Рішення № 74909686, 19.06.2018, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/7387/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2018 року м.Львів

Галицький районний суд м.Львова

в складі

головуючого судді Радченка В.Є.

при секретарі Сидорак М.А.

з участю

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 (79000, Львів, АДРЕСА_1) до ОСОБА_5 національної галереї мистецтв імені ОСОБА_6 (79000, м.Львів, вул. Стефаника, 3) та генерального директора ОСОБА_5 національної галереї мистецтв імені ОСОБА_6 ОСОБА_7 (79000, м.Львів, вул. Стефаника, 3) про скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

27.10.2017 р. ОСОБА_4 звернулася з позовом до ОСОБА_5 національної галереї мистецтв імені ОСОБА_6 та генерального директора ОСОБА_5 національної галереї мистецтв імені ОСОБА_6 ОСОБА_7. В остаточній редакції позову просила суд скасувати наказ генерального директора ОСОБА_5 національної галереї мистецтв імені ОСОБА_6 від 28.07.2017 №184 «Про проведення організаційно-штатних заходів по скороченню чисельності штату працівників у зв'язку зі зміною структури» та зобов'язати генерального директора ОСОБА_5 національної галереї мистецтв імені ОСОБА_6 виконати вимоги наказів Міністерства культури України № 385 від 04.05.2017 р. та п. 2 наказу Міністерства культури України № 666 від 14.07.2017р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що працювала у ОСОБА_5 національної галереї мистецтв імені ОСОБА_6 з 1979 року. У 2004 р. прийнята на посаду молодшого наукового працівника Галереї, 01.01.2010 р. переведена на посаду молодшого наукового співробітника науково-дослідного відділу Європейського мистецтва 14-18 ст., 01.10.2015 р. переведена на посаду наукового співробітника відділу Європейського мистецтва 14-18 ст., 01.08.2016 р. переведена на посаду старшого наукового співробітника відділу європейського мистецтва 14-18 ст. Галереї. 28.07.2017 р. генеральним директором прийнято оскаржуваний наказ від №184 «Про проведення організаційно-штатних заходів по скороченню чисельності штату працівників у зв'язку зі зміною структури та введенням в дію штатного розпису» 11.01.2018 р. позивача звільнено у зв'язку із скороченням штату працівників, п.1.ст.40 КЗпП України, на підставі наказу №05-к від 11.01.2018 р. На час звільнення позивач була діючим членом профспілкового комітету (виборного органу) первинної профспілкової організації Галереї з 2014 року. Вважає, що наказ про скорочення штату працівників Галереї є незаконним, чим порушено трудові права позивача з наступних підстав. Зазначає, що оспорюваним наказом рівноцінної посади їй запропоновано не було. Станом на момент прийняття наказу № 184 не було враховано вимоги ч. 1 ст. 42 КЗпП України, та вимог галузевої угоди, оскільки ще не було визначено хто з старших наукових співробітників має переважне право на залишення на роботі і має більш високу кваліфікацію та продуктивність праці. 01.09.2017 р. ОСОБА_4 ознайомлено із попередженням про скорочення займаної нею посади, однак не запропоновано всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення. Звільнення відбулося без попередньої згоди виборного органу профспілки та вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об'єднання профспілок) і тому оскаржуваний наказ № 184 від 28.07.2017 р. є незаконним.

У даній справі заходи забезпечення доказів та забезпечення позову судом не застосовувалися.

Провадження у справі ухвалою суду не зупинялося, а тому не було підстав для його поновлення.

Позивач в судове засідання не прибула. Належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить розписка про отримання судової повістки рекомендованим поштовим відправленням.

Представники позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити з підстав викладених в позовах.

Представник відповідача ОСОБА_5 національної галереї мистецтв імені ОСОБА_6 ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив повністю з підстав необґрунтованості. Зазначив, що оскаржуваний наказ не можна скасовувати, оскільки прийняття такого наказу є виключною компетенцією роботодавця. Крім цього, відповідачі звертались до профспілкового органу, який з невідомих причин не збирався на засідання, тому відповідач звертався у вищестоящий профспілковий орган. Роботодавця протягом трьох днів не повідомляли про результати розгляду такого звернення, тому національна галерея мистецтв імені ОСОБА_6 звернення вважала погодженим.

Відповідач генеральний директор ОСОБА_5 національної галереї мистецтв імені ОСОБА_6 ОСОБА_7 в судове засідання не прибув. Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. В матеріалах справи міститься заява ОСОБА_7, в якій останній проти позову заперечив та просив судове засідання проводити без його участі.

Заслухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, дослідивши письмові докази, що є в матеріалах справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 працювала у ОСОБА_5 національній галереї мистецтв імені ОСОБА_6 та займала посаду старшого наукового співробітника відділу європейського мистецтва 14-18 ст., була членом профкому первинної профспілкової організації Галереї з 2014 року, що не заперечується сторонами по справі.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 національна галерея мистецтв імені ОСОБА_6 є об'єктом державної власності, що перебуває у сфері управління Міністерства культури України. Галерея є науково-дослідним, культурно-освітнім, науково-методичним музейним закладом мистецького та історико-краєзнавчого профілю.

ОСОБА_5 національна галерея мистецтв імені ОСОБА_6 є юридичною особою та діє на підставі статуту затвердженого наказом Міністерства культури України № 46 від 23.01.2012 р. (а.с. 21а-27).

28 липня 2017 року генеральним директором ОСОБА_5 національної галереї мистецтв імені ОСОБА_6 прийнято оскаржуваний наказ від №184 «Про проведення організаційно-штатних заходів по скороченню чисельності штату працівників у зв'язку зі зміною структури та введенням в дію штатного розпису» (а.с. 40-44, витяг з наказу а.с. 52).

П. 16 зазначеного Наказу встановлено: «начальнику відділу кадрів, керуючись ст. 49-2 КЗпП України, не пізніше ніж за два місяці :

16.1. повідомити працівників, які займають посаду старшого наукового співробітника відділу європейського мистецтва 14-18 ст. Сойко М.Р. та наукового співробітника відділу європейського мистецтва 14-18 ст. Босу Ольгу Іванівну про їх наступне вивільнення у зв'язку з скороченням штату працівників

16.2. одночасно з попередженням про звільнення запропонувати під розписку роботу: ОСОБА_4 на посаді лектора (екскурсовода) відділу «Музей європейського мистецтва 14-18 ст.», ОСОБА_8 на посаді лектора (екскурсовода) відділу «Музей європейського мистецтва 14-18 ст.» .

Судом встановлено, що ОСОБА_4 отримала попередження про скорочення штату працівників ОСОБА_5 національної галереї мистецтв імені ОСОБА_6 01 вересня 2017 року (а.с.7). Цим попередженням позивача повідомлено про те, що на даний момент у зв’язку зі зміною структури ОСОБА_5 національної галереї мистецтв імені ОСОБА_6 було прийнято рішення про скорочення штату працівників. Відповідно до наказу від 28.07.2017 року №184 посада позивача підлягає скороченню у двохмісячний термін відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України, з дотриманням вимог чинного законодавства України, наданням пільг та компенсацій згідно з Законом, зокрема вихідної допомоги у розмірі не менше середньомісячного заробітку. Також даним попередженням запропоновано посаду лектора (екскурсовода) відділу «Музей європейського мистецтва 14-18 ст.».

Відповідно до ч.1 ст. 62 Господарського кодексу України підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ч.3 ст. 64 підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Отже, власник на свій розсуд має право формувати штат і структуру підприємства, установи або організації, змінити чисельність працівників певного фаху і кваліфікації та чисельність одних посад зменшити, здійснити звільнення працівників, що не забороняє одночасно прийнявши рішення про прийняття на роботу працівників іншого фаху і кваліфікації, змінити чисельність інших посад.

Враховуючи викладене при вирішенні трудового спору щодо поновлення на роботі працівника, звільненого у зв'язку зі скороченням чисельності штату працівників суд зобов'язаний перевірити наявність підстав для звільнення та дотримання відповідачем порядку вивільнення працівника за ініціативою власника або уповноваженого ним органу, зокрема, чи мало місце скорочення чисельність штату або чисельності працівників. Проте, суд не має права вирішувати питання про доцільність змін в організації виробництва та наступне скорочення штату працівників, а також наявність підстав для утворення інших структур підрозділів та їх функціональне навантаження. Вирішення вказаних питань належить до виключної компетенції роботодавця (власника або уповноваженого ним органу).

Відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України скорочення чисельності штату працівників охоплюється поняттям змін в організації виробництва і праці, що в свою чергу може містити скорочення одних підрозділів підприємства, установи, організації із вивільненням їх працівників і одночасне створення інших підрозділів із заповненням їх новими посадами, що в кінцевому результаті може мати місце кількісну більшість фактичних працівників в підприємстві, установі чи організації в цілому, однак це не може свідчити про те, що зміни в організації виробництва та праці і відповідно скорочення чисельності штату працівників не мали місце, оскільки такі внутрішні процеси формування структури і штату працівників вирішує виключно власник або уповноважений ним орган на свій розсуд.

Враховуючи правову позицію висловлену Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України в ухвалі від 28.01.2009 року у справі № 6-14292св08, нормами трудового законодавства не передбачено право суду перевіряти доцільність скорочення працівників, оскільки власник підприємства або уповноважений ним орган самостійно вирішує питання організаційної структури, чисельності та штатів працівників, ці питання стосуються суто внутрішньої господарської діяльності окремого суб'єкта господарювання і не є предметом доказування у судових спорах.

Однією з гарантій прав громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збережені роботи.

Відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Скорочення полягає у зменшенні чисельності (штату) працівників і є різновидом змін в організації виробництва і праці. Такі зміни відповідно до статті 40 КЗпП України є підставою для розірвання трудового договору, яке відбувається з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Частиною другою ст. 40 Кодексу законів про працю України встановлено, що звільнення з підстав зазначених в пунктах 1,2,6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Як зазначено в положеннях ч.1 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Згідно ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду, тощо.

В порядку ст. 49-2 КЗпП України оскаржуваним наказом №184 від 28 липня 2017 року позивача ОСОБА_4 попереджено про наступне вивільнення, не пізніше ніж за два місяці від дати ознайомлення з попередженням. Факт отримання попередження про скорочення штату працівників засвідчується підписом позивача 01 вересня 2017 року в попередженні, та не заперечується сторонами по справі. Крім цього, ОСОБА_4 пропонувалась до заміщення посада лектора (екскурсовода) відділу «Музей європейського мистецтва 14-18 ст.», яка була вакантною на той час у закладі, що також підтверджується підписом позивача 01 вересня 2017 року в попередженні.

Отже на момент звільнення позивач відмовилася від вакантних посад, які були їй запропоновані відповідачем. Твердження ОСОБА_4 про те, що їй не було запропоновано інші вакантні посади (інша робота) спростовується наказом №184 від 28 липня 2017 року та попередженням про скорочення штату працівників від 01 вересня 2017 року.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 була членом профкому первинної профспілкової організації ОСОБА_5 національної галереї мистецтв імені ОСОБА_6.

У позові ОСОБА_4 покликається на те, що її звільнення відбулося без попередньої згоди виборного органу профспілки та вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об'єднання профспілок) і тому наказ № 184 від 28 липня 2018 року є незаконним.

Згідно ч.3 ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» у разі, якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв'язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Відповідно до ч.1 ст.43 КзпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 цього кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою профспілкового органу.

Відповідно до ч.2 ст.252 КЗпП України звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об'єднання професійних спілок).

Суд наголошує, що дозвіл профспілкового органу відповідно до КЗпП України потрібний при звільненні конкретного працівника з роботи. Проте для прийняття рішення про скорочення чисельності штату працівників дозвіл профспілкового органу не потрібний, оскільки рішення про скорочення чисельності штату працівників є дискреційними повноваженнями роботодавця. Процеси формування структури і штату працівників вирішує виключно власник або уповноважений ним орган на свій розсуд.

Судом встановлено, що також не заперечувалось сторонами по справі, що в провадженні Галицького районного суду м. Львова перебуває інша цивільна справа за позовом ОСОБА_4 про поновлення на роботі. Всі питання щодо порядку та процедури звільнення ОСОБА_4, перевірка законності такого звільнення та перевірка дотримання при цьому законодавства про працю – повинні розглядатись судом в межах позову про поновлення на роботі.

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування наказу генерального директора ОСОБА_5 національної галереї мистецтв імені ОСОБА_6 від 28.07.2017 №184 «Про проведення організаційно-штатних заходів по скороченню чисельності штату працівників у зв'язку зі зміною структури». Крім цього, даний наказ стосується широкого кола осіб, а не лише позивача ОСОБА_4 Наказ від 28.07.2017 р. №184 є законним, а перевірка законності самого звільнення позивача та захист її трудових прав перевірятиметься судом у справі про поновлення ОСОБА_4 на роботі.

Вимога ОСОБА_4 щодо зобов'язання генерального директора ОСОБА_5 національної галереї мистецтв імені ОСОБА_6 виконати вимоги наказів Міністерства культури України № 385 від 04.05.2017р. та п. 2 наказу Міністерства культури України № 666 від 14.07.2017р. не підлягає задоволенню судом. Це не входить в компетенцію та до повноважень суду. Забезпечення виконання і дотримання генеральним директором ОСОБА_5 національної галереї мистецтв імені ОСОБА_6 вимог конкретних законодавчих актів з приводу організації робочого процесу, тощо покладається на вищестояще керівництво у передбачених законодавством випадках.

Відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому сплачений позивачем судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 258,259, 263 -265, 351-355 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 (79000, Львів, АДРЕСА_1) до ОСОБА_5 національної галереї мистецтв імені ОСОБА_6 (79000, м. Львів, вул. Стефаника, 3) та генерального директора ОСОБА_5 національної галереї мистецтв імені ОСОБА_6 ОСОБА_7 (79000, м. Львів, вул. Стефаника, 3) про скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем ОСОБА_4.

Повний текст судового рішення складений 25.06.2018 р.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки до Апеляційного суду Львівської області через Галицький районний суд м. Львова. Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Радченко В.Є.