодо пістолета, то у суботу ввечері (05.03.2016 року), він їхав додому та біля спортмайданчика побачив багато дітей, які розглядали предмет схожий на пістолет. Він в них забрав і одразу зателефонував знайомому, який сказав, що потрібно здати його в поліцію. Так як були вихідні, він вирішив поїхати у понеділок, та не придав тому значення, після цього випадку він добровільно здав пістолет в поліцію. Так як 05.03.2016 року його затримала поліція, він не мав змоги звернутися до Косівської ЦРЛ, тому звернувся на наступний день 06.03.2016 року за допомогою у травматологічне відділення з приводу травми. Йому було надано медичну допомогу, після чого 09.03.2016 року він лежав у Коломийській ЦРЛ у зв?язку з тим, що стан його здоров’я значно погіршився. Вдруге він звернувся 10.09.2016 року, після другого побиття родиною ОСОБА_2 в Косівську ЦРЛ. Після наданої медичної допомоги, він продовжив лікування амбулаторно. Була подана заява до поліції проте ніяких дій стосовно цього конфлікту працівниками поліції не було проведено. 15.07.2016 року знову відбулося побиття його сина, такими особами як ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 До сьогоднішнього дня, даний факт не внесли в єдиний реєстр, не перевірялись його заяви, в яких було вказано, що нанесені йому удари в область серця, зробили його інвалідом другої групи.

Прокурор в судовому засіданні вважає обвинуваченого ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінальних правопорушень за ч.1 ст.263, ч.4 ст.296 КК України та просить застосувати міру покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

23.05.2018 року до суду надійшли заяви від потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та їх представника, в яких вони вимоги цивільного позову підтримують, просять його задоволити. Міру покарання щодо ОСОБА_1 застосувати максимально суворо, а справу розглядати без їх участі.

Щодо допиту свідків, то ухвалу Косівського районного суду Івано-Франківської області від 16.05.2018 року про примусовий привід свідків, зокрема: ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_12, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_11, ОСОБА_24, виконано не було, оскільки відповідно до довідок виданих Пістинською сільською радою Косівського району Івано-Франківської області від 23.05.2018 року та від 01.06.2018 року (а.с.80, 88-92, т.3), вищезазначені особи зареєстровані в селі Пістинь, однак на даний час за місцем реєстрації відсутні, а ОСОБА_16 веде догляд за новонародженою дитиною.

Прокурор та обвинувачений не заперечили щодо розгляду справи без потерпілих та свідків, що відповідає вимогам ст.ст.325, 327 КПК України.

Заслухавши показання обвинуваченого, свідків, прокурора та захисника, вивчивши матеріали кримінального провадження, дослідивши докази одержані протягом судового слідства, та аналізуючи їх в сукупності, не дозволяють зробити однозначний висновок про винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому йому обвинуваченні за ч.4 ст.296 КК України, як дії, які виразились в хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалися особливою зухвалістю, із застосуванням вогнепальної зброї, оскільки не знайшло свого підтвердження та обвинувачений підлягає виправданню у зв'язку із недоведеністю вини ОСОБА_1 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні з наступних підстав.

Показання обвинуваченого ОСОБА_1 підтверджуються показами свідків, зокрема:

будучи допитаним в судовому засіданні свідок ОСОБА_25 суду надав наступні покази, що він із друзями 05.03.2016 року приїхали до ОСОБА_8 відсвяткувати його день народження. Спочатку вони відвідали ресторан "Аркан", проте вільного місця там не виявилося, тоді вони поїхали в бар "Імперія". Вони зайшли, сіли та ОСОБА_8 зробив замовлення, однак його ще не встигли принести, як до них підійшов ОСОБА_2, який почав кричати на ОСОБА_8, шарпати його за одяг та витягувати із-за столу. В цей час ОСОБА_8 також почав бити хлопець, як пізніше виявилося, що то був ОСОБА_3 Також під час даного конфлікту йому було нанесено тілесні ушкодження ОСОБА_12 ОСОБА_8 вони з хлопцями виштовхали ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на вулицю та сиділи в середині ще деякий час. Вони чули як гриміли зачинені двері, а потім чули звук розбитого скла. Через деякий час вони вийшли з приміщення і поїхали додому. Зазначає, що після інциденту бачив, як ОСОБА_8 з кимось розмовляв по телефону, однак не знає з ким, оскільки розмови не чув. ОСОБА_24 вечора обвинуваченого ОСОБА_1 він не бачив.

Свідок ОСОБА_26, будучи допитаним в судовому засіданні, суду надав наступні покази, що дійсно 05.03.2016 року він з друзями та ОСОБА_8 поїхали в бар "Імперія". Він сидів обличчям до дверей і бачив, як зайшли до приміщення бару ОСОБА_2 та ОСОБА_3, хоча на той час він їх не знав. Вони підійшли до бару та декілька хвилин там стояли. Потім підійшли до їхнього столика, де ОСОБА_2 почав чіплятися до ОСОБА_8 Коли останній піднявся, то ОСОБА_2 почав витягувати його із-зі стола, через 5-10 хвилин вони вже впали. В приміщенні бару почалася паніка, і він із друзями почали розбороняти хлопців. Працівниця бару хотіла викликати працівників поліції, але вони сказали, що не варто та власними зусиллями виштовхали винуватців бійки на вулицю, тоді працівниця закрила вхідні двері з середини. Потім, ОСОБА_8 вийшов в іншу кімнату, де розмовляв по телефону, в цей час вони почули звук розбитого скла. Через 5 хвилин після розмови ОСОБА_8 по телефону, вони вийшли з приміщення, проте він повернувся до бару, оскільки забув верхній одяг. Після того, як він забрав куртку, вони сіли до авто і поїхали на квартиру, в якій вони на той час проживали. Обвинуваченого ОСОБА_1 там не бачив.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду надав наступні покази, що до нього приїхали гості з Києва. Вони пішли відсвяткувати його день народження до бару "Імперія". Коли вони зробили замовлення, до столу підійшов ОСОБА_2, який був напідпитку, та почав його провокувати на конфлікт. Коли він підвівся, ОСОБА_2 почав його витягувати із-за столу, вони впали на землю, де ОСОБА_2, тримаючи його руки, бив головою в обличчя, при цьому ОСОБА_3 копав його ногами. Коли друзі виштовхали ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на вулицю, працівниця бару закрила вхідні двері бару з середини та відвела його на кухню, звідки він зателефонував до батька і все розповів. ОСОБА_24 він чув, як потерпілі почали гриміти в двері, ламати їх та розбили вікно. Через деякий час, як все затихло, вони вийшли на вулицю, де він побачив батька, який сказав йому сідати в машину та їхати додому, що він з друзями і зробив.

Свідок ОСОБА_27, суду надав наступні покази, що він працює на АЗС "ZNS". Під час інциденту він знаходився в приміщенні АЗС. Вийшов з приміщення тільки після приїзду працівників поліції.

Так, свідок ОСОБА_28, суду надав наступні покази, що того вечора він заправляв авто на АЗС «ZNS» в с. Пістинь. Коли від’їхав з автомобілем, то бачив як два чоловіки бігли за мужчиною та його били. На заправці нікого не було. А потім почув постріли та пізніше дізнався, щодо били його знайомого ОСОБА_1.

Свідок ОСОБА_7, яку було допитано в судовому засіданні, суду надала наступні покази, що вона є власницею бару «Імперія», проте очевидцем події не була. Зазначає, що їй зателефонувала працівниця бару та повідомила, що прийшли хлопці на підпитку, зробили замовлення, але не дочекавшись його, підійшли до столика, за яким сидів ОСОБА_8 та почалася бійка. Коли їх вивели на вулицю вони розбили вікно. Більше їй нічого не відомо, оскільки прибула до бару вже коли все закінчилося.

Будучи допитаною в судовому засіданні ОСОБА_29, суду надала наступні покази, що вона є працівницею бару «Імперія». Після бійки, яка відбулася в приміщенні бару, вона зателефонувала ОСОБА_7 та все розповіла. Зазначає, що з приміщення бару вона не виходила, що трапилося на вулиці вона не знає.

Так, свідок ОСОБА_30 в судовому засіданні суду надав наступні покази, що він є родичем потерпілого і під час інциденту знаходився на території бару «Імперія». Стверджує, що бійка розпочалась в середині приміщення, але хто її ініціатор не знає, оскільки його там не було. Потім, бійка була на вулиці, зазначає, що билися всі присутні, хто саме, сказати не може, оскільки було темно. Вистріли чув, однак підтвердити хто і в кого стріляв, він не може.

Свідок ОСОБА_17, в судовому засіданні суду надала наступні покази, що проживає з сім'єю навпроти заправки. В той день вони були з чоловіком в гостях, коли до нього зателефонував ОСОБА_2 і попросив, щоб він приїхав, оскільки в нього з ОСОБА_8 виник конфлікт. Це була весна і вона все бачила від дому. Що спочатку вона побачила, як ОСОБА_2 вибив вікно в барі, оскільки там були зачинені двері. Через 1-2 хвилини під'їхав бус, з якого вийшов ОСОБА_1, тоді вони перейшли на територію заправки і почали говорити. Вона чула, що розмова йшла про сина обвинуваченого ОСОБА_10, коли обвинувачений рознервувався і приставив до ОСОБА_2 пістолет, однак останній почав провокувати ОСОБА_1 словами: "... стріляй, я не боюся...". Потім через 1-2 хв. до них підійшов ОСОБА_8 і між ним і ОСОБА_3 почалася бійка, пізніше, в яку включився ОСОБА_2 Потім вона почула 2-3 постріли, точніше не пам'ятає, і побачила як потерпілі лежать на асфальті. До цього часу всі, хто знаходиться в барі та на території заправки стояли і дивилися, однак після пострілів почали розбігатися, а також обвинувачений із сином сіли по машинах і роз'їхалися. ОСОБА_24 вона зателефонувала у швидку допомогу.

Також, свідок ОСОБА_11, будучи допитаною в судовому засіданні, суду надала наступні покази, що вона того вечора була з подругами та хлопцями в барі. Заказали каву і чекали на вулиці хлопців, коли побачили, що ОСОБА_2 виштовхали з бару, а ОСОБА_3 вийшов сам та за ними зачинили двері бару зсередини. Близько через 15 хвилин приїхав обвинувачений і зупинився біля заправки. ОСОБА_1 вийшов з машини з пістолетом і почав кричати на ОСОБА_2 Потім під'їхав ОСОБА_8Р і між ним та ОСОБА_3 розпочалася бійка. Коли потерпілі були на землі, обвинувачений вистрелив, а коли ОСОБА_3 хотів піднятися вистрелив ще раз. Зазначає, що обвинувачений застерігав, щоб ніхто не підходив, а то буде стріляти.

Однак, суд критично оцінює покази свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_11, оскільки вони знаходяться у родинних стосунках з потерпілими, окрім того ОСОБА_17 була дружиною ОСОБА_12, який згідно протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 07.03.2016 року, побив ОСОБА_25 в барі «Імперія».

Окрім того, ОСОБА_17 заявила, що обвинувачений ОСОБА_1 приїхав на бусі, проте, згідно з обвинувальним актом, обвинувачений керував автомобілем марки «ВАЗ 2108».

Покази свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_11 також спростовуються переглядом в судовому засіданні відеозапису із камери відеоспостереження, яка знаходилася на вулиці біля бару «Імперія», на якому зображено, як ОСОБА_2 наносить удар в грудну клітку обвинуваченому ОСОБА_1, при цьому не спостерігається в руках обвинуваченого предмета, ззовні схожого на пістолет.

За клопотанням сторони обвинувачення на підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 ознак вищезазначених кримінальних правопорушень, також були досліджені у судовому засіданні наступні письмові докази:

- протокол огляду місця події від 05.03.2016 року о 23.40 год. та від 06.03.2016 року о 12.55 год., згідно з якими місцем події є територія заправочної станції «ZNS», що знаходиться в селі Пістинь по вулиці Українська Косівського району Івано-Франківської області;

- протокол огляду місця події від 06.03.2016 року о 14.25 год., відповідно до якого місцем події є приміщення Косівського ВП ГУНП в Івано-Франківській області, куди з?явилася невідома особа та назвавшись ОСОБА_1, добровільно видала предмет, ззовні схожий на пістолет;

- заява ОСОБА_1 від 06.03.2016 року, в якій зазначено, що він добровільно видає пістолет марки «Zoraki - MOD. 914 S», 080952, з якого ним зроблено два постріли у мужчину, в ніч з 05.03.2016 року біля 22.30 год. на АЗС «ZNS»;

- протокол огляду від 18.03.2016 року із фототаблицями до нього, а саме огляду диску із відеозаписами із камер спостережень зроблених 05.03.2016 року в приміщенні магазину «Імперія», що в селі Пістинь Косівського району;

- висновки експерта-імунолога ОСОБА_31 № 199 від 09.03.2016 року, № 197 від 28.03.2016 року та № 198 від 28.03.2016 року щодо належності крові потерпілому ОСОБА_3 на речових доказах;

- висновок експерта відділу дослідження матеріалів, речовин і виробів Івано-Франківського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_32 № 09/12-0187 від 31.03.2016 року, з якого вбачається, що на наданих на дослідження зрізах нігтів ОСОБА_1, слідів продуктів пострілу не виявлено;

- висновки експерта Косівського міжрайонного відділення Івано-Франківського обласного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_33 № 41 від 09.04.2016 року та № 191/41 від 21.10.2016 року, відповідно до яких у ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. Так, як в наданій медичній документації не вказано морфологічну характеристику ран (краї, кінці, стінки, глибина рани) встановити їх характер і механізм спричинення немає можливості, а ушкодження в ділянці передньої черевної стінки та в ділянці лівого стегна заподіяні кулею внаслідок двох пострілів з вогнепальної зброї з близької відстані, також відносяться до легких тілесних ушкоджень;

- висновки експерта Косівського міжрайонного відділення Івано-Франківського обласного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_33 № 44 від 09.04.2016 року та № 192/44 від 24.10.2016 року, відповідно до яких у ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. Так, як в наданій медичній документації не вказано морфологічну характеристику ран (краї, кінці, стінки, глибина рани) встановити їх характер і механізм спричинення немає можливості;

- висновок експерта відділу дослідження матеріалів, речовин і виробів Івано-Франківського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_32 № 09/12-0179 від 25.04.2016 року, відповідно до якого сліди на одязі ОСОБА_3 відносяться до слідів продуктів пострілу, що могли утворитися внаслідок згоряння нітрцелюлозного (бездимного) пороху;

- висновок експерта сектора дослідження зброї та трасо логічних досліджень і обліків відділу криміналістичних досліджень Івано-Франківського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_34 № 640 від 28.04.2016 року, згідно якого пістолет, добровільно виданий ОСОБА_1, є нетиповою вогнепальною зброєю – гладкоствольним самозарядним пістолетом, виготовленим шляхом переробки саморобним способом стартово-сигнальним пістолету марки «Zoraki - MOD. 914 S», 080952, cal. 9mm, промислового виробництва «ATAK arms ltd.» (Туреччина), який був призначений виключно для подачі звукових сигналів шумовими (холостими) патронами;

- висновок експерта відділу дослідження матеріалів, речовин і виробів Івано-Франківського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_32 № 09/12-0285 від 26.05.2016 року, з якого вбачається, що на наданих на дослідження змивах з лівої та правої руки ОСОБА_1, виявлено присутність неорганічних окисників, які відносяться до слідів продуктів пострілу, що могли утворитись як внаслідок згоряння порохового заряду бездимного пороху;

- висновок експерта криміналіста ОСОБА_9 № 162 від 06.09.2016 року, згідно якого на штанах ОСОБА_1 пошкоджень, крім декоративних, не виявлено;

- висновок експерта криміналіста ОСОБА_9 № 163 від 13.09.2016 року, з якого вбачається, що на одязі потерпілого ОСОБА_3 виявлено вхідне вогнепальне пошкодження, яке заподіяне кулею внаслідок пострілу з вогнепальної зброї з близької відстані.

Однак, дані письмові докази не підтвердили той факт, що ОСОБА_1 умисно грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю із заздалегідь заготовленого пістолета до вчинення хуліганських дій.

Натомість, стороною захисту надано наступні письмові докази того, що обвинувачений ОСОБА_1 діяв в межах крайньої необхідності, зокрема:

- копію посвідчення ОСОБА_1 серії ААГ № 108367 від 16.05.2017 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 з 07.04.2017 року по 30.04.2018 року визнано інвалідом ІІ-ї групи, а з 01.05.2018 року довічно – інвалідом ІІІ-ї групи;

- копію виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 3092, згідно з якою ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні з 09.03.2016 року по 15.03.2016 рік з діагнозом: струс головного мозку, забій м/тканин обличчя;

- копію виписки з історії хвороби № 5580, з якої вбачається, що ОСОБА_8 знаходився на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні Косівської ЦРЛ з 16.07.2016 року по 28.07.2016 рік з діагнозом: ЗЧМТ. Забій головного мозку від 15.07.2016 року. Середньої ступені важкості. Забій м’яких тканин тім’яної ділянки голови справа, шиї та спинки носа, плечей лівого передпліччя в\3стегон, грудної клітки, нижньої губи. Зі слів хворого був побитий 15.07.2016 року, 16.07.2016 року звернувся в ЦРЛ. В міліцію повідомлено;

- ультразвукове обстеження серця від 11.11.2016 року, в якому зазначена тяжка аортальна недостатність внаслідок обриву правої коронарної стулки;

- копію витягу з історії хвороби № 27973 Кардіохірургічного відділення Львівської обласної клінічної лікарні, згідно з яким у ОСОБА_1 діагноз: дегенеративне ураження аорального клапана. Операція протезування аорального клапана 21.11.2016 року;

- копію вироку Косівського районного суду Івано-Франківської області від 16.03.2018 року по справі № 347/188/17, відповідно до якого ОСОБА_3 та ОСОБА_2 визнано винними за ч.2 ст.296 КК України щодо подій, які мали місце 05.03.2016 року в приміщенні ресторану «Імперія», який розташований в селі Пістинь Косівського району Івано-Франківської області. Вирок оскаржено до апеляційної інстанції.

18.06.2018 року на адресу суду надійшла відповідь Косівського ВП ГУНП в Івано-Франківській області від 15.06.2018 року № 4131/108/53/01-2018, з якої вбачається, що 14.12.2013 року в с. Пістинь його сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, побили знайомі ОСОБА_2, ОСОБА_12 та ОСОБА_3, жителі с. Пістинь. Також, 10.09.2016 року о 00:10 год. поступило повідомлення по телефону від чергового лікаря Косівської ЦРЛ ОСОБА_24 про те, що до них за медичною допомогою звернувся гр. ОСОБА_35 із діагнозом: збій м’яких тканин обличчя справа, нижнього грудного та поперекового відділів хребта. Т/у отримав в с. Пістинь побила ОСОБА_36 та ОСОБА_37, жительки с. Пістинь.

До суду надійшла відповідь Косівської ЦРЛ від 21.06.12018 року № 715/01-05/11, згідно з якою ОСОБА_1, 06.03.2016 року звертався за медичною допомогою у травматологічне відділення з приводу травми. Було повідомлено поліцію. Надано медичну допомогу. Лікування продовжив амбулаторно. 10.09.2016 року ОСОБА_1 повторно звертався за медичною допомогою у травматологічне відділення з приводу травм. Надано медичну Допомогу. Лікування продовжив амбулаторно. Крім того, лікувався стаціонарно у кардіологічному відділенні з 22.12.2016 року та з 03.01.2018 року.

Аналізуючи дії ОСОБА_1 по епізоду грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, із застосуванням предмета спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, суд приходить до наступного.

Об'єктивна сторона хуліганства в самому КК не конкретизована. Аналіз диспозиції ст.296 показує, що обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього злочину є лише вчинення діяння. Саме ж діяння полягає в грубому порушенні громадського порядку, яке супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом. Хуліганство може полягати у застосуванні насильства (побоїв, заподіяння тілесних ушкоджень) до потерпілих, знищенні або пошкодженні майна, безладній стрілянині, використанні сильнодіючих речовин з метою зірвати проведення масового заходу, проявах безсоромності, знущанні над безпорадними людьми тощо. Тобто хуліганство може виражатися у вчиненні діянь, які передбачені іншими статтями Особливої частини КК. Ознакою об'єктивної сторони хуліганства такі діяння стають з урахуванням місця, часу й обстановки, інших об'єктивних ознак, а також мотивів їх вчинення. Кримінальне караним є грубе порушення громадського порядку. Грубість порушення громадського порядку визначається з урахуванням місця вчинення хуліганських дій, їх тривалості, кількості і характеристики потерпілих, ступеня порушення їхніх прав та законних інтересів тощо. Таким чином, грубе порушення громадського порядку має місце тоді, коли йому заподіюється істотна шкода, коли хуліганство пов'язане з посяганням на інші правоохоронювані цінності, задля збереження яких підтримується громадський порядок, коли це зачіпає важливі інтереси чи інтереси багатьох осіб, коли відновлення порядку вимагає значних, тривалих зусиль. З суб'єктивної сторони хуліганство характеризується умисною виною і мотивом явної неповаги до суспільства. Неповага до суспільства - це прагнення показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі. Вказана неповага має бути явною. Це означає, що неповага до суспільства є очевидною, безсумнівною як для хулігана, так і для очевидців його дій.

Кваліфікуючи дії ОСОБА_1 за ч.4 ст.296 КК України, орган досудового розслідування виходив із того, що обвинувачений нехтуючи встановленими в суспільстві загальноприйнятими правилами поведінки, вчинив хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, із застосуванням предмета спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень.

Однак, з такими твердженнями сторони обвинувачення погодитись не можна, виходячи із таких міркувань.

Як встановлено судом з досліджених доказів, зокрема, показаннями свідків ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_8, ОСОБА_27, ОСОБА_29, ОСОБА_30, особи, що стріляла вони не бачили. Їхніми показами підтверджується тільки факт бійки, яка була спровокована в приміщенні бару «Імперія», ініціаторами якої були потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Аналізуючи та оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності та кожен окремо з точки зору належності, допустимості та достовірності, суд вважає, що отриманих судом доказів недостатньо для постановлення обвинувального вироку щодо обвинуваченого, оскільки в судовому засіданні не доведено, що він вчинив кримінальне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.4 ст.296 КК України.

Суд не бере до уваги надані стороною обвинувачення висновки експерта щодо тілесних ушкоджень ОСОБА_2 та ОСОБА_3, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що наявні тілесні ушкодження в потерпілих були заподіяні обвинуваченим ОСОБА_1

Також суд звертає увагу на той факт, що надані стороною обвинувачення фототаблиці, відносяться до інциденту, який трапився в приміщенні бару «Імперія» і до даного кримінального провадження жодного відношення не мають.

За практикою тлумачення Європейським судом з прав людини національний суд має оцінити представлені йому докази і вагомість будь-яких доказів, які сторона хоче долучити до справи. Однак, суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає принцип змагальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Частиною 1 ст. 94 КПК України визначено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

В силу вимог ч.ч.1,3 ст.373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється в разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим; в діях обвинуваченого є склад злочину кримінального правопорушення. Обвинувальний ворок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умов доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» №5 від 29.06.1990 року з наступними змінами, виправдувальний вирок постановляється у випадках:- за відсутністю події злочину, коли судовим розглядом справи встановлено, що діями, у вчиненні якого обвинувачувався підсудний, взагалі не мало місця або відсутній причинний зв'язок між діянням підсудного і шкідливими наслідками, настання яких обумовлюється злочинність діяння, зокрема, коли шкідливі наслідки, що настали в результаті дій особи, яким заподіяно шкоду, або в результаті дії сил природи тощо; - за відсутністю в діянні підсудного складу злочину, коли встановлено, що діяння, яке сталось у вину підсудному, ним вчинено, але кримінальним законом воно не визнається злочинним, зокрема, якщо воно лише формально містить ознаки злочину, але через малозначність не являє суспільної небезпеки; відсутні інші умови, за яких діяння визначається злочинним (повторність діяння, попереднє притягнення до адміністративної відповідальності тощо); діяння вчинено у стані необхідної оборони або крайньої необхідності; мала місце добровільна відмова від вчинення злочину, а фактично вчинене не містить складу іншого злочину; підсудний не є суб'єктом злочину через відсутність спеціальних ознак, встановлених для суб'єкта даного складу злочину; підсудний не досяг віку, з якого він може нести кримінальну відповідальність; - за недоведеністю участі підсудного у вчиненні злочину, коли факт суспільно небезпечного діяння встановлено, але дослідженні судом докази виключають або не підтверджують вчинення його підсудним.

Також, відповідно до ст.39 КК України, не є злочином заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності. Перевищенням меж крайньої необхідності є умисне заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо така шкода є більш значною, ніж відвернена шкода. Особа не підлягає кримінальній відповідальності за перевищення меж крайньої необхідності, якщо внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, що загрожувала, вона не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці.

Аналізуючи норму статті 39 КК України, випливає, що крайня необхідність визначається як стан, за якого особа правомірно заподіює шкоду інтересам, що охороняються державою, щоб усунути небезпеку, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, за умови неможливості усунути цю небезпеку іншими засобами, якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності. Крайня необхідність - це суб'єктивне право кожної людини. Правомірність крайньої необхідності визначається низкою умов, які зазвичай ділять на дві групи: а) умови, що характеризують небезпеку; б) умови, що характеризують дії з її усунення. До першої групи умов належать: реальність - небезпека дійсно існує, а не уявляється особою, що її усуває; наявність - загроза для правоохоронюваних об'єктів уже виникла, вона не викликає сумніву, безпосередньо існує, ще не минула та вимагає дій для її усунення; неминучість - усунення небезпеки не може бути здійснено іншим способом, окрім завдання шкоди іншим інтересам, що охороняються державою. До другої групи (умов правомірності заподіяння шкоди в стані крайньої необхідності) умов належать: наявність небезпеки заподіяння шкоди інтересам, які охороняються законом; неможливість усунення наявної небезпеки без заподіяння шкоди іншим інтересам, що охороняються правом; заподіяна шкода не повинна перевищувати шкоду відвернену, тобто не повинні бути перевищені межі крайньої необхідності.

Загроза заподіяння шкоди для визнання дій особи як вчинених у стані крайньої необхідності має бути наявною, існуючою реально, а не в уяві особи. Якщо реально загрози заподіяння шкоди не існує, або ж вона вже минула, чи можливість заподіяння шкоди віддалена в часі, а не є негайною і неминучою, то заподіяння шкоди інтересам, які охороняються, не може бути визнане правомірним і йому має даватися оцінка на загальних підставах із урахуванням положень про вплив помилки на кваліфікацію дій винного. Але якщо особа сумлінно помиляється щодо наявності загрози, її реальності, то її дії мають розглядатись як вчинені в стані крайньої необхідності.

Друга умова правомірності дій у стані крайньої необхідності - неможливість усунення наявної небезпеки інтересу, що охороняється, без заподіяння шкоди іншому інтересу. Вимушеність, необхідність заподіяння шкоди одному з інтересів, що охороняються правом, за крайньої необхідності є єдиною реальною можливістю відвернути ще більшу шкоду іншому інтересу за умов, що склались. У разі можливості відвернення шкоди інтересу, яким охороняється законом, без заподіяння шкоди іншому інтересу стан крайньої необхідності відсутній, а заподіяння шкоди має розцінюватись як неправомірне, навіть якщо відвернена шкода більша, ніж заподіяна. Однією з найважливіших умов правомірності крайньої необхідності є вимога закону, щоб заподіяна шкода за розміром не перевищувала шкоду відвернену.

Згідно п.23 зазначеної постанови, всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь підсудного. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок.

Будь-який громадянин (підозрюваний, обвинувачений) має право (яке він може використовувати або не використовувати за своїм бажанням) давати показання, але він не зобов'язаний доводити свою невинність. Обвинувачений вправі давати будь-які свідчення. Обвинувачений має право повністю відмовитися від дачі показів (пояснень), навіть має право відмовитися від відповідей на окремі питання. Факт повної відсутності у обвинуваченого доказів невинності сам по собі не вважається доказом його провини. Факт відмови обвинуваченого від показань і від окремих письмових пояснень, факт давання ним суперечливих і навіть помилкових показань не є підставою для обвинувального вироку.

Якщо висунуті обвинувачення у вчинені кримінально карного діяння, то тягар доведення цих звинувачень, тобто обов'язок щодо пошуку, збирання і надання суду доказів вини обвинуваченого, лежить на стороні обвинувачення.

Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 року (п.146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину: обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.

Пункт 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень суди відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, так як обов'язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного.

Відповідно до ч.1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат, обставини які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом’якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження, обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Відповідно до ч.1 ст. 92 КПК України обов’язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених ч.2 цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках на потерпілого.

Таким чином, стороною обвинувачення не доведено суб’єктивну сторону інкримінованого ОСОБА_1 злочину, а саме того факту, що обвинувачений з умислом на вчинення хуліганських дій з мотивів явної неповаги до суспільства, порушив громадський порядок.

Тому, в силу вищевикладеного обґрунтування, суд приходить до висновку, що обвинувачений ОСОБА_1 повинен бути виправданий через відсутність в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, у вчиненні якого він обвинувачується.

Також, щодо обвинувачення ОСОБА_1 за ч.1 ст.263 КК України, суд, вислухавши показання обвинуваченого, свідків та прокурора, а також дослідивши матеріали кримінального провадження та надані письмові докази під час розгляду справи, приходить до наступного висновку.

Вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, яка полягає в незаконному поводженні із зброєю, тобто у носінні вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу, підтверджується як показами самого обвинуваченого, так і його заявою від 06.03.2016 року про добровільну видачу пістолета.

Однак, суд вважає, що добровільна видача пістолета була здійснена як речового доказу, а тому він не може бути звільнений за ч.3 ст.263 КК України.

Зважаючи на це, суд вважає вину ОСОБА_1 доведеною повністю, а його дії, які виразились у носінні вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу, правильно кваліфіковано за ч.1 ст.263 КК України.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, відомості про особу обвинуваченого.

При дослідженні особи обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він є не судимий, на обліку в наркологічному кабінеті та психоневрологічному кабінетах не перебуває, по місцю проживання характеризується позитивно.

Обставинами, що передбачені ст.66 КК України, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, суд визнає сприяння розкриттю злочину, той факт, що обвинувачений є інвалідом ІІІ-ї групи, на утриманні має неповнолітню дитину, добровільна видача пістолета, як речового доказу, а також його матеріальний та сімейний стан, та стан його здоров’я.

Обставин, відповідно до ст.67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 судом не встановлено.

У відповідності до ст.69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

Таким чином, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, з урахуванням наявності пом'якшуючих обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, а також те, що він раніше не судимий, суд приходить до висновку про наявність підстав для застосування ст.69 КК України, а тому ОСОБА_1 можливо призначити покарання, перейшовши до іншого більш м'якого виду основного покарання, не передбаченого санкцією ч.1 ст. 263 КК України, призначивши обвинуваченому покарання у виді штрафу.

Саме такий вид покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового злочину.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обрано, оскільки прокурором під час розгляду справи не було заявлено відповідного клопотання, а тому суд розцінює даний факт, як те, що ОСОБА_1 не є суспільно-небезпечною особою.

Згідно ч.3 ст.129 КПК України, у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду.

Оскільки потерпілими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заявлено цивільний позов в межах обвинувачення ОСОБА_1 за ч.4 ст.296 КК України, за якою обвинуваченого визнано невинним, суд приходить до висновку, що заявлений цивільний позов слід залишити без розгляду.

У відповідності до ч.2 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Таким чином, з обвинуваченого на користь держави слід стягнути витрати на проведення експертиз.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 94, 100, 337, 373, 374, 376, 395 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_1 невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України та виправдати за недоведеністю вчинення кримінального правопорушення.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.263 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст.69 КК України у вигляді штрафу в розмірі сімсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 11900 (одинадцять тисяч дев’ятсот) гривень.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 не обрано.

Цивільний позов з відшкодування моральної шкоди, судових витрат та витрат на правову допомогу, залишити без розгляду.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь держави витрати на залучення експертів в розмірі 4402 (чотири тисячі чотириста дві) гривні.

Речові докази по кримінальному провадженні:

одяг потерпілого ОСОБА_3, який передано на відповідальне зберігання в камеру зберігання речових доказів Косівського ВП ГУНП в Івано-Франківській області, повернути йому, як законному володільцю;

джинсові штани ОСОБА_1, які передано на відповідальне зберігання в камеру зберігання речових доказів Косівського ВП ГУНП в Івано-Франківській області, повернути йому, як законному володільцю;

дві гумових кульки, паперовий конверт із змивами рук ОСОБА_1, один паперовий конверт із зрізами нігтів ОСОБА_1, паперовий конверт із чотирма тампонами зі змивами крові та один паперовий конверт із кров'ю потерпілого ОСОБА_3 на марлі, які передані на відповідальне зберігання в камеру зберігання речових доказів Косівського ВП ГУНП в Івано-Франківській області, - знищити;

DVD-диск із відеозаписами з камер відеоспостереження ресторану «Імперія», який зберігається при матеріалах кримінального провадження, залишити при матеріалам кримінального провадження;

пістолет марки «Zoraki - MOD. 914 S», № 080952, cal. 9 mm., який поміщено в інформаційно-довідкову колекцію Івано-Франківського НДЕКЦ МВС України, - знищити.

На вирок сторонами може бути подана апеляція до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Косівський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: Б.В. Сабадах