Ухвала суду № 74909300, 20.06.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 325/18/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/778/37/18

Єдиний унікальний № 325/18/16-к Головуючий в 1-й інстанції – Діденко Є.В.

Категорія – ч.2 ст.185 КК України Доповідач в 2-й інстанції – ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді Гріпаса Ю.О.,

суддів Фоміна В.А., Білоконева В.М.,

при секретарі Вечеренко Є.М.,

за участю прокурора Гармашова В.М.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в апеляційному порядку, матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12015080330000724, за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Запорізької області Дяченка Т.Г. на вирок Приазовського районного суду Запорізької області від 04 лютого 2016 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, не одруженого, не працюючого, маючого неповнолітнього сина, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого: 09.11.2015 року Приазовським районним судом Запорізької області за ч. 1 ст. 185 КК України до 90 годин громадських робіт, покарання відбуте 21.01.2016 року;

визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України і призначено покарання у виді 1 року позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 1 рік та покладено обов’язки, передбачені п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь держави витрати на залучення експерта в сумі 306, 90 грн.

Вирішена доля речових доказів.

Згідно зі змістом вироку, 09 листопада 2015 року, приблизно о 20:00 годині, ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння та знаходячись на території Нововасилівської центральної районної лікарні, розташованої по вул. Поштовій, 75 в смт. Нововасилівка Приазовського району Запорізької області, діючи з корисливих мотивів, із раптово виниклим умислом на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, таємно, повторно викрав мобільний телефон марки «Nokia 1800» чорно-білого кольору IMEI: 357013047526647 вартістю 183 грн., який знаходився на землі біля лавки на вказаній території, яким розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_3 майнову шкоду на вказану суму.

В апеляційній скарзі перший заступник прокурора Запорізької області Дяченко Т.Г. посилається на незаконність і необґрунтованість судового рішення через невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі обвинуваченого внаслідок м’якості.

Прокурор зазначає, що призначаючи ОСОБА_2 покарання, суд не врахував, що останній вчинив кримінальне правопорушення середньої тяжкості, при обтяжуючих обставинах, в той же день коли стосовно нього було ухвалено вирок за скоєння аналогічного злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, завдану злочином шкоду не відшкодував та ніде не працює, а тому безпідставно застосував до обвинуваченого ст.75 КК України. Крім того, необґрунтовано визнав в якості обставини, що пом’якшує покарання обвинуваченого – щире каяття, чого фактичного не було. З огляду на це, просить вирок суду першої інстанції скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та призначити покарання у виді арешту строком на 4 місяці.

Заслухавши в засіданні апеляційної інстанції доповідь судді про сутність судового рішення та аргументи скарги; в судових дебатах: прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, обвинуваченого, який зокрема в останньому слові просив вирок залишити без змін; перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи скарги, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга першого заступника прокурора Запорізької області Дяченка Т.Г. задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції не досліджує і не перевіряє висновки суду першої інстанції щодо доведеності винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину при обставинах, які викладені в формулюванні обвинувачення, а також щодо кваліфікації його дій, оскільки питання про це в апеляційній скарзі не порушується.

Відповідно до ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

На переконання колегії суддів вирок суду в повній мірі відповідає вказаним вимогам та судом першої інстанції були дотримані.

Доводи прокурора на предмет невідповідності призначеного покарання обставинам та тяжкості кримінального правопорушення, а також особі обвинуваченого внаслідок його м’якості і посилання апелянта в цьому контексті на положення ст.414 КПК України є неправильним, адже ним не оскаржується вид і розмір покарання. При цьому апелянт посилаючись на м’якість призначеного судом обвинуваченому покарання (1 рік позбавлення волі), просив призначити ще більш м’яке покарання - у виді арешту строком на 4 місяці.

Фактично ж, прокурором оскаржується рішення суду про застосування положень ст.75 КК України і звільнення ОСОБА_2 від призначеного покарання з випробуванням. Відтак апелянт мав би в цьому контексті посилатися на положення п.2 ч.1 ст.413 КПК України - неправильне застосування судом положень закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосування закону який не підлягав застосуванню.

При вирішенні питання щодо можливості застосування положень ст.75 КК України суд в повній мірі врахував сукупність обставин необхідних для прийняття такого рішення (тяжкість злочину, відомості про особу обвинуваченого, його каяття і повне визнання вини, позицію потерпілої). Обставини, на які посилався апелянт (вчинення кримінального у стані алкогольного сп’яніння). Факт повторності, є кваліфікаційною ознакою ч.2 ст.185 КК України і не може бути врахований, як обставина яка обтяжує покарання. З огляду на це, колегія суддів вважає, що рішення суду про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з встановленим терміном випробування та покладенням на ОСОБА_2 обов'язків визначених законом про кримінальну відповідальність, можна визнати достатньо обґрунтованим.

Доводи, зазначені в апеляційній скарзі прокурора, правильність висновків суду першої інстанції, не спростовують.

Істотних порушень законодавства, що тягнуть скасування вироку суду першої інстанції, при апеляційному розгляді провадження, не встановлено.

З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу першого заступника прокурора Запорізької області Дяченка Т.Г. залишити без задоволення.

Вирок Приазовського районного суду Запорізької області від 04 лютого 2016 року стосовно ОСОБА_2, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_4 ОСОБА_5