Ухвала суду № 74904064, 22.06.2018, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

№ 201/5938/18

провадження 2-зз/201/59/18

УХВАЛА

22 червня 2018 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

в складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

при секретарі – Плевако О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро клопотання ОСОБА_1 про скасування ухвали про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва ОСОБА_3, про звільнення від сплати заборгованості за аліментами та визнання виконавчих листів, такими, що не підлягають виконанню,–

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 04 червня 2018 року звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про звільнення від сплати заборгованості за аліментами та визнання виконавчих листів, такими, що не підлягають виконанню. Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2018 року провадження по цій справі було відкрито та призначено проведення підготовчого засідання.

Ухвалою судді від 07 червня 2018 року заяву про забезпечення позову – частково задоволено. Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня 2018 року заяву про забезпечення позову – задоволено.

ОСОБА_1 15 червня 2018 року звернулася до суду з клопотанням в якому просить суд скасувати ухвалу про забезпечення позову від 07 червня 2018 року .

Відповідно до ч. 2 ст. 158 ЦПК України клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п’яти днів з дня надходження його до суду.

В судове засідання з’явився заявник. Представником позивача до суду подано клопотання про слухання заяви без його участі. Інші особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з’явилися, про час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили, а тому з урахувань зазначеного суд вважає можливим розглядати вище вказане питання за відсутності цих осіб.

Частиною 1 стаття 158 ЦПК України передбачено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Вислухавши пояснення заявника та її представника, з’ясувавши думку сторін та учасників спору, перевіривши матеріали скарги і справи, оцінивши надані та добуті докази, суд вважає клопотання не обгрунтованим та не підлягаючим задоволенню.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України: рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Перевіривши матеріали справи і клопотання та оцінивши обставини справ, а також надані та добуті докази, суд вважає, що клопотання не мотивоване та не підлягає задоволенню, оскільки ухвалою судді від 07 червня 2018 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову – частково задоволено, а саме: зупинено стягнення на підставі виконавчого листа № 2-410/5923/12 від 26 березня 2013 року, у розмірі 50 000 (п’ятдесят тисяч) гривень, в рамках виконавчого провадження 55333583 від 19 грудня 2017 року, що перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_3, до розгляду справи по суті. В задоволенні решти вимог заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову – відмовлено. У зв’язку забезпеченням позову зустрічне забезпечення по справі не застосовано. В ухвалі роз’яснено порядок та строк її оскарження.

Вище вказані заходи були вжиті по справі, оскільки в провадженні суду перебуває зазначена справа предметом спору якого є звільнення боржника від сплати заборгованості за аліментами та визнання виконавчих листів, такими, що не підлягають виконанню, в тому числі виконавчого листа № 2-410/5923/12 від 26 березня 2013 року, у розмірі 50 000 (п’ятдесят тисяч) гривень, в рамках виконавчого провадження 55333583 від 19.12.2017 року, що перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця, таким чином, є велика ймовірність того, що стягнення заборгованості за виконавчим документом, що оскаржується стягувачем, може вплинути на належне виконання аліментних зобов’язань та призведе до виникнення заборгованості по сплаті поточних платежів за виконавчими листами, що також перебувають на виконанні у відповідні державній виконавчій службі, а тому дійсно є всі підстави вважати, що це може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду по зазначеній справі, тому дійсно існує реальна загроза утруднення або неможливість виконання рішення суду, в зв’язку з чим невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, крім того слід зазначити, що вказаним не порушуються інтереси інших осіб, а тому не можуть бути взяті до уваги їх заперечення щодо зазначеного, оскільки заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, а саме до розгляду справи по суті, однак справа ще не розглянута, по справі проводяться процесуальні дії з метою повного і всебічного її розгляду і з’ясування обставин та ін., всі ці обставини є предметом розгляду по справі, по суті вимог позовної заяви своїх пояснень, учасники справи ще не давали, матеріали справи ще не досліджувалися. Таким чином на даний час, єдиним способом захисту законних прав та інтересів позивача є вжиття заходів забезпечення даної справи.

Крім того в ухвалі про забезпечення позову було вирішено питання зустрічного забезпечення позову та встановлено, що обов’язок суду щодо беззаперечного застосування до позивача зустрічного зобов’язання, який передбачений випадками переліченими у ч. 3 ст. 154 ЦПК України, відсутній.

Також слід звернути увагу, що зазначені заходи забезпечення позову були вжиті по справі, для забезпечення саме цього позову, та в межах заявлених вимог, однак в клопотанні не було зазначено та на підтвердження не надано відповідних доказів та не вказано передбачені законом підстави за яких суд міг би скасувати вжиті заходи забезпечення позову, слід також звернути увагу, що заявник у своєму клопотанні просить суд саме скасувати ухвалу про забезпечення позову, а не вжиті заходи забезпечення позову, однак відповідно до статті 158 ЦПК України, на яку посилається заявник у своєму клопотанні, у цього суду відсутні повноваження для скасування зазначеної ухвали. Крім того урахуванням вимог статті 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об’єктивні підстави вважати, що клопотання є немотивованим та необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Крім того враховуючи вищевикладене та зазначене не може суд прийняти до уваги можливі наполягання заявника на його клопотанні, оскільки останнє спростовуються вищенаведеним, не ґрунтуються на фактичних даних та об’єктивно нічим не підтверджено, в зв’язку з чим на даний час відсутні передбачені законом підстави для скасування заходів забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. 154, 158, 258, 259, 260-261, 353 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про скасування ухвали про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва ОСОБА_3, про звільнення від сплати заборгованості за аліментами та визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню – відмовити.

Ухвала набрала законної сили 22 червня 2018 року.

Ухвалу може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали виготовлено 22 червня 2018 року.

Суддя – О.А Антонюк