Вирок № 74911844, 25.06.2018, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 348/1558/16-к

Провадження № 1-кп/348/18/18

25 червня 2018 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого -судді Грещука Р.П.

секретаря - Шпитко М.І.,

з участю прокурора - Римарука В.В.,

потерпілого (цивільного позивача) - ОСОБА_1,

його представника - ОСОБА_2,

обвинуваченого- ОСОБА_4.,

його захисника - Поповича М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Надвірна кримінальне провадження № 12015090200000543 по обвинуваченню

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця , уродженця та жителя АДРЕСА_1 з повною загальною середньою освітою, не одруженого, працюючого по тимчасових заробітках, громадянина України у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, -

ВСТАНОВИВ :

Обвинувачений ОСОБА_4 вчинив умисні дії, які виразились в умисному спричиненні тяжкого тілесного ушкодження, яке є небезпечним для життя в момент заподіяння.

Злочин вчинено ним за наступних обставин.

04.10.2015 року приблизно о 03 год. 00 коп. в кафе «Ославчанка», що знаходиться в с.Білі Ослави Надвірнянського району Івано-Франківської області під час розпивання алкогольних напоїв між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 виник конфлікт.

В подальшому, по вулиці М.Підгір'янки в с.Білі Ослави Надвірнянського району Івано-Франківської області біля 03год. 30 хв. побачивши, що ОСОБА_1 рухається на мопеді у ОСОБА_4 виник умисел заподіяти йому тілесні ушкодження.

Реалізуючи свій злочинний прямий умисел, спрямований на те, щоб звалити водія ОСОБА_1 з мотоцикла, який рухався проїзною дорогою на землю і таким чином заподіяти йому тілесні ушкодження та непрямим умислом щодо усвідомлення факту настання тяжких наслідків, ОСОБА_4, виламавши із паркана дерев'яну штахету, умисно наніс удар по фарі мотоцикла, на якому рухався ОСОБА_1, від чого останній впав з мотоцикла та вдарившись у піщано-кам'янисту поверхню дороги, отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді закритої травми живота з розривом селезінки, закритої травми грудної клітки у вигляді лівобічного пневмотораксу.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_4 умисно дерев'яною штахетиною наніс ОСОБА_1, який лежав на землі, ще декілька ударів по голові.

В результаті злочинних дій ОСОБА_4, ОСОБА_1 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді закритої травми живота з розривом селезінки, закритої травми грудної клітки у вигляді лівобічного пневмотораксу, закритого травматичного перелому кісток носа та правої гайморової пазухи, закритої черепно-мозкової травми у вигляді забою головного мозку, забійної рани лобової ділянки, забою м'яких тканин обличчя у вигляді набряку, саден і синців.Згідно висновку експерта №300 від 23.12.2015року травма живота з розривом селезінки відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні в момент їх заподіяння, інші виявлені тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Крім того, даними злочинними діями обвинуваченого ОСОБА_4, потерпілому було заподіяно матеріальну шкоду на суму 6890 грн.85 коп. та моральну шкоду, яку він оцінює в 50000 грн.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав частково, зокрема заперечив свій умисел на нанесення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому.

У вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди покладається на розсуд суду.

Суду пояснив, що 03.10.2015 року він спочатку розпивав алкогольні напої у кафе «У Леопольда» в с.Білі Ослави, а біля 22:00-23:00 перебував у кафе «Ославчанка» разом з ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_1, з якими випили 2 або 3 пляшки горілки і в ході розпиття алкогольних напоїв у нього з ОСОБА_1 виник словесний конфлікт. Вони вийшли на вулицю де ОСОБА_1 запропонував з ним битися, однак він відмовився, оскільки ОСОБА_1 фізично сильніший за нього, після чого вони розійшлися. Коли він йшов додому, а саме підходив до роздоріжжя, що веде на сільський стадіон, то почув звук двигуна мотоцикла і побачив, що їде ОСОБА_1 Тоді він подумав, що ОСОБА_1 їде до нього продовжити конфлікт, тому вирвав з паркану штахету та в момент наближення ОСОБА_1 на мотоциклі, умисно наніс удар по фарі мотоцикла.

В результаті нанесеного удару штахета поламалася, а мотоцикл звернув на ліву сторону і впав на правий бік на проїзній частині дороги. ОСОБА_1 також впав на землю та лежав біля мотоцикла. Після він повернувся до кафе «Ославчанка», де зустрів ОСОБА_5, якому розповів, що ОСОБА_1 розбився на мотоциклі і щоб той приніс води.

Стверджує, що коли ОСОБА_1 після падіння лежав на дорозі, він більше не наносив йому удари штахетою.

Також зазначає, що матеріальні збитки він відшкодував потерпілому повністю. А у вирішенні питання щодо стягнення з нього моральних відшкодувань - покладається на розсуд суду.

Просить суд суворо його не карати. Розкаюється у вчиненому, усвідомлює, що вчинив злочин.

Крім часткового визнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини у пред'явленому йому обвинуваченні, його вина також повністю доводиться іншими зібраними по справі та дослідженими в судовому засіданні доказами.

Зокрема, потерпілий ОСОБА_1 суду пояснив, що 03.10.2015 року біля 20год.00 хв. він на своєму мотоциклі марки «LIFAN» поїхав в центр с.Білі Ослави. По дорозі він підібрав ОСОБА_4 В центрі села вони зустріли ОСОБА_5 і ОСОБА_6 і всі четверо пішли в кафе « У Леопольда», де розпивали горілку. Через деякий час вони пішли в інше кафе «Ославчанка», де також розпивали алкогольні напої.

Коли вони перебували в кафе, ОСОБА_4 почав чіплятися до нього та намагався вчинити з ним бійку, однак бійки у кафе не було.

Потім вони вийшли на вулицю, де в нього з ОСОБА_4 знову виник словесний конфлікт. Коли кафе «Ославчанка» зачинилось він сів на мотоцикл та поїхав додому у напрямку сільської ради. Проїжджаючи сільський стадіон, біля роздоріжжя з вулиці вибіг обвинувачений ОСОБА_4 і зненацька наніс удар дерев'яною штахетою йому по голові. Внаслідок нанесеного удару він впав з мотоцикла до кам'яної дороги та отримав тілесні ушкодження.

Стверджує, що коли він лежав на землі, ОСОБА_4 підійшов до нього і штахетою ще наніс декілька ударів йому по голові.

Просить суд карати обвинуваченого ОСОБА_7 згідно закону, а також в повному обсязі задоволити його цивільний позов в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки матеріальні втрати обвинувачений йому відшкодував.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 повідомив, що 03.10.2015 вночі він зайшов у кафе «Ославчанка» та присів за столик, де сиділи ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5 з якими вони спільно почали розпивав алкогольні напої. За столом ОСОБА_4 з ОСОБА_1 почали суперечку, ображаючи при цьому один одного.

Коли кафе зачинилося вони вийшли на вулицю та з ОСОБА_5 пили пиво. ОСОБА_4 та ОСОБА_1 з ними не було.

Через деякий час ОСОБА_5 швидко побіг в напрямку вулиці М.Підгірянки, він побіг за ним.

Пробігши якусь відстань він побачив ОСОБА_1, який лежав на землі. Зрозумівши, що ОСОБА_1 травмований він викликав автомобіль швидкої медичної допомоги.

Швидка медична допомога забрала ОСОБА_1 в лікарню, він з ОСОБА_5 також супроводжували його в Надвірнянську ЦРЛ.

В лікарні ОСОБА_5 повідомив йому, що до тілесних ушкоджень, які отримав ОСОБА_1 причетний ОСОБА_4

З показань допитаного в якості свідка ОСОБА_8 встановлено, що він є рідним братом потерпілого ОСОБА_1

04.10.2015 року зранку, біля 05год.00 хв. до нього зателефонувала сестра ОСОБА_9 та повідомила, що їхній брат ОСОБА_1 доставлений у реанімаційний відділ Надвірнянської ЦРЛ з тілесними ушкодженнями.

Приїхавши в лікарню він зустрів односельчанина ОСОБА_5, який розказав йому, що вечером та вночі вони з його братом ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 розпивали алкогольні напої в кафе «Ославчанка» в с.Білі Ослави. Також сказав, що між його братом ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в кафе виникла словесна суперечка.

В подальшому, ОСОБА_1 поїхав на мотоциклі додому, однак через деякий час прийшов ОСОБА_4 та сказав, що ОСОБА_1 лежить на землі і йому потрібна допомога.

Побачивши його брата, що лежав побитий на дорозі, ОСОБА_5 викликав швидку медичну допомогу та з ОСОБА_6 повезли брата в лікарню.

Вина обвинуваченого ОСОБА_4 в скоєнні злочину також доводиться письмовими документами , а саме:

- витягом з кримінального провадження від 04.10.2015 року, який підтверджує, що 04.10.2015 року близько 03 год.00 хв., ОСОБА_4 на грунті раптово виниклих неприязних відносин, не передбачаючи можливості настання шкідливих наслідків, хоча повинен був і міг їх передбачати, наніс дерев'яною штахетою удар по передній частині мотоцикла марки «LIFAN» д.р.н. НОМЕР_1 на якому рухався ОСОБА_1, внаслідок чого мотоцикл перекинувся і останній отримав тілесні ушкодження у вигляді політравми, ЧМТ, забою м'яких тканин обличчя, закритої тупої травми грудей і живота з пошкодженням внутрішніх органів, травматичного пневмотораксу зліва, травматичного розриву селезінки, внутрішньої кровотечі, травматичного і геморагічного шоку, з яким був доставлений до Надвірнянської ЦРЛ (а.с.72-73);

- даними протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення ( або таке, що готується) від 04.10.2015 року з якого вбачається, що 04.10. 2015 року, приблизно о 02 год.00 хв. в с. Білі Ослави по вул. М.Підгірянки, ОСОБА_4, спричинив ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, жителю АДРЕСА_2 тілесні ушкодження (а.с.73);

- даними з протоколу огляду місця події від 04.10.2015 року, в якому детально описано місце події, виявлено та вилучено сліди злочину (а.с. 74-76 );

- фототаблицями до протоколу огляду місця події від 04.10.2015 року на яких відображено загальний вигляд місця вчинення злочину , а також детально зафіксовано сліди злочину ( а.с.79-94);

- даними протоколу огляду місця події від 04.10.2015 року, а саме медичної палати хірургічного відділення Надвірнянської ЦРЛ, з якої було вилучено одяг потерпілого ОСОБА_1, який був на ньому в момент спричинення тяжких тілесних ушкоджень ( а.с.95-96);

- даними протоколу огляду місця події від 04.10.2015 року, а саме господарства ОСОБА_4, (літньої кухні), де вилучено одяг і взуття ОСОБА_4 (а.с.97-98);

- постановою про визнання речовими доказами від 05.10.2015 року, згідно якої речі ОСОБА_1, одяг, мопед «LIFAN», його уламки та речі(одяг) ОСОБА_4 визнані як такі, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлені під час кримінального провадження (а.с.99-100);,

- даними висновку експерта № 732 від 07.10.2015 року, з якого вбачається, що кров потепілого ОСОБА_1 відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти-А ізосерологічної системи АВО.

У помарках речовини на камені (об.№1), вилученому під час огляду місця події у с. Білі Ослави по вул. Ковпака, знайдена кров людини. При серологічному дослідженні у зазначеному об'єкті виявлений антиген В ізосерологічної системи АВО.

А кров, що виявлена на вищевказаному речовому доказі може належати особі(особам) груп В з ізогемаглютиніном анти-А або АВ ізосерологічної системи АВО, що не виключає можливості належності крові ОСОБА_1.(а.с.103-104);

-даними висновку експерта № 734 від 07.10.2015 року, з якого встановлено, що кров ОСОБА_1 відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти-А, за ізосерологічною системою АВО (а.с.105);

-даними висновку експерта № 733 від 07.10.2015 року, з якого видно, що у помарках на футболці (об.№1), штанах(об.№№2-5) та чоботах (об.№№6,7), вилучених в ОСОБА_4, кров не виявлена. На светрі ОСОБА_4 помарок, що подібні на кров не знайдено (а.с.106-107);

-даними висновку експерта № 4 від 07.10.2015 року яким підтверджено, що на спинці куртки посередині, задній поверхні її правого рукава, правому борті, задній поверхні верхньої частини штанів посередині і прилеглій ділянці ременя є сліди ковзання у вигляді поверхневого пошкодження тканини, шкіри і шкірозамінника, накладень піску, які могли утворитись одномоментно при ковзанні одягу по поверхні дороги, що могло відбутись внаслідок падіння потерпілого з мопеда. На підошві лівого туфля є сліди ковзання, які могли утворитись при ковзанні по поверхні педалі мопеда. Судово-медичних ознак первинного удару на одязі не виявлено (а.с.108-109);

-фототаблицями до висновку експерта №4, де зображено одяг потерпілого з слідами ковзання ( а.с.110-112);

-даними висновку експерта № 88/300-Д від 23-24.2016 року, з якого встановлено, що виходячи з характеру та локалізації виявлених тілесних ушкоджень на тілі ОСОБА_1, пошкоджень встановлених на одязі потерпілого ОСОБА_1, а саме: наявність слідів ковзання у вигляді поверхневого пошкодження тканини, шкіри і шкірзамінника, накладень піску, сліди ковзання на підошві лівого туфля, слід вважати, що в даному випадку мала місце мототравма, яка могла відбутися внаслідок прискореного падіння ОСОБА_1 з рухаючого мопеда з наступним ударом та ковзанням тіла по травмуючій поверхні.

Виявлені тілесні ушкодження у ОСОБА_1 у своїй сукупності не могли виникнути в результаті одноразового падіння з положення стоячи на площину.

Судово-медичні дані, які б вказували або свідчили про можливе заподіяних виявлених на тілі гр. ОСОБА_1 тілесних ушкоджень внаслідок ударів руками чи ногами, а також дерев'яною штахетиною у вказані анатомічні ділянки відсутні. Встановлені тілесні ушкодження не віддзеркалюють індивідуальних особливостей травмуючих їх предметів (а.с.113-116);

-протоколом слідчого експеременту від 01.04.2016 року з участю потерпілого та фототаблицями до нього, в якому він детально відтворює обставини події, що мала місце 04.10.2015 року(а.с. 117-123);

-даними протоколу огляду місця події від 05.04.2015 року, а саме оглядом мотоцикла НОМЕР_1 на якому виявлені механічні пошкодження. (а.с.124-125);

-даними висновку експерта №878,09/17-270 від 17.05.2016 року з якого вбачається, що на наданому на дослідження мотоциклі марки «LIFAN», д.н.з. НОМЕР_1 є пошкодження у вигляді розламу щитка приладів, відламу лівого показчика поворотів, деформації лівої частини керма, розлому фари переднього освітлення та вм'ятин паливного баку у лівій передній частині.

Характер пошкоджень мопеду у вигляді розламу щитка приладів, відламу лівого показчика поворотів, деформації лівої частини керма та вм'ятин паливного баку у лівій передній частині вказує на те, що вони могли утворитись від падіння до грунтово-кам'яного дорожнього покриття, так і при контактуванні мотоцикла з іншою перешкодою.

В суміші волокон, вилучених з металевого обода, виявлено окремі мікрочастинки деревини.

Характер та напрямок пошкоджень на поверхні ободу фари мопеда та нашарування окремих мікрочастинок деревини в площинах самих пошкоджень вказує на те, що вони могли утворитись від сукупного механізму слідоутворення - падіння до грунтово-кам'яного дорожнього покриття - контакт з матеріалом із твердістю більшою ніж матеріал обода і при контактуванні мотоцикла з іншою перешкодою, яка призвела до накладення суміші волокон з окремими мікрочастинками деревини (а.с.127-136);

-повідомленням про підозру від 27.08.2016 року, якою підтверджується, що у вчиненні умисних дій, які виразились в умисному спричиненні тяжкого тілесного ушкодження, яке є небезпечним для життя в момент заподіяння (ч.1 ст.121 КК України), підозрюється саме ОСОБА_4 (а.с.137-138);

-даними висновку експерта №300 від 23.11.2015 року -23.12.2015 року, з якого вбачається, що у ОСОБА_1 встановлені такі тілесні ушкодження: закрита травма живота з розривом селезінки (з приводу чого 04.10.2015 була проведена операція: "Лапаротомія, спленактомія, ревізія, санація, дренування черевної порожнини", закрита травма грудної клітки у вигляді лівобічного пневмотораксу з приводу чого 04.12.2015 була проведена операція: «Дренування лівої плевральної порожнини за Бюлау", закритий травматичний перелом кісток носа та правої гейморової пазухи, закрита черепно-мозкова травма у вигляді забою головного мозку, забійна рана лобової ділянки, забій м'яких тканин обличчя у вигляді набряку, саден і синців. Вищевказані тілесні ушкодження отримані від дії тупих твердих предметів.

Згідно «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» встановлена закрита травма живота з розривом селезінки відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент їх заподіяння.

Забій м'яких тканин обличчя у вигляді набряку, саден і синців відносяться до легких тілесних ушкоджень ( а.с.150-153);

Зазначені докази по кримінальному провадженні зібрані відповідно до вимог кримінально - процесуального закону, вони є допустимими, та такими, що в своїй сукупності безпосередньо вказують на вчинення обвинуваченим діяння, інкримінованого йому стороною обвинувачення, відповідають показанням потерпілого та свідків у справі.

В ході судового розгляду всі учасники судового засідання погодились з дослідженим судом обсягом доказів, оскільки клопотань про дослідження доказів, що не були предметом розгляду не надходило, заперечень щодо неповноти з'ясування обставин під час розгляду в умовах закінчення з'ясування обставин кримінального провадження сторони також не заявляли.

Судом розглянуті всі клопотання щодо забезпечення розгляду кримінального провадження доказами.

Крім того, сторони, відповідно до ч.2 ст. 319 КПК України не наполягали на новому проведенні процесуальних дій, які вже були здійсненні судом під головуванням іншого судді, до заміни судді, а суддя, що замінив суддю, який вибув, ознайомився з ходом судового провадження та матеріалами кримінального провадження, наявними в розпорядженні суду, згоден з прийнятими судом процесуальними рішеннями і вважає недоцільним нове проведення процесуальних дій, що вже були проведені до заміни судді.

Таким чином, в даному випадку, як передбачено цією частиною, докази, що були дослідженні під час судового розгляду до заміни судді, зберігають доказове значення та можуть бути використані для обгрунтування судових рішень.

Суд приймає докази, надані стороною обвинувачення, стороною захисту та докази одержані під час судового розгляду.

Відповідно до вимог ст. 94 КПК України суд оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів- з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення. Жоден доказ не має наперед установленої сили. При цьому має бути усунено всі розумні сумніви.

Суд критично оцінює твердження обвинуваченого ОСОБА_4, про те, що він не мав умислу наносити потерпілому ОСОБА_1 саме тяжкі тілесні ушкодження з наступних підстав:

Побачивши, що потерпілий ОСОБА_1 їде на двоколісному мотоциклі, який є нестійкий транспортним засобом і є джерелом підвищеної небезпеки, умисно вириває з паркану штахету і умисно нею наносить удар по мотоциклу, від якого мотоцикліст втрачає рівновагу і падає об піщано-кам'яну дорогу та отримує тяжкі тілесні ушкодження. Досягнувши своєї мети, ОСОБА_4 усвідомлюючи падіння з мотоцикла, продовжив наносити удари штахетою по голові потерпілому ОСОБА_1

Таким чином, на переконання суду, в діях ОСОБА_4, в момент нанесення удару штахетою по мотоциклі, у відповідності до ст.24 КК України був прямий умисел, оскільки обвинувачений усвідомлював суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачав його суспільно- небезпечні наслідки і бажав їх настання у вигляді того, що водій втратить рівновагу і впаде.

Щодо наслідків у вигляді спричинення тяжких тілесних ушкоджень, суд вважає, що у обвинуваченого був непрямий умисел, оскільки він передбачав суспільно-небезпечні наслідки свого діяння і хоча не бажав, але свідомо припускав їх настання, бо при падінні з мотоцикла в будь-якому випадку людина отримає тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості.

Крім того ст.121 КК України передбачено, що у тих випадках, коли умисел винного був спрямований на заподіяння невизначеної шкоди здоров'ю, відповідальність настає за тілесне ушкодження, яке було фактично заподіяне.

Таким чином, суд вважає, що посилання обвинуваченого та його захисника про відсутність умислу на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_1 спростовані вищенаведеними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Аналізуючи показання потерпілого та свідків обвинувачення, суд надає їм віри, оскільки вони є послідовними, узгоджуються між собою та знаходяться в об'єктивному зв'язку із матеріалами кримінального провадження, стверджуються іншими доказами та не викликають в суду сумнівів щодо їх правдивості.

Судом не встановлено жодних обставин, які б свідчили про наявність у потерпілого та свідків будь-якого мотиву, щоб обмовити обвинуваченого.

Що стосується інших тілесних ушкоджень, отриманих потерпілим, ухвалою суду від 22.03.2017 року по даному кримінальному провадженні, за клопотанням прокурора, було надане судове доручення органу досудового розслідування провести додаткові слідчі дії, а саме провести комплексне медичне обстеження потерпілого ОСОБА_1, допитати відповідних спеціалістів, які можуть дати роз'яснення відносно решти отриманих 04.10.2015 року потерпілим тілесних ушкоджень, стосовно яких не визначено ступінь їх тяжкості та призначити додаткову судово-медичну експертизу.

Разом з тим, як вбачається з листа-відповіді заступника начальника СВ Надвірнянського ВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_10 від 05.12.2017 року за №809/108/50/02, враховуючи твердження спеціалістів, провести додаткову судово-медичну експертизу неможливо, оскільки відсутні записи в історії хвороби хворого ОСОБА_1 і внести додаткові записи не представляється за можливе у зв'язку з неявкою потерпілого ОСОБА_1 на повторні медичні обстеження лікарів.

Оцінюючи здобуті докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину доведена повністю та вважає, що його злочинні дії вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 121 КК України як умисні дії, які виразились в умисному спричиненні тяжкого тілесного ушкодження, яке є небезпечним для життя в момент заподіяння.

При обранні покарання обвинуваченому ОСОБА_4, суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів, особу обвинуваченого, те, вперше притягується до кримінальної відповідальності, що на обліку у психіатричному та наркологічному кабінетах не перебуває, а також його поведінку до і після вчинення злочину, ставлення до скоєного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

До обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4, слід віднести вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4, відповідно до ч.2 ст.66 КК України, суд враховує те, що обвинувачений раніше не судимий, позитивно характеризується по місцю проживання, його молодий вік, відшкодування потерпілому матеріальних збитків, заподіяних злочином.

Відповідно до вимог ч.2ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових злочинів(кримінальних правопорушень), а згідно ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

З врахуванням всіх обставини кримінального провадження та даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4, суд прийшов до висновку, що йому слід призначити покарання необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів в межах санкції інкримінованої йому статті, що передбачає покарання за вчинений злочин - у виді позбавлення волі.

Разом з тим, беручи до уваги всі дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 та обставину, що пом'якшують його покарання, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ще без можливе без ізоляції від суспільства, і що є підстави звільнити його від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробовуванням, застосувавши ст.75 КК України, та, з врахуванням вищенаведеного, суд прийшов до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_4 слід визначити іспитовий строк - 2 роки.

Згідно ст.76 КК України на обвинуваченого під час іспитового строку слід покласти обов'язок періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На думку суду, саме таке основне покарання у виді позбавлення волі, але з іспитовим строком, буде достатнім і необхідним для виправлення ОСОБА_4 та попередження скоєння ним нових злочинів, справедливим у співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Адже, Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

Дане ж покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 р.; «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 р.; «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 р.)

Тобто, як наслідок, формальні моменти не можуть бути вирішальними, головною є можливість у кожній конкретній справі оцінити основному мету застосування певного заходу та характер впливу на особу, які можуть істотно відрізнятися, навіть, за зовнішньої подібності відповідних примусових заходів, бо суд стоїть на тій позиції, що незалежно від того, що вчинили злочинці, визнання їх людської гідності передбачає надання їм можливості ресоціалізувати себе за час відбування покарання з перспективою колись стати відповідальним членом вільного суспільства, що, у цій ситуації, при застосуванні саме такого покарання, є можливим.

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, оскільки справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у Рішенні від 02.11.2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

У той час, як призначення будь-якого іншого виду покарання без звільнення від його відбування, суд сприймає, як діяння, яке б указувало на те, що саме у цій ситуації, та обставинах при яких було вчинено злочин, воно сприймалося б, як грубо непропорційне (діяння та покарання), як наслідок, у світлі практики, ЄСПЛ, сприймалося б як жорстоке поводження, тобто суперечило статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

Цивільний позов потерпілого(цивільного позивача) ОСОБА_1 до ОСОБА_4 в частині відшкодування 6890 грн.85 коп. матеріальної шкоди - необхідно залишити без розгляду, оскільки як вбачається з розписки, яка є в матеріалах кримінального провадження, дані кошти 13.10.2016 року потерпілому відшкодовано.

Також до часткового задоволення підлягають вимоги потерпілого ОСОБА_1 щодо стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 50000 грн. моральної шкоди.

Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Згідно пунктів 6, 7, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" із змінами та доповненнями, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Суд враховує, що потерпілий (цивільний позивач) у зв'язку із отриманими тяжкими тілесними ушкодженнями переніс певні душевні страждання, переживання за своє здоров'я, психічне напруження, фізичний біль.

Однак, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди в даному випадку, суд керується засадами розумності, виваженості та справедливості, а також враховує майновий стан обвинуваченого ОСОБА_4, який не має постійних заробітків.

Наведене свідчить про неспроможність обвинуваченого ОСОБА_4 відшкодувати заявлену потерпілим суму моральної шкоди в повному об'ємі, а тому суд вважає за можливе зменшити заявлену суму моральної шкоди та стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1- 35000 грн. моральних відшкодувань.

Відшкодування судових витрат слід вирішити з додержанням вимог правил ст.124 КПК України.

Питання речових доказів вирішити, керуючись правилами, викладеними в ст.100 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд ,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 121 ч.1 КК України та призначити покарання - 5 (п'ять) років позбавлення волі.

Застосувати ст. 75 КК України і звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 2(два) роки.

Згідно ст. 76 ч. 1 п.п. 1, 2, ч. 2 п. 2 КК України зобов'язати ОСОБА_4 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 - 35000 грн. заподіяної злочином моральної шкоди.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 в частині відшкодування 6890 грн.85 коп. матеріальної шкоди - залишити без розгляду.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь держави - 2646грн.20 коп. за проведення у кримінальному провадженні експертизи № 878,09/17-270 від 17.05.2016 року.

Речові докази по кримінальному провадженні згідно постанови слідчого Надвірнянського РВ УМВС в Івано-Франківській області ОСОБА_12 від 05.10.2015 року, які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів Надвірнянського районного суду -куртку зі шкіри темно-коричневого кольору, штани комуфляжні зеленого кольору зі світло-зеленими вставками, туфель з правої ноги зі шкіри чорного кольору, а також мопед марки марки «LIFAN», д.н.з. НОМЕР_1 з уламками пластика світлого кольору, металевим обідком світлого кольору з уламками скла, гумовим ущільнювачем чорного кольору, уламками пластмаси світлого кольору зі світловідбивачем, панеллю спідометра чорного кольору з написом «LIFAN», що належать потерпілому ОСОБА_1- повернути ОСОБА_1.

Берци чорного кольору, джинсові штани, батнік сірого кольору, футболку синього кольору, що належать обвинуваченому -ОСОБА_4 - повернути обвинуваченому - ОСОБА_4.

Камінь із плямами речовини бурого кольору - знищити.

Вирок суду може бути оскаржений до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_4 з часу отримання копії вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя Грещук Р.П.