Ухвала суду № 74909727, 19.06.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/1376/18 Справа № 201/3520/18 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Кононенко О.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кононенко О.М.

суддів Коваленка В.Д., Кондакова Г.В.

секретаря судового засідання Москаленко В.В.

за участю прокурора Грамми О.А.

захисника ОСОБА_2

розглянувши 19 червня 2018 року у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро кримінальне провадження №12018040650000394 за апеляційною скаргою прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_3 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 травня 2018 року, якою обвинувальний акт за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК Українищодо обвинуваченого:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, мешкає за адресою: АДРЕСА_1

було повернуто прокурору, як такий, що не відповідає вимогам КПК України.

В апеляції:

- прокурор, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і призначити новий розгляд обвинувального акту у суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання в іншому складі.

В обґрунтування вказує, що ухвала суду першої інстанції, підлягає скасуванню у зв’язку з допущеним судом істотних порушень вимог кримінального процесуального закону під час підготовчого засідання, а також невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Вказує на те, що в обвинувальному акті викладено всі необхідні обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме подія кримінального правопорушення, форма вини, мотив, мета, обставини які обтяжують чи пом'якшують покарання, розмір процесуальних витрат та обставини, які підтверджують предмет кримінального правопорушення. Крім того, обвинувальний акт містить всі відомості передбачені ч. 2 ст. 291 КПК України, в тому числі формулювання обвинувачення, фактичні обставини кримінального правопорушення та його правову кваліфікацію.

Згідно обвинувального акту, органами досудового розслідування ОСОБА_4 пред’явлено обвинувачення за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України.

У підготовчому судовому засіданні, суд першої інстанції обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 за його обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України повернув прокурору для усунення протягом розумного строку вказаних в мотивувальній частині ухвали недоліків.

За висновком суду першої інстанції по наданому обвинувальному акту, ОСОБА_4 пред'явлене обвинувачення у замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднаного з проникненням до сховища, здійсненого за попередньою змовою групою осіб, що кваліфіковано за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, однак, фактичні обставини кримінального правопорушення не відповідають зазначеній правовій кваліфікації, оскільки у них не зазначено про те, що обвинувачений виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, навпаки, згідно з викладеними фактичними обставинами, обвинувачений вчинив закінчений злочин, заволодівши телефонним кабелем, який витягнув за допомогою автомобіля, що, на думку суду, вказує на порушення права обвинуваченого на захист від конкретного та зрозумілого обвинувачення, що свідчить про невідповідність.

Крім того, в порушення вимог п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України, у наданому суду обвинувальному акті відсутні відомості щодо потерпілої особи ПАТ «Укртелеком», якій було завдано шкоду, а також її представника із зазначенням його анкетних даних, яке перешкоджає належним чином забезпечити процесуальні права потерпілої особи, в тому числі, брати участь у судовому розгляді цього кримінального провадження.

Заслухавши думку прокурора, яка не підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги, думку захисника, який не заперечував проти скарги прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

Суд при проведенні підготовчого судового засідання відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, має право повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам КПК.

Повернення обвинувального акту прокурору передбачає таку невідповідність його вимогам закону та наявність таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.

Стаття 291 КПК України визначає вимоги до змісту та форми обвинувального акту. Частиною другою цієї статті визначений певний перелік відомостей, які мають бути зазначені в обвинувальному акті, зокрема виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, а також анкетні відомості кожного потерпілого.

Сам обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення особі, підозрюваній у вчиненні злочину.

Відповідно до положень п. 5 ч 2 ст. 291 КПК України та правової позиції Верховного суду України, викладеній у постанові від 24.11.2016 року у справі № 5-328-кс 16 обвинувальний акт має містити обов’язкові три складові: фактичні обставини кримінального правопорушення; правову кваліфікації (в теорії кримінального процесу використовується назва "формула обвинувачення"); формулювання обвинувачення.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладається після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до положень п. (а) ч. 3 ст. 6 Конвенції кожен, кого обвинувачено у вчиненні злочину, має право бути негайно і детально проінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення проти нього.

Про право обвинуваченого на отримання докладної інформації щодо суті та причин обвинувачення, висунутого проти нього, наголошується у рішеннях ЄСПЛ у справах «Маттоціа проти Італії» від 07 березня та 04 липня 2000 року та «Ващенко проти України» від 26 червня 2008 року, в яких зазначено: «Обвинувачення для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п. 51)».

У рішенні від 25 липня 2000 року, ухваленому у справі «Маттоціа проти Італії», детальніше прописано: «Обвинувачений у скоєнні злочину має бути негайно і детально поінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь детальності інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.

Аналіз змісту обвинувального акту щодо ОСОБА_4 дає підстави вважати правильним висновок суду першої інстанції про його невідповідність вимогам кримінального процесуального закону, оскільки за змістом фактичних обставин кримінального правопорушення ОСОБА_4 вчинив закінчений злочин, заволодівши телефонним кабелем, який витягнув за допомогою автомобіля. Однак правова кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність, ч. 3 ст. 185 КК України, та формулювання обвинувачення, що зазначені в обвинувальному акті, містить посилання на ч. 2 ст. 15 КК України, та зазначено, що ОСОБА_4 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, що виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), поєднаного з проникненням до сховища, здійсненого за попередньою змовою групою осіб, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі.

Тобто, за обставинами даного обвинувального акту є незрозумілим в чому саме конкретно обвинувачується ОСОБА_4

Таким чином, фактичні обставини кримінального правопорушення не узгоджується із правовою кваліфікацією та формулюванням обвинувачення, яке пред'явлене ОСОБА_4

Крім того, з фактичних обставин кримінального правопорушення вбачається, що майно, на яке було вчинено замах належить ДФ ПАО “Укртелеком”, однак даних з приводу потерпілої особи обвинувальний акт не містить, що також вказує на порушення положень ст. 291 КПК України, яке перешкоджає належним чином забезпечити процесуальні права потерпілої особи, в тому числі, брати участь у судовому розгляді цього кримінального провадження.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам кримінальногопроцесуального Кодексу, недоліки якого унеможливлюють призначення судового розгляду.

Рішення суду про повернення обвинувального акту прокурору не суперечить вимогам закону, є обґрунтованим і достатньо вмотивованим, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає, а наявність обставин, які є підставою для повернення, позбавляють можливості суд першої інстанції належним чином провести судове засідання і прийняти судове рішення.

Таким чином, невідповідність обвинувального акту вимогам закону позбавляє суд в подальшому розглянути кримінальне провадження по суті з дотриманням прав обвинуваченого на адекватний захист, прийняти законне та обґрунтоване рішення у відповідності до закону, а тому колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 331, 404, 405, 407, 409 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_3 – залишити без задоволення.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 травня 2018 року про повернення обвинувального акту прокурору, у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185КК України - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7