Ухвала суду № 74909893, 20.06.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 331/2713/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/778/635/18 Головуючий в 1-й інстанції – Пивоварова Ю.О.

Єдиний унікальний № 331/2713/18 Доповідач в 2-й інстанції – ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Білоконева В.М.

суддів: Тютюник М.С., Рассуждая В.Я.

при секретарі Волошині С.С.

за участі:

прокурора Бичкова В.О.

підозрюваної ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в апеляційному порядку, матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 01 червня 2018 року, якою щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка працює продавцем у ПП «Кадіров», зареєстрована та фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимої, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,

відмовлено в задоволенні клопотання старшого слідчого 2-го відділення слідчого відділу УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на 2 місяці – до 30.07.2018 року, із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1, у період з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин годин наступного дня, без застосування електронного засобу контролю, з покладенням на підозрювану обов’язків, передбачених п. 2, п. 3, п. 4, п. 8 ч. 5 ст. 194 КПК України,

в с т а н о в и л а:

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 01.06.2018 року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого та застосувати до ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, з визначенням застави в розмірі, не меншому, ніж 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Апелянт вважає, що слідчий суддя, застосовуючи запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, не дотримався вимог п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, оскільки не врахував, що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину у складі організованої злочинної групи, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років, а знаходження підозрюваної під домашнім арештом не може запобігти ризикам, передбаченим п. 1, п. 2, п. 4 та п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки не виключає можливості переховування ОСОБА_2 від органів досудового розслідування та суду, знищення, приховування або спотворення нею речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, та вчинення нового кримінального правопорушення.

Також, на думку прокурора, оскаржуване рішення не відповідає вимогам ст. 370 КПК України, так як в ньому не зазначені будь-які дані щодо наявності у підозрюваної міцних соціальних зв'язків та в чому вони полягають, не з'ясовано та не вказано, яку саме репутацію (позитивну чи негативну) та в яких саме колах має підозрювана, а також не обґрунтований та належним чином немотивований висновок про можливість застосування менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Заслухавши в судовому засіданні суду апеляційної інстанції суддю-доповідача про суть судового рішення та доводи апеляційної скарги, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, захисника та підозрювану, які просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів доходить наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів провадження та змісту судового рішення, у провадженні слідчого відділу ВСБУ в Запорізькій області знаходиться кримінальне провадження, внесене 19.06.2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017080060002226.

31 травня 2018 року о 14 годині 40 хвилин ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

31 травня 2018 року о 14 годині 58 хвилин підозрюваній ОСОБА_2 вручено клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та матеріали, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу.

31 травня 2018 року старший слідчий 2-го відділення слідчого відділу УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_5, за погодженням з прокурором відділу прокуратури Запорізької області ОСОБА_4, звернулась до слідчого судді з клопотанням про застосування до ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, з визначенням застави в сумі 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Клопотання слідчого мотивоване наявністю обґрунтованої підозри ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, його тяжкістю, наявністю ризиків, передбачених пунктами 1 – 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та даними про особу підозрюваної.

Слідчий суддя, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, тяжкість цього злочину, існування ризиків, передбачених пунктами 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрювана може незаконно впливати на свідків, інших співучасників, перешкодити кримінальному провадженню іншим чином, продовжити злочинну діяльність, а також з урахуванням даних про особу останньої, дійшов висновку про доцільність застосування до ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби.

З таким рішенням слідчого судді погоджується й колегія суддів.

Відповідно до вимог ст. ст. 177, 178 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а підставою – є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов’язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує, вік та стан здоров’я підозрюваного, міцність його соціальних зв’язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним умов застосування запобіжних заходів, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, а також розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа.

З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для застосування до ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, перевірялись при розгляді клопотання. При цьому була допитана підозрювана ОСОБА_2, вислухані думки прокурора та захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Під час розгляду зазначеного клопотання слідчий суддя правильно встановив, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Також слідчим суддею було встановлено наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п. 3 та п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, можливість ОСОБА_2 незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, продовжити злочинну діяльність або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Разом з тим, зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що слідчий суддя дійшов висновку про те, що стороною обвинувачення не було надано достатніх доказів тих обставин, які свідчать про недостатність застосування до підозрюваної більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, з чим погоджується й колегія суддів.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

З урахуванням зазначених вимог кримінального процесуального закону та враховуючи дані про особу ОСОБА_2, яка має постійне місце проживання, по якому мешкає з неповнолітнім сином ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, який за станом здоров’я потребує медичного нагляду та лікування, матір’ю – ОСОБА_7, яка є особою похилого віку, інвалідом 2 групи, потребує постійного піклування та догляду, та які знаходяться на її утриманні, враховуючи другорядну роль ОСОБА_2, дані її біографії, наявність міцних соціальних зв’язків, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби, із забороною залишати місце постійного проживання, буде достатнім для запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, зазначеним у клопотанні слідчого та встановленим слідчим суддею, та для забезпечення виконання підозрюваною ОСОБА_2, покладених на неї процесуальних обов'язків.

Що стосується посилання прокурора в апеляційній скарзі на можливість переховування ОСОБА_2 від органів досудового розслідування та суду, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, у контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

На думку колегії суддів, покладені слідчим суддею на підозрювану ОСОБА_2 обов’язки, передбачені ч. 5 ч. 194 КПК України, а саме: не залишати місце фактичного проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, без дозволу слідчого, прокурора, суду у період з 22.00 годин до 06.00 години; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до УДМС України в Запорізькій області свій паспорт для виїзду за кордон, зможуть запобігти зазначеному прокурором ризику.

Судова колегія враховує також і фактичну поведінку підозрюваної після застосування щодо неї 01.06.2018 року запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, яка за викликом апеляційного суду самостійно з’явилась до судового засідання з розгляду апеляційної скарги прокурора, в якій ставилось питання про застосування до неї найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Зазначені обставини, як вважає колегія суддів, спростовують довід апеляційної скарги прокурора щодо можливості переховування підозрюваної від органів досудового розслідування або суду.

Твердження прокурора в апеляційній скарзі про можливість знищення, приховування або спотворення ОСОБА_2 речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, та вчинення нового кримінального правопорушення, є лише припущенням, яке, в сукупності з даними про особу підозрюваної та конкретними обставинами справи, не може бути підставою для тримання особи під вартою.

Сама лише тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_2, на що посилається в апеляційній скарзі прокурор, як на підставу для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

Посилання прокурора на те, що слідчим суддею не з'ясовано та в ухвалі не вказано, яку саме репутацію (позитивну чи негативну) та в яких саме колах має ОСОБА_2, не є визначеною законом підставою для застосування щодо нього виняткового запобіжного заходу, з урахуванням обставин, наведених в оскаржуваній ухвалі слідчого судді.

Отже, слідчий суддя при розгляді клопотання слідчого про застосування до підозрюваної ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, дослідив всі обставини, з'ясування яких могло мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та вмотивованого рішення, у зв’язку з чим, колегія суддів вважає неспроможним довід апелянта про те, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам ст. 370 КПК України.

За таких обставин, на думку колегії суддів, слідчий суддя обґрунтовано, відповідно до вимог ст. ст. 177, 178, 181, 194 КПК України, застосував до ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби, з покладенням низки обов’язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді по доводам апеляційної скарги прокурора.

Крім того, колегією суддів при апеляційному розгляді не встановлено й істотних порушень кримінального процесуального закону, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 01 червня 2018 року про застосування до підозрюваної ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на 2 місяці – до 30.07.2018 року, із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1, у період з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин годин наступного дня, без застосування електронного засобу контролю, з покладенням на підозрювану обов’язків, передбачених п. 2, п. 3, п. 4, п. 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді: