Рішення № 74909025, 12.06.2018, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Провадження № 2/331/6/2018

Справа № 331/6614/15- ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 року місто Запоріжжя

Жовтневий районний суд м.Запоріжжя в складі :

головуючого - судді Скользнєвої Н.Г.,

при секретарі - Постарнак М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави,

В С Т А Н О В И В:

8.09.2015 р. товариство з обмеженою відповідальністю « Порше Мобіліті» ( далі – ТОВ « Порше Мобіліті») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором № 50011743 від 10.02.2014 року, розмір якої станом на 28.08.2015 р. складає 1 017 108, 54 грн., на предмет застави автомобіль марки VW , модель РАSSАТ, державний номер АР 5195, заставною вартістю 320 800, 05 грн., що належить на праві власності ОСОБА_1 шляхом продажу вказаного автомобіля з публічних торгів.

Позов мотивовано тим, що 10.02.2014 року між ТОВ « Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 50011743, за яким позивач надав відповідачу суму кредиту у розмірі 220 800, 06 грн., що становить еквівалент суми кредиту в доларах США : 24 104,81 доларів США ; суму додаткового кредиту у розмірі 102 976, 70 грн. – еквівалент суми кредиту в доларах США : 11 242,00 доларів США та суму додаткового кредиту-2 у розмірі 15 879, 80 грн. – еквівалент суми кредиту в доларах США : 1 733, 60 доларів США, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 9,90% на рік, які відповідно до п.2.3. Загальних умов є змінними, з кінцевим терміном повернення кредиту – 15.02.2019 року, для купівлі автомобіля марки VW , модель РАSSАТ, 2013 року випуску та оплати страхових платежів.

Відповідно до п.1.6 Загальних умов зобов»язання відповідача перед ТОВ « Порше Мобіліті» за зазначеним кредитним договором забезпечено договором застави від 13.02.2014 року, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрованим в реєстрі № 533, згідно з умовами якого відповідач надав в заставу автомобіль марки VW , модель РАSSАТ, кузов WVWZZZ3СZЕЕ075466, об»єм двигуна 1968 куб.см., 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_1, що належить йому на праві власності.

Позивачем, відповідно до п.1.4.3 Загальних умов, були виставлені відповідачу відповідні рахунки на оплату чергових ( щомісячних) платежів, встановлених Графіком погашення кредиту, за липень 2014 року – липень 2015 року, які залишилися несплаченими, внаслідок чого виникла заборгованість останнього.

Невиконання відповідачем своїх обов»язків з оплати чергових платежів з повернення кредиту за кредитним договором у строки, погоджені Сторонами в Графіку погашення кредиту, призвело до виникнення заборгованості по їх сплаті в розмірі 23 772, 00 грн. та 22 797, 10 грн. за Додатковим кредитом.

На підставі ч.2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані 3% річних за час прострочення грошового зобов»язання відповідачем в розмірі 728, 14 грн. та 568, 92 грн. за Додатковим кредитом.

Сума інфляційних втрат на суму простроченої заборгованості по сплаті чергових платежів, що підлягають стягненню з відповідача на користь ТОВ « Порше Мобіліті» складає 12 872, 51 грн. та 9 673, 83 грн. за Додатковим кредитом.

Враховуючи допущені з боку відповідача прострочення по сплаті чергових платежів, йому, згідно з пунктом 8.1 Загальних умов та вимог чинного законодавства, нарахована пеня на загальну суму 2 427, 12 грн. та 1 896, 39 грн. за Додатковим кредитом.

Згідно пункту 3.2 Загальних умов Сторони погодили,що ТОВ « Порше Мобіліті» має право достроково вимагати повернення кредиту та додаткового кредиту, серед іншого, у випадку порушення відповідачем терміну сплати будь-якого чергового платежу ( його частини) або плати за користування кредитом на строк більше ніж один календарний місяць.

5.09.2014 року на адресу відповідача було надіслано Вимогу щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором № 50011743, з одночасним повідомленням про те, що у випадку неповернення суми кредиту та заборгованості протягом 30 календарних днів з дати одержання Вимоги відбудеться примусове їх стягнення, в тому числі за рахунок автомобіля, що був переданий ТОВ « Порше Мобіліті» в заставу. Однак, Вимога позивача у встановлені строки була проігнорована відповідачем.

Отже, загальна заборгованість відповідача перед ТОВ « Порше Мобіліті» за кредитним договором № 50011743 від 10.02.2014 року складається з : простроченої заборгованості в сумі 78 690, 76 грн., з яких : 23 772, 00 грн. – сума простроченої заборгованості по сплаті чергових платежів за кредитом; 22 797, 10 грн. – сума простроченої заборгованості по сплаті чергових платежів за Додатковим кредитом; 728, 14 грн. – сума 3% річних за час прострочення за кредитом ; 568,92 грн. – сума 3% річних за час прострочення за Додатковим кредитом ; 12 872, 51 грн. – сума інфляційних втрат за Кредитом ; 9 673, 83 грн. – сума інфляційних втрат за Додатковим кредитом; 2 427,12 грн. – сума пені за прострочення виконання зобов»язанням за Кредитом ; 1 896, 39 грн.- сума пені за прострочення виконання зобов»язання за Додатковим кредитом ; 3 954,75 грн. – сума штрафів за направлення повідомлень – нагадувань ; - з заборгованості з дострокового повернення кредиту в сумі 938 417, 78 грн., з яких : 484 249, 69 грн. – сума заборгованості за кредитом ; 43 080, 98 грн. – сума заборгованості за процентами ; 14 216, 26 грн. – сума 3% річних ; 269 993, 30 грн. – сума інфляційних втрат ; 5 203, 20 грн. –інші витрати відповідно до Договору ; 47 387, 52 грн. – сума пені, нарахованої за п. 8.1 Загальних умов ; 62 286, 83 грн. – суми штрафу, нарахованого за п. 8.2 Загальних умов ; 12 000, 00 грн. – сума збитків, нарахованих за п.8.5. Загальних умов.

Отже, загальна заборгованість відповідача перед позивачем станом на 28 серпня 2015 року становить 1 017 108, 54 грн.

В силу застави, у відповідності до вимог ч.1 ст. 572 ЦК України, кредитор ( заставодержатель) має право у разі невиконання боржником ( заставодавцем) зобов»язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом ( право застави).

Зазначена норма права знайшла своє відображення у пункті 5.1 Договору застави.

Пунктом 1.1. Договору застави, за домовленістю Сторін, заставна вартість предмету застави встановлена на рівні 320 800, 00 грн.

Приписами ч.1 ст. 590 ЦК України передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду.

Як на правові підстави заявленої вимоги позивач посилається на статті 212,526,530,572,589-591,611-612,624,625,627,628,1050,1054 ЦК України, статті 19,20 Закону України « Про заставу».

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя Смолки І.О. від 24 вересня 2015 року провадження у справі відкрито (т.1, а.с.60).

3 листопада 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ « Порше Мобіліті» про визнання кредитного договору № 50011743 від 10.02.2014 року недійсним ( справа №331/8135/15-ц; провадження № 2/331/2108/15).

Позов мотивовано тим, що, як на думку позивача, умови зазначеного кредитного договору є несправедливими, та такими, що порушують норми чинного законодавства, виходячи з наступного.

В порушення ст. 15, п.п. «д» п.1 4.2, ч.4, п.4 ст. 11 Закону України « Про захист прав споживачів», ч.4 ст. 12 Закону України « Про фінансові послуги», перед укладенням договору про надання кредиту від 10.02.2014 р. ТОВ « Порше Мобіліті» не повідомило його про орієнтовну сукупну вартість кредиту ( в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг ( реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов»язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту.

Також, відповідачем не надано йому необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про фінансову послугу, що забезпечило б можливість свідомого та компетентного вибору. Внаслідок таких дій ( бездіяльності) відповідача на даний час склалася така ситуація, що отримавши кредит у розмірі 220 800, 06 грн. та сплативши значну суму по кредиту - 44 440, 80 грн., він за розрахунками відповідача станом на 28.08.2015 року заборгував перед ним 1 017 108, 54 грн.

Умови вказаного кредитного договору, враховуючи вищенаведені цифри отриманого кредиту, сплачених платежів та виставленої відповідачем заборгованості, є несправедливими.

Надалі, всупереч вимогам ч.1 ст. 11 Закону України « Про захист прав споживачів», кредит видано в іноземній валюті.

Всупереч положенням ч.4,5 ст. 11 Закону України « Про захист прав споживачів», ст. 6 Закону України « Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ТОВ « Порше Мобіліті» жодного разу його не повідомляло про зміну облікової ставки. Сума до сплати розраховувалась не згідно до облікової ставки НБУ, а згідно з комерційним курсом долару США по курсу філії КІБ ПАТ « Креді ОСОБА_3», що також не відповідає вимогам ст. 533 ЦК України.

У спірному кредитному договорі встановлені, як на думку позивача, не тільки протиправні, але й дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки, що відповідно п.4 ч.5 ст. 11 Закону України « Про захист прав споживачів» є несправедливою умовою договору. До того ж в договорі кредиту передбачена зміна в усіх інших витратах за договором ( разова комісія за надання кредиту, щомісячна оплата тіла кредиту, вартості додаткового кредиту), крім відсоткової ставки, що відповідно п.3 ч.5 ст. 11 Закону України « Про захист прав споживачів» також є несправедливою умовою договору.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 4 листопада 2015 року провадження по зазначеній справі відкрито.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 листопада 2015 року об»єднані в одне провадження справи за позовом ТОВ « Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави та за позовом ОСОБА_1 до ТОВ « Порше Мобіліті» про захист прав споживачі та визнання кредитного договору № 50011743 від 10.02.2014 року недійсним ( т.1, а.с.89)

30.11.2015 р. ОСОБА_1 надав суду уточнену позовну заяву, в якій, позиваючись до ТОВ « Порше Мобіліті» , із залученням до участі в справі в якості третьої особи Запорізьку філію державного підприємства « Національні інформаційні системи» МЮУ, просив суд: визнати кредитний договір № 50011743 від 10.02.2014 р. з усіма додатками до нього, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ « Порше Мобіліті» у частині здійснення розрахунку усіх сум договору із посиланням на еквівалент в доларах США, - недійсним ; визнати « Графік погашення кредиту» - додаток до зазначеного кредитного договору- недійсним ;визнати п.п.1.3, 1.3.1,1.3.2, 1.3.3, 2.4, 3, 5.5, 5.6 загальних умов кредитування за зазначеним кредитним договором недійсними ; визнати в цілому кредитний договір № 50011743 від 10.02.2014 р.недійсним; визнати Договір застави транспортного засобу № 50011743, укладений між ОСОБА_1 та посвідчений 10.02.2014 р. приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстровим № 533, недійсним ;зобов»язати Запорізьку філію ДП « Національні інформаційні системи» МЮУ вилучити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис щодо обтяження майна – автомобіль марки VW , модель РАSSАТ В7, 2013 року випуску, державний номер АР 5195СО, що належить на праві власності ОСОБА_1. Обтяження зареєстровано 14.02.2015 року за № 14186875 на підставі Договору застави, посвідченого 13.02.2015 року приватним нотаріусом ОСОБА_2 за реєстровим № 533.

Як на правові підстави заявлених вимог позивач по тексту позову посилається на ст.ст. 203, 215, 524, 533, 1046, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, ч.5 ст.11, 18 Закон України « Про захист прав споживачів», п.6 ч.1 ст.6, ч.1 ст.11, ч.4 ст.12, ч.1,2,5 ст.18 Закону України « Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

30.11.2015 р. від представника ТОВ « Порше Мобіліті» до суду надійшли письмові заперечення проти позову ( т.1, а.с.103-106).

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя Смолки І.О. від 30 листопада 2015 року уточнена позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху ( т.1, а.с.109).

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17 грудня 2015 року уточнена позовна заява ОСОБА_1 визнана неподаною та повернута позивачу ( т.1, а.с.116).

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 3 березня 2016 року ухвала судді суду першої інстанції від 17.12.2015 р. залишена без змін ( т.1, а.с. 142-144).

19.05.2016 р. ОСОБА_1 надав суду уточнену позовну заяву, в якій, позиваючись до ТОВ « Порше Мобіліті» , Запорізької філії державного підприємства « Національні інформаційні системи» МЮУ, просив суд : визнати кредитний договір № 50011743 від 10.02.2014 р. з усіма додатками до нього, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ « Порше Мобіліті» у частині здійснення розрахунку усіх сум договору із посиланням на еквівалент в доларах США, - недійсним ; визнати « Графік погашення кредиту» - додаток до зазначеного кредитного договору- недійсним ;визнати п.п.1.3, 1.3.1,1.3.2, 1.3.3, 2.4, 3, 5.5, 5.6 загальних умов кредитування за зазначеним кредитним договором недійсними ;визнати в цілому кредитний договір № 50011743 від 10.02.2014 р. недійсним; визнати Договір застави транспортного засобу № 50011743, укладений між ОСОБА_1 та посвідчений 10.02.2014 р. приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстровим № 533, недійсним ; зобов»язати Запорізьку філію ДП « Національні інформаційні системи» МЮУ вилучити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис щодо обтяження майна – автомобіль марки VW , модель РАSSАТ В7, 2013 року випуску, державний номер АР 5195СО, що належить на праві власності ОСОБА_1. Обтяження зареєстровано 14.02.2015 року за № 14186875 на підставі Договору застави, посвідченого 13.02.2015 року приватним нотаріусом ОСОБА_2 за реєстровим № 533.( т.1, а.с.179-182)

Як на правові підстави заявлених вимог позивач по тексту позову посилається на ст.ст. 203, 215, 524, 533, 1046, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, ч.5 ст.11, 18 Закон України « Про захист прав споживачів», п.6 ч.1 ст.6, ч.1 ст.11, ч.4 ст.12, ч.1,2,5 ст.18 Закону України « Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

08.06.2016 р. від представника ТОВ « Порше Мобіліті» до суду надійшли письмові заперечення проти позову ( т.1, а.с.208-212).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06 липня 2016 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням по справі за позовом ОСОБА_4 до ТОВ « Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 про визнання кредитного договору № 50011743 від 10.02.2014 р. недійсним ( т.2, а.с. 9).

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя Скользнєвої Н.Г. від 1 червня 2017 року справу прийнято до провадження ( т.2, а.с.30).

19 червня 2017 року від ТОВ « Порше Мобіліті» до суду надійшла заява про уточнення змісту позову, згідно якої позовна вимога викладена в наступній редакції : « В рахунок часткового погашення боргу ОСОБА_1 перед ТОВ « Порше Мобіліті» за кредитним договором № 50011743 від 10.02.2014 року, розмір якої станом на 28.08.2015 р. складає 1 017 108, 54 грн., звернути стягнення на предмет застави автомобіль марки VW , модель РАSSАТ, державний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_1, шляхом продажу вказаного автомобіля з публічних торгів відповідно до положень Закону України « Про виконавче провадження», встановивши його початкову вартість на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб»єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій» ( т.2, а.с.34-36).

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 1 листопада 2017 року провадження у цій справі відновлено ( т.2, а.с.51).

15.11.2017 року від відповідача за позовом ОСОБА_1 – ДП « Національні інформаційні системи» в особі Запорізької філії ДП « Національні інформаційні системи» до суду надійшли письмові заперечення ( т.2, а.с.72).

Крім того, в рамках об»єднаної справи за заявою позивача – ТОВ « Порше Мобіліті» ( т.1, а.с.67-69) судом забезпечено його позов. Так, ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20 жовтня 2015 року накладено арешт на предмет застави, а саме – автомобіль марки VW , модель РАSSАТ В7, 2013 року випуску, державний номер АР 5195СО, що належить на праві власності ОСОБА_1. Заборонено ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам вчиняти дії щодо відчуження та перереєстрації на інших власників права власності на предмет застави, а саме : автомобіль марки VW , модель РАSSАТ В7, 2013 року випуску, державний номер АР 5195СО ( т.1, а.с.75).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 8 червня 2016 року другу заяву ТОВ « Порше Мобіліті» про забезпечення позову задоволено. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 8 червня 2016 року вжиті заходи забезпечення позову у вигляді передачі автомобіля марки VW , модель РАSSАТ В7, 2013 року випуску, державний номер АР 5195СО, та двох комплектів ключів від даного автомобіля, на відповідальне зберігання ТОВ « Порше Мобіліті» шляхом вилучення предмету застави з користування ОСОБА_1, з подальшою обов»язковою передачею даного автомобіля на зберігання ТОВ « Автосоюз» на спеціально обладнаний майданчик, відповідно до вимог Закону України « Про виконавче провадження», з дотриманням Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2.04.2012 р. № 512/5 ( а.с.233-234).

Відповідно до п. 9 Перехідних положень ЦПК України ( в редакції Закону № 2147-VІІІ від 03.10.2017) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Цивільний процесуальний кодекс України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03.10.2017 набрав чинності 15.12.2017 року.

В суді встановлено, що провадження у цій справі відкрито до набрання чинності вказаної редакцією Кодексу.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 5 лютого 2018 року справу призначено до розгляду у підготовче судове засідання ( т.2, а.с.98-101).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 березня 2018 року підготовче провадження по справі закрито, справу призначено до розгляду по суті ( а.с.113-114).

Представник позивача – ТОВ « Порше Мобіліті» в судове засідання не з»явився, проте надав суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності ( т.2, а.с.124).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 12 червня 2018 року позов ОСОБА_1 до ТОВ « Порше Мобіліті» про захист прав споживачів, визнання кредитного договору № 50011743 від 10.02.2014 року недійсним, залишено без розгляду ; продовжено розгляд справи за позовом ТОВ « Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави.

Суд, вивчивши матеріали справи, взявши до уваги наявні в матеріалах справи докази, письмові пояснення, приходить до наступного.

Частиною 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз'яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до вимог ст.. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обовязків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Із змісту вказаної норми права вбачається, що відомості про факти, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, повинні бути одержані із зазначених у законі джерел і передбаченими у законі способами.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 10 лютого 2014 року між ТОВ « Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 50011743, в якому зазначено, що Договір між Сторонами складають цей Кредитний договір, Загальні умови кредитування, Графік погашення кредиту, а також додаткові угоди та інші документи, що можуть бути укладені або підписані Сторонами у відношенні Кредиту ( т.1, а.с.8).

У відповідності до частини першої статті 1054 ЦК України та умов укладеного Кредитного договору, ТОВ « Порше Мобіліті» надало ОСОБА_1 суму кредиту у розмірі 220 800, 06 грн., що становить еквівалент суми кредиту в доларах США : 24 104,81 доларів США ; суму додаткового кредиту у розмірі 102 976, 70 грн. – еквівалент суми кредиту в доларах США : 11 242,00 доларів США та суму додаткового кредиту-2 у розмірі 15 879, 80 грн. – еквівалент суми кредиту в доларах США : 1 733, 60 доларів США, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 9,90% на рік, які відповідно до п.2.3. Загальних умов є змінними, з кінцевим терміном повернення кредиту – 15.02.2019 року, для купівлі автомобіля марки VW , модель РАSSАТ, 2013 року випуску та оплати страхових платежів.

Сторонами Кредитного договору було погоджено, що усі платежі за Кредитним договором повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквіваленту Суми кредиту у доларах США, відповідно до статті 1.3 Загальних умов кредитування ( т.1, а.с.17,9).

Загальні умови кредитування містяться в матеріалах справи (т. 1 а.с. 8-19)

Відповідно до п.п. 1.2., 1.3. Загальних умов кредитування позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Компанії Кредит та Додатковий кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за використання Кредиту та Додаткового кредиту, а також інших платежів відповідно до умов Кредитного договору. Сторони погоджуються, що кошти у повернення Кредиту та Додаткового кредиту Позичальником відображають справедливу вартість Кредиту та Додаткового договору на момент його видачі та забезпечують отримання компанією очікуваної станом на дату сплати таких коштів суми на основі діючого обмінного курсу валюти, як це погоджено Сторонами у Кредитному договорі.

Відповідно до п. 1.3.1. Загальних умов кредитування, розмір платежів, що підлягають сплаті позичальником у повернення кредиту та додаткового кредиту, визначено в еквіваленті іноземної валюти станом на робочий день, що передував дню укладення договору, у Графіку повернення кредиту, який є невід'ємною частиною цього договору. В подальшому позичальник сплачує платежі у повернення кредиту та додаткового кредиту відповідно до виставлених компанією рахунків у гривні; при цьому розмірі платежів розраховується шляхом застосування обмінного курсу за безготівковими операціями банку, назву якого зазначено у кредитному договорі, до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у Графіку погашення кредиту; при цьому для розрахунку використовується обмінний курс, чинний станом на робочий день, що передує дню виставлення рахунка з урахуванням передбачених нижче особливостей. Позитивне або від'ємне значення різниці, яка виникла внаслідок зміни обмінного курсу іноземної валюти за безготівковими операціями, чинного станом на робочий день, що передує дню виставлення рахунка, та обмінного курсу за безготівковими операціями, станом на робочий день, що передував дню укладення кредитного договору, по відношенню до основної суми боргу та суми процентів вказаних у Графіку погашення кредиту, враховується як коригування суми процентів, що підлягають сплаті відповідно до умов цього кредитного договору. При цьому сума основної заборгованості за кредитним договором відображається в рахунках, наданих компанією, в українських гривнях відповідно до встановленого сторонами еквіваленту в іноземній валюті за обмінним курсом іноземної валюти за безготівковими операціями станом на робочий день, що передує дню укладення кредитного договору. Сторони погоджуються, що розрахункова сума процентів за відповідний період, після врахування позитивного або від'ємного значення курсової різниці, як зазначено вище, а також сума процентів, що підлягає сплаті за такий період, не можуть мати від'ємне значення. Якщо в період між датою виставлення рахунка та датою отримання суми, еквівалентної тій, що зазначена в такому рахунку, обмінний курс, який був використаний компанією, збільшиться більше ніж на 2 %, різниця, що виникла внаслідок такого збільшення, виплачується позичальником. Додатково позичальник зобов'язується компенсувати компанії витрати, що пов'язані зі сплатою податків з доходів фізичних осіб (або іншого аналогічного податку), у зв'язку з виникненням у позичальника доходу, пов'язаного зі змінами курсу іноземної валюти, прийнятої сторонами у кредитному договорі, по відношенню до української гривні.

Відповідно до п.1.4.2 Загальних умов кредитування, повернення кредиту здійснюється позичальником у повному обсязі в терміни, встановлені Графіком погашення кредиту, за винятком випадків, у яких цими Загальними умовами кредитування передбачено інші строки повернення кредиту (стаття 3).

Відповідно до п.1.4.3 Загальних умов кредитування, до 10 числа кожного місяця компанія надсилає позичальнику відповідні рахунки для сплати чергового платежу відповідно до Графіка погашення кредиту. Черговий платіж підлягає сплаті у строк відповідно до Графіка погашення кредиту. У разі, якщо позичальник не отримав рахунок для сплати чергового платежу, позичальник не пізніше ніж за 3 робочих дні до настання відповідного строку сплати платежу у повернення кредиту звертається до компанії за рахунком, в якому визначається розмір платежів у повернення кредиту. Компанія має право надсилати рахунки за поштовою адресою позичальника, а також електронною поштою, а позичальник зобов'язується забезпечити отримання рахунків та їх вчасну сплату.

Згідно із п. 1.6. Загальних умов кредитування передбачено забезпечення виконання зобов'язань позичальника по Кредитному договору заставою майна.

Відповідно до п.1.6 Загальних умов кредитування зобов»язання відповідача перед ТОВ «Порше Мобіліті» за зазначеним Кредитним договором забезпечено Договором застави від 13 лютого 2014 року, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрованим в реєстрі № 533, згідно з умовами якого відповідач надав в заставу автомобіль марки VW, модель РАSSАТ, кузов WVWZZZ3СZЕЕ075466, об»єм двигуна 1968 куб.см., 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_1, що належить йому на праві власності ( т.1, а.с. 20-23)

Пунктом 3.1.2. Загальних умов кредитування передбачена автоматична рекалькуляція (зменшення) суми кредиту у випадку здійснення Позичальником платежу протягом відповідного календарного місяця у сумі окремого платежу, що перевищує місячний платіж більше ніж на 1000,00грн. або дорівнює цій сумі. Компанія один раз на місяць здійснює перерахунок чергових платежів з повернення кредиту та сплати процентів та комісій. Та направляє Позичальнику новий Графік погашення кредиту. Такий Графік погашення кредиту вважається погодженим Позичальником та набирає чинності з моменту отримання коштів від Позичальника на підставі рахунку за наступний платіжний період , складеного з урахуванням часткового дострокового погашення Кредиту та / або Додаткового кредиту.

Пункти 3.2., 3.2.1. Загальних умов кредитування передбачають, що сторони погоджуються, що компанія має право визнати термін повернення кредиту та додаткового кредиту таким, що настав та/або вимагати дострокового розірвання кредитного договору у випадку порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу (його частини) з повернення кредиту та/або додаткового кредиту відповідно до Графіка погашення кредиту та/або сплати плати за користування кредитом на строк щонайменше 1 календарний місяць.

Відповідно до п. 3.3. Загальних умов кредитування, позичальник зобов'язаний повернути компанії у повному обсязі суму кредиту та суду додаткового кредиту, плату за кредит та штрафні санкції, якщо такі підлягають застосуванню (сума до повернення розраховується компанією і вказується у повідомленні компанії) протягом 30-ти календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу позичальником. Якщо з будь-яких причин повідомлення не буде отримано, перебіг вказаного строку починається з дати відправлення цього повідомлення.

Отже, в суді встановлено, що між Сторонами виникли зобов»язальні правовідносини стосовно надання Відповідачу грошових коштів (кредиту) на умовах зворотності, від платності, строковості та цільового використання.

Відповідно до ч.1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Відповідно до умов Кредитного договору процентна ставка 9,90%, змінна відповідно до ст. 2.3 Загальних умов кредитування.

Відповідно до п. 2.3. Загальних умов кредитування якщо Сторони домовились про змінну процентну ставку, застосовуватимуться наступні правила. Графік погашення кредиту розраховуватиметься на основі змінної процентної ставки у розмірі трьохмісячної ставки EURIBOR, що публікується міжнародним інформаційним агентством Рейтерс (Reuters) та в інших засобах масової інформації, або оприлюднюється через інші загальнодоступні регулярні джерела (у випадку виникнення розбіжності пріоритет надаватиметься інформації, що публікується міжнародним інформаційним агентством Рейтерс (Reuters)) - якщо еквівалент Суми кредиту у Кредитному договорі виражено у Євро, та трьохмісячної ставки LIBOR, що публікується міжнародним інформаційним агентством Рейтерс (Reuters) та в інших засобах масової інформації, або оприлюднюється через інші загальнодоступні регулярні джерела (у випадку виникнення розбіжності пріоритет надаватиметься інформації, що публікується міжнародним інформаційним агентством Рейтерс (Reuters)) - у всіх інших випадках. Тому якщо трьохмісячна ставка EURIBOR/ LIBOR збільшиться у порівнянні з останнім коригуванням процентної ставки або, відповідно, датою надання Кредиту більше, ніж на 0,25 процентних пунктів, робиться аналогічне абсолютне коригування проценту (з додаванням абсолютної вартості такого збільшення до абсолютного розміру проценту) на дату виставлення рахунку. При цьому максимальний розмір збільшення процентної ставки визначається кон'юнктурою ринку, принципом формування ставки EURIBOR/ LIBOR та залежить від коливань вказаних ставок.

За п. 2.4. Загальних умов кредитування нарахування процентів здійснюється щомісячно, 15 числа поточного місяця. Період нарахування процентів починається з першого календарного дня місяця і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. Проценти нараховуються за методом « 30/360» (для цілей розрахунку один календарний місяць складається з 30 днів, при цьому умовно в році 360 днів). Проценти нараховуються на еквівалент суми Кредиту в іноземній валюті, яка залишається неповернутою, відповідно до Графіку погашення.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядок, що встановлені договором.

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі № 6-190 цс14 від 21 січня 2015 року.

Починаючи з липня 2014 року, відповідач припинив сплачувати щомісячні платежі і тому відповідно до п.п.3.2.1, 3.3 Умов кредитування відповідачу було направлено вимогу (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором протягом 30 календарних днів з дати одержання цієї вимоги. Дана вимога була направлена за місцем реєстрації та місцем фактичного проживання відповідача, однак в порушення вимог закону та положень Договору кредит повернуто не було. (т. 1, а.с. 49-50)

З розрахунку позивача вбачається, що у зв’язку з несплатою відповідачем щомісячних платежів у останнього виникла прострочена заборгованість за основним договором в розмірі 23772,00 грн. та 22797,10 за Додатковим кредитом. (а.с. 47)

З розрахунку позивача вбачається, що станом на 28.08.2018 року сума Кредиту за Договором, за виключенням заборгованості - помісячними платежами, становить еквівалент в гривні 21865,25 доларів США (що зазначено у рядку 21 Графіку погашення кредиту). Курс ПАТ «Креді ОСОБА_3» на дату підготовки позовної заяви складав 22,147 грн. за 1 долар США.

Таким чином, сума Кредиту, яка підлягає поверненню становить: 21865,25*22,147 = 484249,69 гривень. (т. 1, а.с. 48)

Згідно із умовами Кредитного договору № 50011743 від 10.02.2014 року процентна ставка становить 9,90%.

Розмір процентів за користування кредитними коштами становить – 43080,98 грн. (т. 1, а.с. 48)

Враховуючи викладене, суд вважає доведеним, що загальна сума боргу зі сплати тіла кредиту та відсотків за користування, прострочена заборгованість за основним та додатковим договором становить 573899,77 грн.( 484249,69грн. + 43080,98грн + 23772,00 грн. + 22797,10 грн.)

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, вимоги щодо стягнення неустойки за порушення умов договору, з таких підстав.

Згідно із п. 3 ч. 1. ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п.8.2. Загальних умов кредитування у разі порушення позичальником терміну повернення кредиту та/або додаткового кредиту, визначеного у ст.3.3 за винятком умов порушення Позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення Кредиту та /або Додаткового кредиту відповідно до Графіка погашення кредиту, передбаченої в статті 3.2.1, позичальник сплачує компанії штраф у розмірі 20% від суми кредиту.

Враховуючи, що факт порушення відповідачем терміну повернення кредиту суд вважає доведеним, суд дійшов до висновку про правомірність стягнення з відповідача штрафу, відповідно до п. 8.3. Загальних умов кредитування у розмірі 62286,83 грн..

Крім того, відповідно до п.8.3. Загальних умов кредитування за кожен випадок порушення Позичальником умов статей 5.1.,5.2., 5.3., .5.4., 8.2. Позичальник сплачує Компанії штраф в українських гривнях у розмірі еквіваленту 15 Євро чи 20 дол. США відповідно до еквіваленту Суми кредиту та/або Додаткового кредиту у Кредитному договорі за обмінним курсом банку, зазначеного у Кредитному договорі на момент направлення Компанією першої вимоги щодо сплати, та відповідно у розмірі еквіваленту 20 Євро чи 25 дол. США в українських гривнях за направлення другої вимоги щодо сплати за обмінним курсом банку, зазначеного у Кредитному договорі на момент направлення Компанією такої вимоги, та у розмірі еквіваленту 25 Євро чи 30 дол. США в українських гривнях за направлення третьої вимоги щодо сплати за обмінним курсом банку, визначеного у Кредитному договорі на момент направлення Компанією такої вимоги (якщо Компанія вирішить надіслати таку третю вимогу).

Позивачем неодноразово надсилались відповідачу письмові вимоги про сплату заборгованості та сплату нарахованої пені і штрафів, що підтверджується відповідними листами, наявними в матеріалах справи. Однак, відповідачем дані листи залишено без відповіді та виконання.( т.1 а.с.51-53)

судом встановлено, що через порушення відповідачем своїх зобов'язань, вказаних в статті 5.1 кредитного договору, застосовані штрафні санкції зокрема:

- штраф за направлення листа (1-го) щодо сплати заборгованості у розмірі 8971,28 грн. відповідно до рахунку № 00187647 від 02.07.2014 року;

- штраф за направлення листа (2-го) щодо сплати заборгованості у розмірі 9035,23 грн. відповідно до рахунку № 00187647 від 02.07.2014 року;

- штраф за направлення листа (3-го) щодо сплати заборгованості у розмірі 18219,37 грн. відповідно до рахунків № 00187647 від 02.07.2014 р. та № 00194569 від 04.08.2014 р..

Враховуючи вимоги п. 8.3. Загальних умов кредитування, суд вважає доведеним правомірність стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 3954,75 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що загальна сума штрафних санкцій, що підлягає стягненню з відповідача становить 66241,58 грн.

Суд погоджується з доводами позивача щодо вимог в частині стягнення пені, з огляду на таке.

Відповідно до п. 8.1. Загальних умов кредитування у разі порушення Позичальникомм терміну оплати будь- якого чергового платежу з повернення Кредиту відповідно до Графіка погашення кредиту, Позичальник сплачує Компанії пеню у розмірі 10% (десяти відсотків) річних від суми заборгованості за кожний день прострочення до моменту повного погашення заборгованості включно.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що за порушення терміну оплати чергового платежу з повернення кредиту відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню:

- за період з 16.07.2014 р. по 28.08.2015р. - розмір заборгованості становить 23772,00 грн, розмір пені 2427,12 грн;

за період з 16.07.2014 р. по 28.08.2015р. - розмір заборгованості становить 22792,10 грн, розмір пені 1896,39 грн;

- за період з 05.10.2014 р. по 28.08.2015р. (328 днів прострочення)- розмір заборгованості становить 484249,69 грн, розмір пені – 47387,52 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що загальна сума пені, що підлягає стягненню з відповідача складає 51711,03 грн.

Суд частково погоджується з позовними вимогами в частині стягнення коштів згідно із ст.625 ЦК України.

У листі від 01.07.2014 р. «Аналіз практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві» зазначено, що неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов'язання неустойка є способом його забезпечення, а в разі невиконання зобов'язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов'язання боржником.

Водночас формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів. За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 6 червня 2012 р. у справі N 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 р. у справі N 6-38цс11). Отже, проценти, передбачені ст. 625 ЦК, не є штрафними санкціями (постанова Верховного Суду України від 17 жовтня 2011 р. у справі N 6-42цс11).

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до роз'яснень у п.18 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 № 5 за змістом ст.552, ч.2 ст.625 ЦК України, 3 % річних - є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому суд має виходити з того, що ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання. Ця позиція підтверджується практикою Верховного Суду України (постанова від 29.05.2013 у справі № 6-39цс13).

Отже, за порушення умов кредитного договору щодо своєчасного виконання грошового зобов'язання з відповідача підлягає стягнення 3% річних: від простроченої суми у розмірі 1297,06 грн. (за основним та додатковим договором); за дострокове повернення кредиту у розмірі 14216,26 грн.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 192 ЦК іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Разом з тим, незалежно від фіксації еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, згідно з частинами 1 та 2 ст. 533 ЦК грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином, індексації внаслідок знецінення підлягає тільки грошова одиниця України, а іноземна валюта, яка була предметом договору позики, індексації не підлягає.

Така правова позиція неодноразово підтверджена рішеннями Верховного Суду України, в яких зазначено, що індекс інфляції - це показник, який характеризує динаміку загального рівня цін. Ціни в України встановлюються в національній валюті, тому зазначена норма ЦК може застосовуватися лише у випадку прострочення грошового зобов'язання у гривні (Рішення ВСУ від 28.03ґ2012 р. у справі № 6-36736вов10 та ухвала ВСУ по справі № 6-5426св08 від 27.05.2009 р.).

Отже норми ч. 2 ст. 625 ЦК щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, яке визначене у гривні.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 292539,64 грн. - інфляційних витрат за невиконання грошових зобов'язань не підлягають задоволенню, оскільки у Графіку погашення кредиту розмір чергових платежів визначався в іноземній валюті, а розмір чергового платежу у рахунку встановлювався відповідно до обмінного курсу долара на час сплати.

Окрім того, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Порше Мобіліті» в частині стягнення інших витрат відповідно до договору у розмірі 5203,20 грн. та суми збитків, нарахованих за п. 8,5 Загальних умов у розмірі 12000,00 грн., задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно із п.п. 6.3., 8.5. Загальних умов кредитування, у разі неналежного виконання позичальником та/або поручителем зобов'язань за цим договором, компанія має право вживати необхідних, на розсуд компанії, заходів для забезпечення прав компанії, в тому числі, але не виключно, направляти повідомлення, іншим чином контактувати з позичальником. Витрати компанії за такі дії підлягають відшкодуванню позичальником у повному обсязі. Збитки, заподіяні у зв'язку з неналежним виконанням кредитного договору, повинні бути відшкодовані винною стороною у повному обсязі, понад передбачені штрафні санкції.

По тексту позовної заяви позивачем не наведено та необґрунтовано заявлені до стягнення суми (інші витрати відповідно до договору у розмірі 5203,20 грн. та суми збитків, нарахованих за п. 8,5 Загальних умов у розмірі 12000,00 грн.), не надано розрахунок витрат та збитків, як і на їх підтвердження не надано відповідних належних та допустимих доказів, у зв’язку з чим суд позбавлений можливості перевірити правомірність нарахування заявлених витрат та збитків.

Таким чином, враховуючи вимоги ст..ст. 76, 77 , 81 ЦПК України, суд приходить до висновку, що в цій частині у задоволенні позову слід відмовити у зв’язку з недоведеністю.

Щодо вимоги ТОВ «Порше мобіліті» про звернення стягнення на предмет застави, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено, що на виконання п. 1.6. Загальних умов кредитування в забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між ОСОБА_1 та ТОВ «Порше Мобіліті» укладено договір застави транспортного засобу № 50011743 від 10.02.2014р., відповідно до якої ОСОБА_1, передав у заставу автомобіль марки VW , модель РАSSАТ, державний номер НОМЕР_1, з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, заставна вартість – 320800,05грн.(т. 1 а.с. 20-23)

Пунктом 2.1.1 договору застави обумовлено, що у разі невиконання Заставодавцем зобов'язань за Договором, зазначеним в п. 1.3 цього Договору - задовольнити за рахунок предмету застави свої вимоги у порядку, зазначеному в розділі 5 цього Договору (шляхом звернення стягнення на предмет застави), у повному обсязі, включаючи основну суму боргу, проценти за користування кредитом, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання, неустойки.

Відповідно до договору застави заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, а якщо його вимога не буде задоволена протягом 10 робочих днів з дня направлення заставодержателем відповідного повідомлення, звернути стягнення на предмет застави у випадках, зазначених в п. 4.1 договору застави.

Відповідно до п. 5.3.3 договору застави у випадку невиконання (або часткового невиконання) заставодавцем своїх зобов'язань перед заставодержателем за кредитним договором та за цим договором, нотаріус на вимогу заставодержателя здійснює виконавчий напис на цьому договорі. Заставодержатель направляє повідомлення про перехід власності та застосування застереження про добровільну передачу предмету застави заставодержателю.

Відповідно до п. 1.6 Загальних умов кредитування виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором забезпечується заставою майна відповідно до укладеного сторонами договору застави, а також усім майном позичальника, на яке може бути звернено стягнення за законодавством України. Сторони можуть домовитися про надання позичальником додаткових засобів забезпечення зобов'язання за кредитним договором, в тому числі застави іншого майна та поруки третіх осіб.

Зазначене право, відповідно до норм закону та умов договору, є одним з засобів захисту прав кредитора, яке здійснюється за вибором заставодержателя.

Відповідно до ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1 та 6 статті 20 Закону України «Про заставу» встановлено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що позичальник та заставодавець є однією особою, суд вважає за можливе стягнути з відповідача суму боргу за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позовної заяви до суду позивач по справі ТОВ «Порше мобіліті» сплатив судовий збір у сумі 3208,00 грн. (т. 1 а.с. 7).

Також, в процесі розгляду справи ТОВ «Порше мобіліті» було сплачено судовий збір у сумі 609,00 грн. за подання заяви про забезпечення позову (т. 1 а.с. 70); судовий збір у сумі 689,00 грн. за подання заяви про забезпечення позову (т. 1 а.с. 203)

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше мобіліті» підлягає стягнення судовий збір, сплачений при зверненні до суду прапорційно розміру задоволених вимогу розмірі - 2231,06 грн., та судовий збір за подання заяв про забезпечення позову у повному розмірі – 1297,00 грн., а всього 3528,06 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України, ст..ст. 22, 526, 530, 589, 590, 611, 625, 1054 ЦК України, Законом України «Про заставу»,

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» задовольнити частково.

В рахунок часткового погашення боргу ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2 «а»АДРЕСА_1 (ІПН: НОМЕР_2) перед ТОВ «Порше Мобіліті» (код ЄДРПОУ 36422974) за кредитним договором № 50011743 від 10.02.2014 року, розмір якої станом на 28.08.2015 р. складає 707365 (сімсот сім тисяч триста шістдесят п’ять) гривень 60 копійок, звернути стягнення на предмет застави автомобіль марки VW , модель РАSSАТ, державний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_1, шляхом продажу вказаного автомобіля з публічних торгів відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження», встановивши його початкову вартість на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб»єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2 «а»АДРЕСА_1 (ІПН: НОМЕР_2), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (код ЄДРПОУ 36422974), судовий збір на загальну суму 3528 (три тисячі п”ятсот двадцять вісім) гривень 06 копійок.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 22 червня 2018 року

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Запорізької області протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя: Н.Г.Скользнєва

12.06.2018