Рішення № 74906060, 23.05.2018, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/20426/17

Провадження №2-а/521/113/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 року місто Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді – Плавича І.В.,

за участю секретаря судового засідання – Коваль Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС про скасування постанови у справі про порушення митних правил, –

ВСТАНОВИВ:

У провадженні суду знаходиться на розгляді адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС про скасування постанови у справі про порушення митних правил.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги та пояснюючи підстави звернення до суду сторона позивача посилалась на ті обставини, що 29 листопада 2017 року ОСОБА_1 отримала постанову про порушення митних правил №1420/50000/17 від 15 листопада 2017 року, згідно якої ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків від несплаченої суми митних платежів, що складає 20 007,44 гривень.

Як посилалась сторона позивача, ОСОБА_1 винною себе не визнає, вважає, що належним чином і у повному обсязі виконала відповідні вимоги закону, порушення митних правил не допустила, з висновками митного органу не згодна, у зв’язку з чим звернулася з даним позовом в суд, в якому просила скасувати постанову Одеської митниці ДФС в справі про порушення митних правил №1420/50000/17 від 15 листопада 2017 року.

Позивач ОСОБА_1 у відкрите судове засідання не з’явилась, але від представника особи надійшла заява про підтримання позовних вимог із клопотанням про розгляд справи за відсутності сторони позивача.

Представник Одеської митниці ДФС у відкрите судове засідання не з’явився, але від представника установи надійшла заява, в якій сторона заперечувала проти задоволення позовних вимог із клопотанням про розгляд справи за відсутності сторони позивача.

Вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, прийнявши до уваги пояснення сторін, дослідивши представлені суду письмові докази, надавши правовідносинам, що виникли між сторонами по справі, належну правову оцінку, суд доходить висновку про задоволення заявленого позову – з наступних підстав.

Під час судового розгляду справи було встановлено, що згідно постанови про порушення митних правил №1420/50000/17 від 15 листопада 2017 року, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбачених ст. 485 МК України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків від несплаченої суми митних платежів, що складає 20 007,44 гривень.

Відповідно до митної декларації №UA500070/2017/001146 від 01 вересня 2017 року відомості для здійснення митного оформлення одного з видів товару за цією митною декларацією – валіки малярські для фарбування різних розмірів без ручки, за кодом згідно Українського класифікатора товарів ЗЕД - НОМЕР_1 - ставка вивізного експортного мита 5% від митної вартості.

Рішенням про визначення коду товару від 05 вересня 2017 року №КТ-UA500070-0006-2017 встановлено, що вищевказаний товар передбачено класифікувати кодом товару ЗЕД НОМЕР_2 (валики-щітки з металевими пелюстками, які є запасними частинами до розбризкувачів будівельних сумішей) - ставка вивізного експортного мита 10% від митної вартості.

Позивач заперечувала проти факту вчинення вказаного правопорушення, не вважала себе винною у порушенні митних правил, обґрунтовуючи тим, що є найманим працівником ТОВ «Віздом-Сервіс» на посаді агента з митного оформлення, до функціональних обов'язків якого входять дії, пов'язані з пред'явленням органам доходів і зборів товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також документів, потрібних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Як вбачається із матеріалів справи, 06 вересня 2017 року ТОВ «ВІЗДОМ-СЕРВІС» діючи в якості уповноваженої особи ТОВ «АСТОРЕПОСТАЧ» подало до Одеської митниці ДФС митну декларацію №UА500070/2017/001188 аналогічного змісту декларації №UА500070/2017/001146. На цю декларації позивач видав картку відмови №UА50070/2017/00038. 07 вересня 2017 року ТОВ «ВІЗДОМ-СЕРВІС» подано до Одеської митниці ДФС митну декларацію б/н, однак, електронним способом повідомлено про відмову у прийомі, що підтверджується випискою.

Проте, 07 вересня 2017 року стосовно ОСОБА_1 складено протокол про порушення митних правил №1420/50000/17, передбачених ст. 485 Митного кодексу України.

08 вересня 2017 року декларантом ТОВ «ВІЗДОМ-СЕРВІС» подано до Одеської митниці ДФС митну декларацію № UА5000070/2017/001214.

СМО №1 м/п «Одеса - центральний» Одеської митниці ДФС електронним способом було надіслало повідомлення з розбіжностями, що підтверджується випискою.

Тобто, прийняття Рішення про визначення коду товару, спричинило складання Одеською митницею ДФС Карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500070/2017/00039 та № UА500070/2017/00042 від 08 вересня 2017 року з повідомленням про відмову у прийнятті декларації №UА500070/2017/001146 у зв’язку з складенням зазначеного протоколу. Цим відповідач відмовив у митному оформленні даного товару, що порушило права позивача на здійснення імпортної операції.

Приписами ст. 81 Митного кодексу України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Згідно ст. 86 МК України митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Дата і час прийняття митної декларації фіксуються посадовою особою митного органу, що її прийняла, проставленням відміток на бланку митної декларації та відповідним записом у документах митного органу.

Згідно ч. 1 ст.67 МК України українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про ОСОБА_1 тариф України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Митний тариф України» передбачено, що митний тариф України є невід'ємною частиною цього Закону та містить перелік ставок загальнодержавного податку - ввізного мита на товари, що ввозяться на митну територію України і систематизовані згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), складеною на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів.

Відповідно п.12 Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року №428 пояснення до УКТЗЕД розробляються та затверджуються Держмитслужбою з урахуванням змін, які вносяться Всесвітньою митною організацією до пояснень до Гармонізованої системи та Європейським Союзом до пояснень до Комбінованої номенклатури. У разі потреби Держмитслужба розробляє пояснення до кодів товарів, що деталізовані на національному рівні.

Законом України «Про Митний тариф України» передбачено, що товарна позиція НОМЕР_1 - подушечки та валики для фарбування.

05 вересня 2017 року посадовою особою митного поста «Одеса - центральний» проведено митний огляд товару та власним рішенням про визначення коду товару № КТ-UА500070- 0006-2017 визначено для частини товару інший код - НОМЕР_2, який у рішенні про визначення коду та у оскаржуваній постанові найменовано «валики-щітки з металевими пелюстками, які є запасними частинами до розбрискувачів будівельних сумішей», а в УКТЗЕД цей код іменується «інші щітки, що є частинами механізмів приладів або транспортних засобів».

Відповідно до постанови Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці ДФС про визначення коду товару №КТ-UА500070-0006-2017 від 01 вересня 2017 року, визнано протиправною та скасовано картку відмови Одеської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500070/2017/00039 від 08 вересня 2017, зобов’язано Одеську митницю ДФС здійснити митне оформлення товару №2 (графи 31, 33 митної декларації №UА500070/2017/001146 від 01 вересня 2017 року) за кодом УКТЗЕД НОМЕР_1, визнано протиправним та скасовано рішення № UА500070/2017/000001/2 від 08 вересня 2017 року Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року апеляційна скарга Одеської митниці ДФС залишена без задоволення, а постанова Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року – без змін.

Тобто, постанова Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року набрала законної сили у встановленому законом порядку.

Згідно із ст. 82 ч. 4 обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як регламентує ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред’явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідно до ст. 485 МК України, заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв’язку з якими було надано такі пільги, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Відповідно до ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У розумінні ст. 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно ст. 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, є за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості.

Як регламентує ст. 4 ч.1 п.37 МК України, перевізник – особа, яка здійснює перевезення товарів через митний кордон України та/або між органами доходів і зборів на території України або є відповідальною за такі перевезення.

Згідно ст. 191 ч.2 МК України, перевізники зобов’язані, зокрема, під час прийняття товарів до перевезення перевіряти точність відомостей щодо кількості вантажних місць, їх маркування, номери, зовнішній стан товарів та їх пакування. У разі неможливості такої перевірки вносити відповідний запис до міжнародної автомобільної накладної (CMR); у строк, встановлений статтею 95 цього Кодексу, доставляти товари до органу доходів і зборів призначення, а також подавати передбачені законодавством документи на них; не розпочинати вивантаження чи перевантаження товарів без дозволу органу доходів і зборів.

Відповідальність за подібні порушення у вигляді недоставлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів до органу доходів і зборів призначення, видача їх без дозволу органу доходів і зборів або втрата, – передбачена статтею 470 МК України.

Згідно ст. 277 МК України, об’єктами оподаткування митом є товари, митна вартість яких перевищує еквівалент 150 євро, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України підприємствами.

Відповідно до ст. 284 МК України, за умови дотримання вимог та обмежень, встановлених розділом V цього Кодексу, застосовується умовне повне звільнення від оподаткування ввізним митом – до товарів, поміщених у митний режим «транзит».

Суд погоджується із правовою позицією сторони позивача, що суб’єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил при вчиненні порушень митних правил підприємствами є посадові особи цих підприємств (частина 2 статті 459 МК України). Посадові особи підприємств – керівники та інші працівники підприємств (резиденти та нерезиденти), які в силу постійно або тимчасово виконуваних ними трудових (службових) обов’язків відповідають за додержання вимог, встановлених цим Кодексом, законами та іншими нормативно-правовими актами України, а також міжнародними договорами України, укладеними у встановленому законом порядку (пункт 43 частини 1 статті 4 МК України).

Аналіз положень даних статей свідчить про те, що за порушення митних правил, передбачене ст. 458 МК України, несе відповідальність посадова особа підприємства-перевізника. З тексту оскаржуваної постанови випливає, що продавцем товару є компанія «NTP Trans s.r.o» (Чехія), відправником товару є TOB «Віздом-Сервіс» (Україна), покупцем та одержувачем є «Асторепостач» (Україна), а перевізником є «Maersk Kithira».

За змістом статті 485 МК України, склад відповідного порушення обумовлює наявність в діях декларанта особливої мети, а саме ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру, що обумовлює обов’язкове подання неправдивих відомостей, необхідних для визначення митної вартості товару.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що висновок митного органу щодо наявності в діях ОСОБА_1 мети у вигляді неправомірного зменшення розміру митних платежів є передчасним та спростовуються матеріалами справи.

Згідно ст. 529 ч.1 МК України, постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

На підставі ст. 530 ч.6 МК України, перевірка законності та обґрунтованості постанови у справі про порушення митних правил судом здійснюється у порядку, встановленому КАС України.

Як чітко зобов’язує ст. 77 ч.2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідні посилання сторони відповідача щодо обґрунтованості притягнення позивача до адміністративної відповідальності не вбачаються суду доведеними та викликають обґрунтований сумнів.

Відповідно до ст. 531 ч.1 п.1 МК України, підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є, зокрема, відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил.

Ураховуючи викладене, суд вбачає обґрунтованим задовольнити вимоги позивача та скасувати оскаржувану постанову. Разом з тим, оскільки в процесі розгляду справи суд дійшов висновку про відсутність в діях позивача порушень митних правил, суд вбачає обґрунтованим закрити провадження у відповідній справі.

Керуючись ст.ст. 5, 9, 19, 20, 72, 77, 90, 139, 194, 241, 242, 244, 245, 246, 250, 286 КАС України, суд –

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС про скасування постанови у справі про порушення митних правил – задовольнити.

Постанову в справі про порушення митних правил №1420/50000/17 від 15 листопада 2017 року про притягнення ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1), до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 485 МК України, – скасувати, та закрити провадження у справі про порушення митних правил у зв’язку із відсутністю у діях особи ознак порушення митних правил.

Апеляційна скарга на рішення суду з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи.

Головуючий: