Ухвала суду № 74911291, 22.06.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/3931/18

Провадження № 11-сс/779/171/2018

Категорія ст. 173 КПК України

Слідчий суддя у 1 інстанції Пастернак І. А.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2018 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області у складі:

головуючого-судді Шкрібляка Ю.Д.,

суддів Гандзюка В.П., Гриновецького Б.М.,

з участю секретаря с/з ОСОБА_2,

прокурора Боровика С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську матеріали за апеляційною скаргою (далі АС) директора ТОВ «Лізингова компанія «Еко Лізинг» ОСОБА_3, на ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 30 березня 2018 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12018090000000225 від 20.03.2018 року за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст. 332 Кримінального кодексу України (далі КК), -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 30 березня 2018 року задовольнено клопотання прокурора та накладено арешт на майно, а саме на автомобіль НОМЕР_1, який на праві приватної власності належить ТОВ «Лізингова компанія «ЕКО Лізинг», юридична адреса – Одеська обл. м. Одеса, заборонивши його використання та розпорядження ним.

Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що стороною кримінального провадження, яка звернулась з клопотанням, поза розумним сумнівом доведено наявність достатніх підстав вважати, що автомобіль НОМЕР_2, ОСОБА_4 Маджідом для організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, а відповідно в сукупності з іншими речами та документами, може мати значення доказу факту чи обставин, що встановлюються під час досудового розслідування, а тому виникла необхідність у накладені на нього арешту з метою збереження речових доказів до з’ясування всіх обставин кримінального провадження. Крім того постановою слідчого від 27.03.2018 року його визнано речовими доказами.

Не погодившись з ухвалою слідчого судді, директор ТОВ «Лізингова компанія «Еко Лізинг» ОСОБА_3 подала АС, в якій покликається на її незаконність, необґрунтованість, оскільки дана ухвала винесена без достатніх на це підстав та з суттєвими порушеннями норм КПК, а тому підлягає скасуванню.

Просить поновити строк на апеляційне оскарження даної ухвали, ухвалу слідчого судді скасувати та ухвалити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про арешт майна, а саме автомобіля НОМЕР_2.

В судове засідання власник майна - ОСОБА_3В не з’явилася, хоча була належним чином повідомлена. Від ОСОБА_3 поступила телефонограма, про те, щоб справу розглядати без її участі.

Заслухавши доповідь судді Шкрібляка Ю.Д., пояснення прокурора Боровика С.О., який заперечив доводи поданої АС, просить ухвалу слідчого судді залишити без задоволення; перевіривши матеріали за клопотанням слідчого, які надійшли з Івано-Франківського міського суду, обговоривши доводи і мотиви АС, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 404 КПК, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах АС. Відповідно до ст. 370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Таким є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.

Таких вимог закону при постановленні даної ухвали слідчий суддя дотримався в повній мірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 10 ст. 170 КПК передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею в повній мірі дотримані, а АС подана без пропущення строку.

З матеріалів справи вбачається, що 20 березня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі ЄРДР) за № 12018090000000225 внесені відомості за фактом вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст. 332 КК. Також, як вбачається з матеріалів вказаного провадження, 27.03.2018 року в м. Івано-Франківську по вул. Незалежності 40, після обшуку вказаний транспортний засіб вилучено, з метою збереження речового доказу.

Згідно постанови слідчого про визнання та приєднання речових доказів до кримінального провадження від 27.03.2018 року, визнано та долучено до кримінального провадження,зареєстрованого в ЄРДР № 12018090000000225 вд 20.03.2018 року, як речовий доказ – автомобіль НОМЕР_2

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК визначено, що речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а згідно з ч. 2 - документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в ч. 1 цієї статті.

Крім цього, відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Слідчим суддею зроблений правильний висновок, про те, що у органів досудового розслідування виникла необхідність у накладені арешту на тимчосове вилучене майно, з метою уникнення втрати, зникнення чи пошкодження даного майна до з’ясування всіх обставин кримінального провадження, а також довів, що накладення арешту на тимчасово вилучене майно необхідне з метою запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 170 КПК України.

На думку колегії суддів, слідчим суддею доведено наявність достатніх підстав вважати, що вилучене майно може бути використане, як доказ у кримінальному провадженні, тобто відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді прийнята у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував усі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту та перевірив доцільність накладення арешту у даному кримінальному провадженні. Зазначені в АС доводи та підстави, за яких апелянт просить скасувати ухвалу слідчого судді, не ґрунтуються на законі і не можуть слугувати для її задоволення. Порушень вимог КПК, які були б підставою для скасування чи зміни ухвали слідчого судді, при апеляційному розгляді не встановлено.

Враховуючи викладене, ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, а тому її необхідно залишити без змін, а АС – без задоволення. На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 170-173, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу директора ТОВ «Лізингова компанія «Еко Лізинг» ОСОБА_3- власника майна залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 30 березня 2018 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12018090000000225 від 20.03.2018 року за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст. 332 КК - без змін. Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає

Головуючий Ю.Д. Шкрібляк

Судді: В.П. Гандзюк

ОСОБА_5

Згідно з оригіналом

Суддя Апеляційного суду

Івано-Франківської області ОСОБА_1