Рішення № 74904133, 21.06.2018, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/269/17

№ провадження 2/208/258/18

РІШЕННЯ

Іменем України

21 червня 2018 р. м. Кам'янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, у складі:

Головуючого, судді – Івченко Т.П.,

За участі:

Секретаря судового засідання – Корнієнко К.Є.,

Представника позивача – ОСОБА_1,

Відповідача – ОСОБА_2,

Представника відповідача – ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Кам’янське Дніпропетровської області, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровської області до ОСОБА_2 «про стягнення безпідставно набутого майна», суд –

встановив:

18.01.2017 року позивач звернувся із даним позовом.

15.12.2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.

Відповідно до п. 9 Перехідних положень ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позиція позивача: відповідач будучи особою яка перебуває з 2001 року на обліку у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кам’янське Дніпропетровської області, як потерпіла особа, за період з 01.09.2015 року по 01.06.2016 року, не надала відомості про підвищення розміру пенсійних виплат, внаслідок чого фондом було нарахована та виплачена сума індексації щомісячних страхових виплат в розмірі 1599 гривень 67 копійок, що є надмірною, в розумінні ст. 1212 ЦК України, п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМ України від 17.07.2003 року № 1078, п.п.2 п. 2 ст. 16, ч. 1 ст. 47 Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 року № 1105-XIV.

В ході судового розгляду представником позивача підтримано позовні вимоги у повному обсязі.

Позиція відповідача: відповідач не визнала заявлених позовних вимог, зазначив на відсутності обґрунтування позовних вимог, та наявності підстав передбачених п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України. В обґрунтування заперечень зазначила, що її було попереджено про необхідність сповіщення позивача про зміни у своєму майновому стані, а саме як зазначено було в письмовій її заяві, про наступні обставини: зміни стану працездатності, складу сім’ї, звільнення з роботи, працевлаштування, виїзд за межі держави. Таку заяву нею було підписано 20.06.2011 року. Такі обставини в її житті в період з 01.09.2015 року по 01.06.2016 року, не змінювалися. Про зобов’язання повідомляти позивача про щомісячні виплати пенсії, вона не була попереджена, та про те що вона отримує пенсію позивачу було відомо з часу формування особової справи з 2001 року. Індексація пенсійних виплат проводилася державою, та ця інформація є загальнодоступною, в тому числі і позивачу. Лише 11.07.2016 року вона отримала вимогу від позивача щодо надання довідки про нараховану і виплачену їй пенсію за вказаний період, після чого вона одразу ж 18.07.2016 року, отримав від Пенсійного фонду України відповідну довідку, подала її позивачу. Жодної обставини яка б підтвердила її недобросовісність немає, а тому просить у задоволенні позову відмовити.

Зазначена позиція у відзиві була підтримана відповідачем та її представником під час судового розгляду.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі:

15.03.2017 року відкрито провадження по цивільній справі № 208/269/17-ц, на підставі ухвали судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

11.09.2017 року залучено до участі у справі №208/269/17 як правонаступника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, - ОСОБА_4 відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, на підставі клопотання позивача та ОСОБА_5 Правління Фонду соціального страхування України від 08.02.2017 № 13.

05.02.2018 року з боку позивача подані пояснення до позовної заяви.

06.02.2018 року, в порядку п. 9 Перехідних положень ЦПК України, визначено порядок розгляду справи, в порядку спрощеного позовного провадження.

21.06.2018 року відповідачем подано відзив на позовну заяву.

Фактичні обставини встановлені судом та зміст спірних правовідносин:

ОСОБА_2, 27.03.1992 року отримала професійне захворювання, що підтверджено довідкою МСЕК від 08.01.2003 року серія № 00018334, якою встановлено втрата професійної працездатності безстроково в розмірі 35% (а.с. 9).

28.08.2001 року Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кам’янське Дніпропетровської області прийняло на облік та продовжило виплату раніше призначеної страхової виплати ОСОБА_2, починаючи з 21.08.2001 року (ОСОБА_5 Дніпродзержинського міського відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 28.08.2001 року № 000975 (а.с. 11-12).

20.06.2011 року ОСОБА_2 попереджена про зобов’язання передбачених підпунктом «ґ» ст. 44 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», де за змістом тексту «… застрахований зобов’язаний своєчасно повідомляти робочий орган виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків про обставини, що призводять до зміни розміру матеріального забезпечення, складу соціальних послуг та порядку їх надання (зміни стану непрацездатності, складу сім’ї, звільнення з роботи, працевлаштування, виїзд за межі держави тощо….» (заява ОСОБА_2 від 20.06.2011 року (а.с. 16).

01.01.2015 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» від 28.12.2014 року № 77-VII, який вніс зміни до Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" як у назву закону, так і в його зміст, внаслідок чого в новій редакції закону не міститься п.п. «ґ» ст. 44, за яким потерпіла ОСОБА_2 була попереджена про певні обов’язки перед Фондом, як потерпіла особа (а.с. 15).

01.01.2015 року, внаслідок введення в дію Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» від 28.12.2014 року № 77-VII, права та обов’язки та відповідальність застрахованої особи викладені у частині 2 статті 16 Закону № 1105-XIV від 23.09.1999 року, але будь-яких попереджень відповідачки про викладені в новій редакції закону обов’язки застрахованої особи з боку позивача не проведено, та належних доказів про це не надано.

11.07.2016 року позивач ОСОБА_4 відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровської області направлено запит до ОСОБА_2 про отримані нею пенсійні виплати за період з вересня 2015 року по травень 2016 року (лист від 11.07.2016 року № 02-1300 (а.с. 20).

18.07.2016 року, на вимогу позивача, з боку відповідачки ОСОБА_2 подано до ОСОБА_4 відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровської області довідку про нараховані та виплачені пенсійні виплати за період із серпня 2015 року по травень 2016 року (а.с. 17 – довідка видана ПФУ Дніпродзержинського ОУПФУ від 18.07.2016 року).

30.09.2016 року позивачем - ОСОБА_4 відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровської області винесено ОСОБА_5 «Про індексацію щомісячної страхової виплати» від 30.09.2016 року № 0405/975/96 (а.с. 18) на загальну суму 7917 гривень 40 копійок, яка підлягала виплаті у наступному місяці після місяця, не пізніше 30 календарних днів з дня прийняття постанови.

Суд не приймає розрахунок переплати як підставу для стягнення заявленої суми позову в розмірі 1599 гривень 67 копійок, як нараховану та проведену виплату переплату індексації страхових виплат ОСОБА_2 за період з вересня 2015 року по червень 2016 року, так як згідно до ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 року № 1105-XIV, так як страхові виплати проведені позивачем добровільно без помилок в розрахунку, та на підставі винесеної позивачем ОСОБА_5 «Про індексацію щомісячної страхової виплати» від 30.09.2016 року № 0405/975/96 (а.с. 18), на загальну суму 7917 гривень 40 копійок, тобто після отриманої позивачем (Фондом) від відповідачки довідки про нараховані та виплачені їй пенсійні виплати за період із серпня 2015 року по травень 2016 року (а.с. 17 – довідка видана ПФУ Дніпродзержинського ОУПФУ від 18.07.2016 року), що виключає недобросовісність відповідачки ОСОБА_2

Крім того, з 01.01.2015 року, ч. 3 ст. 16 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» від 28.12.2014 року № 77-VII, визначено, що застрахована особа несе відповідальність згідно із законом за незаконне одержання з її вини (підроблення, виправлення в документах, подання недостовірних відомостей тощо) матеріального забезпечення та соціальних послуг за соціальним страхуванням.

Будь-яких доказів попередження позивачем ОСОБА_2 про її обов’язки, згідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» від 28.12.2014 року № 77-VII, який набрав чинності 01.01.2015 року, позивач не здійснював та таких доказів суду не надав.

Також, під час судового розгляду, і будь-яких доказів недобросовісності (винуватості) відповідачки ОСОБА_2, як застрахованої особи щодо підроблення, виправлення в документах, подання недостовірних відомостей Фонду щодо її матеріального забезпечення та соціальних послуг за соціальним страхування, не встановлено.

Таким чином, судом встановлено, що виплати проведені позивачем на користь відповідачки добровільно, без рахункових помилок з боку позивача і без встановлення факту недобросовісності з боку набувача, яка надала інформацію щодо отриманих пенсійних виплат позивачу 18.07.2016 року, тобто до проведення позивачем нарахувань за ОСОБА_5 «Про індексацію щомісячної страхової виплати» від 30.09.2016 року № 0405/975/96 (а.с. 18).

Згідно до підпункту «ґ» ст. 44 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (в редакції станом на 01.01.2011 року,) передбачено, що застрахований зобов'язаний: г) своєчасно повідомляти робочий орган виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків про обставини, що призводять до зміни розміру матеріального забезпечення, складу соціальних послуг та порядку їх надання (зміни стану непрацездатності, складу сім'ї, звільнення з роботи, працевлаштування, виїзд за межі держави тощо), з такими обов’язками відповідачка була обізнана станом на 20.06.2011 року, що підтверджено особистою заявою відповідачки (а.с. 15).

Але, 01.01.2015 року частиною 1 статті 1 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» від 28.12.2014 року № 77-VII, Закон України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 року № 1105-XIV, викладено у новій редакції, внаслідок чого в новій редакції закону не міститься п.п. «ґ» ст. 44, за яким потерпіла ОСОБА_2 була попереджена про певні обов’язки в заяві від 20.06.2011 року (а.с. 15).

Проте, ч. 3 ст. 16 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» від 28.12.2014 року № 77-VII, передбачено, що застрахована особа несе відповідальність згідно із законом за незаконне одержання з її вини (підроблення, виправлення в документах, подання недостовірних відомостей тощо) матеріального забезпечення та соціальних послуг за соціальним страхуванням.

Статтею 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника.

Статтею 8 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» передбачено, що перегляд розмірів державних соціальних гарантій та гарантій оплати праці відповідно до умов, визначених цим Законом, здійснюється уповноваженими на це органами протягом місяця, у якому виникли підстави для перегляду.

Пункт 5 Порядку № 1078, передбачає, що у разі підвищення однієї із складових загального доходу громадянина, який у відповідача складається із суми щомісячної страхової виплати та суми пенсії, у місяці підвищення його пенсії змінюється порядок обчислення індексу споживчих цін.

Частина перша статті 1212 ЦК України, визначає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно.

Стаття 1215 ЦК України - не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача (частина перша статті 1215 ЦК України).

Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у статті 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.

Враховуючи вищезазначене, та відсутність доказів на встановлення і доведення, в ході судового розгляду, винності відповідача, його недобросовісності, що відповідачу були зайво виплачені грн. по індексації щомісячних страхових виплат в результаті рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплат, порушення вимог передбачених ч. 2 ст. 16 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» від 28.12.2014 року № 77-VII, суд приходить до висновку що данні позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно до п. 58 Рішення ЄСПЛ у справі "Серявін та інші проти України" (Заява N 4909/04) Страсбург, 10 лютого 2010 року, остаточне 10/05/2011), з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Вирішуючи питання про судові витрати, суд виходить з того, що позивач є особою, яка звільнена від сплати судового збору згідно до п. 18, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Враховуючи вимоги ч. 6 ст. 141 ЦПК України, такі витрати з оплати судового збору, то вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 1212, 1215 ЦК України, пп.9 п.1 Розділу XIII Перехідних Положень ЦПК України, ст. 12, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», суд, –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_4 відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровської області до ОСОБА_2 «про стягнення безпідставно набутого майна» - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду – подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручена у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно до 15.5) Перехідних положень ЦПК України, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

15.8) оприлюднення інформації щодо справи, визначеної цією редакцією Кодексу, на офіційному веб-порталі судової влади України здійснюється в порядку, визначеному Положенням про автоматизовану систему документообігу суду.

Суддя Івченко Т. П.