Постанова № 74909768, 20.06.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4120/18 Справа № 183/2970/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Городнича В.С.

Категорія

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.,

при секретарі - Порубай М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 березня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2017 року ПАТ КБ “ПриватБанк” звернулось до суду з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що згідно договору №б/н від 10 березня 2011 року ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму заборгованості за кредитом. Проте, внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов'язань, у ОСОБА_2 станом на 31 травня 2017 року утворилась заборгованість в розмірі36075,14 грн.

У зв'язку з чим, ПАТ КБ “ПриватБанк” просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №б/н від 10 березня 2011 року в розмірі 36075,14 грн. та відшкодувати судові витрати по справі.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 березня 2018 року позовні вимоги ПАТ КБ “ПриватБанк” було задоволено частково:

- стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № б/н від 10 березня 2011 року розмірі 1407,96 грн.;

- стягнуто з відповідача на користь ПАТ КБ “ПриватБанк” судовий збір в розмірі 1600,00 грн.

В іншій частині позовних вимог банку — було відмовлено.

Не погодившись із таким рішенням, ПАТ КБ “ПриватБанк” подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В своїй апеляційній скарзі, ПАТ КБ “ПриватБанк” посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права та на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

ОСОБА_2 своїм правом передбаченим положеннями ст. 360 ЦПК України щодо подання відзиву на апеляційну скаргу ПАТ КБ “ПриватБанк” не скористалась.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Відповідно ч. 3 ст. 82 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня може здійснюватися без конкурсу тільки у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді.

Згідно ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Тож, до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження та переглядати рішення судів перших інстанцій.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а рішення суду – залишити без змін, з огляду на наступне.

Згідно положень ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 10 березня 2011 року між сторонами було укладено кредитний договір №б/н про надання банківських послуг, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримала в ПАТ КБ “ПриватБанк” платіжну картку із кредитними коштами в розмірі 300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 36% на рік за користування кредитом на суму залишку заборгованості.

Умовами і правилами надання банківських послуг передбачено, що ОСОБА_2 зобов'язана погашати заборгованість за кредитом, процентами за його користування, по перевитратам платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

Крім того, що при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених вказаним договором більше ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов'язань, у ОСОБА_2 станом на 31 травня 2017 року виникла заборгованість в розмірі 36075,14 грн., яка складається з:

- 1407,96 грн. - заборгованості за кредитом;

- 28890,09 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом;

- 3583,04 грн. – пеня та комісія за користування кредитом;

- 500 грн. - штрафу (фіксована частина);

- 1694,05 грн. - штрафу (процентна складова).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п’ята статті 261 ЦК України).

Задовольняючи частково позовні вимоги ПАТ КБ “ПриватБанк” та стягуючи лише тіло кредиту в розмірі 1407,96 грн., суд першої інстанції виходив із того, що за позовними вимогами про стягнення пені і комісії в розмірі 3583,04 грн. сплив строк позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні, щодо заборгованості за користування кредитом в розмірі 28890,09 грн., то позивачем не було доведено, що зміна процентної ставки відбувалась за погодження та обізнаністю позичальника, а щодо штрафів - стягнення штрафу у фіксованому розмірі та процентної складової, яка визначається ціною майбутнього позову ще при укладенні договору, діючим законодавством не передбачена.

Основними доводами апеляційної скарги ПАТ КБ “ПриватБанк” є посилання на те, що підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, ОСОБА_2 приєдналась до запропонованих банком вказаних Умов та Правил, що свідчить про надання згоди позичальника із умовами кредитування та збільшення процентної ставки.

Однак, колегія суддів відхиляє такі доводи апелянта, оскільки ОСОБА_2 підписуючи кредитний договір №б/н від 10 березня 2011 року, який складають анкета-заява і Умови та Правила про надання банківських послуг надала свою згоду на 36% річних на суму залишку заборгованості, а будь-яких доказів, що позичальником було погоджено збільшення відсоткової ставки до 43,2% ПАТ КБ “ПриватБанк” надано не було.

Пунктом 1.1.3.2.3 наданих до суду Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість зміни Тарифів та інших невід’ємних частин.

Між тим, у відповідності до ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України, фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

А тому, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.

Відповідно ж до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, –

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” – залишити без задоволення.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 березня 2018 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.П. Варенко

ОСОБА_3