Рішення № 74911135, 25.06.2018, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/2017/18

Провадження № 2/346/1269/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2018 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі:

головуючого - судді Веселова В.М.,

секретаря – Вербіщук О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Коломия справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Коломийська районна державна адміністрація, як орган опіки та піклування про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди батька, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулась з даним позовом, в якому зазначила, що відповідач являється батьком ОСОБА_3. Маючи реальну можливість приймати участь у вихованні та забезпеченні дитини, відповідач з власної ініціативи самоусунувся від виконання своїх батьківських обов’язків, не спілкується з дитиною. Участі у житті сина свідомо не приймає. Дитина проживає разом з нею, позивачкою, яка несе усі витрати по утриманню сина, при цьому неодноразово в усній формі зверталась до відповідача з проханням прийняти участь в утриманні їхнього спільного сина, однак звернення залишено відповідачем без задоволення. Відповідач безпідставно чинить перешкоди у здійсненні нею заходів, спрямованих на забезпечення дитини можливістю продовжити дошкільну освіту в Іспанії. Зокрема відмовляється надати дозвіл на виїзд малолітнього сина за кордон для продовження навчання, оскільки з 2010 року їх син зарахований до освітнього закладу дошкільної і початкової освіти «Ана Кайсеро» в Іспанії, де продовжує навчатися, що є забезпеченням інтересів дитини в межах здійснення батьківських прав та обов’язків.

Так, син з 2009 року перебуває в Іспанії, куди вони раніше виїхали сім’єю та проживали разом, однак у зв’язку із погіршенням стосунків шлюб розірвали та проживають окремо. Вона постійно працює в Іспанії дитина отримує дошкільну освіту там.

Вона, позивачка, неодноразово зверталась до відповідач з проханням надати дозвіл на виїзд сина, але дані прохання були залишені відповідачем без відповіді. Просить суд надати дозвіл неповнолітньому ОСОБА_3 на тимчасовий виїзд з 01 липня 2018 року по 01 липня 2019 року за межі України в Іспанію без дозволу та супроводу батька ОСОБА_2, в супроводі матері ОСОБА_1. В судове засідання позивачка подала письмове клопотання,в якому просить справу розглянути у її відсутність, позовні вимоги підтримала.

Відповідач в судове засідання не з’явився без поважної причини, про день,час та місце слухання справи був належним чином повідомлений шляхом публікації оголошення на сайті «Судової влади».

Дослідивши матеріали справи, розглянувши письмові клопотання позивачки та відповідача, суд вважає, що позов слід задовольнити виходячи із наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, а його батьками записані ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що підтверджується копією повторного свідоцтва про народження серії 1-ИД № 258228 (а.с. 6).

Згідно довідки про склад сім’ї виданої виконкомом Більче-Золотецької сільської ради Борщівського району Тернопільської області № 833 від 18.04.2018 до складу сім’ї ОСОБА_4 входять: батько – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, мати - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, син – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 11).

Позивачка бажає виконувати свій материнський обов’язок і на даний час має матеріальну можливість і бажає поїхати з дитиною за кордон для продовження його дошкільної освіти в Іспанії, крім того вона вимушена їздити туди на заробітки, а оскільки батько не піклується про дитину, відповідно він може залишиться фактично без опіки.

Виїзд дитини за кордон сприятиме покращенню стану здоров`я, розширенню світогляду дитини, добре позначиться на її духовному та інтелектуальному розвитку як особистості, фізично та морально зміцнить її, пристосує її до комунікабельності, вивченню мов. Для організації даної поїздки та оформлення проїзних документів необхідно дозвіл відповідача. Проте, відповідач згоди на виїзд малолітньої дитини за межі України не надає.

Відповідно до ст.ст.1,2 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов'язані забезпечити дітям умови для достатнього фізичного, духовного та культурного розвитку.

Як зазначено ч.1 ст.18 Конвенції про права дитини, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Позивачка, як мати дитини, зобов'язана згідно ст.ст.150, 180 СК України утримувати та виховувати свою дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний та моральний розвиток, готувати її до самостійного життя. Позивачка виконує та бажає виконувати і в подальшому свій материнський обов'язок і, як мати неповнолітнього ОСОБА_3 бажає разом з сином з метою духовного та фізичного розвитку дитини виїхати до Іспанії. Для виїзду неповнолітнього ОСОБА_3 за межі України необхідна згода батька, відповідача ОСОБА_2.

Згідно ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну» громадян України оформлення проїзних документів дитини проводиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання її батьків. За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволений на підставі рішення суду.

Крім того, порядок виїзду за кордон дітей та громадян України визначено Законом України Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України від 21 січня 1994 року № 3857-ХІІ та постановою КМУ від 27 січня 1995 р. № 57 Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України.

В правовому висновку Верховного Суду України, постанова від 12.04.2017 у справі № 6-15цс17, яка є обов`язковою для застосування судом першої інстанції. ВСУ зазначив, що відповідно до статті 141 Сімейного кодексу України мати і батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини. Статтею 153 СК України передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Згідно зі статтею 157 СК України питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов’язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Статтею 161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. ВСУ зауважив, що дитина, яка не досягла 14 років, повинна проживати у встановленому місці проживання, яке не може бути змінене самочинно як за волею сторонніх осіб, так і волею якогось одного з її батьків. Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою. Визначення місця проживання малолітньої дитини за конкретною адресою унеможливлює маніпуляції з боку того з батьків, з ким буде проживати дитина, зокрема, проживати де завгодно, унаслідок чого батько дитини не буде мати змоги брати участь у її вихованні. Також ВСУ зазначив, що дозвіл на виїзд малолітньої дитини за межі України в супроводі одного з батьків за відсутності згоди другого з батьків на підставі рішення суду може бути наданий на конкретний одноразовий виїзд з визначенням його початку й закінчення.

Крім цього, дозвіл на виїзд малолітньої дитини за межі України в супроводі одного з батьків, за відсутності згоди другого з батьків, на підставі рішення суду, може бути наданий на конкретний одноразовий виїзд із зазначенням його початку й закінчення. З цим погодився Верховний Суд у постанові № 705/2898/17 від 23.04.2018р.,яка є правовою позицією.

У відповідності до ст.411 ч.5 ЦПК України в ред.2017 р. висновки суду касаційної інстанції є обов’язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Таким чином, законодавством передбачено можливість вирішувати питання про надання дозволу на конкретний виїзд дитини за кордон без згоди батька, з визначенням його початку і закінчення. Такі положення законодавства України відповідають міжнародному праву, зокрема нормам Декларації прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року.

Для можливості виготовлення проїзних документів на ім`я неповнолітнього ОСОБА_3 дозвіл на це згідно п.18-20 Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення слід надати матері дитини - позивачці ОСОБА_1.

На підставі наведеного та ст.ст. 3, 18 Конвенції про права дитини, ст.ст. 1, 2 Закону України Про охорону дитинства, ст. 4 Закону України Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України, ст.ст. 3, 151,153, ч. 2 ст. 155, ч. 3 ст. 157,161 Сімейного кодексу України, правового висновку ВСУ по постанові від 12.04.2017 у справі № 6-15цс17,правового висновку ВС по постанові № 705/2898/17 від 23.04.2018р. , та керуючись ст.ст. 239,247ч.2,263,264,265,268,411 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Надати дозвіл неповнолітньому ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителю ІНФОРМАЦІЯ_4 на тимчасовий виїзд з 01.07.2018 року по 01.07.2019 року за межі України в Іспанію без супроводу та згоди батька ОСОБА_7,жителя ІНФОРМАЦІЯ_5, в супроводі матері ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, жительки с. Більче-Золоте Борщівського району, Тернопільської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Івано-Франківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 25 червня 2018 року.

Суддя Веселов В. М.