Ухвала суду № 74904406, 20.06.2018, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/496/18

Провадження № 1-кс/202/1738/2018

УХВАЛА

Іменем України

20 червня 2018 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Бєльченко Л.А., за участю:

секретаря судового засідання Федорченко А.І.,

адвоката ОСОБА_1,

прокурора Захарчука В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі клопотання адвоката ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3, про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42018042630000011, внесеного до Єдиного державного реєстру досудового розслідування 27.01.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Адвокат ОСОБА_2 звернувся до суду в інтересах ОСОБА_3 із клопотанням про скасування арешту майна, накладений ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська.

В обґрунтування даного клопотання заявник вказує, що ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.04.2018 року накладено арешт на квартири № 34 та № 34-А у будинку № 95-а по проспекту Гагаріна в м. Дніпрі.

Заявник вважає, що ухвала слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.04.2018 року необґрунтована та така, що підлягає скасуванню, оскільки підстав чи розумних підозр вважати, що арештоване майно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна немає. Укладання нотаріально посвідченої цивільно-правової угоди не може вважатися шахрайськими діями, у зв’язку в чим відсутня сама подія кримінального правопорушення. Через цю обставину в кримінальному провадженні 42018042630000011 з моменту внесення відомостей в ЄРДР жодній особі не пред’явлена підозра у вчиненні кримінального правопорушення.

Тому заявник просив скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.04.2018 року на квартири № 34 та № 34-А у будинку № 95-а по проспекту Гагаріна в м. Дніпрі.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_2 підтримав заявлене клопотання та наполягав на його задоволенні

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність.

Вислухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали клопотання, кримінального провадження № 42018042630000011 від 27.01.2018 року, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Встановлено, що в провадженні СВ Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області знаходяться матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018042630000011 від 27.01.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19.03.2018 року накладено арешт на квартири № 34 та № 34-А у будинку № 95-а по проспекту Гагаріна в м. Дніпрі.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11.05.2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19.03.2018 року про накладення арешту на квартири № 34 та № 34-А у будинку № 95-а по проспекту Гагаріна в м. Дніпрі залишено без задоволення, а ухвалу залишено без змін.

За статтею 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, котрий застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об’єкти, котрі були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі, предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів, а також умов, за котрих жодна особа не була б підданою необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя, відповідно до вимог ст. 94 КПК України, ст. 132 КПК України, ст. 173 КПК України повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, що отримана юридичною особою; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі «Смирнов проти Росії» висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку – вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Відповідно до узагальнення судової практики Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження «щодо особливих вказівок в ухвалі слідчого судді про арешт майна» слід звернути увагу на положення ст. 174 КПК, яка встановлює порядок скасування арешту майна підозрюваним, обвинуваченим, їх захисником або володільцем майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна. Зазначені учасники кримінального провадження мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, яке під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження – судом. Також арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Враховуючи, що обов’язок доказування перед слідчим суддею наявності підстав для скасування арешту майна покладено на осіб, які звертається з цим клопотанням, у зв'язку з чим вони повинні обґрунтувати необхідність скасування арешту майна.

Проте адвокатом ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3, перед слідчим суддею не доведена необґрунтованість цієї ухвали слідчого судді про накладення арешту на указане нерухоме майно, а також не було представлено доказів того, що на теперішній час минула потреба в подальшому застосуванні цього заходу. Законність, обґрунтованість та вмотивованість ухвали про накладення арешту на вказане майно було перевірено Апеляційним судом Дніпропетровської області, про що була постановлена ухвала, котрою ухвалу слідчого судді про накладення арешту залишено без змін.

За встановлених обставин, клопотання адвоката ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3, про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42018042630000011 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 171, 174, 369-372, 376 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3, про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42018042630000011, внесеного до Єдиного державного реєстру досудового розслідування 27.01.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Слідчий суддя Бєльченко Л.А.