Ухвала суду № 74905602, 25.06.2018, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/18/18

Провадження № 2-др/204/8/18

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2018 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Токар Н.В.,

при секретарі Невеселій К.А.,

за участю представника позивача адвоката ОСОБА_1,

за участю відповідача ОСОБА_2,

за участю представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Дніпро заяву представника відповідача ОСОБА_3 про винесення додаткового рішення про судові витрати у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа – Комунальне підприємство «Жилсервіс – 1» Дніпровської міської ради про визначення порядку користування квартирою, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 23.05.2018 в задоволенні позовної заяви ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа – Комунальне підприємство «Жилсервіс – 1» Дніпровської міської ради про визначення порядку користування квартирою відмовлено.

30.05.2018 до суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_3 про винесення додаткового рішення про судові витрати у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа – Комунальне підприємство «Жилсервіс – 1» Дніпровської міської ради про визначення порядку користування квартирою, зазначивши про необхідність покладення судових витрат з правової допомоги відповідача ОСОБА_2 в розмірі 7 000 грн. на позивача по справі, з посиланням на ст.270 ЦПК України.

В судовому засіданні представник позивача заперечувала проти ухвалення додаткового рішення в повному обсязі, посилаючись на те, що зазначена заява подана в порушення вимог ст.246 ЦПК України – після закінчення судових дебатів та без повідомлення поважності причин подання такої заяви та доказів; представник відповідача ОСОБА_3 не відноситься до осіб, які мають право здійснювати професійну правничу допомогу в розумінні ст.10 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та ст.15 ЦПК України, адже не є адвокатом, у зв’язку з чим, просила відмовити в задоволенні заяви.

Представник відповідача ОСОБА_3, відповідач ОСОБА_2, кожен окремо, заяву про ухвалення додаткового рішення підтримали, просили її задовольнити, посилаючись на підстави, які зазначені в заяві.

Представник третьої особи - Комунальне підприємство «Жилсервіс – 1» Дніпровської міської ради в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Вислухавши думку представника позивача, відповідача та його представника, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до положень ч. 3, 4 ст.3 ЦПК України, провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Відповідно до ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Склад та розмір витрат, пов’язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання правових послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов’язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).

Таким чином для визначення розміру компенсації витрат на правову допомогу стороною повинен бути наданий розрахунок із зазначенням часу, який був витрачений на виготовлення документів правового характеру, а також дані щодо фактично понесених і документально підтверджених витрат на правову допомогу.

В судовому засіданні представником відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 на підтвердження понесених відповідачем витрат на правничу допомогу було надано договір №7 про надання правової допомоги від 15 березня 2018 року між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_2, відповідно до якого вартість послуг представника за його участь у суді першої інстанції становить 7000 грн. (арк.с.143-144).

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера № 25 від 15.03.2018 року прийнято від ОСОБА_2 за представницькі послуги згідно договору № 7 від 15.03.2018 року - 3000 грн. (арк.с.142б).

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера № 30 від 29.05.2018 року прийнято від ОСОБА_2 за представницькі послуги згідно договору № 7 від 15.03.2018 року - 4000 грн. (арк.с.142а)

Відповідно до Акта надання послуг від 25 травня 2018 року судові витрати відповідача складаються з наступного: зустріч, консультація клієнта – 400 грн.00 коп.; ознайомлення з позовною заявою та матеріалами цивільної справи – 500 грн.00 коп.; підготування та подання відзиву на позов – 1500 грн. 00 коп.; збір доказів – 1000 грн. 00 коп.; ознайомлення з матеріалами справи – 1200 грн. 00 коп.; представництво на засіданні суду – 2400 грн. 00 коп. Усього відповідач просив суд стягнути на його користь 7000 грн. 00 коп. (арк.с.145).

Проте, за наявності перелічених та досліджених в судовому засіданні документів, наданих представником відповідача, не можна достовірно встановити, що фактично ОСОБА_2 сплатив грошові кошти ФОП ОСОБА_3 за надання правової допомоги, оскільки суду не було надано належних та достовірних доказів, в розумінні ст.ст.77,79 ЦПК України, що ОСОБА_3 є фізичною особою – підприємцем, не надано витягу про реєстрацію фізичної особи – підприємця із зазначенням коду виду економічної діяльності, яким має право займатися ФОП ОСОБА_3, а саме – правничою допомогою, а отже, у зв’язку з відсутністю зазначених документів, суд позбавлений можливості встановити, що ОСОБА_3 має право надавати правову допомогу. В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 пояснила суду, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності ФОП ОСОБА_3 є бухгалтерський облік.

Також, до поданої заяви про винесення додаткового рішення про судові витрати, представником не долучено довідки з банку про наявність у ФОП ОСОБА_3 розрахункового рахунку.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено в п. 95 Рішенні у справі Баришевський проти України від 26.02.2015 року, п. п. 34-36 Рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Таким чином, суд приходить до висновку, що представником відповідача не надано належних та допустимих доказів понесення відповідачем витрат на правову допомогу, у зв'язку з чим необхідно відмовити в прийнятті додаткового рішення за заявою представника відповідача ОСОБА_3 про винесення додаткового рішення про судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.141, 270 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити в прийнятті додаткового рішення за заявою представника відповідача ОСОБА_3 про винесення додаткового рішення про судові витрати у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа – Комунальне підприємство «Жилсервіс – 1» Дніпровської міської ради про визначення порядку користування квартирою.

Ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Суддя Н.В. Токар