Ухвала суду № 74903526, 15.06.2018, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

"15" червня 2018 р.

Справа №489/3526/18

Провадження №4-с/489/42/18

УХВАЛА

іменем України

15 червня 2018 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста ОСОБА_1 у складі:

головуючого – судді Рум’янцевої Н.О.,

із секретарем судових засідань – ОСОБА_2,

за участю: представника боржника – ОСОБА_3, державного виконавця – Юдіної І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті ОСОБА_1 скаргу ОСОБА_4 на бездіяльність начальника Центрального відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_5 територіального управління юстиції у Миколаївської області,

В С Т А Н О В И В:

Заявник просить визнати неправомірною бездіяльність начальника Центрального відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_5 територіального управління юстиції у Миколаївської області щодо зняття арешту з усього нерухомого майна, який був накладений постановою державного виконавця Риндіною З.В. про арешт майна боржника від 22.02.2012 року в межах виконавчого провадження № 25563649 та зобов’язати начальника відділу Центрального відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_5 територіального управління юстиції у Миколаївської області ОСОБА_6 винести постанову про зняття арешту з усього нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження 1219524), який був накладений постановою державного виконавця Риндіною З.В. про арешт майна боржника від 22.02.2012 року в межах виконавчого провадження № 25563649. Посилаючись на той факт, що під час оформлення спадкового майна він дізнався про те, що на все його нерухоме майно накладено арешт по виконавчому провадженню № 25563649 з виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_4А на користь ОСОБА_7 аліменти на утримання неповнолітньої доньки у розмірі ? частки від усіх видів заробітку, починаючи з 20.04.2009 року та до досягнення дитиною повноліття, у зв’язку з тим, що у ОСОБА_4 є заборгованість по несплаті аліментів. Згідно розрахунку заборгованості, вбачається переплата по аліментам становить 50652,95 грн.

Представник заявника боржника у судовому засіданні підтримав скаргу.

Представник ДВС не заперечувала проти скарги.

З’ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

04 листопада 2009 року рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 аліментів на утримання малолітньої ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_4, щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 20 квітня 2009 року і до досягнення ОСОБА_8 повноліття.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 25 січня 2010 року апеляційну скаргу ОСОБА_4А задоволено частково. Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 04.11.2009 року в частині стягнення аліментів змінено, зменшивши розмір стягнутих з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 аліментів на утримання дочки ОСОБА_8 аліментів з 1/3 частини усіх видів заробітку до ? частини заробітку.

22 березня 2011 року Ленінським районним судом м. Миколаєва видано виконавчий лист про стягнення ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 аліментів на утримання дочки ОСОБА_8 у розмірі ? частки від усіх видів заробітку, починаючи з 20.04.2009 року та до досягнення дитиною повноліття.

01 квітня 2011 року постановою державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_5 територіального управління юстиції у Миколаївської області відкрито виконавче провадження № 25563649.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта, сформованої 07.03.2018 року, вбачається до постановою державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_5 територіального управління юстиції у Миколаївської області від 22 лютого 2012 року, накладено арешт майна боржника та оголошено заборону відчуження.

07 березня 2018 року представник заявника звернувся до Центрального відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_5 територіального управління юстиції у Миколаївської області з заявою про здійснення перерахунку та повідомити про наявність чи відсутність заборгованості по виконавчому провадженню № 25563649.

Відповідно до розрахунку заборгованості наданого Центральним відділом державної виконавчої служби міста ОСОБА_5 територіального управління юстиції у Миколаївської області, станом на травень 2018 року нараховано аліменти у розмірі 82168,04 грн., сплачено 132820,99 грн., переплата станом на 01.05.2018 р. становить -50652,95 грн.

25 квітня 2018 року представником заявника подана заява начальнику Центрального відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_5 територіального управління юстиції у Миколаївської області з проханням скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні № 25563649 від 22.02.2012 р. винесену старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_5 територіального управління юстиції у Миколаївської області ОСОБА_9 та зняти арешт та заборону відчуження з будинку № 176 по вулиці Маяковського в місті Миколаєві.

17 травня 2018 року начальником Центрального відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_5 територіального управління юстиції у Миколаївської області ОСОБА_6 надано відповідь про відмову у скасуванні постанови про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони відчуження від 22.02.2012 року, посилаючись на те, що станом на 17.05.2018 року рішення суду в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника не забезпечено, у державного виконавця відсутні підстави для зняття арешту з належного майна боржника та запропоновано звернутися до суду з позовом про зняття арешту з майна.

26 квітня 2018 року ОСОБА_4 до Центрального районного суду м. Миколаєва подано позовну заяву про зняття арешту з майна .

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 травня 2018 року відмовлено ОСОБА_4 у відкритті виконавчого провадження, посилаючись на п.1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, тобто заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Представником Центрального відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_5 територіального управління юстиції у Миколаївської області не надано доказів спростування фактів викладених у скарзі.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Пунктом 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року №6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз’яснено, що одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов’язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Статтею 447 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Частиною 3 цієї статті встановлено, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов’язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини.

Враховуючі відсутність заперечень з боку державного виконавця, наявність підстав для скасування арешту та відсутність дій виконавчої служби щодо його зняття, скарга підлягає частковому задоволенню, шляхом зобов’язання вчинити дії щодо зняття арешту на нерухоме майно.

Керуючись ст. 447 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_4 на бездіяльність начальника Центрального відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_5 територіального управління юстиції у Миколаївської області – задовольнити частково.

Зобов’язати Центральний відділ державної виконавчої служби міста ОСОБА_5 територіального управління юстиції у Миколаївської області зняти арешт накладений відповідно до постанови від 22.02.2012 року реєстраційний номер обтяження 1219524 в межах виконавчого провадження за ЄДРВП 25563649.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом п’ятнадцяти днів з дня його проголошення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Ленінський районний суд міста ОСОБА_1.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя Ленінського районного

суду міста ОСОБА_1 Рум’янцева

Повний текст судового рішення складено "25" червня 2018 року.