Вирок № 74904368, 25.06.2018, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/5089/15-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2018 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Брежнева О.А.,

суддів – Конопленко О.С., Погрібної Н.М.,

за участю секретарів – Ранкової О.О., Котинської А.О.,

прокурора – Чапланової С.Ю.

захисника – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спеціального провадження у м. Бахмут Донецької області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014050150003595 від 09 грудня 2014 року відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Згідно обвинувального акту та позиції сторони обвинувачення у суді, ОСОБА_2 наказом ГУ МВС України в Донецькій області №300 о/с від 12 серпня 2013 року був призначений на посаду дільничного інспектора міліції Сіверського відділення міліції Артемівського міського відділу (з обслуговування м. Артемівська та Артемівського району) ГУ МВС України в Донецькій області. Займаючи вказану посаду, ОСОБА_2, будучи працівником правоохоронного органу, маючи спеціальне звання капітана міліції, здійснюючи функції представника влади, відповідно до ст.ст. 2, 11 Закону України «Про міліції» був зобов’язаний запобігати і припиняти правопорушення, забезпечувати особисту безпеку громадян, захищати їх права і свободи, законні інтереси та мав право застосовувати примусові заходи, висувати вимоги і приймати рішення, обов’язкові для виконання, а також згідно присяги працівника органів внутрішніх справ України, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №382 від 28 грудня 1991 року, був зобов’язаний мужньо і рішуче, не шкодуючи своїх сил і життя, боротися зі злочинністю, захищати від протиправних посягань життя, здоров’я, права й свободи громадян, державний устрій і громадський порядок. Разом з тим, в порушення вищевказаних вимог ОСОБА_2 у травні 2014 року, точної дати розслідуванням не встановлено, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, діючи умисно, всупереч інтересам служби, в особистих інтересах та інтересах третіх осіб – учасників терористичної організації «Донецька народна республіка» (далі «ДНР»), яка являє собою стійке ієрархічне об’єднання організованих груп та осіб, що має чітку структуру та розподіл функцій між її учасниками, на яких покладені відповідні обов’язки згідно з планом спільних злочинних дій, та яка мала на меті вчинення актів тероризму, тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень, у тому числі вбивства громадян, застосування насильства, залякування населення і представників органів влади, порушення громадської безпеки, захоплення адміністративних будівель органів державної влади і місцевого самоврядування, здійснення незаконного впливу на прийняття рішень цими органами на території Донецької області, дестабілізації суспільно-політичної ситуації в державі, зміну державного кордону та державної влади України шляхом незаконного встановлення на території м. Сіверська Артемівського району Донецької області своєї влади та привертання уваги громадськості до своїх політичних поглядів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, надав невстановленим досудовим розслідуванням учасникам зазначеної терористичної організації свою згоду на вступ та участь у ній. Таким чином, ОСОБА_2 надав терористичній організації «ДНР» можливість розрахувати на ви користування себе згідно з її планами. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_2, у період травня-червня 2014 року більш точний період досудовим розслідуванням не встановлено, діючи умисно, всупереч інтересам служби, в інтересах терористичної організації «ДНР», будучи озброєним автоматичною вогнепальною зброєю, та в одязі з розпізнавальними знаками терористичної організації «ДНР», чергував спільно з іншими невстановленими під час досудового розслідування учасниками терористичної організації «ДНР» на блокпосту, збудованому невстановленими досудовим розслідуванням учасниками зазначеної терористичної організації на автодорозі на в’їзді до м. Сіверська з боку м. Красний Лиман, де проводив незаконні огляди транспортних засобів, їх вантажу і перевірку документів пасажирів. Крім цього, 10 травня 2014 року у денний час, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_2, перебуваючи у кафе «Світоч» м. Сіверська, розташованому за адресою: Донецька область, Артемівський район, м. Сіверськ, вул. Молодіжна, 4, діючи умисно, всупереч інтересам служби, в інтересах терористичної організації «ДНР», спільно з іншими невстановленими під час досудового розслідування учасниками зазначеної терористичної організації, забезпечував охорону організованої останніми виборчої дільниці під час проведення незаконного місцевого референдуму щодо питання державної самостійності Донецької народної республіки. Таким чином, своїми діями ОСОБА_2 сприяв встановленню на території м. Сіверська Артемівського району Донецької області сприяв встановленню на території м. Сіверська Артемівського району Донецької області влади вищевказаної терористичної організації та здійсненню нею злочинної діяльності і досягненню своїх злочинних цілей. Своїми умисними діями, що виразились в участі в терористичній організації та сприянні її діяльності, ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 258-3 КК України, і таке обвинувачення знайшло своє підтвердження у суді при судовому розгляді і ґрунтується на показаннях свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

Сторона захисту - адвокат ОСОБА_1 орієнтувала суд на те, що надані стороною обвинувачення докази ні в якому разі не можна покласти у основу обвинувального вироку, оскільки вони чітко не вказують ні на час, ні на місце, ні на злочинні обставини скоєння інкримінованого злочину, є недопустимими відповідно до правил КПК України.

Вислухав учасників процесу, суд приводить і аналізує докази, які йому надані в ході судового розгляду, а саме:

Показання свідка ОСОБА_3, який суду пояснив, що обвинуваченого ОСОБА_2 він знає як заступника начальника міліції м. Бахмута, який проводив з ним бесіди з приводу його хуліганської поведінки, погрожував йому притягненням до кримінальної відповідальності, але підстав оговорювати його він не має. По суті обвинувачення ОСОБА_2 він може пояснити, що у початку травня 2014 року у м. Артемівську розповсюджувались настрої про вхід у склад Донецької народної республіки (ДНР) і відділення від складу України. ОСОБА_2 він бачив у військовій формі з георгіївською стрічкою, коли той приймав міри по затриманню осіб, які знаходились у громадських місцях у стані сп’яніння. Потім бачив його на блокпосту у Харківському напрямку, де той разом з іншими місцевими жителями м. Артемівська перевіряв документи у осіб, які рухались у Харківському напрямку. при цьому ОСОБА_2 був з автоматом. Точну дату вказаних подій він назвати не може, але це був початок травня 2014 року. Також йому відомо, з чужих слів, що ОСОБА_2 висловлювався за російський напрямок розвитку, але джерело цих пояснень він вказати не може.

Свідок обвинувачення ОСОБА_4 суду пояснив, що знає ОСОБА_2 як свого сусіда і робітника міліції з 2004 року, але вони ніколи близько не спілкувались, оскільки він утримується від спілкування з міліцією за своїми принципами.

З квітня 2014 року він бачив ОСОБА_2 у камуфляжній формі, з автоматом і як той з іншими озброєними людьми їздив на автомобілі. Він ніколи не бачив ОСОБА_2 ні на блокпостах, і ніколи не бачив, щоб той вів у місті Артемівську будь яку агітацію, не бачив, щоб ОСОБА_2 захоплював які не будь будівлі. Один раз, але дату та місяць він вказати не може, він бачив як ОСОБА_2 виходив з якогось двору (місто вказати не може), де мабуть проходив якийсь референдум (точно вказати не може).

Люди казали (джерело вказати не може), що вся міліція міста на той час (час вказати не може) перейшла на сторону Донецької Народної Республіки.

Свідок обвинувачення ОСОБА_5 суду пояснив, що з ОСОБА_2 він сумісно працював у Артемівському РВ у Донецькій області з 2012 року. ОСОБА_2 працював дільничним інспектором, а він молодшим оперуповноваженим кримінального розшуку. Відносини між ними були службові.

Йому відомо, що на при кінці квітня 2014 року до Артемівського РВ міліції приїхала особа з позивним "Албанец" і з ним спілкувався начальник районного відділу і ОСОБА_2 На які теми вони спілкувались йому не відомо. Він бачив як ОСОБА_2 ходив у камуфляжній формі з георгіївською стрічкою. Бачив його 10 травня 2014 року на референдумі біля кафе «Світоч». Референдум проходив з питань входження міста Артемівськ до Донецької народної республіки. На цьому референдумі ОСОБА_2 ніяких агітацій не вів, тиску ні на кого не оказував, контроль за порядком не здійснював. Зброю при собі не мав. Знаходився весь час на вулиці.

Від жителів міста Сіверськ Артемівського району (джерело вказати не може) йому відомо, що ОСОБА_2 чергував на яких-то блокпостах.

Свідок обвинувачення ОСОБА_6 суду пояснив, що ОСОБА_2 знає з 2010 року як дільничного інспектора міста Сіверськ Артемівського району Донецької області.

В квітні і травні 2014 року у місті Артемівську стали головувати так звані ополченці Донецької народної республіки. ОСОБА_2 у цей час ходив у камуфляжі, але без знаків ДНР. Спілкувався у кабінеті з начальником РВ, який як йому відомо підтримував мету Донецької народної республіки. На блокпостах ОСОБА_2 він не бачив, розмов і агітацій про ДНР він від нього не чув. Увесь цей час (квітень-травень 2014 року) ОСОБА_2 приходив на роботу і виконував обов’язки міліціонера.

Від людей (джерело не відоме) йому відомо, що ОСОБА_2 вимагав від підприємців Артемівську (яких не відомо) гроші. Під яким статусом він це робив йому не відомо.

Свідок обвинувачення ОСОБА_7 суду пояснив, що ОСОБА_2 знає з 2007 року як робітника міліції - дільничного, який раніше здійснював за ним нагляд як за раніше судимою особою.

В квітні 2014 року він 3-4 рази бачив ОСОБА_2 на блокпосту м. Сіверська Артемівського району. При ньому був автомат, пістолет, стрічка з російським прапором і він перевіряв у нього і водія документи. На той час поширювався настрій про створення Донецької народної республіки і приєднання її до Російської Федерації. Також 10 травня 2014 року він бачив як ОСОБА_2 зі зброєю охороняв порядок при проведенні референдуму за створення Донецької народної республіки. ОСОБА_2 ніякої агітації не вів, тиску ні на кого не здійснював. Також він бачив як ОСОБА_2 з іншими особами у цей час їздив на білому авто у камуфляжі і зі зброєю. На теперішній час йому відомо, що ОСОБА_2 поїхав у місто Ростов Російської Федерації.

Дослідженням письмових доказів наданих стороною обвинувачення встановлено, що згідно:

- наказу №300/ОС від 12 серпня 2013 року, згідно з яким ОСОБА_2М призначен на посаду дільничного інспектора Сіверського відділення міліції Артемівського міського відділу з обслуговуванням м. Артемівськ та Артемівського району у званні капітана міліції.

- Наказу №291О/С від 28 липня 2014 року, згідно з яким ОСОБА_2 звільнений з посади дільничного інспектора Сіверського відділення міліції Артемівського міського відділу з обслуговуванням м. Артемівськ та Артемівського району за власним бажанням з 31 липня 2014 року з встановленням премії у липні 2014 року у розмірі 120 %.

- Посадової інструкції дільничних інспекторів сектору ДІМ Артемівського МВ (з обслуговуванням м. Артемівськ та Артемівського району) ГУ МВС України в Донецькій області, встановлюючою обов’язки ОСОБА_2 як посадової особи і з якою останній письмово ознайомлений.

- Наказу №52 від 10 лютого 2014 року, згідно з яким за капітаном міліції ОСОБА_2 закріплений для носіння та зберігання вогнепальна зброя пістолет Макаров БК-4210-78р та два магазина та 16 штук 9 мм. патронів.

- Висновку про службове розслідування за фактом відкриття 09 грудня 2014 року кримінального провадження відносно колишніх працівників Сіверського відділення міліції Артемівського МВ - ОСОБА_2 та ОСОБА_8 з питань сприяння незаконним озброєним формуванням шляхом несення добових чергувань та проведення незаконних перевірок транспортних засобів на блокпостах поблизу міста Сіверська, згідно з яким доказів причетності ОСОБА_2 не встановлено, службове розслідування припинено, до розгляду кримінального провадження.

- Вимозі ІЦ ГУ МВС України в Донецькій області, біографічній довідці, побутовій характеристиці ОСОБА_2 не судимий, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно.

Аналізуючи надані суду фактичні дані, суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення в порушення вимог статті 91 - 94 КПК України не виконан обов’язок, згідно з яким була б доведена винуватість обвинуваченого у вчинені інкримінованого кримінального правопорушення, а також форма вини, мотив і мета його вчинення, бо надані суду докази належним чином чітко не підтверджують, що дії обвинуваченого виразилися в участі у терористичній організації та сприяли її діяльності, бо досліджені безпосередньо судом докази обвинувачення у вигляді показань свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_7 за правилами ст. 96 ч. 2 КПК України та ст. ст. 85, 86 КПК України не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку, бо викликають суттєву недостовірність, оскільки відносно обох свідків обвинувачений виконуючи обов’язки дільничного інспектора міліції проводив профілактичні міри відповідно до закону, чим міг суттєво викликати неприязнь і підстави для оговорення. При цьому вони достатньо не перевірені, містять посилання на невідомі джерела - невстановлені слідством джерела (отримані з чужих слів), і не підтверджуються іншими допустимими доказами. А пояснення свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 носять настільки поверховий зміст і викликають достатні сумніви, що їх також не можна покласти у основу обвинувального вироку за ст. 258-3 ч.1 КК України, оскільки свідки ні спростовують ні конкретно не вказують на дії ОСОБА_2, які б свідчили про ознаки інкримінованого йому злочину, і вони на підставі ст. 17 КПК України, ст. 62 Конституції України повинні бути використані як презумпція невинуватості обвинуваченого. Крім того, з наказу №291О/С від 28 липня 2014 року вбачається, що ОСОБА_2 після відбувшихся подій і інкримінованих у обвинувальному акті подій звільняється з органів МВС України за власним бажанням, а мало того ще й з нарахуванням 120% премії. Також суд приймає до уваги, що даними службового розслідування вказаними у висновку від 16 грудня 2014 року не встановлено, що ОСОБА_2 ніс якісь чергування на блокпостах терористичної організації, що теж у сукупності з вищенаведеним свідчить про те, що в діяннях обвинуваченого ОСОБА_2 є склад інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ст. 258-3 ч. 1 КК України .

Керуючись ст. ст. 203, 369, 370, 373, 374, 377 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 258-3 КК України – виправдати у зв’язку з відсутністю в його діях складу інкримінованого правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Апеляційного суду Донецької області через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з часу отримання вироку суду.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно, після його проголошення вручити прокурору.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Якщо апеляційну скаргу подано обвинуваченим, щодо якого судом ухвалено вирок за результатами спеціального судового провадження, суд поновлює строк за умови надання обвинуваченим підтвердження наявності поважних причин, передбачених ст.138 КПК України, та надсилає апеляційну скаргу разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя:

Судді: