Ухвала суду № 7490366, 30.10.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

У Х В А Л А

30.10.09 р. Справа № 39/317           

Суддя господарського суду Донецької області Морщагіна Н.С., розглянувши заяву Відкритого акціонерного товариства “ВТБ Банк” м. Київ в особі відділення “Донецьк регіональна дирекція” Відкритого акціонерного товариства “ВТБ Банк” про забезпечення позову по справі

за позовом Відкритого акціонерного товариства “ВТБ Банк” м. Київ в особі відділення “Донецьк регіональна дирекція” Відкритого акціонерного товариства “ВТБ Банк”

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “РОСУКРОЙЛ” м. Донецьк

про стягнення заборгованості в сумі 22156615,04 доларів США, в сумі 32000,00 доларів США, в сумі 3362862,05грн. шляхом звернення стягнення на майно.

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Готель “Централь” м. Донецьк

без виклику представників сторін

СУТЬ ПИТАННЯ:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство “ВТБ Банк” м. Київ в особі відділення “Донецьк регіональна дирекція” Відкритого акціонерного товариства “ВТБ Банк”, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “РОСУКРОЙЛ” м. Донецьк, про стягнення заборгованості в сумі 22156615,04 доларів США, в сумі 32000,00 доларів США, в сумі 3362862,05грн. шляхом звернення стягнення на майно.

          Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

До прийняття рішення у справі № 39/317, від позивача в порядку ст.66, 67 ГПК України надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлову будівлю газонаповнювальної станції, що знаходиться за адресою: Чернігівська область, Ніжинський район, с. Григоро-Іванівка, вул. Батюка, буд. 1 “а” та належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю “Росукройл” в межах ціни позову в розмірі 22156615,04 доларів США (що еквівалентно 177421310,59 гривень за офіційним курсом НБУ станом на 29.10.2009 року); 32000,00 доларів США (що еквівалентно 239577,60 гривень за офіційним курсом НБУ станом на 12.12.2008 року) та 3362862,05 гривень, а також судових витрат, сплачених позивачем, а саме: державного мита в розмірі 25500,00 гривень та 236,00 гривень витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу; заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «РОСУКРОЙЛ» вчиняти дії, направлені на відчуження майна: нежитлової будівлі газонаповнювальної станції, що знаходиться за адресою: Чернігівська область, Ніжинський район, с. Григоро-Іванівка, вул. Батюка, буд. 1 “а” та належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю “Росукройл” в межах ціни позову в розмірі 22156615,04 доларів США (що еквівалентно 177421310,59 гривень за офіційним курсом НБУ станом на 29.10.2009 року); 32000,00 доларів США (що еквівалентно 239577,60 гривень за офіційним курсом НБУ станом на 12.12.2008 року)та 3362862,05 гривень, а також судових витрат, сплачених позивачем, а саме: державного мита в розмірі 25500,00 гривень та 236,00 гривень витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до вимог ст. 66, 67 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд оцінив обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, що такий захід може забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

За результатами розгляду, суд вважає заяву позивача, Відкритого акціонерного товариства “ВТБ Банк” м. Київ в особі відділення “Донецьк регіональна дирекція” Відкритого акціонерного товариства “ВТБ Банк” про забезпечення позову такою, що підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається в будь-які стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позов забезпечується, у тому числі, шляхом:

- накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

-          забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

-          забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

-          зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Предметом позовних вимог є стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 69В/2007 від 16.06.2007 року в розмірі 22156615,04 доларів США (що еквівалентно 177421310,59 гривень за офіційним курсом НБУ станом на 29.10.2009 року); 32000,00 доларів США (що еквівалентно 239577,60 гривень за офіційним курсом НБУ станом на 12.12.2008 року) та 3362862,05 гривень шляхом звернення стягнення на майно, що є предметом іпотечного договору № 69Вз-4/2007 від 15.12.2007 року та належить на праві власності ТОВ “РОСУКРОЙЛ”.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Як встановлено судом, у відповідності з іпотечним договором № 69Вз-4/2007 від 15.12.2007 року відповідачем для забезпечення виконання зобов’язань Позичальника щодо повернення кредиту, сплати плати за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюються кредитним договором № 69В/2007 від 16.06.2007 року передано в іпотеку нерухоме майно - нежитлову будівлю газонаповнювальної станції, що знаходиться за адресою: Чернігівська область, Ніжинський район, с. Григоро-Іванівка, вул. Батюка, буд. 1 “а”.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що майно, яке передається в іпотеку належить іпотекодавцю на праві власності. При цьому п. 2.4 Договору встановлено, що на строк дії цього Договору предмет іпотеки залишається у іпотекодавця.

Положення частини 1 ст. 319 ЦК України надають власникові майна право розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, у тому числі здійснювати його відчуження на користь третіх осіб, тощо.

Таким чином, до вирішення спору по суті, наявні сприятливі обставини, коли відповідач вправі до моменту винесення/виконання рішення, розпорядитися належним йому майном на власний розсуд, що в свою чергу, з огляду на значний розмір простроченої заборгованості може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки майно, яке є у відповідача на момент прийняття такого рішення, може зменшитись за кількістю або взагалі вибути з розпорядження/володіння відповідача на момент його виконання.

За змістом поданої заяви позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно, що є предметом іпотеки та заборони відповідачеві вчиняти дії, направлені на відчуження означеного майна.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи.

Відповідно до ст. 139 Господарського Кодексу України майном у сфері господарювання визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.

Основними фондами виробничого і невиробничого призначення є будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних фондів.

Оборотними засобами є сировина, паливо, матеріали, малоцінні предмети та предмети, що швидко зношуються, інше майно виробничого і невиробничого призначення, що віднесено законодавством до оборотних засобів.

Коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

Товарами у складі майна суб'єктів господарювання визнаються вироблена продукція (товарні запаси), виконані роботи та послуги.

Особливим видом майна суб'єктів господарювання є цінні папери.

Накладання арешту на належне відповідачеві нерухоме майно фактично зробить неможливим його подальше використання в господарській діяльності відповідача, та призведе до втручання у підприємницьку діяльність господарюючого суб'єкта, право на яку гарантовано ст. 42 Конституції України, тому суд, враховуючи обставини справи та об’єктивну можливість відчуження належного відповідачеві майна, з метою захисту майнових прав позивача, вважає за необхідне забезпечити позов по справі шляхом заборони відповідачеві вчиняти будь-які дії спрямовані на передачу в користування, відчуження на користь третіх осіб (у тому числі шляхом передачі в оренду, заставу; продажу, дарування, тощо) належного йому на праві власності нерухомого майна - нежитлової будівлі газонаповнювальної станції, що знаходиться за адресою: Чернігівська область, Ніжинський район, с. Григоро-Іванівка, вул. Батюка, буд. 1 “а”, та є предметом договору іпотеки № 69Вз-4/2007 від 15.12.2007 року, в межах ціни позову в розмірі 22156615,04 доларів США (що еквівалентно 177421310,59 гривень за офіційним курсом НБУ станом на 29.10.2009 року); 32000,00 доларів США (що еквівалентно 239577,60 гривень за офіційним курсом НБУ станом на 12.12.2008 року)та 3362862,05 гривень, а також судових витрат, сплачених позивачем, а саме: державного мита в розмірі 25500,00 гривень та 236,00 гривень витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

Заборона відповідачеві вчиняти будь-які дії спрямовані на передачу в користування, відчуження на користь третіх осіб (у тому числі шляхом передачі в оренду, заставу; продажу, дарування, тощо) належного йому на праві власності майна, нежитлової будівлі газонаповнювальної станції, що знаходиться за адресою: Чернігівська область, Ніжинський район, с. Григоро-Іванівка, вул. Батюка, буд. 1 “а”, та є предметом іпотечного договору № 69Вз-4/2007 від 15.12.2007 року, на думку суду є достатнім та адекватним заходом забезпечення вимог позивача у даній справі, а тому, у задоволенні вимог Відкритого акціонерного товариства “ВТБ Банк” м. Київ в особі відділення “Донецьк регіональна дирекція” Відкритого акціонерного товариства “ВТБ Банк” щодо накладення арешту на на нежитлову будівлю газонаповнювальної станції, що знаходиться за адресою: Чернігівська область, Ніжинський район, с. Григоро-Іванівка, вул. Батюка, буд. 1 “а” та належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю “Росукройл” слід відмовити.

Про забезпечення позову виноситься ухвала суду, яка є виконавчим документом у розумінні ст.3 Закону України “Про виконавче провадження”.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження”, ст.ст. 66, 67, 86 ГПК України, суд-

У Х В А Л И В:

1.          Заяву Відкритого акціонерного товариства “ВТБ Банк” м. Київ в особі відділення “Донецьк регіональна дирекція” Відкритого акціонерного товариства “ВТБ Банк” про забезпечення позову задовольнити частково.

2.          Забезпечити позов по справі № 39/317 шляхом

заборони Товариству з обмеженою відповідальністю “РОСУКРОЙЛ” (код ЄДРПОУ 32208910; 83086, м. Донецьк, вул. Артема, 4 “г”) вчиняти будь-які дії спрямовані на передачу в користування, відчуження на користь третіх осіб (у тому числі шляхом передачі в оренду, заставу; продажу, дарування, тощо): нежитлової будівлі газонаповнювальної станції, що знаходиться за адресою: Чернігівська область, Ніжинський район, с. Григоро-Іванівка, вул. Батюка, буд. 1 “а” та належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю “Росукройл” в межах ціни позову в розмірі 22156615,04 доларів США (що еквівалентно 177421310,59 гривень за офіційним курсом НБУ станом на 29.10.2009 року); 32000,00 доларів США (що еквівалентно 239577,60 гривень за офіційним курсом НБУ станом на 12.12.2008 року)та 3362862,05 гривень, а також судових витрат, сплачених позивачем, а саме: державного мита в розмірі 25500,00 гривень та 236,00 гривень витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині заяви – відмовити.

4.          Примірник ухвали згідно ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" може бути пред’явлено до виконання до Державної виконавчої служби України.

5.          Ухвала господарського суду набирає законної сили в день її винесення.

Суддя