Ухвала суду № 74906913, 31.05.2018, Мар'їнський районний суд Донецької області

Номер справи 237/689/18

Номер провадження 2-з/237/9/18

У Х В А Л А

31.05.18 року м. Курахове

Марїнський районний суд Донецької області у складі суду:

головуючого судді Приходько В.А.

за участю секретаря судового засідання Шавкун Т.Г,

представника позивача ОСОБА_1

відповідачки ОСОБА_2

представника відповідачки ОСОБА_3

розглянувши в підготовчому судовому засіданні клопотання представника відповідачки ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Марїнського районного суду Донецької області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу. На підтвердження своїх позовних вимог ОСОБА_4 до позовної заяви додав розписки відповідачки про отримання нею грошових коштів.

20.02.2018 року до суду надійшла заява ОСОБА_4 про забезпечення позову, в якій позивач посилався на те, що у разі задоволення позовних вимог і стягнення всіх заборгованих відповідачкою коштів виникнуть ускладнення виконання рішення суду, оскільки відповідачка може до вирішення справи по суті розпорядитися своїм майном.

Ухвалою Мар"їнського районного суду Донецької області від 22 лютого 2018 року заява позивача про забезпечення позову була задоволена і вжиті заходи забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії відповідачем до винесення рішення судом по справі, а саме - заборонити укладати договори оренди земельної ділянки, яка згідно державного акту на право власності на землю належить відповідачці ОСОБА_2.

Разом з відзивим на позовну заяву, в якій представник відповідачки заперечував проти позову, на адресу суду надійшло клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

Вимога представника відповідачки ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову мотивована тим, що будь-який борг відповідачки ОСОБА_2О перед ОСОБА_4 взагалі відсутній, а у зв"язку із наявністю такої заборони, позивач ОСОБА_4 самовільно, на свій власний розсуд використовує приватну власність ОСОБА_2 без будь-якого договору оренди та інших правовстановлюючих документів і позивач вже фактично заборгував відповідачці 19000грн, самовільно продовжує використання земельної ділянки і неможливо із-за заборони, накладеної судом, укласти договір оренди, тому ОСОБА_4 використовує земельну ділянку безоплатно.

В підготовчому судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_3 та сама відповідачка ОСОБА_2 підтримали клопотання і просили його задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_1 заперчував проти клопотання

Вислухавши думки сторін, вивчивши матеріали, суд дійшов висновку про те, що клопотання задоволенню не підлягає з наступних підстав.

При постановленні ухвали 22 лютого 2018 року про забезпечення позову, суд керувався вимогами процесуального закону, а саме статтями 149-157 Глави 10 "Забезпечення позову" ЦПК України, а також приписами Постанови Пленуму ВСУ від 22.12.2006р. №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».

Пунктом 4 Постанови Пленуму ВСУ від 22.12.2006р. №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Під забезпеченням позову розуміється вжиття судом передбачених законом заходів, які створюють реальну гарантовану можливість для виконання майбутнього рішення по справі.

Судом встановлено, що на підтвердження своїх позовних вимог позивач надав копії розписок про те, що відповідачка отримувала від ОСОБА_4 грошові суми в розмірі 26тис.грн., 45тис.грн., двічі по 5 тис.грн. Таким чином, суд на виконання вказаної Постанови Пленуму ВСУ пересвідчився, що між сторонами дійсно існує спір, позивач долучив копію вимоги до відповідачки про повернення грошових коштів з розрахунком та квитанцією про відправлення цієї вимоги відповідачці.

За наявності таких розписок в матеріалах справи, твердження представника відповідача про те, що будь-який борг відповідачки ОСОБА_2О перед ОСОБА_4 взагалі відсутній є необгрунтованим.

Також викликає сумнів у суда твердження заявника про те, що позивач ОСОБА_4О . самовільно, на свій власний розсуд безоплатно використовує приватну власність ОСОБА_2 без будь-якого договору оренди та інших правовстановлюючих документів, оскільки це спростовується матеріалами справи, а саме: із копії Державного акту на право приватної власності на землю вбачається, що єдиною власницею земельної ділянки є ОСОБА_2, що також підтверджено інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яка відповідно до вимог Закону володіє і розпоряджається своєю власністю, в даному випадку - земельною ділянкою.

Як видно з витягу з Єдиного реєстру довіреностей, відповідачка скористалась своїми правами і надала довіреність ОСОБА_4 представляти інтереси з питань укладання договорів оренди земельної ділянки-паю та отримувати орендну плату за користування цією земельною ділянкою строком на 5 (п"ять) років.

Але 15 грудня 2017 року, як єдиний власник вказаної земельної ділянки, вона скасувала свою довіреність нотаріально. Повіреного та інших зацікавлених осібпро скасування довіреності зазначила повідомити самостійно.

Будь-яких доказів того, що в теперішній час позивач ОСОБА_4 самовільно, безоплатно, без будь-якого дозволу використовує земельну ділянку, що належить ОСОБА_2, суду не надано.

За таких обставин, клопотання не може бути задоволене.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 158 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання представника відповідачки ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя В.А. Приходько

Дата документу 31.05.2018 року