Постанова № 74907524, 19.06.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/349/2018(м)

266/4269/17

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Категорія 53

П О С Т А Н О В А

Іменем України

Єдиний унікальний номер 266/4269/17

Номер провадження 22-ц/775/349/2018(м)

19 червня 2018 року місто Маріуполь

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Гаврилової Г.Л.

суддів – Зайцевої С.А., Пономарьової О.М.

за участю секретаря – Герасимової Г.Є.

сторони:

позивач - ОСОБА_2,

відповідач - Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця",

третя особа яка не заявляє самостійних вимог - в.о. голови правління Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" ОСОБА_3;

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 22 січня 2018 року, у складі судді Д’яченка Д.О.,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про стягнення середнього заробітку у зв’язку з затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі, з посиланням на обставини, згідно яких він був звільнений з посади директора з правових питань корпоративного управління ПАТ "Українська залізниця", відповідно до наказу голови правління ПАТ "Українська залізниця" №2367/ос від 12 грудня 2016 року на підставі п.5 ч.1 ст. 41 КЗпП України. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 30 серпня 2017 року ОСОБА_2 був поновлений на роботі на посаді директора з правових питань і корпоративного управління ПАТ "Українська залізниця", з підприємства стягнутий середній заробіток за час вимушеного прогулу. Судом допущене негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за 1 місяць. Відповідачем судове рішення не виконано. Просив суд стягнути з ПАТ "Українська залізниця" на його користь середній заробіток за затримку виконання рішення про поновлення на роботі за період з 31 серпня 2017 року по 16 січня 2018 року у сумі 321 398,30 грн.

Заочним рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 22 січня 2018 року, з урахуванням ухвали Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 07 лютого 2018 року про виправлення описки у судовому рішенні, позов ОСОБА_2 до ПАТ "Українська залізниця" про стягнення середнього заробітку у зв’язку з затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі задоволено. Стягнуто з ПАТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_2 середній заробіток за затримку виконання рішення суду плати в сумі 321 398,30 грн. Допущено негайне виконання в частині стягнення суми середнього заробітку за один місяць у сумі 71045,94 грн. Стягнуто з ПАТ "Українська залізниця" в дохід держави судовий збір в сумі 780,05 грн.

Ухвалою Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12 березня 2018 року у задоволенні заяви ПАТ "Українська залізниця" про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ "Українська залізниця" про стягнення середнього заробітку у зв’язку з затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ПАТ "Українська залізниця" подала апеляційну скаргу, в якій,посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 22 січня 2018 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції неодноразово було позбавлено відповідача права брати участь у судових засіданнях. Через зайнятість представників в інших судових засіданнях, віддалене територіальне розташування та невчасне повідомлення про дату та час судових засідань, відповідачем надавалися клопотання про відкладення судового засідання та проведення судових засідань в режимі відеоконференції, проте судом було відмовлено у задоволенні клопотань. З посиланням на ч.2 ст. 235 КЗпП України, ст. 27 Закону України «Про оплату праці», Порядок обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року та на практику Верховного Суду України, зазначає, що не погоджується з рішенням Печерського районного суду міста Києва від 30 серпня 2017 року за позовом ОСОБА_2 до ПАТ "Українська залізниця" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 06 грудня 2017 року, та вважає їх прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки суд при обрахуванні розміру середнього заробітку, що підлягає сплаті за час вимушеного прогулу, керувався довідкою, виданою Філією « Центру сервісного забезпечення» ПАТ « Укрзалізниця» про дохід позивача від 03 липня 2017 року за період жовтень – листопад 2016 року, яка містить суму усіх виплат, нарахованих за вказаний період позивачу ,та суму для розрахунку середньої заробітної плати, що складає 79 092,08 грн., а також суму середньоденної заробітної плати, що становить 1883,14 грн.

При цьому, суд першої інстанції, посилаючись на цю довідку, самостійно встановив суму середньоденної заробітної плати у розмірі 3383,14 грн.,з чим вони не погоджуються. Отже, при обчисленні середнього заробітку ,Печерський суд міста Києва мав би виходити із суми середньоденної зарплати позивача у розмірі 1883 гривні 14 копійок, а не 3 383 грн. 14 коп.

У свою чергу, повторюючи помилку попередніх судів, у рішенні,що оскаржується, суд зробив розрахунок середнього заробітку за час невиконання судового рішення, виходячи із середньоденного заробітку у розмірі 3383, 14 грн., визначеного Печерським судом м. Києва, тоді як мав би бути розрахований із середньоденної заробітної плати, що становить 1883,14 грн.

Представник відповідача ПАТ "Українська залізниця" та третя особа яка не заявляє самостійних вимог: в.о. голови правління ПАТ "Українська Залізниця" ОСОБА_3, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи( а.с. 245-246, а.с.15-16 том 2) , вдруге до суду не з’явились, повторно надали заяву про відкладення розгляду справи, у зв’язку із необхідністю прийняття участі в інших судових засіданнях.( а.с.9-10 том2 )

Відхиляючи дане клопотання судова колегія виходить з наступного.

Згідно до частини 1,2 статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Судова колегія 05.06.2018 року задовольнила письмове клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи у зв’язку із необхідністю прийняття участі в інших судових засіданнях, та справу повторно призначено на 19.06.2018 року. При цьому, клопотань про слухання справи у режимі відео конференції не заявлялось.

18 червня 2018 року від представника ПАТ "Українська Залізниця" надійшло клопотання про визнання поважними причини неявки у судове засідання, призначене на 19 червня 2018 року, та відкладення розгляду справи у зв’язку із необхідністю прийняття участі в інших судових засіданнях. Клопотань про слухання справи у режимі відео конференції не заявлялось. ( а.с. 1-3 том2)

Відповідно до витягу з протоколу № 11 засідання правління ПАТ « Укразалізниця» від 22.03.2016 року Юридичний департамент апарату ПАТ « Укрзалізниця» складає 30 одиниць. ( а.с. 167)

В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Справа перебуває в провадженні судів з 27.10.2017 року.

Інших клопотань на час винесення даного рішення від представника відповідача не надходило.

З огляду на зазначене, та враховуючи викладені обставини, відповідно до статті 372 ЦПК України, враховуючи відсутність підстав, які б свідчили про неможливість розгляду справи у даному судовому засіданні без присутності представника відповідача , колегія суддів відмовляє в задоволенні клопотання представника ПАТ "Українська Залізниця" відкладення розгляду справи.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_4, яка просила апеляційну скаргу відхилити, дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки відповідачем не виконується рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 серпня 2017 року, яким ОСОБА_2 був поновлений на роботі на посаді директора з правових питань і корпоративного управління ПАТ "Українська залізниця", відповідно до статті 236 КЗпП України роботодавець повинен йому сплатити середній заробіток за час затримки виконання судового рішення за період з 31 серпня 2017 року по 16 січня 2018 року у розмірі 321 398, 30 гривень.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_2 був звільнений з посади директора з правових питань корпоративного управління ПАТ «Укрзалізниця» відповідно до наказу голови правління ПАТ «Укрзалізниця» №2367/ос від 12 грудня 2016 року на підставі п.5 ч.1 ст. 41 Кодексу законів про працю України – припинення повноважень посадової особи.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 30 серпня 2017 року ОСОБА_2 був поновлений на роботі на посаді директора з правових питань і корпоративного управління ПАТ «Укрзалізниця», з підприємства стягнутий середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача. Судом допущене негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за 1 місяць. ПАТ «Укрзалізниця» судове рішення не виконало. (а.с.5-12).

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 06 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 в інтересах ПАТ «Укрзалізниця» на рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 серпня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Укрзалізниця» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу – відхилено. (а.с.80 том1, 17-19 том 2 ).

Задовольняючи позовні вимоги щодо поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, Печерський суд м. Києва визначив середній заробіток відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати , затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 19995 року № 100, та, враховуючи дані Довідки про доходи позивача за останні два місяці ( жовтень - листопад 2016 року) на підприємстві № 899 , виданої позивачем від 03 липня 2017 року, встановив середньоденну заробітну плату позивача у розмірі 3383 гривні 14 копійок.

Дане питання було також предметом обговорення Апеляційного суду міста Києва 06 грудня 2017 року , та апеляційна інстанція погодилась з висновками Печерського суду м. Києва щодо визначення середньоденного заробітку позивача саме у цьому розмірі - 3383 гривень 14 копійок. ( а.с.17-19 том 2)

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника , цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Оскільки судом встановлено, що на час ухвалення судового рішення (22.01.2018 року), судове рішення Печерського суду м. Києва від 30 серпня 2017 року про поновлення незаконно звільненого ОСОБА_2 не виконане, судова колегія погоджується з висновком суду про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі, а саме за період з 31 серпня 2017 року по 16 січня 2018 року( в межах заявлених вимог), що складає 95 робочих днів, у розмірі 321398,80 гривень.( 95х 3 383 грн. 14 коп.)

При цьому, для розрахунку розміру середнього заробітку суд правомірно виходив із середньоденної заробітної плати позивача у розмірі 3 383 грн. 14 коп., як такої, що має преюдиційне значення, оскільки встановлена рішенням суду, що набрало чинності.

Доводи апеляційної скарги, що суд мав зробити перерахунок середньоденної заробітної плати позивача відповідно до Порядку КМУ№100 від 08 лютого 1995 року, судова колегія відхиляє, оскільки це питання вже було предметом обговорення двох судових інстанцій, а саме - Печерського суду м. Києва від 30 серпня 2017 року та Апеляційного суду м. Києва від 06 грудня 2017 року, та фактично відповідач ініціює питання про перегляд висновків даних судів, що не є компетенцією даного суду.

Отже, переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги , судова колегія погоджується з висновками суду щодо задоволення позову, а доводи апеляційної скарги про порушення норм матеріального права є безпідставними.

Доводи апеляції, що суд порушив його процесуальні права, оскільки розглядав справу за відсутність відповідача, не відповідають обставинам справи, оскільки суд першої інстанції тричі відкладав розгляд справи з причини неявки відповідача, якого повідомлялось про час та місце розгляду справи. ( а.с. 50.51) У судовому засіданні 16.01.2018 року був присутній представник відповідача ОСОБА_6, що діяв за довіреністю( а.с. 71), та який особисто був повідомлений про час та місце розгляду справи на 22.01.2018 року. Проте, у судове засідання відповідач вкотре не з’явився, та суд розглядав справу у заочному порядку. У свою чергу, відповідач скористався своїм правом на подачу заяви про перегляд судового рішення.

Отже, порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, та є безумовною підставою для скасування рішення у справі, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381,382 ЦПК України колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 22 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 23 червня 2018 року.

Головуючий Гаврилова Г.Л.

Судді Зайцева С.А.

ОСОБА_7